Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №752/11950/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/11950/26

Провадження №2/752/11070/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» про визнання відмови у вчиненні певної дії такою, що порушує права, та зобов`язання вчинити певні дії та за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» про визнання права не вчиняти певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» про визнання відмови у вчиненні певної дії такою, що порушує права, та зобов`язання вчинити певні дії.

13.05.2026 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» про визнання права не вчиняти певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він споживає послуги, які надає відповідач за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач на підставі укладеного з ПАТ «Київенерго» договором від 11.10.2018 №602-18 має право вимоги до споживачів щодо отримання їх заборгованості перед ПАТ «Київенерго».

Відповідач у рахунках-повідомленнях про сплату житлово-комунальних послуг висунув йому претензію про сплату 2378,38 грн., які він вважає боргом перед ПАТ «Київенерго», чим порушує його права.

Просив суд визнати, що він має право не виконувати претензію відповідача щодо сплати боргу перед ПАТ «Київенерго» в розмірі 2378,38 грн. за централізоване постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

17.07.2026 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.07.2026 постановлено ухвалу про об`єднання справ в одне провадження.

15.09.2026 постановлено ухвалу про закриття провадження в частині позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рахунку -повідомлення станом на 01.11.2018 заборгованість ОСОБА_2 за послуги з централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018, надані ПАТ «Київенерго», складає 2378,38 грн.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частиною 3 ст. 10 Закон України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач, вважаючи порушеним своє право, як споживача, просить визнати, що він має право не виконувати претензію відповідача щодо сплати боргу перед ПАТ «Київенерго» в розмірі 2378,38 грн. за централізоване постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21) зазначено, що у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективними, оскільки визнання того, що він має право не виконувати претензію відповідача щодо сплати боргу перед ПАТ «Київенерго» в розмірі 2378,38 грн. за централізоване постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , не відновлює порушеного права позивача.

Отже, позивач просить про спосіб захисту, який не є ефективним та не забезпечить поновлення порушеного права.

Верховний Суд неодноразово зазначив, що в правовідносинах між боржником та кредитором, належним способом захисту є вимога визнати відсутнім право вимоги у кредитора.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по праві слід віднести за рахунок держави, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог позивача, який звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст. 12- 13, 81, 141, 142, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: м. Київ, пл. Івана Франка, б. 5, ЄДРПОУ 40538421.

Рішення складене 15.09.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова