Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/201/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/201/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи (за первісним позовом):

від позивача: Дунець О.Я. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Савон О.Ю.

від третьої особи: Ткаченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 про призначення повторної судової економічної експертизи (повний текст ухвали складено 28.07.2026)

у справі №910/201/24 (суддя Морозов С.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"

до Спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"

про стягнення 343 965126,12 грн,

та за зустрічним позовом Спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю)

до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

28.12.2023 Публічне акціонерне товариство "Нафтохімік Прикарпаття" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Позивач просив суд:

- стягнути із СПІЛЬНОГО УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «УКРКАРПАТОЙЛ ЛТД» (ЯК ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ» борг в сумі 229 684 465,84 грн., пеню в сумі 98 105 338,72 грн., втрати внаслідок інфляції в сумі 9 608 359,17 грн. та 3% річних в сумі 6 566 962,39 грн;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачений судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.12.2019 між позивачем (зберігач) та відповідачем (поклажодавець) було укладено договір № УЗВ-20-01-03 на надання послуг зі зберігання нафти, за умовами якого позивач зобов`язався приймати на зберігання, зберігати і повертати сиру нафту, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги зі зберігання майна. До виникнення спору між сторонами існували договірні відносини, в межах яких позивач належним чином надавав послуги зі зберігання нафти, що підтверджується підписаними сторонами без жодних зауважень актами наданих послуг за період з 01.01.2020 до 31.08.2023, проте відповідач свій обов`язок щодо своєчасної та повної оплати вартості цих послуг не виконав.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наводить такі доводи:

- відповідач, всупереч умовам договору та взятим на себе зобов`язанням, не виконав у повному обсязі оплату вартості наданих послуг, що є порушенням умов договору, законодавства та прав і інтересів позивача;

- наявність підписаних обома сторонами без жодних зауважень актів наданих послуг по зберіганню нафти беззаперечно підтверджує факт надання послуг та виникнення боргу на загальну суму 229 684 465,84 грн;

- згідно з пунктом 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 08.12.2021) неоплачені послуги за період з 01.01.2020 до 31.12.2022 мали бути оплачені не пізніше 31.12.2022, а послуги за період з 01.01.2023 до 31.08.2023 підлягали оплаті до 26.12.2023 згідно зі статтею 530 ЦК України на підставі направленої вимоги від 19.12.2023 № 1245-юр, яка залишена відповідачем без виконання;

- у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, на підставі пунктів 6.2, 9.9 договору позивач правомірно нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення на загальну суму 98 105 338,72 грн;

- за неналежне виконання договору відповідачу нараховано та заявлено до стягнення за весь час прострочення інфляційні втрати у розмірі 9 608 359,17 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6 566 962,39 грн.

Правовими підставами позову визначено статті 11, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, статті 173, 193, 230, 231, 232 ГК України, статті 1, 2, 4, 5, 11, 162-164 ГПК України.

24.01.2023 року Спільним українсько-американським підприємством "Укркарпатойл ЛТД" (як товариством з обмеженою відповідальністю) подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору на надання послуг зі зберігання нафти №УЗВ-20-01-03 від 31.12.2019 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2024 прийнято зустрічний позов Спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про визнання недійсним договору до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/201/24 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Короткий зміст судового рішення що оскаржується

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 910/201/24 призначено повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору про надання послуг зі зберігання нафти від 31.12.2019 № УЗВ-20-01-03, за яким позивач (зберігач) зобов`язався прийняти на зберігання і повернути сиру нафту, а відповідач (поклажодавець) - оплатити вартість цих послуг. Розглядаючи справу, суд врахував доводи позивача про те, що саме відповідач порушив його майнові права шляхом несплати вартості наданих послуг у визначені строки. Під час розгляду справи первинною судовою економічною експертизою було встановлено, що показники господарських операцій не підтверджуються первинними документами, однак цей висновок викликав у суду сумніви, оскільки в іншій аналогічній справі №910/18883/23 експертна установа дійшла протилежних висновків щодо подібних первинних документів у відносинах цих же сторін.

Задовольняючи клопотання про призначення повторної експертизи та зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд дійшов таких висновків:

- наявні обґрунтовані сумніви у правильності первинного висновку комісійної судової економічної експертизи від 03.02.2026 №2426/25-72, оскільки він є неповним, не містить співвідношення виявлених розбіжностей із заявленою до стягнення сумою та прямо суперечить висновкам експертизи, проведеної в іншій аналогічній справі;

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме щодо підтвердження первинними документами змісту, кількісних та грошових показників наданих послуг зі зберігання, необхідні спеціальні знання у сфері економіки, без яких встановити ці факти неможливо;

- оскільки ініціатором проведення повторної експертизи виступив позивач за первісним позовом, саме він є заінтересованою стороною, на яку процесуально покладається обов`язок з оплати витрат на її проведення;

- у зв`язку з призначенням судової експертизи та направленням матеріалів справи до експертної установи, провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню.

Судове рішення обґрунтоване нормами Закону України від 25.02.1994 №4038-XII «Про судову експертизу», Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 81, 98, 99, 101, 102, 107, 210, 228, 229, 233 ГПК України та статей 384, 385 КК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Спільне українсько-американське підприємство «Укркарпатойл ЛТД» (як товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 910/201/24 про призначення повторної судової економічної експертизи, а судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

- місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, ототожнивши правові підстави додаткової та повторної експертиз, та безпідставно призначив повторну експертизу з мотивів неповноти висновку первинної експертизи;

- питання про те, яка частина заявленої суми підтверджується первинними документами, перед експертами не ставилося, а встановлення наявності та розміру заборгованості є питанням правової оцінки доказів, що належить до виключної компетенції суду і не може делегуватися експертам;

- мотив суду щодо неповноти висновку відсутній у клопотанні позивача, що свідчить про його самостійне формулювання судом із порушенням принципу змагальності сторін;

- суд першої інстанції не з`ясував обставин, необхідних для призначення повторної експертизи, оскільки передбачені законом сумніви у правильності висновку експертів не встановлені, а оскаржувана ухвала не містить обставин, що їх викликають (зокрема, не встановлено методологічних вад чи процесуальних порушень);

- хибною є теза про внутрішню суперечність висновку експертів, оскільки наявність в актах обов`язкових реквізитів для визнання їх первинними документами за формою не означає підтвердження достовірності зафіксованих у них кількісних та грошових показників;

- висновок експертів в іншій судовій справі № 910/18883/23 не є матеріалом цієї справи, стосується інших об`єктів дослідження, не має преюдиційного значення і не може розцінюватися як суперечність з іншими матеріалами справи;

- оскаржувана ухвала є немотивованою, оскільки суд не розглянув і не надав жодної оцінки ключовим доводам, викладеним у запереченнях скаржника та третьої особи;

- оскаржувана ухвала легітимізує зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки останній спочатку заперечував проти призначення експертизи, а після отримання небажаного для себе висновку заявив клопотання про її повторне проведення, що призводить до безпідставного зупинення провадження та порушення розумних строків розгляду справи.

Правовими підставами апеляційної скарги скаржником визначено статті 2, 7, 13, 42, 43, 69, 75, 77, 86, 98, 99, 104, 107, 234, 236, 254-258, 275, 277 ГПК України, Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правова позиція щодо апеляційної скарги інших учасників справи

07.09.2026 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до такого:

- зазначає, що первинний висновок комісійної судової економічної експертизи від 03.02.2026 № 2426/25-72 викликає обґрунтовані сумніви та містить внутрішні суперечності, оскільки експерти дійшли висновку про непідтвердження показників господарських операцій, проте у самому тексті дослідження підтвердили, що наявні в матеріалах справи акти наданих послуг зі зберігання містять усі обов`язкові реквізити, є належними первинними документами та підтверджують факт надання послуг;

- звертає увагу на те, що первинний експертний висновок є неповним, оскільки не містить співвідношення виявлених розбіжностей із заявленою до стягнення сумою та не визначає, яка саме частина спірного боргу підтверджується первинними документами;

- наголошує на наявності обґрунтованих сумнівів у правильності первинного висновку з огляду на те, що в іншій аналогічній справі № 910/18883/23 між тими ж сторонами тією ж експертною установою складено протилежний висновок від 09.04.2025 № 10524/10525/24-71, яким було підтверджено зміст, кількісні та грошові показники господарських операцій відповідними актами наданих послуг;

- вважає безпідставними твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права, вказуючи, що з огляду на наявність обґрунтованих сумнівів у правильності первинного висновку та об`єктивну потребу у спеціальних знаннях, суд першої інстанції в межах своїх повноважень правомірно призначив повторну експертизу для встановлення фактичних обставин справи.

Правовим обґрунтуванням своїх заперечень позивач за первісним позовом визначив статті 98, 99, 107, 210 ГПК України, статтю 1 Закону України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу», Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, а також статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 про призначення повторної судової економічної експертизи у справі №910/201/24 залишено без руху, оскільки скаржником не додано доказів сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази. Попередити скаржника, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги. Ухвалено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/201/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду.

10.08.2026 недоліки апеляційної скарги усунуто.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 про призначення повторної судової економічної експертизи у справі №910/201/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 14.09.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 07.09.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 07.09.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.

В судовому засіданні 14.09.2026 оголошено перерву до 16.09.2026.

Явка представників учасників справи

Відповідач підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача заперечив щодо вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, що встановлені судом першої інстанції щодо призначення судової експертизи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/201/24 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Спільного українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» (як товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості за Договором на надання послуг зі зберігання нафти № УЗВ-20-01-03 від 31.12.2019 та за зустрічним позовом Спільного українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про визнання цього договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 за клопотанням залученої до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

13.02.2026 до суду першої інстанції від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи № 2426/25-72 від 03.02.2026. За висновками експертів, у межах наданих матеріалів у їх сукупності та взаємозв`язку зазначені в актах наданих послуг зі зберігання нафти за Договором № УЗВ-20-01-03 від 31.12.2019 зміст, кількісні та грошові показники господарських операцій не підтверджуються первинними документами.

У подальшому, 03.04.2026 (з урахуванням подальших уточнень від 09.06.2026) позивач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судової економічної експертизи. На обґрунтування клопотання позивач зазначив, що первинний висновок експертизи № 2426/25-72 є необґрунтованим і суперечливим, оскільки, з одного боку, експерти підтвердили наявність в актах усіх обов`язкових реквізитів первинних документів відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а з іншого - дійшли висновку про непідтвердження показників первинними документами, не визначивши при цьому конкретної частини заявленої до стягнення суми, яка підтверджується документально. Крім того, позивач посилався на те, що в іншій аналогічній справі № 910/18883/23 за позовом тих самих сторін щодо попереднього періоду правовідносин та аналогічного договору та ж сама експертна установа (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз) надала протилежний висновок від 09.04.2025 № 10524/10525/24-71, яким підтвердила зміст та кількісно-вартісні показники господарських операцій за первинними документами.

Відповідач за первісним позовом та третя особа заперечували проти задоволення клопотання про призначення повторної експертизи.

Дослідивши матеріали справи, клопотання позивача та заперечення інших учасників, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експертів № 2426/25-72 від 03.02.2026, спричинених його суперечністю з іншими матеріалами справи та висновками, сформованими у подібних правовідносинах. У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 задоволено клопотання позивача за первісним позовом, призначено у справі повторну судову економічну експертизу, доручено її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, поставлено перед експертами питання щодо підтвердження первинними документами показників господарських операцій за Договором № УЗВ-20-01-03 від 31.12.2019, покладено витрати на позивача та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 98 Господарського процесуального кодексу України: «Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством».

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України: « 1. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. 2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу».

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України: « 1. Якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). 2. За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України: «Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: ... 2) призначення судом експертизи».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України: «Провадження у справі зупиняється у випадках: ... 6) встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу, - на час проведення експертизи».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу»: «Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідуванння чи суду».

Відповідно до статті 14 Закону України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу»: «Судовий експерт несе кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків чи за дачу завідомо неправдивого висновку».

Згідно зі статтею 15 Закону України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу»: «Проведення досліджень і експертиз, пов`язаних із здійсненням правосуддя у господарських справах, здійснюється за рахунок коштів, що виділяються на ці цілі спеціально уповноваженому органу з питань судової експертизи, а також за рахунок коштів підприємств, установ, організацій і громадян, на замовлення яких вони проводяться».

Правова позиція суду апеляційної інстанції

Щодо доводів про ототожнення судом першої інстанції підстав для призначення додаткової та повторної експертиз

У своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки фактично призначив повторну експертизу з мотивів неповноти висновку первинної експертизи (зокрема, щодо невизначення експертом тієї частини заявленої до стягнення суми, яка підтверджується первинними документами). На переконання скаржника, такі обставини є підставою виключно для додаткової експертизи, а саме лише визначення підтвердженої суми позовних вимог належить до виключної компетенції суду при оцінці доказів, а не судового експерта.

Колегія суддів вважає цей довід безпідставним з огляду на таке.

Правові підстави для призначення додаткової та повторної експертиз чітко розмежовані у процесуальному законі.

Частина перша статті 107 Господарського процесуального кодексу України передбачає: «Якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам)». Водночас частина друга статті 107 Господарського процесуального кодексу України встановлює: «За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам».

Оцінюючи матеріали справи, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції призначив повторну експертизу не стільки через відсутність математичного співвідношення розбіжностей із заявленою сумою, скільки через наявність фундаментальних обґрунтованих сумнівів у правильності цього висновку, що були спричинені його суперечністю з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Призначення повторної експертизи є дискреційним повноваженням суду, яке реалізується у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності первинного висновку. З`ясування експертом розміру документально підтверджених економічних показників не є перебиранням на себе судових функцій з правової кваліфікації обставин. Наявність у мотивувальній частині судової ухвали окремих посилань на необхідність співвідношення розбіжностей не свідчить про помилкове застосування частини першої замість частини другої статті 107 Господарського процесуального кодексу України, а відображає комплексний характер сумнівів суду у результатах первинного дослідження в цілому. З`ясування експертом розміру документально підтверджених економічних показників у даному контексті спрямоване на перевірку правильності первинного висновку, що повністю узгоджується з приписами статей 98 та 99 Господарського процесуального кодексу України, якими регламентовано призначення експертизи для з`ясування обставин, що потребують спеціальних знань.

Отже суд першої інстанції правомірно керувався положеннями процесуального закону, оскільки встановив наявність обґрунтованих сумнівів у правильності висновку. Згідно з частиною другою статті 107 Господарського процесуального кодексу України: «За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам».

Встановлені судом першої інстанції обставини у сукупності з приписами процесуального закону є самостійною та достатньою правовою підставою для призначення повторної судової економічної експертизи, а тому відповідні доводи апеляційної скарги визнаються необґрунтованими та відхиляються.

Щодо суперечності висновку експертів іншим матеріалам справи та наявності внутрішніх суперечностей

Апелянт наголошує, що висновок експертів з іншої судової справи (№ 910/18883/23) не є матеріалом цієї справи та стосується інших об`єктів дослідження (іншого договору та іншого періоду), а тому не може формувати правову «суперечність з іншими матеріалами справи». Додатково скаржник вважає помилковим висновок суду про наявність внутрішніх суперечностей у первинній експертизі, вказуючи, що підтвердження експертом виключно форми документа не означає безумовного підтвердження його економічного змісту.

Колегія відхиляє ці доводи з таких підстав:

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України: «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів».

Наданий учасником справи експертний висновок з іншої господарської справи долучено до матеріалів поточного провадження як письмовий доказ.

Місцевий суд обґрунтовано врахував, що та сама експертна установа щодо тих самих сторін та ідентичних за своєю юридичною природою первинних документів (у межах подібних правовідносин зі зберігання нафти) застосувала кардинально різні методологічні підходи.

Це об`єктивно породжує сумніви у правильності висновку у даній справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суд зобов`язаний оцінювати всі наявні у справі докази у їх сукупності. Подання стороною висновку експерта з іншої справи як письмового доказу з метою демонстрації непослідовності експертної методології є процесуально допустимим. Існування двох діаметрально протилежних висновків однієї установи щодо оцінки ідентичних за формою документів становить достатню підставу для виникнення у суду сумнівів у правильності одного з них, що є належною та достатньою підставою для призначення повторної експертизи.

Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника в цій частині. Місцевий господарський суд діяв правомірно та у межах процесуальних повноважень. Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів». Наявний письмовий доказ (висновок з іншої справи) правомірно викликав у суду внутрішнє переконання щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правильності первинної експертизи.

Щодо доводів про немотивованість ухвали суду та зловживання процесуальними правами

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу скаржник стверджує, що оскаржувана ухвала є немотивованою, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки ключовим запереченням відповідача та третьої особи. Водночас скаржник вважає дії позивача зловживанням процесуальними правами, яке було спрямоване виключно на затягування розгляду справи після отримання негативного для позивача результату первинної експертизи.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Вимоги до змісту ухвали суду закріплені у статті 234 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала повинна містити: «мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України зловживанням процесуальними правами може бути визнано: «подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції навів достатні та переконливі мотиви для призначення повторної експертизи, детально обґрунтувавши наявність сумнівів у правильності висновку. Реалізація учасником справи свого процесуального права на заявлення клопотання про проведення повторної експертизи після ознайомлення з результатами первинного дослідження та виявлення в ньому суперечностей є законною формою процесуальної поведінки, спрямованою на доказування своєї позиції, і не становить зловживання правами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (справа «Руїс Торіха проти Іспанії») та Верховного Суду, обов`язок суду мотивувати судове рішення не означає імперативної вимоги надавати вичерпну та детальну відповідь на кожен без винятку аргумент сторін. Відхилення судом першої інстанції заперечень відповідача прямо та логічно випливає з наведених судом ґрунтовних мотивів задоволення клопотання позивача.

Щодо зловживання правами, колегія суддів наголошує, що використання учасником справи передбачених законом процесуальних інструментів для формування доказової бази (зокрема, ініціювання повторної експертизи за наявності до того підстав) не може кваліфікуватися як зловживання, якщо такі дії мають під собою об`єктивне процесуальне підґрунтя.

Отже, доводи скаржника щодо немотивованості судового рішення та зловживання процесуальними правами не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Суд першої інстанції ухвалив законне рішення, виконавши приписи процесуального закону. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду містить: «мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу». Правові підстави для скасування законної та обґрунтованої ухвали місцевого господарського суду відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що наведені у апеляційній скарзі доводи Спільного українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» не спростовують правомірності та обґрунтованості висновків місцевого господарського суду щодо наявності передбачених статтею 107 Господарського процесуального кодексу України підстав для призначення повторної судової економічної експертизи, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали від 21.07.2026 у справі № 910/201/24.

Таким чином, ураховуючи повне та всебічне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення процесуального питання, а також додержання норм процесуального права під час постановлення ухвали, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати

Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, або ж їх розподіл здійснюється за результатами вирішення спору по суті.

Оскільки предметом апеляційного перегляду є проміжна ухвала суду першої інстанції про призначення повторної судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі, якою не вирішується спір по суті позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги судом апеляційної інстанції на даній стадії не вирішується.

Розподіл судових витрат, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має бути здійснений господарським судом під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи по суті, відповідно до загальних правил розподілу судових витрат, передбачених статтею 129 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/201/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 23.09.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

С.О. Алданова