Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №911/365/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа № 911/365/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2026 (повний текст рішення складено 05.05.2026) (суддя Смірнов О.Г.)

у справі № 911/365/26 Господарського суду Київської області

за позовом Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі позивачів:

1. Державної екологічної інспекції Столичного округу:

2. Томашівської сільської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 65 454,63 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У лютому 2026 року Заступник керівника Фастівської окружної прокуратури (далі також - прокурор, прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (позивач-1) та Томашівської сільської ради (позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі також - ДП "Ліси України", відповідач) про стягнення на користь Томашівської сільської ради 65 454,63 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Фастівською окружною прокуратурою було встановлено, що 18.03.2024 працівниками лісової охорони Філії "Білоцерківське лісове господарство" ДП "Ліси України" було виявлено факт незаконної порубки 13 дерев: із них 11 дерев породи дуб та 2 дерева породи сосна у кварталі 62 виділу 5, кварталі 57 виділах 5, 12, кварталі 47 виділу 25 Снітинського лісництва (Дорогинського), що розташоване в адміністративних межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, чим завдано збитків державі в особі територіальної громади на суму 65 454,63 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2026 у справі № 911/365/26 позов задоволено та стягнуто з ДП "Ліси України" на користь держави в особі Томашівської сільської ради 65 454,63 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісу, та 2 662,40 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, які спричинили збитки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2026 у справі № 911/365/26, Філія "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги заперечення відповідача стосовно недоведеності прокурором вини підприємства чи його посадових осіб у вчиненні вказаного порушення; прокурором не вказано, які саме конкретні дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення інтересів держави, та не надано доказів їх протиправності; оскаржуване рішення ухвалене судом за відсутності всіх елементів для цивільно-правової відповідальності; оскільки акт державного нагляду у матеріалах справи відсутній, суд першої інстанції не мав правових підстав замінювати його актом огляду місця вчинення правопорушення, адже останній не може бути джерелом встановлення вини суб`єкта господарювання; прокурором не доведено виключності випадку для звернення з даним позовом в інтересах держави; Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у цій справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" на рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2026 у справі № 911/365/26; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.06.2026.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Фастівська окружна прокуратура подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання повноважень посадовими особами Філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду, оскільки обов`язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та органу місцевого самоврядування - Томашівської сільської ради, згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 131-1 Конституції України, була несплата відповідачем шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Порушення інтересів держави полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевого бюджету Томашівської сільської ради Київської області грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі ДП "Ліси України" внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, у результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення. Фастівська окружна прокуратура вказує, що звернулась із даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах у порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з нездійсненням Томашівською сільською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу захисту інтересів держави в суді як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у березні 2024 року працівниками державної лісової охорони Філії "Білоцерківське лісове господарство" ДП "Ліси України" було виявлено факт незаконної порубки 13 дерев: з них 11 дерев породи дуб та 2 дерева породи сосна у кварталі 62 виділу 5, кварталі 57 виділах 5, 12, кварталі 47 виділу 25 Снітинського лісництва (Дорогинського), що розташоване в адміністративних межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області.

За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками лісової охорони Філії "Білоцерківське лісове господарство" ДП "Ліси України" 18.03.2024 складено акт № 3 огляду місця вчинення лісопорушення.

Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером з охорони та захисту лісу ДП "Білоцерківське лісове господарство" Хоменком О.Ю. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір заподіяних вказаною незаконною порубкою збитків становить 65 454,63 грн.

Разом із тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" ухвалено рішення про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом приєднання всіх спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств (які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України) з подальшим перетворенням ДП "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Таким чином, ДП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків 135 державних підприємств.

Відповідно до п. 4.8 статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 № 206 (далі також - Статут), ДП "Ліси України" в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом та внутрішніми документами має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.09.2025 № 267 "Про перетворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, та утворення комісії з перетворення підприємства" розпочато процедуру реорганізації ДП "Ліси України" шляхом перетворення в акціонерне товариство "Ліси України".

Відповідно до п. 1 наказу ДП "Ліси України" "Про припинення філії "Білоцерківське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1880 від 18.10.2024 (далі - Наказ), філію "Білоцерківське лісове господарство" ДП "Ліси України" припинено шляхом її закриття.

Згідно з п. 3 Наказу передбачено необхідність забезпечення передачі активів та пасивів філії "Білоцерківське лісове господарство" до філії "Столичний лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом.

Відповідно до Положення про Філію "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 764 від 04.04.2025 (далі - Положення), Філія "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом юридичної особи - державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Підприємство).

Згідно з п. 3.1 розділу 3 "Юридичний статус філії" Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Підприємства.

У зв`язку з припиненням Філії "Білоцерківське лісове господарство" ДП "Ліси України" його правонаступником є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс".

З метою вжиття відповідних заходів щодо виявленої вищевказаної незаконної рубки лісу, прокуратура зверталась із листами до Державної екологічної інспекції Столичного округу та Томашівської сільської ради.

У відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекція Столичного округу в листі від 09.02.2026 № 9/6/2-30/332 вказала про відсутність повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом, однак не заперечувала щодо пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Томашівська сільська рада листом від 09.02.2026 № 02-20/131 у відповідь на лист прокуратури повідомила прокуратуру, що заходи щодо стягнення майнової шкоди, яка завдана незаконним вирубуванням дерев, селищною радою не вживались, відповідну позовну заяву до суду не подано.

Вказані обставини і стали підставою для звернення Фастівською окружною прокуратурою з позовом у даній справі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що для застосування міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника; позовні вимоги не містять доказів, які б вказували на неправомірність поведінки відповідача, та не вказують, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив; для встановлення судом, чи мало місце правопорушення ДП "Ліси України", основним доказом є акт перевірки; акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства не можуть бути належними та достатніми доказами встановлення факту правопорушення, як наслідок вини та протиправної поведінки відповідача. Інших доказів на підтвердження правопорушення, за яке нараховано заявлену до стягнення з відповідача шкоду в розмірі 65 454,63 грн, суду не надано та матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із частиною п`ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до частини третьої якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Разом із цим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.

Узагальнюючи наведені в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У постанові від 28.11.2024 у справі № 910/13240/22 (910/5595/22) Верховний Суд, ураховуючи наведені вище позиції Великої Палати Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави у суді, зазначив, що:

- у цій категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та чи є обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права;

- процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави;

- прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, зокрема, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як вбачається з матеріалів справи, Заступник керівника Фастівської окружної прокуратури звертався з листами вих. № 57/1-5181ВИХ-25 від 22.10.2025 до Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", Державного підприємства "Макарівське лісове господарство", ДП "Ліси України"; вих. № 57-6148ВИХ-25 від 17.12.2025 до ДП "Ліси України"; вих. № 57-513ВИХ-26 від 05.02.2026 до Томашівської територіальної громади Фастівського району Київської області з повідомленням щодо виявленої незаконної рубки лісу.

У відповідь листом від 09.02.2026 № 9/6/2-30/332 Державна екологічна інспекція Столичного округу повідомила про відсутність повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом, однак не заперечувала щодо пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Томашівська сільська рада листом від 09.02.2026 № 02-20/131 у відповідь на лист прокуратури повідомила прокуратуру, що про наведені в листі обставини Томашівській сільській раді стало відомо із запиту прокурора, відповідно заходи щодо стягнення майнової шкоди, яка завдана незаконним вирубуванням дерев, селищною радою не вживались.

Оскільки ані інспекцією, ані радою відповідних заходів щодо захисту інтересів держави вжито не було, прокурор направив Державній екологічній інспекції Столичного округу (вих. № 57-599ВИХ-26 від 10.02.2026) та Томашівській сільській раді (вих. № 57-596ВИХ-6 від 10.02.2026) повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову.

Відтак при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентними органами, які знали про порушення інтересів держави, однак не зверталися до суду з відповідним позовом, що стало підставою звернення прокурора із цим позовом до суду в особі відповідних органів.

Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника в частині недоведення прокурором виключності випадку для звернення з даним позовом в інтересах держави.

Доводи скаржника, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у цій справі, також відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" та наказу Державної екологічної інспекції України від 01.10.2018 № 187 "Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Столичного округу" датою початку здійснення повноважень Державною екологічною інспекцією Столичного округу визначено 01.10.2018.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу в редакції, затвердженій наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 № 200 (яка діяла на момент подання позову в даній справі), Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області (п. 1 розд. І).

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах міста Києва та Київської області (п. 3 розд. І).

Функції Інспекції:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства (п. 2 розд. ІІ);

- пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п. 9 розд. ІІ);

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 10 розд. ІІ).

Аналогічні положення викладені в Положенні про Державну екологічну інспекцію Столичного округу в редакції, затвердженій наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Беручи до уваги, що зазначені повноваження Державної екологічної інспекції Столичного округу повністю кореспондуються з повноваженнями, визначеними ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд доходить висновку, що Державна екологічна інспекція Столичного округу є уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, у розумінні вимог статті 17 ЛК України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Відповідно до п. 3.1 статуту ДП "Ліси України" (тут і далі - в редакції, затвердженій наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.03.2024 № 53) Підприємство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Згідно з підп. 3.2.2, 3.2.3 п. 3.2 статуту ДП "Ліси України" одними з основних напрямів діяльності Підприємства є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Аналогічні положення містить статут ДП "Ліси України" в редакції, затвердженій наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 № 206.

Відповідно до підп. 2.2.2, 2.2.3 п. 2.2 Положення про Філію "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затвердженого наказом ДП "Ліси України" від 04.04.2025 № 764, предметом діяльності Філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Статтею 89 ЛК України встановлено, що охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

За результатами виявлення незаконної рубки лісу працівниками лісової охорони Філії "Білоцерківське лісове господарство" ДП "Ліси України" 18.03.2024 складено акт № 3 огляду місця вчинення лісопорушення. Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером з охорони та захисту лісу ДП "Білоцерківське лісове господарство" Хоменком О.Ю. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір заподіяних вказаною незаконною порубкою збитків становить 65 454,63 грн.

Відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, лісничий та майстер лісу відносяться до посадових осіб державної лісової охорони.

За положеннями п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 № 262, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.

Верховний Суд у пункті 63 постанови від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 зазначив, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.05.2023 у справі № 914/669/22.

Таким чином, місцевим господарським судом правильно встановлено, що акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства, у зв`язку із чим доводи скаржника щодо неможливості врахування акта огляду місця вчинення правопорушення для встановлення вини суб`єкта господарювання, судом апеляційної інстанції відхиляються за неспроможністю.

Згідно із ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Пунктом 5 статті 64 ЛК України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Як встановлено ст. 93 ЛК України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є, зокрема, запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Як визначено у ст. 105 ЛК України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно із частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов`язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

При цьому відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природний фонд та запобігати вчиненню цих порушень у першу чергу. Лише потім завданням охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовженню.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем не було належним чином дотримано своїх зобов`язань з охорони і захисту лісу постійно, що призвело до вирубки 13 шт. дерев лісу та нанесло державі збитків.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, з урахуванням індексації 2024 року.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що поданий із позовом розрахунок є арифметично правильним, а розподіл суми стягнення - таким, що відповідає ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), згідно з якими грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку, що оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Фастівської територіальної громади Київської області, заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на єдиний казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на Томашівську сільську раду, згідно з кодом бюджетної класифікації. У даному випадку - це "грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності", код класифікації доходів 24062100. Даний рахунок відкритий за балансовим рахунком, має назву: "кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетом". Вся сума стягується на один рахунок міської ради, а потім відбувається автоматичний відсотковий розподіл між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України.

З огляду на викладене, відсутність належних доказів відсутності вини відповідача та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, вмотивованим є висновок суду першої інстанції про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи скаржника щодо незазначення прокурором конкретних дій відповідача, що призвели до порушення інтересів держави, та ненадання доказів їх протиправності, зауважує, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2026 у справі № 907/278/25.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2026 у справі № 911/365/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська