Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №911/1680/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 911/1680/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України»

на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025

у справі № 911/1680/25 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг»

про стягнення 108 6048,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

19.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» подано до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» заборгованості за договором поставки № 251124-1 від 25.11.2024 в загальному розмірі 1086048,00 гривень, що складається з: 905040,00 гривень вартість поставленого неякісного Товару та 181008,00 гривень штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами:

- між сторонами укладено договір поставки № 251124-1 від 25.11.2024, на виконання якого позивач здійснив попередню оплату, а відповідач здійснив поставку товару (касет для стелі);

- під час монтажних робіт позивачем виявлено, що якість поставленого товару не відповідає специфікації до договору, зокрема щодо заявленого кольору та товщини матеріалу;

- відповідач не забезпечив явку свого представника для фіксації недоліків та складання акта розбіжностей, однак у подальшому листуванні фактично визнав факт неякісного фарбування партії товару;

- умовами укладеного договору не передбачено повернення товару транспортом покупця для усунення недоліків (перефарбування), натомість пунктом 7.3 договору встановлено безумовний обов`язок постачальника в разі порушення умов щодо якості відшкодувати повну вартість партії товару та сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості такої поставки;

- відповідач залишив без задоволення надіслану йому вимогу про відшкодування вартості неякісного товару та сплату штрафних санкцій, жодних дій для усунення порушень зобов`язання не вчинив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення статей 11, 15, 16, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 673, 679, 712 ЦК України, статей 20, 173, 174, 230, 231, 232, 265, 266, 268, 269, 270 ГК України, статтю 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а також на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6) та Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7).

Доводи та заперечення відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» 05.06.2025 подало до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю заперечує проти позову, вважає його надуманим та необґрунтованим і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свою позицію відповідач обґрунтовує такими доводами:

- товар передавався позивачу на умовах самовивозу вісьмома партіями, і, отримавши його власними силами, покупець узяв на себе ризики прийняття продукції за кількістю та якістю;

- умови укладеного договору передбачають прийняття товару за якістю виключно в момент його приймання-передачі з обов`язковим викликом представника постачальника у разі виявлення невідповідностей (протягом трьох днів), чого позивачем зроблено не було;

- претензії щодо невідповідності кольору та товщини товару заявлені покупцем після отримання всього обсягу продукції, під час монтажу, тобто після переходу до нього ризику випадкового знищення або пошкодження майна;

- договір не містив особливих умов щодо якості товару, мета його використання покупцем не зазначалася, а товар не продавався за зразком або описом;

- позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів (акта розбіжностей, висновків спеціалістів, фотографій тощо) на підтвердження того, що товар був неналежної якості саме в момент його передачі, а саме лише претензійне листування не може вважатися таким доказом;

- відповідач належним чином відзвітував перед податковим органом, зареєструвавши податкові накладні, натомість позивач не подавав коригувальних документів і скористався податковим кредитом;

- унаслідок порушення умов договору щодо своєчасних розрахунків за отриманий товар у позивача виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 52 520,00 грн;

- висновки Верховного Суду, на які посилається позивач щодо презумпції вини постачальника, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки недоліки товару не були виявлені у встановлений договором або законом спосіб.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого відзиву є положення статті 664, частини першої статті 668, частин першої та другої статті 673 ЦК України, ст.ст. 74, 76, 77, 78, 165 ГПК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №911/1680/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» відмовлено повністю.

За результатами розгляду справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту невідповідності отриманого товару вимогам щодо якості, а наявні в матеріалах справи відомості з цього приводу є суперечливими;

- лист відповідача від 18.02.2025 свідчить лише про опосередковане визнання наявності недоліків щодо фарбування окремої партії товару та містить пропозицію їх усунення, що не може розглядатися як визнання факту поставки товару неналежної якості в цілому та не звільняє позивача від обов`язку доказування обставин щодо сутності невідповідності та кількості неякісного товару;

- згідно з пунктом 7.3 договору відповідальність постачальника полягає у відшкодуванні вартості саме тієї партії товару, щодо якої виявлено недоліки, однак поставка здійснювалася вісьмома окремими партіями, і позивач не довів, якої саме кількості товару стосуються його претензії;

- право покупця на відшкодування повної вартості товару відповідно до частини другої статті 678 ЦК України виникає виключно у разі істотного порушення вимог щодо якості (виявлення недоліків, які не можна усунути, або усунення яких пов`язане з непропорційними витратами), проте існування таких обставин позивачем не доведено;

- виклик представника постачальника, на якому наполягав позивач з посиланням на пункт 4.3 договору, є обов`язковим лише на стадії приймання товару, тоді як недоліки були виявлені після його прийняття (в процесі монтажу); отже, врегулювання претензій мало здійснюватися у спосіб повернення товару для усунення недоліків (проти чого відповідач не заперечував), однак позивач від цього відмовився.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано положеннями статей 6, 11, 509, 525, 526, 610, 627, 629, 655, 673, 675, 678, 679, 712 ЦК України, статей 175, 179, 268 ГК України, а також статей 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 252 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

- суд першої інстанції помилково виходив з того, що товар поставлявся окремими партіями за кожною видатковою накладною окремо, оскільки згідно з умовами договору відвантаження здійснюється партіями на підставі заявок покупця, а весь спірний обсяг товару (за всіма вісьмома накладними) був поставлений на підставі однієї заявки №AXT00000701;

- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що товар не продавався за описом, оскільки у специфікації до договору прямо визначено технічні характеристики та опис товару, якому він повинен був відповідати (касета для стелі ОЦ. 0,6х0,6м, біла tegular 0,43);

- суд безпідставно зазначив, що врегулювання претензій щодо недоліків мало відбуватися виключно у спосіб повернення товару відповідачу для його перефарбування, адже такий порядок не передбачений договором і зумовив би для позивача значні додаткові часові та фінансові втрати на демонтаж, транспортування та зупинку інших будівельних робіт, тоді як позивач правомірно вимагав застосування пункту 7.3 договору;

- суд не надав належної оцінки тому факту, що відповідач у листі від 18.02.2025 фактично погодився з поставкою товару неналежної якості (зокрема щодо невідповідності кольору), однак свого представника на об`єкт не направив та жодних дій для заміни неякісного товару не вчинив;

- оскаржуване рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №914/2047/18, від 12.09.2024 у справі №910/13396/23, зокрема стосовно презумпції вини постачальника (виробника) у разі виявлення недоліків товару, на який надано гарантію.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на статтю 129 Конституції України, положення статей 11, 15, 16, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 673, 679, 712 ЦК України, статей 20, 173, 174, 230, 231, 232, 265, 266, 268, 269, 270 ГК України, статті 3, 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а також на Закон України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1680/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі № 911/1680/25.

Після надходження матеріали справи, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2195/25 від 18.09.2025, у зв`язку з перебуванням судді: Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1680/25.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

15.10.2025 недоліки апеляційної скарги усунено.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 11.05.2026.

11.05.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1680/25.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу у справі №911/1680/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.06.2026.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 09.09.2026.

У судовому засіданні 09.09.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №911/1680/25, яка відбудеться 10.09.2026.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 10.09.2026 проголошено короткий текст постанови без участі представників сторін.

На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 09.09.2026 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В судові засідання 09.09.2026 та 10.09.2026 представник відповідача не з`явився, просив розглянути справу без його участі. Про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

До апеляційної скарги позивач долучив додаткові докази, а саме:

- копію рахунку на оплату №701 від 25.11.2024;

- скрін-шот з електронної пошти від 18.02.2025 про відправлення відповіді на лист;

- копію листа вих. №1802 від 18.02.2025;

- скрін-шот переписки станом на 23.12.2024;

- копію договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додатку №2 до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додатку №3 до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додатку №4 до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додатку №5 до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додатку №6 до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додатку №7 до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додатку №8 до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію протоколу розбіжності до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023;

- копію додаткової угоди №36 від 04.03.2025 (до договору №01112023Л/2 від 01.11.2023);

- копію локального кошторису на будівельні роботи №02-01-01.

Відповідач подав заперечення, в яких просить суд не брати до уваги вказані документи, посилаючись на те, що вони датовані раніше за день подання позову, скаржник не обґрунтував поважність причин їх неподання до суду першої інстанції, а самі докази стосуються іншого договору і не спростовують висновків місцевого суду.

Надаючи оцінку поданим додатковим доказам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно матеріалів справи, позов у цій справі подано до суду 19.05.2025. Усі додані до апеляційної скарги документи датовані 2023, 2024 роками та лютим-березнем 2025 року. Тобто вказані докази об`єктивно існували на момент звернення позивача до Господарського суду Київської області та під час розгляду справи судом першої інстанції.

При цьому, позивач не навів жодних аргументів та не надав жодних доказів того, що подання цих документів до місцевого господарського суду було неможливим з об`єктивних, незалежних від нього причин. Відповідне клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів в матеріалах апеляційної скарги відсутнє.

Предметом спору у справі №911/1680/25 є стягнення заборгованості за договором поставки №251124-1 від 25.11.2024. Значний обсяг поданих доказів стосується зовсім іншого правочину - договору №01112023Л/2 від 01.11.2023.

Апеляційний суд наголошує, що приписи ГПК України не передбачають права учасника справи на власний розсуд, без доведення поважності причин, подавати нові докази на стадії апеляційного перегляду. Допущення такого підходу порушує принцип правової визначеності та змагальності сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність виняткових обставин у розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України, а відтак відмовляє у прийнятті додаткових доказів, які долучено до апеляційної скарги.

Стосовно копії листа вих. №1802 від 18.02.2025 колегія суддів зауважує, що вказаний доказ уже міститься в матеріалах справи, оскільки був долучений позивачем до позовної заяви, у зв`язку з чим відсутня процесуальна необхідність у його повторному приєднанні.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» (постачальник) було укладено договір поставки № 251124-1, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати будівельні матеріали (товар), вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки якого визначені сторонами у специфікаціях, рахунках та/або видаткових накладних.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що якість товару, що постачається, повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам у відповідності до норм діючого законодавства України та цього договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору поставка здійснюється на умовах самовивозу з заводу (с. Крюківщина, вул. Балукова, 1-а), а відвантаження товару здійснюється партіями на підставі заявок покупця (пункт 4.1 договору).

Порядок приймання товару визначено розділом 4 договору: за пунктом 4.2 приймання за кількістю і якістю здійснюється на умовах договору, а в неврегульованій частині - за Інструкціями № П-6 та № П-7. Пунктом 4.3 договору передбачено, що якщо при прийманні товару буде виявлена нестача або невідповідність якості вимогам стандартів, виклик представника постачальника є обов`язковим; представник повинен прибути протягом трьох днів, за наслідками чого складається акт розбіжностей.

Відповідальність постачальника за якість врегульована пунктом 7.3 договору, згідно з яким у випадку невиконання постачальником розділу 2 договору він несе відповідальність за главою 25 ГК України, а також відшкодовує покупцю повну вартість партії поставленого товару протягом 3 днів з дня отримання відповідної вимоги та додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості такої поставки.

Одночасно з підписанням договору сторони уклали Специфікацію № 1 від 25.11.2024, якою погодили поставку товару «Касета для стелі ОЦ. 0,6х0,6м, біла tegular 0,43 (0,6х0,6)» у кількості 8 380 шт. на загальну суму 905 040,00 грн. Оплата погоджена у два етапи: 50 % передплати та 50 % доплати протягом 3 робочих днів від дати підтвердження готовності товару до відвантаження.

На виконання умов договору та специфікації позивач здійснив оплату в загальному розмірі 852 520,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 185 від 25.11.2024 на суму 50 000,00 грн, № 198 від 27.11.2024 на суму 402 520,00 грн та № 181 від 03.12.2024 на суму 400 000,00 грн.

Відповідач протягом грудня 2024 року - січня 2025 року передав, а позивач отримав на умовах самовивозу товар у кількості 8 380 шт. загальною вартістю 905 040,00 грн. Передача відбувалася окремими партіями за вісьмома видатковими накладними: № 413 від 18.12.2024 (900 шт.), № 423 від 20.12.2024 (763 шт.), № 435 від 25.12.2024 (1 800 шт.), № 6 від 08.01.2025 (1 800 шт.), № 22 від 14.01.2025 (960 шт.), № 30 від 22.01.2025 (330 шт.), № 40 від 25.01.2025 (1 169 шт.), № 51 від 31.01.2025 (658 шт.).

Після отримання всіх партій товару позивач направив відповідачу лист № 8 від 14.02.2025, у якому повідомив, що під час монтажу виявлено невідповідність товару умовам специфікації щодо кольору та товщини, та на підставі пункту 4.3 договору вимагав прибуття представника відповідача на об`єкт.

У відповідь відповідач листом № 1802 від 18.02.2025 повідомив, що визнає факт неякісного фарбування лише в одній із партій товару та пропонує повернути непрофарбовану продукцію для безкоштовного перефарбування на виробництві; претензії щодо товщини відхилив, вказавши, що товщина 0,42 мм перебуває в межах похибки мікрометра (+/- 0,01 мм).

У зв`язку з неприбуттям представника постачальника, позивач листом № 27-02/25 від 27.02.2025 відмовився від пропозиції перефарбування та, посилаючись на пункт 7.3 договору, вимагав від відповідача до 05.03.2025 відшкодувати повну вартість усього поставленого товару (905 040,00 грн) та сплатити штраф у розмірі 181 008,00 грн. Вимоги залишено відповідачем без виконання.

Причиною звернення позивача з даним позовом до суду стало порушення відповідачем, на думку позивача, зобов`язань за договором поставки № 251124-1 щодо якості всього переданого товару, що є підставою для примусового стягнення повної вартості поставленої продукції та штрафу відповідно до умов пункту 7.3 договору.

За результатами розгляду позовної заяви суд першої інстанції ухвалив рішення про повну відмову в її задоволенні. Суд дійшов висновку, що позивач у порушення статей 73, 74 ГПК України не довів належними та допустимими доказами факту поставки товару неналежної якості саме в момент його передачі (приймання). Крім того, суд вказав, що позивач безпідставно вимагав стягнення вартості всієї продукції за всіма видатковими накладними, тоді як відповідач визнавав недоліки лише щодо однієї окремої партії товару і пропонував їх усунути; при цьому виклик представника за договором передбачений лише на стадії приймання товару, а не після його використання (монтажу) позивачем, тому в даному випадку врегулювання мало відбуватися шляхом повернення товару для усунення недоліків.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, порядок виконання господарських зобов`язань, а також правові наслідки їх порушення (зокрема щодо якості поставленого товару) врегульовано положеннями ЦК України та ГК України. Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд керується такими нормами матеріального права:

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України: «Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку».

Згідно зі статтею 525 ЦК України: «Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом».

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)». - Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України: «Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 655 ЦК України: «За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму».

Частиною першою статті 673 ЦК України унормовано: «Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу». - Відповідно до частини першої статті 675 ЦК України: «Товар, який продавець передає або зобов`язуваний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу».

Частинами першою та другою статті 678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

За приписами частини першої статті 679 ЦК України: «Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту».

Частиною другою статті 679 ЦК України встановлено: «Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили».

Згідно з частинами першою та другою статті 712 ЦК України: «За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін».

Відповідно до частини першої статті 175 ГК України: «Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом».

Частиною першою статті 230 ГК України визначено: «Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання».

Статтею 265 ГК України передбачено: «За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу».

За змістом частини першої статті 268 ГК України: «Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Зокрема, в разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника».

Правова позиція апеляційного суду

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Щодо визначення обсягу неякісного товару та партійності поставки

Скаржник стверджує, що оскільки весь товар відвантажено на підставі однієї заявки (№АХТ00000701 від 25.11.2024), уся поставка вважається єдиною партією, а виявлення недоліків у частині товару дає право вимагати відшкодування повної вартості всього обсягу (905 040,00 грн) на підставі пункту 7.3 договору.

Надаючи оцінку цьому доводу, суд зазначає, що згідно з пунктом 4.1 договору відвантаження товару здійснюється партіями. Матеріалами справи підтверджено, що передача товару відбувалася протягом грудня 2024 року - січня 2025 року за вісьмома окремими видатковими накладними. Кожна накладна фіксувала самостійний факт виконання зобов`язання, передачу визначеної кількості товару та перехід ризиків. Відповідно до статей 73, 74, 76, 77 ГПК України позивач мав довести, у якій саме кількості та за якою конкретною накладною товар виявився неякісним.

Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів (актів приймання-передачі за якістю, актів дефектації тощо), ідентифікувати обсяг браку неможливо. Відповідач у листі від 18.02.2025 № 1802 визнав наявність недоліків фарбування лише щодо «однієї із партій» товару. За таких умов, поширення відповідальності на весь обсяг поставки без доведення факту суцільної дефектності товару є безпідставним, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.

Щодо листа відповідача як доказу та презумпції вини постачальника

Апелянт вважає лист відповідача від 18.02.2025 беззаперечним визнанням факту поставки неякісного товару, а також вказує на те, що тягар доказування відсутності вини покладався на постачальника. (а.с. 208)

Колегія суддів відхиляє ці доводи, адже зі змісту листа від 18.02.2025 № 1802 вбачається лише загальна згода постачальника з фактом неякісного фарбування частини товару з пропозицією його усунення.

Відповідно до статті 86 ГПК України цей лист не може замінювати собою належних первинних документів щодо фіксації недоліків якості, складених у встановленому законом чи договором порядку (зокрема, згідно з Інструкцією №П-7, що прямо передбачена пунктом 4.2 договору).

Оцінюючи доводи скаржника щодо презумпції вини постачальника та його посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, колегія суддів зазначає таке.

Вказана постанова ухвалена у спорі щодо стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою (стаття 1212 ЦК України), відтак викладені у ній правові висновки не є релевантними до спірних правовідносин, що виникли з договору поставки. Разом з тим, за сталою практикою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій категорії спорів, наявність гарантії якості дійсно встановлює презумпцію вини постачальника у виникненні недоліків, однак застосування такої презумпції можливе лише за умови, що покупець належними, допустимими та достовірними доказами доведе сам факт наявності недоліків, їх характер та обсяг із суворим дотриманням порядку приймання товару. Оскільки позивач свого процесуального обов`язку щодо належної фіксації недоліків не виконав, правові підстави для покладення відповідальності на постачальника відсутні.

Щодо застосування пункту 7.3 договору та статті 678 ЦК України

Апелянт стверджує, що пункт 7.3 договору надає йому безумовне право вимагати відшкодування повної вартості товару та сплати 20% штрафу без повернення товару для виправлення недоліків. (а.с. 191).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що санкція пункту 7.3 договору чітко прив`язана до обов`язку постачальника відшкодувати «повну вартість партії поставленого Товару». Оскільки позивачем не доведено, яка саме партія (за якою накладною) мала недоліки, застосувати договірну відповідальність юридично неможливо. Більше того, застосовуючи загальні наслідки передання товару неналежної якості (стаття 678 ЦК України), право на відмову від договору і повернення всієї сплаченої суми виникає у покупця виключно у разі істотного порушення вимог щодо якості (частина друга статті 678 ЦК України).

За відсутності належних доказів (наприклад, висновку експерта) того, що виявлені недоліки є непереборними або їх усунення потребує непропорційних витрат, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на недоведеність позивачем правових підстав для стягнення всієї суми.

Щодо продажу товару «за описом»

Скаржник вказує на помилковість висновку суду про те, що товар не продавався за описом, адже у Специфікації № 1 наведено його чіткі технічні характеристики.

Колегія суддів погоджується, що товар мав визначені індивідуальні характеристики (опис щодо кольору та товщини), тому висновок місцевого суду в цій частині є неточним. Однак, відповідно до частини другої статті 277 ГПК України, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Ця неточність не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки самостійною та достатньою підставою для відмови у позові стала недоведеність позивачем факту наявності та обсягу неякісного товару належними засобами доказування. Довід скаржника не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно з приписами статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати (судовий збір), понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №911/1680/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 28.09.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков