Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №927/986/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 927/986/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2026 про відмову у відстроченні додаткового рішення від 15.12.2025 у справі №927/986/24

у справі №927/986/24 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

2. Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "СІВЕРЯНКА"

про визнання права власності на частку у статутному капіталі, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дію

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/986/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" про визнання права власності на частку у статутному капіталі, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дію. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2025 у справі №927/986/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "СІВЕРЯНКА" задоволено повністю. Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/986/24, присуджено до стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 57 890,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 залишено без змін. Постановою Верховного Суд від 05.11.2025 касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задоволено частково; додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі № 927/986/24 скасовано; справу № 927/986/24 за заявою ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат передано на новий розгляд Господарському суду Чернігівської області. Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/986/24, задоволено частково; стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_1 43 890,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині відмовлено у задоволенні вимог заявника про стягнення витрат на правову допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі №927/986/24 додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 залишено без змін.

22.07.2026 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі Комісія) через підсистему "Електронний суд" подала заяву про відстрочення виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у справі №927/986/24 до надходження фінансування з Державного бюджету, але не більше ніж до 14.07.2027.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2026 суд відмовив у задоволенні заяви Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №45/01/13354 від 21.07.2026 про відстрочення виконання додаткового рішення суду від 15.12.2025 у справі №927/986/24.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із таких висновків:

- відсутність коштів на відповідному рахунку станом на одну певну дату, згідно з наданою випискою Державної казначейської служби, не може бути належним доказом фінансової неспроможності юридичної особи;

- заявником не надано жодних інших доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема фінансової звітності, довідок з обслуговуючих банків про відсутність чи недостатність грошових коштів на рахунках, а також кошторису на 2026 рік;

- боржником не обґрунтовано та не доведено неможливості негайного вжиття заходів щодо внесення змін до кошторисних призначень та перерозподілу наявного бюджетного асигнування;

- право стягувача на виконання судового рішення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань;

- законодавством визначено механізм стягнення коштів з державних органів, за яким виконання рішень суду здійснюється органами казначейства в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого органу, а в разі їх відсутності - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- заявником не подано належних доказів на підтвердження відсутності у нього асигнувань, спеціально передбачених на оплату видатків на виконання судових рішень;

- наведені заявником обставини не свідчать про наявність виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання додаткового рішення суду, а відтак відсутні підстави для надання відстрочки з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд обґрунтував приписами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Закону України від 30.10.1996 №448/96-ВР «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», Закону України від 22.02.2024 № 3585-IX «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання та нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках», а також нормами статей 13, 14, 74, 75, 233, 234, 235, 243, 256, 326, 331 ГПК України та статті 13 ГК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з цією ухвалою, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відстрочку виконання судового рішення задовольнити. Відстрочити виконання додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2026 у справі №927/986/24 строком до 14.07.2027.

У вимогах апеляційної скарги скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2026 у справі №927/986/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відстрочення виконання судового рішення, відстрочивши виконання додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.12.2025 у справі №927/986/24 на строк до 14.07.2027.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, при цьому скаржник наводить такі доводи:

- суд першої інстанції припустився помилки у визначенні предмета доказування, оскільки скаржник не обґрунтовував свою заяву фінансовою неспроможністю, а доводив відсутність бюджетних призначень виключно за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», з якого здійснюється оплата витрат на виконання судових рішень, тоді як наявність залишку коштів на інших кодах підтверджує платоспроможність боржника;

- суд залишив поза увагою законодавчо затверджений порядок перерозподілу наявних асигнувань та внесення змін до кошторисних призначень, що вимагає обов`язкової взаємодії з Міністерством фінансів України та Державною казначейською службою України та виключає можливість негайного чи самостійного вжиття таких заходів боржником;

- суд безпідставно застосував принцип незалежності права стягувача від бюджетних асигнувань до заяви, поданої в порядку відстрочення, оскільки скаржник не відмовляється від виконання зобов`язань і не посилається на відсутність коштів як на причину їх невиконання, а реалізує право на відстрочення з огляду на необхідність часу для проходження процедури фінансування;

- під час постановлення оскаржуваної ухвали було порушено принцип дотримання балансу інтересів сторін, оскільки суд не оцінив реальні та об`єктивно зумовлені можливості боржника виконати судове рішення;

- цільовий характер коштів, законодавче обмеження джерел фінансування загальним фондом бюджету, недостатність коштів за відповідним КЕКВ та об`єктивна тривалість процедури перерозподілу асигнувань у своїй сукупності є тими обставинами, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення;

- наявність виданого судом наказу про примусове виконання додаткового рішення створює передумови для безспірного списання бюджетних коштів органами Державної казначейської служби України, що загрожує скаржнику додатковими фінансовими витратами.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, скаржник посилається виключно на норми процесуального права, а саме на положення статті 331 ГПК України щодо наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, статті 253-259 ГПК України стосовно порядку та строків реалізації права на апеляційне оскарження, а також на пункт 3 частини першої статті 277 ГПК України, що визначає невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи як самостійну підставу для скасування судового рішення (норм матеріального права скаржником у тексті апеляційної скарги не наведено).

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Позиція відповідача-2 щодо апеляційної скарги

Відповідач-2 відзиву на апеляційну скаргу не подав. У судовому засіданні 09.09.2026 заперечив щодо вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2026 про відмову у відстроченні додаткового рішення від 15.12.2025 у справі №927/986/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.09.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02.09.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.09.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою. Ухвалено витребувати у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/986/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 09.09.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №927/986/24 на 10.09.2026.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 10.09.2026 проголошено короткий текст постанови за відсутності представників сторін.

На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 09.09.2026 представник відповідача-2 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судові засідання 09.09.2026 та 10.09.2026 представники позивача та відповідача-1 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-1, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 331 ГПК України унормовано, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 331 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 331 ГПК України передбачено, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд апеляційної інстанції також враховує положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Частиною першою статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» унормовано, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 6 та частини першої статті 23 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним, колегіальним органом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Водночас згідно з абзацом першим пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22.02.2024 № 3585-IX «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання та нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках» тимчасово, до 31 грудня третього року, наступного за роком набрання чинності підпунктом 13 пункту 1 розділу І цього Закону, фінансування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку здійснюється виключно за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. При цьому не застосовуються положення абзаців першого та третього частини першої статті 23 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», якими передбачено фінансування Комісії за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За змістом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Правова позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, здійснивши ретельний аналіз матеріалів справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, застосувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, дійшла таких висновків.

Щодо предмета доказування та відсутності бюджетних призначень за окремим кодом видатків

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції припустився помилки у визначенні предмета доказування, оскільки боржник не обґрунтовував свою заяву «фінансовою неспроможністю» в цілому, а вказував на об`єктивну відсутність бюджетних призначень виключно за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (залишок 8,60 грн), з якого здійснюється оплата витрат на виконання судових рішень. Скаржник зазначає, що порядок перерозподілу бюджетних асигнувань затверджений на законодавчому рівні, потребує часу та обов`язкової взаємодії з Міністерством фінансів України та Державною казначейською службою України, що виключає можливість негайного виконання рішення.

За змістом частин першої, третьої статті 331 ГПК України відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, яка застосовується судом за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно до статей 76- 79 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними. Надана скаржником виписка Державної казначейської служби України станом на одну конкретну дату підтверджує лише поточний стан рахунку за одним кодом економічної класифікації видатків, проте не доводить об`єктивної неможливості виконання судового рішення боржником.

Бюджетний процес, зокрема процедури погодження, внесення змін до кошторисних призначень та перерозподілу асигнувань, є внутрішньою організаційною та нормативною діяльністю державного органу. Такі організаційно-фінансові процедури є чинниками, які залежать від самого боржника та інших органів державної влади, а тому не можуть визнаватися судом як виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення в розумінні ГПК України.

Колегія вважає, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного органу, або складний фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами та не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення. Держава самостійно визначає порядок фінансування своїх органів, і недоліки цього механізму не можуть мати негативних наслідків для стягувача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та мотивованого висновку про те, що відсутність коштів на відповідному рахунку станом на певну дату та необхідність дотримання процедур перерозподілу бюджетних асигнувань не є належними доказами наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання рішення.

Щодо застосування принципу незалежності права стягувача від бюджетних асигнувань та механізму примусового списання коштів

Скаржник аргументує, що він не посилався на неможливість виконання рішення чи відмову від зобов`язань, а лише діяв у межах статті 331 ГПК України, просячи час на проходження процедури перерозподілу асигнувань. На думку боржника, суд безпідставно застосував принцип незалежності права стягувача від бюджетних асигнувань до заяви про відстрочення, а наявність наказу про примусове виконання створює загрозу безспірного списання коштів органами Державної казначейської служби України, що потягне додаткові фінансові витрати.

Колегія суддів зазначає, що законодавством України встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання таких рішень здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, законодавець вже передбачив дієвий правовий механізм захисту стягувача на випадок відсутності коштів за певним КЕКВ у державного органу. Твердження скаржника про ризик додаткових фінансових витрат внаслідок примусового виконання є наслідком несвоєчасного виконання боржником своїх зобов`язань і не є правовою підставою для обмеження права стягувача на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Більше того, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004, «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004), державний орган не може довільно посилатися на відсутність коштів або внутрішні фінансові процедури як на виправдання невиплати боргу, підтвердженого судовим рішенням.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та правомірно констатував, що право особи на виконання рішення суду не може ставитися в залежність від наявності поточних бюджетних асигнувань державного органу.

Щодо дотримання справедливого балансу інтересів сторін

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип дотримання балансу інтересів сторін. На його думку, надання відстрочення на час, необхідний для погодження змін до кошторису (до 14.07.2027), не порушить прав стягувача, а лише узгодить виконання з об`єктивно необхідним часом для боржника.

Колегія суддів відхиляє цей аргумент з огляду на таке. Обов`язковою умовою застосування статті 331 ГПК України є з`ясування питання щодо дотримання справедливого балансу між матеріальними інтересами боржника та кредитора (стягувача). Стягувачем у цій справі є фізична особа, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу для захисту своїх порушених прав у спорі з суб`єктом владних повноважень. Відстрочення виконання обов`язку держави з компенсації цих витрат ще на один рік створить надмірний та непропорційний тягар для позивача, який обґрунтовано стверджує про зазнавання негативних наслідків через затримку виконання та інфляційні процеси в економіці держави. Перекладання труднощів фінансування державного апарату на приватну особу є прямим порушенням гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до неї.

Колегія враховує, що питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін, а надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів на тривалий період позбавляє кредитора можливості захистити свої права та знижує авторитет судового рішення.

Отже, місцевий господарський суд повно та всебічно оцінив баланс інтересів сторін, дійшовши абсолютно правильного висновку, що затримка у виконанні рішення на такий тривалий строк з мотивів, наведених Комісією, завдасть шкоди сутності права стягувача на ефективний судовий захист. Суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2026 у справі №927/986/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано, - 28.09.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков