Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №910/2780/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Справа № 910/2780/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

без виклику сторін,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Адвокатського бюро "Вадима Сологуба" про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про заміну позивача правонаступником

у справі № 910/2780/25 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери"

до ОСОБА_1

про стягнення коштів

заінтересована особа - Адвокатське бюро "Вадима Сологуба" (правонаступник ТОВ "Нерон і партнери"),

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерон і партнери" (далі - позивач; ТОВ "Нерон і партнери"; Товариство) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач; ОСОБА_1 ; апелянт; скаржник) про стягнення збитків у сумі 500 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/2780/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн та судовий збір у сумі 6 000 (шість тисяч) грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/2780/25 заяву ТОВ "Нерон і партнери" про розподіл судових витрат задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн, в іншій частині в задоволенні заяви - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/2780/25 - без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Нерон і партнери" залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/2780/25 - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 заяву ТОВ "Нерон і партнери" про заміну стягувача правонаступником задоволено. Замінено стягувача - ТОВ "Нерон і партнери" на його правонаступника - АБ "Вадима Сологуба" у справі № 910/2780/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 збитків у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25. Прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у заміні стягувача - ТОВ "Нерон і партнери" на його правонаступника - АБ "Вадима Сологуба" щодо стягнення 500 000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026, апеляційна скарга відповідача в справі № 910/2780/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про заміну позивача правонаступником у справі № 910/2780/25 та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 закрито апеляційне провадження за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Автофургон" (особи, яка вважає, що її права, інтереси та (або) обов`язки порушено) про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про заміну позивача правонаступником у справі № 910/2780/25.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про заміну позивача правонаступником у справі № 910/2780/25 - залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25 про заміну позивача правонаступником - залишено без змін.

Від представника Адвокатського бюро "Вадима Сологуба" (в подальшому - заявник; АБ "Вадима Сологуба") надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій останній просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 15 000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 13.08.2026, заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2780/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 прийнято до розгляду заяву представника Адвокатського бюро "Вадима Сологуба" щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2780/25 та постановлено здійснювати його розгляд без повідомлення учасників справи. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" та ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали.

Про апеляційний розгляд заяви представника адвокатського бюро "Вадима Сологуба" щодо ухвалення додаткового рішення сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 21.08.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Судова колегія зазначає, що письмових пояснень/заперечень на відповідну заяву АБ "Вадима Сологуба" від ОСОБА_1 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.

За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про прийняття додаткового судового рішення, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".

У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правничої допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: копію договору № 29-05-26 від 29 травня 2026 року про надання правничої допомоги, укладеного між Адвокатським бюро "Вадима Сологуба" (клієнт/замовник) та Солововим С.М. (адвокат/виконавець); додаткову угоду № 3 від 06 липня 2026 року; акт надання послуг від 13 серпня 2026 року; ордер; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У відповідності до розділу 1 договору № 29-05-26 від 29 травня 2026 року про надання правничої допомоги клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Між клієнтом та адвокатом 06.07.20206 укладено додаткову угоду № 3 від 06 липня 2026 року, згідно умов якої сторони дійшли згоди - внести доповнення до п. 4.1. розділу 4 договору, а саме: за правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт сплачує адвокату гонорар в наступному порядку: 15 000 грн - надання правничої допомоги у Північному апеляційному суді у господарській справі № 910/2780/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25 про заміну правонаступника. Клієнт сплачує гонорар у повному обсязі, незалежно від об`єму наданої правової допомоги, зазначений у цього пункті.

13.08.2026 між Адвокатським бюро "Вадима Сологуба" та ОСОБА_2 складено акт надання послуг, за умовами якого адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги): гонорар за аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25 - 1 год., 2 500 грн; гонорар за надання правничої допомоги з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 1 1.06.2026 у справі № 910/2780/25 - 3 год., 7 500 грн; гонорар за надання правничої допомоги з підготовки заперечення проти заяви ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25 - 1 год., 2 500 грн.

За змістом вказаного акта, замовник претензій по об`єму, якості та строкам робіт не має.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Колегія суддів також акцентує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Також колегією суддів враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічні правові висновки знаходять своє правозастосування в постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2025 року в справі № 924/23/25; від 27 січня 2026 року в cправі № 916/166/23, 11 лютого 2026 року в cправі № 914/1493/24.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У наведеному контексті судова колегія акцентує, що викладені Адвокатським бюро "Вадима Сологуба" у відзиві на апеляційну скаргу заперечення в межах оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25 про заміну позивача правонаступником базується на висновках, зазначених у оскаржуваній ухвалі місцевим господарським судом. Заявником не було наведено суттєво нових аргументів, окрім тих, що знайшли своє відображення в оскаржуваній ухвалі.

Також за висновками колегії суддів, правнича допомога з аналізу апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25 фактично включає в себе правничу допомогу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на це судова колегія вважає, що час, витрачений представником АБ "Вадима Сологуба" на підготовку відзиву на апеляційну скаргу не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та є надмірним, враховуючи, зокрема, складність справи та фактичні обставини на яких вона ґрунтується.

У частині гонорару за надання правничої допомоги з підготовки заперечень проти заяви ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25, то колегією суддів враховується надходження таких заперечень лише 08.07.2026, а також відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/2780/25 згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 з процесуальних підстав за наслідками реалізації судом апеляційної інстанції дискреційних повноважень, що унеможливлює покладення на відповідача відповідних витрат.

Отже, на підставі викладеного вище, дослідивши надані АБ "Вадима Сологуба" докази, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, як наслідок про часткове задоволення заяви АБ "Вадима Сологуба" та стягнення на його користь 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що відповідатиме критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою в апеляційному господарському суді.

Отже, колегія суддів зазначає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягуються з відповідача на користь АБ "Вадима Сологуба" в сумі 7 500 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Адвокатського бюро "Вадима Сологуба" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Адвокатського бюро "Вадима Сологуба" (ідентифікаційний код - 39213162; адреса: 03049, м. Київ, вул. Туполева, буд. 4/8, кв. 24) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції - 7 500 грн (сім тисяч п`ятсот гривень).

3. У задоволенні заяви в решті вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу повернути до суду першої інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков