Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №911/1046/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Справа № 911/1046/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

без виклику сторін,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2026

у справі № 911/1046/26 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Комунально-побутового підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ" Ірпінської міської ради

до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунально-побутового підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ" Ірпінської міської ради (далі - позивач; КПП "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ") до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (надалі - відповідач; ДП "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО"; ДП «УкрДАГП»; апелянт; скаржник; заявник) про стягнення заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 34 від 01.01.2021 у сумі 255 652,16 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2026 позовні вимоги Комунально-побутового підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ" Ірпінської міської ради до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" на користь Комунально-побутового підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ" Ірпінської міської ради 255 142 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч сто сорок дві) грн 86 коп. основного боргу та 3 067 (три тисячі шістдесят сім) грн 82 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 509,30 грн основного боргу провадження у справі № 911/1046/26 закрито. У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №911/1046/26 відмовлено.

Місцевим господарським судом зазначено, що відповідач в установленому порядку не спростував обставини, що повідомлені позивачем, та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 255 652,16 грн. є обґрунтованими та доведеними.

Водночас, суд І-ої інстанції вказав, що відповідачем повідомлено, що 28.04.2026 ним в рахунок погашення заборгованості за договором сплачено на користь позивача суму коштів у розмірі 509,30 грн. Позивач не заперечував щодо факту часткового погашення відповідачем заборгованості на суму 509,30 грн та згідно відповіді на відзив просив стягнути з відповідача 255 142,86 грн (255 652,16 грн - 509,30 грн). Тому, оскільки відповідачем після подачі позову частково сплачена заявлена до стягнення сума основного боргу за надані послуги згідно договору у сумі 509,30 грн, суд першої інстанції виснувався, що предмет спору в справі у вказаній частині позовних вимог відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Крім цього, місцевим господарським судом зазначено, що відповідач просив відстрочити виконання рішення суду строком на один рік з моменту набрання рішенням законної сили. Однак, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт можливості виконання судового рішення в такий строк у випадку надання судом розстрочки виконання судового рішення в даній справі. Відповідач не надав докази на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із позивачем в майбутньому, оскільки, відстрочення виконання рішення повинне забезпечити його виконання у межах строку відстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час. Відтак, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду та про відмову в його задоволенні.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2026 у справі № 911/1046/26 в частині відмови у відстроченні виконання рішення. Надати ДП "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" відстрочку виконання рішення строком на один рік з дня набрання законної сили постанови апеляційного суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд І-ої інстанції не довів належними доказами походження та структуру спірної суми, не дослідив повноту первинних документів, не перевірив належним чином порядок формування рахунків і актів, не з`ясував питання щодо їх направлення та отримання відповідачем, а також не встановив, чи підтверджені матеріалами справи всі вихідні дані, покладені в основу розрахункового визначення обсягу спожитої теплової енергії.

Відповідач наголошує на неналежному застосуванні місцевим господарським судом правил щодо тягаря доказування та оцінки доказів, а також за відсутності належного мотивування відхилення доводів відповідача.

Також скаржник вказує, що ДП «УкрДАГП» подавав докази відкритих виконавчих проваджень, посилався на наявне фінансове навантаження та стратегічне значення підприємства для економіки і безпеки держави. Відповідач вважає, що суд першої інстанції мав застосувати принцип пропорційності та дати змістовну оцінку тому, чи призведе негайне примусове виконання рішення до істотного ускладнення діяльності державного підприємства, а також чи можна забезпечити баланс інтересів сторін шляхом надання відстрочки на обмежений строк. Проте, суд обмежився загальними міркуваннями, не навівши детальної оцінки поданих відповідачем доводів і доказів. Тому, на думку апелянта, формальна відмова у відстроченні без належного зважування наслідків для сторін і без аналізу можливості менш обтяжливого способу забезпечення виконання рішення свідчить про неправильне застосування процесуальних норм, які регулюють порядок вирішення такого питання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026, апеляційна скарга відповідача в справі № 911/1046/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2026 у справі № 911/1046/26. Призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується довідками від 06.07.2026 про доставку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 до електронних кабінетів сторін.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Згідно тверджень КПП "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ", наведені апелянтом в апеляційній скарзі обставини для відстрочення виконання рішення суду не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, якими виконання рішення суду ускладняється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання відстрочення оплати заборгованості. Скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач, не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити. Виконання рішення суду не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, відсутності коштів на рахунках, тощо, оскільки обов`язковість виконання судових рішень, яка передбачена статтею 129-1 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. При цьому, питання про відстрочення оплати заборгованості вирішується судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Так, на думку позивача судом 1-ої інстанції було досліджено та надано оцінку доводам та запереченням не лише відповідача, а й позивача - оператора об`єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги - постачання теплової енергії.

Окремо КПП "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ" звертає увагу, що наразі триває підготовка до опалювального сезону 2026 - 2027 рр., що потребує значних фінансових ресурсів. Повнота та своєчасність розрахунків споживачів є запорукою належного функціонування позивача, як теплопостачальної організації, та, як наслідок, забезпечення життєдіяльності населення в осінньо-зимовий період. Вчасне виконання рішення та оплата заборгованості відповідачем перед позивачем - це один з дієвих заходів, спрямованих на збереження сталої та безперервної роботи КПП "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ", як оператора критичної інфраструктури.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив позивача, у якій ДП «УкрДАГП» наголосило, що статус стратегічного підприємства згідно зі ст. 331 ГПК України є винятковою обставиною. Судова практика вказує, що при вирішенні питання про розстрочку суд має враховувати не лише інтереси кредитора, а й державний інтерес у збереженні функціонування стратегічно важливих суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 269 частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.01.2021 між ДП «УкрДАГП» (споживач) та КПП "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ" (виконавець) укладено договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 34 (скорочено - Договір), відповідно до умов п. 1 якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначених цим договором.

Згідно Додатків №№ 2, 3 до Договору КПП "Теплоенергопостач" ІМР, як виконавець, зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення гуртожитку за адресою: вул. Варшавська, 65 в місті Ірпені Київської області, площею 290 кв.м. (далі - Послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку - 0,028 Гкал/год.

За п. 9 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 10 Договору в разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у приміщенні визначається розрахунково, відповідно до Постанови КМУ №1198 від 03.10.2007, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря".

В силу п.п. 20, 21 Договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги. Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 1724,03 грн. за 1Гкал (в т.ч. ПДВ).

Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить календарний місяць. ? Виконавець формує та не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акти наданих послуг. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.п. 22, 23, 24 Договору).

Позивачем у позові зазначалось, що зобов`язання за Договором виконано ним в повному обсязі. Скарг від мешканців гуртожитку щодо якості наданих послуг не надходило, що також підтверджується доданим до матеріалів справи листом-зверненням мешканців гуртожитку, з якого вбачається, що останні сплачували споживачу (балансоутримувачу гуртожитку) кошти за отримані комунальні послуги.

На підтвердження надання послуг позивачем зазначено, що він є комунальним підприємством, що створене Ірпінською міською радою для досягнення економічних та соціальних результатів, а саме забезпечення соціально-значущими потребами - теплопостачання мешканців Бучанського району Київської області. Позивачем, серед іншого, надаються послуги теплопостачання і до гуртожитку за адресою: вул. Варшавська, 65 в місті Ірпені Київської області, площею 290 кв.м., власником якого є Держгеокадастр, а балансоутримувачем - відповідач, з яким і було укладено Договір, що підтверджується листом Держгеокадастру від 14.05.2025 № 28-28-0.162-4476/2-25. Рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення гуртожитку по вул. Варшавська, 65 в місті Ірпені, станом на дату звернення до суду, не приймалось. Відповідач, не відмовився від послуг в установленому порядку та використовує їх для задоволення потреб мешканців.

Оскільки, гуртожиток за адресою: вул. Варшавська, 65 в Ірпені Київської області, не обладнаний приладом обліку теплової енергії, нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснюються розрахунково, за нормою споживання згідно п. 10 Договору.

За розрахунками спожитої теплової енергії (додаються) відповідачем спожито за період з 01.11.2023 по 31.03.2026 - 107,785 Гкал.

Позивачем вказувалось, що нарахування здійснювались відповідно до діючих на момент нарахування тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області: від 12.10.2021 № 140/2; від 26.09.2023 № 113/8; від 07.11.2023 № 136/5; від 20.11.2024 № 114/7 та від 07.10.2025 № 156/1.

Станом на 01.11.2023, відповідно до рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 07.11.2023 № 136/5, одноставковий тариф на послуги з постачання теплової енергії для населення (з урахуванням коригування тарифу) встановлено у розмірі 3 123,30 грн/Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 20.11.2024 № 114/7 встановлено одноставковий тариф на послуги з постачання теплової енергії для населення у розмірі 3478,26 грн/Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 07.10.2025 № 156/1 встановлено одноставковий тариф на послуги з постачання теплової енергії для населення у розмірі 4062,10 грн/Гкал (з ПДВ).

Позивачем також зазначалось, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, відповідно до ст.1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів, серед іншого, і на послуги з постачання теплової енергії для населення.

З урахуванням рекомендацій Кабінету Міністрів України, визначених постановою від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" до відповідача на опалювальний період 2023/2024 рр., 2024/2025 рр. та 2025/2026 рр. КПП "Теплоенергопостач" ІМР застосовував одноставковий тариф для населення на рівні, що застосовувався станом на 24 лютого 2022 року. Тобто, до мешканців гуртожитку відповідача застосовується тариф, встановлений рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 12.10.2021 № 140/2 у розмірі 2550,47 грн/Гкал, з ПДВ (2125,39000 грн без ПДВ).

Так, позивач підкреслював, що за період з 01.11.2023 по 31.03.2026 відповідачу нараховано, за отримані послуги 274902,18 грн (107,785 Гкал, 2550,47 грн/Гкал). Відповідачем отримані послуги оплачено частково, а саме, на суму 19 250,02 грн у зв`язку із чим за відповідачем за період з 01.11.2023 по 31.03.2026 утворилась заборгованість у сумі 255 652,16 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, рахунками на оплату, Актами наданих послуг, відомостями з картки рахунку по контрагенту та банківські виписки, які додано до матеріалів справи. Позивачем повідомлялось, що частину підписаних з боку позивача актів надання послуг відповідач позивачу не повернув, однак, зазначене не звільняє споживача від оплати отриманих послуг.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

У відзиві на позов відповідач не заперечував, що за укладеним між сторонами Договором виникла заборгованість. Однак вказував, що картка рахунку 3611 за листопад 2023 року - березень 2026 року не може слугувати для встановлення заборгованості за Договором. Розрахунок заборгованості повинен бути підтверджений документами, а саме, рахунками на оплату за надані послуги та підписаними сторонами актами про надання послуг, які є доказовою базою для стягнення боргу, що підтверджують суму, що підлягає стягненню. Однак, позивачем не надано вказаних документів в повному обсязі. Відповідач зазначав, що, оскільки, послуги за Договором дійсно надавались позивачем та споживалися мешканцями гуртожитку, який знаходиться на балансі відповідача і перебуває у державній власності, а відповідач не має можливості сплатити суму заборгованості, відповідач просить відстрочити оплату суми заборгованості, в разі задоволення позовних вимог, строком на один рік з моменту набрання рішенням законної сили. Крім того, як зазначено відповідачем, 28.04.2026 ним сплачено на користь позивача 509,30 грн, а тому, загальна сума заборгованості складає 255 142,86 грн.

З урахуванням предмета позовних вимог, юридичних та фактичних підстав позову, з огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, чинного на момент укладення договору).

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо обсягів та вартості отриманої теплової енергії, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно висновків місцевого господарського суду, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, позовні вимоги в частині стягнення 255 652,16 грн заборгованості за Договором є обґрунтованими та доведеними.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було повідомлено, що 28.04.2026 ним в рахунок погашення заборгованості за Договором сплачено на користь позивача суму коштів у розмірі 509,30 грн. Позивач не заперечував щодо факту часткового погашення відповідачем заборгованості на суму 509,30 грн та згідно відповіді на відзив просив стягнути з відповідача 255 142,86 грн (255 652,16 грн - 509,30 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, за висновками місцевого господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 509,30 грн основного боргу підлягає закриттю.

Колегією суддів зазначається, що в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У межах наведеного судовою колегією враховується визнання сторонами сплати відповідачем 509,30 грн заборгованості за Договором.

При цьому, оскаржуване рішення в частині основного боргу відповідачем не оскаржується.

Тим самим, оскаржуване рішення у відповідній частині по суті колегією суддів не переглядається та оцінка такому в цій постанові не надається.

В той же час, судовою колегією вказується, що оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, що є предметом цього апеляційного розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За статтею 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Згідно ч. 1 ст. 329 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 ГПК України).

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При наданні відстрочки виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин. В основу судового рішення про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Колегія суддів наголошує, що системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Судовою колегією зазначається, що в цьому випадку посилання відповідача на скрутне фінансове становище та наявність обтяжень в межах певних виконавчих проваджень, ускладнення діяльності підприємства, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (в т.ч. правовому режимі воєнного стану) і в одній державі.

Крім того, колегія суддів акцентує, що спір у справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань за відповідним договором, заборгованість по якому виникла ще з листопада 2023 року та не сплачувалась відповідачем.

У зв`язку із наведеним колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність виняткового випадку, який би свідчив про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

З огляду на наведене, на переконання судової колегії обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи є висновки місцевого господарського суду про те, що заявником не надано суду належних та допустимих, в силу ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів на підтвердження наявності обставин, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

За викладених обставин, за висновками колегії суддів клопотання відповідача про відстрочення виконання оскаржуваного рішення не була задоволена судом 1-ої інстанції правомірно.

З огляду на наведені у цій постанові висновки, судовою колегією критично оцінюються аргументи скаржника щодо неправильності застосування судом попередньої інстанції процесуальних норм, які регулюють порядок вирішення питання відстрочення виконання рішення суду.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи (в межах оскаржуваної частини рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2026 у справі № 911/1046/26) апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2026 у справі № 911/1046/26 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача в справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2026 у справі № 911/1046/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2026 у справі № 911/1046/26 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО".

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков