Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №915/1168/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1168/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 про повернення позову, суддя суду першої інстанції Коваль С.М., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2026

по справі №915/1168/26

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд»

про стягнення грошових коштів у сумі 663 501,19 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв» пред`явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 663 501,19 грн - внески за опалення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем як співвласником багатоквартирного будинку № 5 по вул. Лазурній у м. Миколаєві обов`язку зі сплати встановлених ОСББ внесків. Позивач зазначив, що відповідачеві у цьому будинку належать 15 об`єктів нерухомості - 14 нежитлових приміщень та квартира № 155, розташовані у корпусах 10, 11, 12, 15 і 16, а саме:

- вул. Лазурна 5 корпус 10, Нежитлове приміщення 10/4 - площею 175,1 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 11, Нежитлове приміщення 2 - площею 172,1 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 11, Нежитлове приміщення 3 - площею 176,8 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 11, Нежитлове приміщення 4о - площею 173,5 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 12, Нежитлове приміщення 12/1 - площею 124,3 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 12, Нежитлове приміщення 12/2 - площею 138,6 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 12, Нежитлове приміщення 12/4 - площею 42 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 12, Нежитлове приміщення 12/8 - площею 51 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 15, Під`їзд 2, Квартира 155 - площею 32 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 15, Нежитлове приміщення 15/1 - площею 339,6 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 15, Нежитлове приміщення 15/2 - площею 339,7 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 16, Нежитлове приміщення 16/1 - площею 174,7 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 16, Нежитлове приміщення 16/2 - площею 171,3 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 16, Нежитлове приміщення 16/3 - площею 158 м2 ;

- вул. Лазурна 5 корпус 16, Нежитлове приміщення 16/4 - площею 219,2 м2.

На обґрунтування підстав та розміру нарахувань позивач послався на рішення загальних зборів ОСББ від 04.11.2025. На підставі цього рішення ОСББ «Рів`єра Миколаїв», ТОВ ЕК «ЖЕК-5» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» уклали тристоронні договори про переведення боргу № ДП-12/2025/РМ/2 і № ДП-12/2025/РМ/1, за якими ОСББ стало новим боржником за зобов`язаннями у сумах 555 060,73 грн та 4 455 551,77 грн відповідно.

Тим самим рішенням загальних зборів від 04.11.2025 затверджено Методику нарахувань платежів за опалення. Відповідно до пункту 14 Методики прийнятий ОСББ борг розподілено між співвласниками пропорційно до загальної площі належних їм квартир та/або нежитлових приміщень із розрахунку 73,08 грн за 1 кв. м. За пунктом 15 Методики до розподілених сум також включено зазначену у довідці ТОВ ЕК «ЖЕК-5» заборгованість відповідача за постачання теплової енергії у розмірі 9 568,14 грн - пропорційно площі відповідного майна.

За твердженням позивача, разом за внесками на опалення та розподілом прийнятого боргу відповідачеві нараховано 732 118,16 грн. У період із січня по квітень 2026 року відповідач сплатив 68 616,97 грн, у зв`язку з чим станом на 20.07.2026 залишок заборгованості склав 663 501,19 грн. Позивач указав, що відповідач брав участь у загальних зборах, був повідомлений про прийняті рішення, а рахунки на сплату внесків за опалення надсилалися йому разом із рахунками на утримання будинку. У прохальній частині позову ОСББ просило стягнути 663 501,19 грн заборгованості за внесками за опалення за період з 01.01.2026 до 01.05.2026.

Як правові підстави позову ОСББ послалося, зокрема, на положення статей 15, 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», якими визначено обов`язок співвласника своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі, а також на обов`язковість рішень загальних зборів для співвласників.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 повернуто позовну заяву Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв» без розгляду.

Суд першої інстанції виходив із того, що в одній позовній заяві об`єднано вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості щодо різних об`єктів нерухомості, які, на думку суду, не пов`язані між собою. Суд зазначив, що вимога про сплату внесків за опалення стосовно кожного окремого приміщення або квартири є самостійним предметом спору, підтверджується окремими доказами та ґрунтується на різних показниках площі й розрахунках. Спільний розгляд таких вимог, за висновком місцевого суду, утруднить вирішення спору та потребуватиме значного часу для дослідження доказів.

Крім того, місцевий господарський суд указав на відсутність доказів сплати судового збору в установленому розмірі. Суд вважав, що позов містить окремі вимоги щодо 15 об`єктів, тому судовий збір мав бути сплачений окремо за кожним із них, тоді як позивач сплатив його виходячи із загальної суми заявленої заборгованості.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 про повернення позову по справі №915/1168/26.

Апелянт зазначив, що заявлені вимоги є грошовими, мають однаковий предмет та єдину підставу виникнення - невиконання одним і тим самим співвласником обов`язку зі сплати внесків на опалення. Усі нарахування здійснено на підставі однієї Методики, затвердженої рішенням загальних зборів ОСББ від 04.11.2025. Тому та обставина, що заборгованість розрахована щодо кількох приміщень одного відповідача, на переконання скаржника, не спростовує однорідності вимог.

На підтвердження цього апелянт послався на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 02.12.2020 у справі № 908/420/20 щодо критеріїв однорідності вимог, а також на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21. На думку апелянта, коли вимоги є однорідними й не підпадають під заборони, встановлені частинами четвертою та п`ятою статті 173 ГПК України, підстав для повернення позовної заяви немає.

Скаржник також зазначив, що навіть у разі висновку про процесуальну складність спільного розгляду суд мав можливість застосувати частину шосту статті 173 ГПК України та роз`єднати вимоги, а не повертати весь позов. На обґрунтування цього доводу наведено постанову Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21.

Окремо апелянт заперечив висновок місцевого суду щодо судового збору. Оскільки заявлено однорідні майнові вимоги до одного відповідача, збір, за доводами скарги, має обчислюватися із загальної ціни позову, а не окремо щодо кожного приміщення.

Апелянт стверджує, що повернення позовної заяви змушує ОСББ подавати 15 окремих позовів, штучно збільшує судові витрати та навантаження на судову систему. Такі дії скаржник розцінив як надмірний формалізм і обмеження гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду, пославшись, зокрема, на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії».

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05 серпня 2026 року у справі № 915/1168/26 про повернення позовної заяви та направити справу № 915/1168/26 до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі)

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

18.09.2026 ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 - без змін.

Відповідач зазначив, що позов стосується 15 самостійних об`єктів - 14 нежитлових приміщень і однієї квартири у різних корпусах будинку. На його думку, правовий режим та порядок нарахування плати за теплову енергію для житлових і нежитлових приміщень відрізняються. Стосовно кожного об`єкта необхідно окремо встановити право власності у відповідний період, площу, спосіб підключення до мережі, наявність чи відсутність приладу обліку, дослідити технічні паспорти, акти та індивідуальний розрахунок.

ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» наголосило, що подані позивачем загальні розрахунки не дають змоги встановити формулу та суму заборгованості за кожним конкретним об`єктом. На переконання відповідача, спільне дослідження різних комплектів доказів надмірно ускладнить розгляд і суперечитиме засаді розумності строків. Наведені в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду відповідач вважав такими, що ухвалені у неподібних правовідносинах.

Відповідач підтримав висновок місцевого суду про необхідність сплати судового збору окремо щодо кожного об`єкта та зазначив, що вимога про сплату судового збору сама по собі не є порушенням права на доступ до суду. У цьому контексті він послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі».

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 915/1429/21, відповідач зазначив, що роз`єднання вимог є правом, а не обов`язком суду, а суд першої інстанції міг на власний розсуд повернути позов відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України. Повернення заяви, на думку відповідача, не позбавляє ОСББ права повторно звернутися до суду з окремими позовами після усунення недоліків.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу ОСББ «Рів`єра Миколаїв» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05 серпня 2026 року у справі № 915/1168/26 - без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1168/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1168/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 про повернення позову по справі №915/1168/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1168/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1186/26.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 про повернення позову по справі №915/1168/26; розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 про повернення позову по справі №915/1168/26 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.09.2026.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку оскаржується ухвала, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, а саме ухвала про повернення позовної заяви.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваної ухвали підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/1168/26, була отримана в системі електронний суд позивачем - 01.09.2026, відповідачем - 01.09.2026, що підтверджено довідками секретаря судового засідання.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа, виходячи з таких підстав направленню до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Предметом цього апеляційного перегляду є виключно наявність передбачених процесуальним законом підстав для повернення позовної заяви ОСББ «Рів`єра Миколаїв». Тому на цій стадії колегія суддів не вирішує спір по суті, не встановлює дійсного розміру заборгованості, не оцінює законність рішення загальних зборів ОСББ та затвердженої ними Методики, а також не визначає обґрунтованість нарахувань щодо кожного об`єкта нерухомості.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Таким чином, частина перша статті 173 ГПК України дозволяє об`єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а також основні та похідні позовні вимоги. Отже, закон не вимагає одночасної тотожності і підстав, і доказів; для належного об`єднання достатньо такого зв`язку між вимогами, за якого їх спільний розгляд відповідає завданню господарського судочинства та сприяє процесуальній економії.

Однорідними слід вважати вимоги, які виникають з одних або подібних фактичних обставин, урегульовані однаковими чи подібними нормами права та передбачають один і той самий спосіб судового захисту. Відмінність окремих елементів розрахунку, періодів, первинних документів або фактичних характеристик майна сама по собі не означає, що вимоги є різнорідними, якщо їх об`єднує спільний юридичний та доказовий фундамент.

Крім того, частини четверта та п`ята статті 173 ГПК України встановлюють спеціальні заборони на об`єднання вимог: не допускається спільний розгляд вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше прямо не встановлено законом, а також вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Водночас частина шоста цієї статті надає суду право до початку розгляду справи по суті, за власною ініціативою або за клопотанням учасника, роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька з них у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України передбачено повернення позовної заяви у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, крім випадків, у яких є підстави для застосування частини шостої статті 173 цього Кодексу. Ця норма має застосовуватися у системному зв`язку зі статтею 173 ГПК України та не надає суду необмеженого розсуду повертати будь-яку заяву лише через те, що спільний розгляд кількох складових спору потребуватиме дослідження значного обсягу доказів.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21. Верховний Суд зазначив, що за відсутності заборон, установлених частинами четвертою та п`ятою статті 173 ГПК України, об`єднання пов`язаних або однорідних вимог не утворює підстави для повернення позову. Якщо ж уже після відкриття провадження спільний розгляд виявиться недоцільним, суд може скористатися механізмом роз`єднання вимог. Самі по собі кількість вимог, обсяг доказів та необхідність дослідження різних обставин не є самостійними підставами для повернення позовної заяви.

Зі змісту поданої ОСББ «Рів`єра Миколаїв» позовної заяви вбачається, що позивач сформулював одну вимогу майнового характеру до одного відповідача - про стягнення 663 501,19 грн заборгованості зі сплати внесків за опалення. У прохальній частині позову не заявлено п`ятнадцяти окремих способів захисту та не визначено п`ятнадцяти самостійних сум, кожну з яких позивач просив би присудити окремо. Належність відповідачу п`ятнадцяти об`єктів нерухомості описує фактичний склад правовідносин і спосіб формування загальної суми, однак не перетворює одну грошову вимогу на сукупність непов`язаних спорів.

Навіть якщо розглядати нарахування щодо кожного об`єкта як окремі складові позовної вимоги, такі складові є однорідними та безпосередньо пов`язаними між собою. Вони заявлені тим самим позивачем до того самого відповідача; випливають зі статусу відповідача як співвласника приміщень в одному багатоквартирному будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5; ґрунтуються на одному рішенні загальних зборів ОСББ від 04.11.2025 та затвердженій цим рішенням Методиці нарахування платежів за опалення; передбачають застосування єдиного способу захисту - стягнення грошової заборгованості.

Значна частина доказової бази для всіх нарахувань також є спільною: статутні документи ОСББ, рішення та протокол загальних зборів від 04.11.2025, Методика, договори про переведення боргу № ДП-12/2025/РМ/1 і № ДП-12/2025/РМ/2, документи щодо прийнятого ОСББ боргу, рахунки, відомості про здійснені відповідачем платежі та загальний розрахунок заборгованості. Площа конкретного приміщення, його вид та сума нарахування за ним є змінними показниками в межах спільного способу розрахунку, а не самостійними юридичними підставами позову.

Тому висновок місцевого господарського суду про відсутність зв`язку між заявленими вимогами не відповідає змісту позовної заяви та критеріям частини першої статті 173 ГПК України. Навпаки, спільний розгляд запобігає неодноразовому дослідженню тих самих рішень органів управління ОСББ, Методики й договорів про переведення боргу у п`ятнадцяти провадженнях, зменшує ризик різної оцінки спільних доказів та відповідає вимозі процесуальної економії.

Обставини, на які посилається відповідач у відзиві, - житловий чи нежитловий статус приміщення, його площа, корпус, спосіб приєднання до мережі, наявність індивідуального приладу обліку, період володіння та зміст технічної документації - можуть мати значення для перевірки правильності конкретних нарахувань. Проте ці обставини належать до предмета доказування при вирішенні спору по суті й не спростовують спільності правової підстави та характеру заявленого способу захисту.

На стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не вправі підміняти перевірку дотримання формальних вимог до позову попереднім вирішенням спору. Необхідність у майбутньому дослідити технічні паспорти, показники обліку або окремі арифметичні складові розрахунку не доводить порушення правил об`єднання вимог. Так само прогнозована тривалість дослідження доказів не є передбаченою чинною редакцією статті 174 ГПК України підставою для повернення позовної заяви.

Колегія суддів також ураховує правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 16.03.2026 у справі № 922/4053/25. У тій справі вимоги про стягнення заборгованості випливали з дванадцяти окремих договорів, супроводжувалися різними актами та розрахунками і значним обсягом документів. Верховний Суд дійшов висновку, що спільність сторін, однорідний характер правовідносин і єдиний матеріальний об`єкт спору свідчать про взаємний зв`язок вимог, а відмінність договорів, періодів і розрахунків не виправдовує повернення позову. Зазначений висновок є релевантним до спірної процесуальної ситуації та підтверджує помилковість підходу місцевого суду.

У цій справі відсутні заборони, передбачені частинами четвертою та п`ятою статті 173 ГПК України. Усі заявлені нарахування належать до господарської юрисдикції, пред`явлені в одному спорі між юридичними особами та не підлягають виключній підсудності різним судам. Місцевий суд таких обставин в оскаржуваній ухвалі не встановив, і відповідач у відзиві на їх існування не посилається.

Посилання відповідача на те, що роз`єднання позовних вимог є правом, а не обов`язком суду, не змінює наведеного висновку. Дійсно, частина шоста статті 173 ГПК України залишає суду процесуальний розсуд щодо доцільності роз`єднання. Однак цей розсуд має реалізовуватися після правильного встановлення характеру вимог і не створює нової, не передбаченої законом підстави для повернення позову. За однорідності вимог та відсутності імперативних заборон суд не може обґрунтувати повернення лише власним припущенням про складність майбутнього розгляду.

Постанова Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 915/1429/21, на яку послався відповідач, не свідчить про протилежне. У тій справі оцінювалося об`єднання вимог до двох відповідачів, пов`язаних із різними публікаціями, поширеними у різний час на різних інформаційних ресурсах, що потребувало встановлення відмінних фактичних обставин і дослідження окремих доказів. Натомість у справі, що переглядається, вимога заявлена до одного відповідача, має єдину грошову природу та ґрунтується на спільних рішеннях ОСББ і спільній Методиці. Крім того, системний підхід до застосування статей 173 і 174 ГПК України надалі уточнено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, на які посилається апелянт, узгоджуються із застосованим колегією суддів критерієм однорідності: спільний спосіб захисту, подібні фактичні підстави та правове регулювання допускають розгляд вимог в одному провадженні. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21 також слушно підтверджує наявність у суду процесуального механізму роз`єднання вимог, якщо необхідність у цьому буде обґрунтовано встановлена.

Не може бути самостійною підставою для повернення позову і наведене у відзиві твердження про недостатню деталізацію розрахунку щодо кожного об`єкта. Вимоги до змісту позовної заяви, зокрема щодо зазначення ціни позову та обґрунтованого розрахунку сум, визначені статтею 162 ГПК України. Якщо суд виявить недодержання цих вимог, процесуальним наслідком за частинами першою та другою статті 174 ГПК України є залишення заяви без руху із чітким зазначенням недоліків, способу та строку їх усунення, а не повернення заяви через нібито неправильне об`єднання вимог.

Помилковим є й висновок суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору окремо щодо кожного з п`ятнадцяти об`єктів нерухомості.

За пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується. Навіть коли в одній заяві об`єднано кілька самостійних майнових вимог, пункт 3 частини першої цієї статті передбачає визначення ціни позову загальною сумою всіх вимог.

Отже, процесуальний закон пов`язує ціну грошового позову із загальним розміром заявленого до стягнення, а не з кількістю об`єктів майна, використаних для розрахунку боргу.

Крім того, не сплата судового збору чи сплата судового збору не в повному обсязі не є підставою для повернення позовної заяви одразу, оскільки цьому має передувати залишення відповідної позовної заяви без руху та надання позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви.

Право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним та може підлягати процесуальному регулюванню. Водночас застосовані обмеження мають переслідувати легітимну мету, бути пропорційними та не звужувати саму сутність права на доступ до суду. Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», наголошував, що надмірно формалістичне застосування процесуальних правил, яке перешкоджає розгляду вимоги по суті, є несумісним із практичним та ефективним характером права на суд.

Повернення цього позову з мотивів, не передбачених чинним процесуальним законом, змушувало б позивача ініціювати численні провадження, повторно подавати переважно однакові докази та нести кратні судові витрати. За встановленої однорідності вимог та наявності менш обтяжливого процесуального механізму їх роз`єднання такий наслідок не відповідає принципу пропорційності й завданню господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спорів.

Таким чином, місцевий господарський суд неправильно застосував пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України, безпідставно визнав нарахування щодо окремих об`єктів непов`язаними вимогами, помилково використав прогнозовану складність дослідження доказів як підставу для повернення позову та неправильно визначив порядок обчислення судового збору. Ці порушення призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на межі апеляційного перегляду та те, що суд першої інстанції не вирішував питання про відкриття провадження з перевіркою всіх інших вимог, установлених ГПК України, апеляційний суд не підміняє місцевий господарський суд у здійсненні відповідних процесуальних дій. Матеріали справи підлягають направленню до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У даному випадку наявна невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Оскільки апеляційний суд не ухвалює остаточного рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, на цій стадії не здійснюється. Такий розподіл має бути проведений судом, який ухвалить остаточне рішення у справі, відповідно до результатів розгляду спору та правил статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269-271, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 про повернення позову по справі №915/1168/26 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2026 про повернення позову по справі №915/1168/26 - скасувати.

Справу №915/1168/26 направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 12 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Постанову складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран