Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №916/1498/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1498/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД»

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2026

по справі №916/1498/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД»

до відповідача: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту)

про стягнення 107 195,14грн

суддя суду першої інстанції - Литвинова В.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст рішення складено та підписано 16.06.2026 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення 107 195,14 грн за договором постачання природного газу від 24.11.2025 №3856-В-ОДФ-25.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтування судового рішення.

Судом зазначено, що позивач не надав доказів надсилання відповідачу відповідно до п. 13.9 договору акту приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року № 6904 від 31.12.2025 на суму 107195,14грн.

Відповідно у відповідача не виникло обов`язку щодо сплати 107195,14 грн. на підставі п. 4.2 договору.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 скасувати та ухвалите нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що у грудні Відповідач фактично спожив 113, 815 тис.куб.м природного газу, що підтверджується даними інформаційної платформи Оператора ГТС України. Дані оператора ГТС є належним доказом фактичного обсягу спожитого природного газу. Поставка природного газу на спірну суму була здійснена в період дії договору, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС».

Скаржник вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження необґрунтованості або неправильності визначення обсягів спожитого газу за грудень 2025 року у кількості 113 815 куб.м. Факт споживання відповідачем природного газу є підтвердженим та не спростованим відповідачем.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1498/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1498/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 по справі №916/1498/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

20.07.2026 матеріали справи №916/1498/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 по справі №916/1498/26.

Визначено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 по справі №916/1498/26 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлено іншім учасникам провадження у справі, а саме: відповідачу у справі Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно - західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

04.08.2026 до суду надійшов відзив Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

24.11.2025 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (постачальник) укладено договір № 3856-В-ОДФ-25, згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ відповідно до коду ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору плановий обсяг постачання природного газу на період дії договору становить 121506 куб м.

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість становить 3291597,54грн з ПДВ.

Строк договору (п. 11.1) набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2025, а в частині здійснення розрахунків споживачем за поставлений природний газ, який було спожито в межах строку дії цього договору - до повного виконання зобов`язань.

У листопаді-грудні 2025 року Позивач здійснив постачання Відповідачу природного газу і сторонами було підписано і скріплено печатками акти приймання-передачі природного газу за листопад та грудень 2025 року на загальну суму 3291597,54грн. по Договору №3856-В-ОДФ-25 від 24.11.2025р. За поставлений природний газ Відповідач розрахувався в сумі 3291597,54 грн.

Так, в акті приймання-передачі № 5570 від 30.11.2025 за листопад 2025 р зазначено, що постачальник поставив, а споживач прийняв 11,648 тис куб м, а в акті № 6839 від 31.12.2025 за грудень 2025 року - 109,858 тис куб м газу.

Однак, позивач зазначає, що у грудні 2025 року відповідач спожив не 109,858 тис куб м, а на 3,957 тис куб м більше, на підтвердження чого ним надано дані з інформаційної платформи SAP (а.с. 27), згідно з якими відповідач спожив в грудні 2025 року 113815 куб м, а не 109,858 тис куб м, як зазначено в підписаному сторонами акті приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року.

Позивачем складено акт приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року №6904 від 31.12.2025 (а.с.25), в якому зазначено, що постачальник поставив, а споживач прийняв 3,957 тис куб м на суму 107195,14грн.

Але даний акт не підписаний відповідачем. Також позивачем не надано доказів направлення цього акту відповідачу.

Акт звірки розрахунків (а.с. 26) на суму боргу 107195,14 грн не підписаний відповідачем.

Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, за змістом ч.1 ст.4 якого державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно з пунктами 1, 10 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 12 Закону "Про ринок природного газу").

Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами (ч. 4 ст. 12 Закону "Про ринок природного газу").

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 затверджені Правила постачання природного газу № 2496 (далі Правила № 2496).

Пункт 2 розд. І Правил № 2496 передбачає, що їх дія поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та операторів газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (п. 3 розд. І Правил №2496).

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України (п.3 розд.І Правил №2496).

Щодо апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає, що спірний у даному випадку є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості спожитого ним природного газу в обсязі, більшому, ніж передбачено договором за грудень 2025, тобто коли відбулось фактичне перевищення ліміту відбору природного газу.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила), постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 2.9 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого газу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (за умовами що такий акт було своєчасно сформовано і надано оператором ГРМ).

Згідно з п. 2.10 договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГТС постачальник протягом 5 календарних днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника за формою згідно з додатком № 4 до договору.

В п. 2.11 договору передбачено, що споживач протягом 5 календарних днів з дати одержання акта приймання-передачі зобов`язується повернути один примірник постачальнику, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п. 2.12 договору за наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитого газу, вони підлягають врегулюванню в порядку, встановленому законодавством України. До вирішення цього питання обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ чи оператора ГТС.

Відповідно до п. 13.9 договору усі повідомлення, якими обмінюються сторони, вважаються належно доставленими за наявності документального підтвердження їх надсилання за адресою споживача або постачальника, зазначеною в розділі 15 цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюється за розрахунковий період до 20 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, на підставі оригіналу рахунку, виставленого постачальником, підписаного сторонами акта приймання-передачі природного газу за формою, наведеною в додатку № 4 до договору, та належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, позивач не надав доказів надсилання відповідачу відповідно до п. 13.9 договору акту приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року № 6904 від 31.12.2025 на суму 107195,14грн.

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до п. 5 розділу І Правил № 2496: ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).

Водночас, позивачем в якості доказу надмірного споживання природного газу надано дані з Інформаційної платформи за грудень 2025, з якої неможливо встановити, персональний код ідентифікації відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника, що обов`язок споживача щодо контролю власного споживання не звільняє постачальника від обов`язку діяти в межах погоджених договірних умов.

Відповідно до п. 7.2 Договору, саме Постачальник наділений правом та обов`язком ініціювати припинення або обмеження постачання природного газу у випадку перевищення погоджених обсягів.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що оператор ГРМ, у томі числі за дорученням Постачальника, припиняє або обмежує постачання природного газу Споживачеві (на об`єкти Споживача) з дотриманням норм безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) газу, у випадках, зокрема, споживання природного газу в обсязі, що перевищує встановлений Договором.

Додатково колегія суддів зауважує, що Договір укладений у межах процедури публічної закупівлі, а тому зміна його істотних умов можлива виключно у випадках та порядку, прямо передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» та Постановою Кабінету Міністрів України №1178. Водночас належним чином оформлених змін до Договору сторонами укладено не було.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

За відсутності належним доказів щодо споживання відповідачем спірного об`єму газу, а також оформлених змін до договору у Відповідача не виникло обов`язку щодо оплати додатково поставленого природного газу, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволені позову.

Колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до заперечень встановлених вище обставин даної постанови.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 у справі № 916/1498/26 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.