Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №916/3159/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3159/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Павленко Н.А.

суддів - Богатир К.В., Лічмана Л.В.

за участю секретаря судового засідання Лещенко Л.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Красінська О.В.

від відповідача- Фінєєв Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 про забезпечення позову, постановлену суддею Д`яченко Т.Г. м. Одеса

по справі №916/3159/26

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи»

до відповідача Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» звернулось (надалі по тексту постанови - позивач, ТОВ «Пожежні охоронні системи») до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі по тексту постанови - відповідач АМКУ), в якій просило суд визнати недійсними та скасувати рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026р. №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи», а саме пункти 1, 3, 4, 6, 7 та 9 резолютивної частини.

11.08.2026 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:

-зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557);

-зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі виконання пунктів 3, 6 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.08.2026 частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» про забезпечення позову. Зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/3159/26 дію пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557) та у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн. В іншій частині заяви відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» про забезпечення позову та постановите нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі дії пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557); зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі виконання пунктів 3, 6 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн. - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вказує, що відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про визнання недійсним та скасування Рішення №65/73-р/к АМКУ в частині, що стосується ТОВ «Пожежні охоронні системи» (а саме пунктів 1, 3, 4, 6, 7 та 9 резолютивної частини рішення), яким позивача визнано таким, що вчинив порушення, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під час проведення трьох закупівель, та накладено штрафи у загальному розмірі 163 601 грн. Задовольняючи першу вимогу заяви про забезпечення позову та зупиняючи дію зазначених пунктів оскаржуваного рішення до набрання законної сили судовим рішенням, суд першої інстанції фактично надав оцінку оскаржуваному рішенню та вирішив спір по суті, що порушує ч. 11 ст. 137 ГПК України та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин.

Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не враховано сталі та послідовні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 01.04.2020 у справі №912/2156/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20 тощо. Згідно з цими висновками, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ не може розглядатися як підстава для забезпечення позову, оскільки таке забезпечення є тотожним задоволенню позовних вимог та призводить до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким таку діяльність визнано протиправною.

Стосовно задоволення судом другої вимоги заяви про забезпечення позову - зупинення виконання пунктів 3, 6 і 9 резолютивної частини рішення в частині обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163 601 грн, апелянт вказує на відсутність з боку позивача будь-яких обґрунтувань та доказів на підтвердження необхідності вжиття таких заходів, а також на відсутність мотивування цього питання в оскаржуваній ухвалі. Більше того, на думку скаржника така вимога є безпідставною, оскільки на час розгляду справи визначений законодавством строк виконання рішення в частині сплати штрафу не закінчився, а з моменту відкриття провадження у справі №916/3159/26 зазначений строк зупиняється в силу прямої норми закону - ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

01.09.2026 за вх. №3351/26/Д1 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що суд першої інстанції застосував прямо передбачений спеціальним законом (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України) тимчасовий захід - зупинив дію оспорюваних пунктів рішення органу АМКУ від 18.06.2026 №65/73-р/к виключно щодо позивача та лише до набрання рішенням суду законної сили, не вирішуючи спір по суті, не скасовуючи рішення та не надаючи товариству жодних переваг у публічних закупівлях.

На підтвердження реальності й невідворотності шкоди позивач зазначає, що рішення АМКУ стосується повністю завершених закупівель 2020- 2021 років, які відбулися до зміни корпоративного контролю та керівництва товариства у квітні 2021 року, що спростовує будь-який ризик продовження неправомірної поведінки за участю нинішнього власника й керівництва.

Як зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, дія рішення АМКУ спричинила негативні наслідки у вигляді трирічного позбавлення права участі у публічних закупівлях на підставі підп. 4 п. 47 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178. Цей наслідок уже справдився 06.07.2026, коли тендерну пропозицію позивача було відхилено у закупівлі ТОВ «Нафтогаз Тепло» за ідентифікатором UA-2026-05-22-010393-a з очікуваною вартістю понад 6,3 млн грн, де пропозиція позивача була найбільш економічно вигідною, причому таке відхилення відбулося ще до отримання товариством копії рішення АМКУ (13.07.2026). Позивач підкреслює, що систематична втрата тендерів і витіснення з ринку є неповоротною шкодою, яку неможливо буде компенсувати чи відновити майбутнім рішенням суду по суті спору.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на новітню практику Верховного Суду 2026 року (зокрема, постанови від 16.03.2026 у справі №910/11233/25 та від 26.03.2026 у справі №910/14711/25, а також Огляд практики КГС ВС за перше півріччя 2026 року), яка, як зазначає позивач, чітко розмежовує «зупинення дії» рішення (припинення його регулятивного впливу) та «зупинення виконання» (блокування примусового стягнення штрафу).

У відзиві позивач зауважує, що апелянт помилково будує свої заперечення на застарілій судовій практиці 2019- 2021 років і доводить відсутність підстав для зупинення виконання штрафу, якого суд фактично не застосовував, оскільки частково задовольнив заяву лише в частині зупинення дії оспорюваних пунктів рішення. Крім того, наведена апелянтом судова практика стосувалася незавершених закупівель або абстрактних припущень, тоді як у цій справі доведено конкретний факт відхилення, давність процедур та зміну керівництва, що виключає тотожність обставин.

За твердженнями позивача, тотожність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами не виникає тому, що забезпечення на певний час захищає позивача від того самого негативного наслідку, який він прагне остаточно усунути позовом. Будь-який ефективний тимчасовий захід за своєю функцією має зберігати можливість майбутнього захисту. Практичний захисний ефект не дорівнює остаточному вирішенню матеріально-правової вимоги. Апелянт фактично ототожнює поняття «зупинити дію» і «визнати недійсним та скасувати». Проте саме закон розрізняє ці конструкції, встановлює різні передумови і різну тривалість їх наслідків.

Позивач також вказує на дотримання принципу співмірності та балансу інтересів: тимчасовий захід має чіткі персональні, предметні й часові межі, не завдає збитків державі чи АМКУ, не порушує публічного інтересу та не звільняє товариство від обов`язку відповідати всім кваліфікаційним вимогам замовників.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

14.08.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 про забезпечення позову по справі №916/3159/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026, апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 у справі №916/3159/26 про забезпечення позову до надходження копій матеріалів справи, необхідних для розгляду апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати копії матеріалів справи №916/3159/26, необхідних для розгляду апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

25.08.2026 матеріали справи №916/3159/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 серед іншого, відкрито апеляційне провадження по справі №916/3159/26 за апеляційною скаргою Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 про забезпечення позову та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.09.2026 об 15:00 год. Запропоновано позивачу у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Роз`яснено учасникам справи про їх право у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншому учаснику справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.

У судовому засіданні 22.09.2026 представник скаржника надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити і скасувати оскаржувану ухвалу суду.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд визнати недійсними та скасувати рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи», а саме пункти 1, 3, 4, 6, 7 та 9 резолютивної частини.

11.08.2026 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:

-зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557);

-зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі виконання пунктів 3, 6 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що 06.07.2026 уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» прийняла рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» у закупівлі UA-2026-05-22-010393-a «Встановлення системи пожежогасіння, пожежної сигналізації в будівлі котлотурбінного цеху і адміністративному корпусі» з очікуваною вартістю 6 362 563,33 грн без ПДВ. При цьому тендерна пропозиція позивача становила 4 462 994,42 грн без ПДВ та була визначена електронною системою як наступна найбільш економічно вигідна пропозиція, що підлягала розгляду замовником. Як вказував позивач, протокол від 06.07.2026 не містив посилань на невідповідність технічної частини пропозиції, кваліфікаційним критеріям, вимогам до документів або ціновим умовам закупівлі, а єдиною підставою відхилення стало виявлення у Зведених відомостях інформації про притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 с. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Наголошуючи на цьому, позивач зазначав, що причинний зв`язок між чинністю Рішення АМКУ та втратою конкретної господарської можливості є прямим і документально підтвердженим, адже без Рішення АМКУ застосована замовником підстава взагалі б не існувала. До того ж відхилення відбулося 06.07.2026, тоді як копію Рішення АМКУ позивач отримав лише 13.07.2026, що свідчить про настання негативних наслідків ще до отримання його тексту та фактичної можливості реалізувати право на судове оскарження. Належними письмовими доказами такої фактичної шкоди позивач вважав два взаємопов`язані документи від 06.07.2026: внутрішній протокол уповноваженої особи ТОВ «Нафтогаз Тепло» та електронний протокол, сформований і оприлюднений у системі закупівель.

Посилаючись на підпункт 4 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка зобов`язує замовника відхилити тендерну пропозицію учасника, якщо той протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, позивач підкреслював, що доки Рішення АМКУ зберігає юридичну силу, цей ризик імперативно виникатиме у кожній новій закупівлі незалежно від якості чи ціни пропозиції. Майбутнє ж задоволення позову не поверне позивача до вже завершених процедур, не відновить можливості укласти втрачені договори та не компенсує витрати на підготовку пропозицій, а оскарження кожного окремого відхилення не є рівноцінним способом захисту, оскільки воно не усуває первинної причини - чинності Рішення АМКУ. Позивач вказував, що позивач здійснює професійну діяльність у сфері пожежного захисту, електромонтажних робіт, встановлення та обслуговування систем безпеки, де державні й комунальні закупівлі становлять об`єктивно важливий канал реалізації робіт і послуг, тривале фактичне блокування доступу до цього ринку має наслідком втрати конкурентної можливості, ділової репутації та спеціалізованих працівників.

Обґрунтовуючи співмірність та обмеженість заходів забезпечення позову, позивач вказував, що зупинення дії та виконання оскаржуваних пунктів не означає встановлення правомірності його поведінки та не підміняє остаточний висновок суду, а лише на час розгляду справи судом призупиняє правові обмеження, зумовлені Рішенням АМКУ, та відтерміновує обов`язок зі сплати штрафних санкцій. Крім того, ці заходи обмежені у предметі, суб`єкті та часі, оскільки позивач просить зупинити дію лише тих пунктів Рішення АМКУ, які безпосередньо стосуються його, та зупинити виконання лише штрафних пунктів 3, 6 і 9 до набрання законної сили судовим рішенням у справі, не обмежуючи інші частини Рішення контролюючого органу чи повноваження відповідача. Щодо зустрічного забезпечення позивач зазначив, що запитуваний захід не передбачає передачі майна, виплати коштів, блокування рахунків чи припинення діяльності відповідача, а позивач отримує лише можливість брати участь у закупівлях на загальних конкурентних умовах.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.08.2026 частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» про забезпечення позову. Зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/3159/26 дію пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557) та у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн. В іншій частині заяви відмовив.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, свої висновки місцевий господарський суд мотивував тим, що зупинення дії оскаржуваного рішення АМК зупиняє його дію на час розгляду справи. Відтак рішення АМК не може слугувати підставою для виконання, що повністю відповідає висновку Верховного Суду від 26.03.2026 у справі №910/14711/25.

В обгрунтування постановленої ухвали, суд першої інстанції також вказав, що з огляду на предмет позову у даній справі, а також враховуючи позовні вимоги, які направлено на визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи», а саме пунктів 1, 3, 4, 6, 7 та 9 резолютивної частини оскаржуваного рішення, враховуючи доводи та посилання позивача, що викладено ним у поданій до суду заяві про забезпечення позову, наявні достатні правові підстави задля часткового задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі дії пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557) та у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

Так, колегією суддів встановлено, що відповідно до пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025, дію яких до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/3159/26 просить зупинити позивач в заяві про забезпечення позову, і дію яких зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/3159/26 Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.08.2026, зазначено наступне, мовою оригіналу:

«Визнати дії приватного підприємства «СПЕЦПОЖЕРВИС-ЮГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41397479) та товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41962557) порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» на закупівлю: послуги з технічного обслуговування та цілодобового спостерігання систем протипожежного захисту закладів освіти Приморського району м. Одеси, відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2020-12-10-012480-с (п.1 оскаржуваного рішення відділення АМКУ).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41962557) штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн (п.3 оскаржуваного рішення відділення АМКУ).

Визнати дії приватного підприємства «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41397479) та товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41962557) порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті б Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються закупівлю: 50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних. випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування та цілодобового спостерігання систем протипожежного захисту закладів освіти Київського району м. Одеси), відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2020-12-14-013760-с (п.4 оскаржуваного рішення відділення АМКУ).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41962557) штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн (п.6 оскаржуваного рішення відділення АМКУ).

Визнати дії приватного підприємства «СПЕЦПОЖСЕРВИС-ЮГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41397479) та товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41962557) порушенням, передбаченим пунктом і статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» на закупівлю: 98110000-7 Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій, відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2021-03-23-008391-с (п.7 оскаржуваного рішення відділення АМКУ).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41962557)штраф у розмірі 27 601,00 (двадцять сім тисяч шістсот одну) грн (п.9 оскаржуваного рішення відділення АМКУ)».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Предметом апеляційного перегляду в даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «Пожежні охоронні системи» про забезпечення позову шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі дії пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557) та у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

Основна розбіжність в позиції сторін полягає в тому, що ТОВ «Пожежні охоронні системи» вважає правомірним застосування судом першої інстанції спеціальний інструменту захисту в конкурентних правовідносинах. На противагу позиції апелянта вказує, що зупиненням дії рішення АМК у цій справі, позивач фактично отримує той результат, за яким він звернувся із позовом.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У положеннях ч.1 ст.137 ГПК України визначено/перелічено заходи, які можуть вживатися судом в якості заходів забезпечення позову, а також вказано що «позов забезпечується: іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України».

Наведене формулювання дає підстави для висновку, що перелік заходів забезпечення позову передбачених ч.1 ст.137 ГПК України не є вичерпним.

Але поряд з цим, відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24, від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 тощо.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Так, судом встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними та скасування пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі № 65/166 02/2025 у частині, що стосується позивача.

Як вбачається з доданих до заяви документів, 18.06.2026 адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 65/73-р/к у справі № 65/166 02/2025, згідно яким визнано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» разом з іншим суб`єктом господарювання було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату трьох торгів (тендерів). За вчинені порушення на ТОВ «Пожежні охоронні системи» було накладено штраф у загальному розмірі 163 601грн.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон) антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються, зокрема, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Згідно з ч. 3 статті 60 Закону прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 60 Закону передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Отже, колегія суддів зауважує, що ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

При цьому, згідно частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд звертає увагу на те, що сталими і послідовними є правові позиції Верховного Суду щодо розгляду заяв про забезпечення позову у справах, предметом розгляду яких є саме визнання недійсним/скасування рішення АМК, і в яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК та щодо застосування частин третьої та п`ятої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у сукупності зі статтями 136, 137 ГПК України, які зводяться до такого.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі, предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Верховний Суд вказав: «Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі №914/938/19). Натомість, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів). Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору».

Також, у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/269/20 Верховний Суд зазначив, що:

- частина п`ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 22.09.2025 у справі № 922/1327/25).

Таким чином, приймаючи до уваги зміст позовних вимог позивача (визнання недійсним та скасування рішення відділення АМК України в частині, що стосується позивача) та підстави заявленого позову у даній справі №916/3159/26, враховуючи, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд зазначає, що у даному випадку забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призведе до продовження діяльності позивача на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), що за своїми наслідками є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог та є несумісним із принципами та цілями забезпечення позову, які визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Часткове задоволення заяви ТОВ «Пожежні охоронні системи» про зупинення дії пунктів рішення фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване позивачем рішення, в частині що стосується ТОВ «Пожежні охоронні системи», до прийняття судового рішення є чинним.

Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.

Зупинивши дію рішення в частині, що стосується позивача, суд першої інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору.

Більш того, вимога позивача про зупинення дії рішення відділення АМКУ в частині накладання на ТОВ «Пожежні охоронні системи» штрафу (п.3, п.6, п. 9 оскаржуваного рішення) взагалі не обгрунтована та зупинення судом дії рішення відділення АМКУ в частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн також не містить обгрунтувань та підстав такого зупинення.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.

Тобто строки на добровільну сплату штрафу накладеного на особу рішенням АМКУ за порушення законодавства про захист економічної конкуренції зупиняють свій перебіг, примусово не стягуються на час оскарження рішення АМК України та відповідальність за порушення строків на добровільну сплату такого штрафу не настає.

Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується с твердженнями позивача стосовно того, що ч.3 ст.56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» стосується виконання рішення АМК України про накладання штрафу.

Поряд з цим, зміст означеної норми законодавства дає змогу зробити висновок, що незупинення дії рішення АМК України в частині накладання штрафу, не може призвести до негативних наслідків для особи, щодо якої накладено штраф.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що задоволення заяви про забезпечення позову не вплине на порядок нарахування пені, оскільки у разі задоволення позову та визнання оскаржуваного рішення недійсним в частині, що стосується позивача, зникають правові підстави для нарахування пені загалом, а отже відповідач не здійснюватиме її нарахування, у тому числі за період від дати ухвалення рішення судом першої інстанції до дати відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, натомість у разі відмови у задоволенні позову, нарахування пені здійснюватиметься за загальними правилами, і не перебуває у залежності від вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову, тобто, застосування заходів забезпечення позову не має впливу на нарахування пені чи стягнення штрафу накладеного на позивача оскаржуваним рішенням.

Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.

При цьому, як ТОВ «Пожежні охоронні системи» в заяві про забезпечення позову, так і судом першої інстанції в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову, не обгрунтовано підставність, необхідність, доцільність вжиття таких заходів забезпечення позову, як зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/3159/26 дію пунктів 3, 6 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557) та у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

Пункти рішення АМКУ (п.1, п.4, п.7) в частині, що стосується позивача, якими визнано вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не передбачають вчинення будь-яких примусових дій щодо позивача, які можна було б зупинити. Визнання факту порушення є правовою кваліфікацією дій суб`єкта, а тому зупинення дії таких пунктів суперечить суті інституту забезпечення позову, оскільки не захищає майнові права позивача.

Окрім того, рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/73-р/к від 18.06.2026 є актом індивідуальної дії та вважається правомірним, доки позивач не доведе зворотне. Натомість, зупинення дії вказаного рішення АМКУ фактично означатиме передчасне зупинення дії акту органу державної влади до встановлення його незаконності, що суперечить принципу презумпції правомірності рішень органів влади.

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись із заяву про забезпечення позову, основним обгрунтуванням, як зазначалось вище по тексту постанови, було саме неможливість участі у процедурах публічних закупівель/тендерах, а більша частина обгрунтувань заяви про забезпечення позову є саме аналіз оскаржуваного рішення відділення АМК України та дій відділення АМК України при встановлені обставин покладених в основу оскаржуваного позивачем рішення.

Поряд з цим, як зазначалось вище, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

За змістом ст.136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту прав заявника, за яким останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» про забезпечення позову.

Мотиви відхилення аргументів викладених у відзиві на апеляційну саргу:

Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність товариства, оскільки останнє буде позбавлене можливості приймати участь у тендерних закупівлях, господарським судом відхиляються, адже участь у процедурах закупівель не є окремим видом господарської діяльності, а особа, що бере участь у процедурі закупівлі, не гарантовано буде визнана переможцем торгів, тоді як позивач не позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність не пов`язану з участю у процедурах закупівель та укладати правочини поза межами таких процедур.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що зупинення дії рішення АМК України до закінчення розгляду справи в суді, не скасовує існування самого рішення АМК України.

Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Тобто у разі зупинення дії рішення АМК України до закінчення розгляду справи в суді, контрагент позивача буде мати можливість укласти з ТОВ «Пожежні охоронні системи» договір, як з особою, яка не притягалась до відповідальності за порушення ЗУ «Про захист економічної конкуренції», але поряд з цим, у разі залишення судом оскаржуваного рішення АМК України в силі, існує ризик того, що договір, укладений під час зупинення дії рішення АМКУ, укладений з особою, яка притягалась до відповідальності за порушення законодавства про економічну конкуренцію. Наведене в свою чергу може створювати невизначеності для майбутніх контрагентів позивача.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду в контексті визначення понять «зупинення дії» та «зупинення виконання» рішення АМК України, колегія судів вказує наступне.

Так, дійсно Верховний Суд у постановах від 16.03.2026 по справі №910/11233/25 та від 26.03.2026 по справі №910/14711/25 розмежував поняття «зупинення дії» та «зупинення виконання» рішення АМКУ, що є релевантним при визначенні даних понять при розгляді заяви ТОВ «Пожежні охоронні системи» про забезпечення позову про зупинення дії та зупинення виконання рішення АМКУ.

Поряд з цим, у наведених справах забезпечення позову подавались стороною при оскарженні рішення АМКУ «про визнання рішення таким, дія якого не зупиняється» прийнятих АМКУ на підставі повноважень передбачених ч.4 ст.48 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», а не рішення АМК України яким визнано особу винною у вчиненні порушень економічної конкуренції та притягнення її до відповідальності за такі порушення («основного рішення»).

Відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з:

порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним;

переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.

В свою чергу у даній справі (№916/3159/26) ТОВ «Пожежні охоронні системи» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення відділення АМКУ, у частині, що стосується товариства. Тобто предметом оскарження у даному випадку є саме «основне» рішення ухвалене відділенням АМКУ на підставі, ч.1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» яким, ТОВ «Пожежні охоронні системи» визнано таким, що вчинило порушення, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під час проведення трьох закупівель. І саме в межах оскарження рішення відділення АМКУ, ухваленого згідно з ч.1 ст.48 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у зв`язку з порушенням ТОВ «Пожежні охоронні системи» Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» позивачем було подано заяву про забезпечення позову, а не в межах оскарження рішення АМКУ про не зупинення рішення АМКУ ухваленого на підставі ч.4 ст.48 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», як у справах №910/11233/25 та №910/14711/25.

Тому правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16.03.2026 по справі №910/11233/25 та від 26.03.2026 по справі №910/14711/25 саме в контексті вжиття заходів забезпечення позову при оскаржені рішення відділення АМКУ ухваленого на підставі ч.1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у зв`язку з порушенням ТОВ «Пожежні охоронні системи» Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» є нерелевантними в розрізі саме вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що предмет оскарження у означених справах (оскарження рішення АМКУ про не зупинення рішення АМКУ ухвалених на підставі ч.4 ст.48 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції») і у даній справі є різним (оскарження рішення відділення АМКУ ухваленого на підставі ч.1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення позивачем Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг:

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню, а ухвала про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 по справі №916/3159/26 - скасуванню.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції:

Оскільки в даному випадку справа не розглядалася та не вирішувалася по суті, то відповідно до положень ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 283, 284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 про забезпечення позову у справі №916/3159/26 скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви (від 11.08.2026 вх. №2-1586/26 ГСОО) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» про забезпечення позову в частині вимог зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі дії пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026р. №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежні охоронні системи» (код ЄДРПОУ 41962557).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Постанову складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: К.В. Богатир

Л.В. Лічман