Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №909/58/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/58/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Бонк Т.Б., Бойко С.М.

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

від позивача – Пашніна А.В.

від відповідача – Пак В.В.

переглянувши справу №909/58/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 650 467,00 грн

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро»

на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2026 (повний текст підписано 15.04.2026, суддя Гула У.І.)

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішень суду першої інстанції

ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Європа Транс Агро» (далі – Відповідач) про стягнення 650 467 грн, з яких: 504 000 грн – основний борг, 113 866 грн – інфляційні втрати, 32 601 грн – 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №976-23-РО від 24.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати наданих Позивачем послуг за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 19.09.2023.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2026 позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «Європа Транс Агро» на користь ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» 504 000 грн основного боргу, 113 866 грн інфляційного збільшення, 32 601 грн 3 % річних, а також 9 757 грн судового збору та 12 000 витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду обґрунтоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено порушення Відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих Позивачем послуг та наявність у Відповідача заборгованості в розмірі 504 000 грн. Ураховуючи наведене та перевіривши поданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому суд відхилив доводи Відповідача про непідписання його представником Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 19.09.2023 з огляду на скріплення такого підпису на Акті відбитком печатки Відповідача та відсутність доказів її втрати, викрадення, протиправного використання іншими особами проти волі Відповідача.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних, зазначивши, що такий розмір процентів річних є законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів та не може бути зменшений судом, як і інфляційні втрати, які не є штрафними санкціями.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ «Європа Транс Агро» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю. Також просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99% та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

Крім того клопоче про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи для вирішення питань приналежності виконаного в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 19.09.2023 підпису від імені директора замовника Яковини І.О. вказаній або іншій особі, а також нанесення відтиску печатки у вказаному Акті саме печаткою ТОВ «Європа Транс Агро».

1.3. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу №909/58/26 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою від 11.05.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «Європа Транс Агро» з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору.

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, ухвалою від 18.05.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Європа Транс Агро», а ухвалою від 08.06.2026 призначив її до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2026.

25.05.2026 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому також зазначив про неотримання копії апеляційної скарги ні поштою, ні через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Оскільки поданий Позивачем відзив містить розгорнуту позицію щодо кожного доводу апеляційної скарги, Суд вважає право Позивача на подання відзиву реалізованим, а зазначене зауваження таким, що не потребує окремого вирішення.

Ухвалами від 09.06.2026 та від 08.07.2026 Суд задоволив клопотання представників сторін про участь в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 06.07.2026 за клопотанням представника Відповідача Суд відклав розгляд справи на 27.07.2026.

У зв`язку з звільненням ОСОБА_1 з посади судді на підставі Розпорядження керівника апарату суду №162 від 17.07.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого в склад колегії суддів замість головуючого судді Якімець Г.Г. введено суддю Шаповала Д.В.

Заслухавши в судовому засіданні 27.07.2026 пояснення представників сторін та розглянувши клопотання Відповідача про призначення судової експертизи, Суд відмовив у його задоволенні керуючись наступним.

Висновок експерта визначений ст. 73 ГПК України як один із засобів доказування і підлягає оцінці судом відповідно до ст. ст. 86, 104 ГПК України у якості доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. ст. 98, 99 ГПК України учасник справи може подати суду висновок експерта, зроблений на його замовлення. Також, суд може призначити експертизу у справі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи.

Так, ч.1 ст.99 ГПК України визначає, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (див. постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16, від 24.01.2018 у справі №917/50/17, від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції Відповідач заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз для вирішення питань приналежності виконаного в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 19.09.2023 підпису від імені директора замовника Яковини І.О. вказаній або іншій особі, а також нанесення відтиску печатки у вказаному Акті саме печаткою ТОВ «Європа Транс Агро».

Ухвалою від 17.03.2026 суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання, зазначивши, що саме лише заперечення факту підписання акта при відсутності належних доказів відповідного реагування (звернення до суду, до правоохоронних органів, повідомлення відповідача про вчинення підробки документу тощо, що могло б викликати у суду сумніви у справжності підпису на накладній, втрату/викрадення печатки) не є достатньою підставою для призначення судової експертизи, а для з`ясування обставин, що мають значення для справи, не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

За змістом ст. 255 ГПК України ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не підлягає самостійному оскарженню, однак у випадку незгоди з такою апелянт може навести відповідні заперечення у апеляційній скарзі на рішення суду.

Відповідач в апеляційній скарзі на рішення заявив аналогічне клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертиз, зазначивши про залишення такого судом першої інстанції поза увагою, що унеможливило встановлення в повному обсязі обставин справи.

Однак скаржником не наведено жодних мотивів незгоди з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання та не наведено обставин, які б свідчили про необхідність призначення таких судових експертиз. Самі лише заперечення Відповідачем приналежності йому підпису та відбитка печатки в акті не є достатніми підставами для призначення експертиз.

Оскільки матеріали справи містять достатні докази для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а їх сукупність дає можливість суду надати оцінку спірним правовідносинам без застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, визначені ГПК України підстави для призначення експертизи відсутні.

У судовому засіданні 27.07.2026 Суд оголосив перерву до 17.09.2026.

У судовому засіданні 17.09.2026 проголошено скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Скаржник

ТОВ «Європа Транс Агро» вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив процесуальні норми.

Зазначає:

1) За умовами договору Відповідач повинен був здійснити лише один авансовий платіж, а інші платежі підлягали сплаті за фактично надані Позивачем послуги відповідно до узгодженого графіка. Оскільки Позивачем порушеного графік надання послуг та загальний строк виконання своїх зобов`язань, відповідно до положень п.6.1. Договору, ст.ст.594, 611 ЦК України Відповідач правомірно притримав кошти в розмірі 504 000 грн до моменту узгодження з Позивачем суми, яка підлягає сплаті останньому за вирахуванням суми, яка підлягає утриманню у нього;

2) суд першої інстанції не врахував положень ст.551 ЦК України та наявність підстав для зменшення нарахованих Позивачем штрафних санкцій в сумі 32 601 грн, зокрема: збитковість підприємства, що підтверджено звітом про його фінансові результати за 2025 рік; наявність у Відповідача значних втрат у зв`язку з викраденням військовими формуваннями РФ транспортних засобів, які використовувались у господарській діяльності та знаходились у автопарку в Херсонській області під час окупації, що підтверджується витягом з ЄРДР від 12.07.2022;

3) уведення воєнного стану на території України є форс-мажором (лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022) та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору;

4) висновок суду про стягнення з Відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн є помилковим зважаючи на невелику складність справи. Ураховуючи принцип співмірності розмір таких витрат не може перевищувати 3 000 грн.

2.2. Позивач

ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає:

1) Позивач виконав усі свої зобов`язання за Договором, а Відповідач прийняв виконані роботи без жодних зауважень та застережень, що підтверджується відповідним Актом від 19.09.2023. Факт отримання послуг Відповідачем підтверджується також прийняття ним податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту;

2) клопотання про призначення експертизи є безпідставним, оскільки факт виконання робіт підтверджується сукупністю первинних документів, а не лише підписом на акті, а Верховний Суд неодноразово зазначав, що результати почеркознавчих експертиз не можуть спростовувати реальність господарської операції, підтвердженої сукупністю первинних документів;

3) Відповідач не довів наявності форс-мажорних обставин стосовно цього конкретного Договору та причинно- наслідкового зв`язку між воєнним станом та неможливістю здійснення платежів;

4) нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України мінімальні 3% річних не можуть бути зменшені судом;

5) витрати Позивача на правову допомогу документально підтверджені, є розумними та співмірними зі складністю справи, а Відповідач не надав доказів неспівмірності цих

витрат;

6) апеляційна скарга є проявом недобросовісної процесуальної поведінки Відповідача, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції представник Відповідача визнавав наявність правовідносин між сторонами та пропонував укладення мирової угоди.

Крім того, у відзиві Позивач просить стягнути з Відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

24.07.2023 між ТОВ «Європа Транс Агро», як Замовником, та ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», як Виконавцем, укладено Договір про надання послуг № 976-23-РО, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язався надати послуги (роботи) з оцінки відповідності та періодичного інспектування рухомого обладнання, що працює під тиском, а саме цистерн для перевезення небезпечних вантажів (газів) у кількості 20 одиниць згідно з наведеним переліком із зазначенням виробників та заводських номерів цистерн, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги (роботи).

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили термін надання послуг (робіт) - протягом 30 робочих днів після надання Замовником належним чином підготовленого обладнання та за умови здійснення Замовником авансового платежу (передплати) згідно п.2.2. цього Договору.

За результатами робіт Виконавець надає Замовнику сертифікат відповідності, свідоцтво про інспектування рухомого обладнання, що працює під тиском (цистерни для перевезення небезпечних вантажів) та робить маркування корозієстійкої таблички, закріпленої на цистерні (п.1.5 Договору).

Вартість послуг (робіт) за цим Договором становить 882 000 грн, у тому числі ПДВ – 147 000,00 грн. Замовник здійснює авансований платіж (передплату) у розмірі 126 00 грн. Залишкова сума буде оплачуватися рівними частинами по 126 000 грн відповідно до графіка: 14.08.2023; 28.08.2023; 12.09.2023; 26.09.2023; 12.10.2023; 26.10.2023 ( п.п.2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.3.4, 3.3.5 Договору Замовник зобов`язаний: здійснити оплату послуг на умовах цього договору; прийняти надані виконавцем послуги (роботи) за актом здачі-приймання наданих послуг (робіт).

Пунктами 4.1-4.4 Договору визначено, що при завершені надання послуг (робіт) Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання наданих послуг (робіт). Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт) направляє Виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову від приймання послуг (робіт). У разі мотивованої відмови Замовника складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Якщо, протягом 3-х робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг (робіт) Замовник не підпише акт здачі-приймання послуг (робіт) або не надасть Виконавцю мотивовану відмову, послуги (роботи) вважаються прийнятими Замовником з дотриманням всіх умов цього Договору.

27.07.2023 Виконавцем складено акт ідентифікації зразків продукції, що відібрані для проведення випробувань, та повідомлення про невідповідність при обстеженні автоцистерн.

За змістом підписаного і скріпленого печатками сторін Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 19.09.2023 Виконавець виконав узяті на себе зобов`язання за Договором в повному обсязі та належним чином на загальну суму 882 000 грн з ПДВ, претензії у сторін відсутні.

У пункті 3.1.5 Договору сторони погодили, що Виконавець зобов`язаний надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, завірену електронним підписом уповноваженої особи Виконавця та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На суму наданих послуг Позивач склав та зареєстрував податкові накладні №0000093 від 11.08.2023, №0000193 від 24.08.2023, №0000068 від 11.09.2023, №0000129 від 19.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, отримувач – ТОВ «Європа Транс Агро».

Відповідач надані Позивачем послуги оплатив у розмірі 378 000 грн, що ним не заперечується та підтверджується платіжними інструкціями: №16321 від 11.08.2023 на суму 126 000 грн; №17625 від 24.08.2023 на суму 126 000 грн; №18809 від 11.09.2023 на суму 126 000 грн

Отже, неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 504 000 грн.

Позивач скеровував Відповідачу листи-нагадування щодо заборгованості з оплати наданих послуг № 381 від 24.04.2025 та № 1223 від 03.12.2025, що підтверджується звітом відправлення засобами електронного зв`язку, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення та поштовою накладною.

Вказані листи залишені Відповідачем без відповіді та виконання, що слугувало підставою для звернення ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» до суду з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ «Європа Транс Агро» 504 000 грн основного боргу, 113 866 грн інфляційних втрат та 32 601 грн 3 % річних.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України Суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач не оскаржує кваліфікацію спірних правовідносин, розмір основної заборгованості та правильність розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних. Натомість він заперечує наявність підстав для задоволення позову, посилаючись на неналежне виконання Позивачем зобов`язань за Договором і на форс-мажорні обставини, а також просить зменшити 3 % річних та витрати Позивача на професійну правничу допомогу.

Клопотання Відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз, заявлене також у апеляційній скарзі, вирішено Судом протокольною ухвалою від 27.07.2026 з мотивів, викладених у пункті 1.3 цієї постанови.

Ураховуючи доводи апеляційної скарги Суд зазначає таке.

4.1. Щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено вище, п.п. 2.1, 2.2 Договору сторони погодили загальну вартість послуг Позивача з оцінки відповідності та періодичного інспектування рухомого обладнання Відповідача у розмірі 882 000 грн та визначили оплату вказаної суми періодичними платежами по 126 000 грн згідно погодженого графіку.

Відповідач покликається на виникнення у нього права на притримання оплати в порядку ст. 594 ЦК України у зв`язку з порушенням Позивачем графіку надання послуг та загального строку виконання своїх зобов`язань.

Однак, Суд зазначає, що за умовами Договору сторони погодили загальну вартість послуг та визначили графік здійснення платежів, який не ставив оплату в залежність від надання повного обсягу послуг чи їх частини. Умовами Договору не передбачено поетапного виконання та прийняття послуг, натомість встановлено загальний строк надання послуг – 30 робочих днів, який починає обчислюватися після виконання двох умов: передачі Замовником належним чином підготовленого обладнання та сплати авансу.

Належні докази на підтвердженні дати передачі Відповідачем обладнання в матеріалах справи відсутні, а авансовий платіж було здійснено 11.08.2023. Оскільки Акт здачі-приймання робіт підписано сторонами 19.09.2023, тобто до закінчення передбаченого договором строку в 30 робочих днів, доводи апелянта про несвоєчасне виконання Позивачем договірних зобов`язань не підтверджуються матеріалами справи.

В судових засіданнях представник апелянта покликався на невиконання Позивачем умов п.1.5. Договору щодо надання сертифікатів відповідності та свідоцтв про інспектування.

Однак, Суд зазначає, що за змістом п.10 Наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2015 № 166/550 «Про затвердження Порядку перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів» та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 536 від 04.07.2018 «Про затвердження Технічного регламенту рухомого обладнання, що працює під тиском» свідоцтва про перевірку цистерн та сертифікати про переоцінку відповідності є документами, що видаються уповноваженим органом лише за позитивними результатами проведених перевірок та інспектування відповідного обладнання.

Натомість встановлення невідповідності конструкції та (або) обладнання цистерни встановленим законодавством вимогам є підставою для відмови у видачі свідоцтва, про що в десятиденний строк надсилається заявнику відповідне повідомлення з обґрунтуванням причин прийняття такого рішення ( п.11 Порядку перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів).

За обставинами цієї справи, 27.07.2023 Позивачем складено повідомлення про невідповідність при обстеженні автоцистерн, оцінку відповідності яких погоджено Договором з врахуванням вказаних в акті ідентифікації зразків продукції, що відібрані для проведення випробувань, від 27.07.2023 фактичних номерів завода-виробника.

За змістом п.3.2.4 Договору за умови усунення всіх невідповідностей протягом 90 календарних днів Виконавець має право надати сертифікат відповідності.

Докази усунення Замовником виявлених невідповідностей та звернення щодо повторної оцінки до Виконавця в матеріалах справи відсутні. Натомість 19.09.2023 сторонами підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1, яким підтверджено повне та належне виконання Позивачем зобов`язань за Договором в повному обсязі, а також відсутність претензій.

Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що вказаний Акт не є належним та допустимим доказом виконання Позивачем договірних зобов`язань, оскільки такий скріплений печаткою Відповідача, який несе повну відповідальність за законність її використання, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій. Відповідач не надав доказів, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що нею могла б протиправно скористатися інша особа. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що печатка Відповідача використовувалася проти його волі. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20.

Суд також враховує, що за обставинами справи Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами щодо погашення заборгованості, у яких містилося посилання на Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 19.09.2023. Проте після отримання листів Відповідач не заявляв про підроблення акта, відсутність волевиявлення на його підписання чи ненадання Позивачем зазначених у ньому послуг, не заперечував факту його складення чи використання печатки товариства, а також не звертався до правоохоронних органів або суду із відповідними вимогами. Будь-яких претензій Відповідача до моменту звернення Позивача з позовом у цій справі щодо обсягу чи якості наданих послуг матеріали справи не містять.

За таких обставин заперечення Відповідачем достовірності Акта здачі-приймання робіт (надання послуг), заявлені лише після звернення Позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, не узгоджуються з його попередньою поведінкою.

Отже, належне виконання Позивачем зобов`язань за Договором підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 19.09.2023 та повідомленнями про невідповідність від 27.07.2023, які підтверджують проведення Позивачем передбачених Договором перевірок. Отже покликання Відповідача на виникнення у нього права на притримання оплати є безпідставним.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК України, на яку покликається апелянт, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

За обставинами цієї справи Позивач надав обумовлені Договором послуги, які Відповідач прийняв без заперечень, однак не оплатив у повному обсязі. Кошти у розмірі 504 000 грн не є річчю, переданою Відповідачу у володіння та такою, що підлягає поверненню Позивачеві, а становлять предмет власного грошового зобов`язання Відповідача з оплати наданих послуг. Тому їх несплата не може вважатися реалізацією права притримання, а покликання апелянта на приписи ст. 594 ЦК України є безпідставними.

З огляду на викладене вище, оскільки Позивач належним чином надав передбачені Договором послуги в сумі 882 000 грн, а Відповідач їх прийняв, однак в порушення умов Договору оплатив лише частково в сумі 378 000 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 504 000 грн.

4.2. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з простроченням виконання Відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати наданих Позивачем послуг останнім нараховано та заявлено до стягнення 113 866 грн інфляційних втрат та 32 601 грн 3% річних. Останні у позовній заяві заявлені позивачем до стягнення як штрафні санкції.

Апелянт з покликанням на положення ч.3 ст. 551 ЦК України обґрунтовує у апеляційній скарзі наявність підстав для зменшення штрафних санкцій в розмірі 32 601 грн на 99%.

Водночас, Суд зазначає, що заявлена Позивачем до стягнення сума 32 601,00 грн хоч і зазначена ним як штрафні санкції, по своїй суті відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку є нарахованими на підстав ст. 625 ЦК України 3% річних.

Проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією чи неустойкою, а виступають особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання та способом захисту майнового права кредитора. Їх нарахування має компенсаційний характер і спрямоване на відшкодування кредитору втрат, пов`язаних із несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Зважаючи на наведене, у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний висновок, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

З урахуванням наведеного відсутні підстави для задоволення клопотання Відповідача та зменшення заявлених Позивачем до стягнення 3% річних.

З огляду на це доводи апелянта про збитковість підприємства та понесені у зв`язку з викраденням транспортних засобів втрати не мають правового значення для вирішення цього питання, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості зменшення процентів річних нижче встановленого частиною 2 статті 625 ЦК України мінімуму.

4.3. Щодо покликання апелянта на наявність форс-мажорної обставини - введення воєнного стану

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який покликається апелянт, визнала форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

Для звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажором суд має встановити, яке саме договірне зобов`язання було порушене або не виконане, які обставини спричинили таке невиконання та чи існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили і неможливістю належного виконання цього зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання ( див. постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).

Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Водночас, Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту неможливості виконання своїх зобов`язань з оплати наданих Позивачем послуг внаслідок введення воєнного стану та наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та невиконанням зобов`язань.

Окрім того, Договір укладено між сторонами спору 24.07.2023, тобто вже після введення в Україні воєнного стану та визнання Торгово-промисловою палатою України військової агресії російської федерації форс-мажорною обставиною.

Отже, покликання апелянта на наявність підстав для звільнення його від відповідальності відхиляється Судом як необґрунтоване.

4.4. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). До складу судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (ч.1, 2 ст. 126 ГПК України). Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження таких витрат надав: Договір про надання правової допомоги №0501/2 від 05.01.2026, укладений з Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери»; рахунок №РФ-0501/2 від 05.01.2026 та платіжну інструкцію №16 від 06.01.2026.

Відповідно до п. 1.1 -1.2 Договору клієнт доручає і зобов`язується оплачувати, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу у справі про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №976-23-РО від 24.07.2023 в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Ціна даного Договору становить 12 000, 00 грн. Клієнт здійснює оплату виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури ( п.п.4.1,4.2 Договору)

Отже сторони визначили фіксований розмір винагороди адвоката у сумі 12 000,00. Оплату такої підтверджено Платіжною інструкцією №16 від 06.01.2026.

Матеріалами справи підтверджено, що інтереси Позивача в суді першої інстанції представляла адвокат Пашніна А.В.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Суд відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України враховує, чи пов`язані витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним предмету спору з огляду на ціну позову та значення справи для сторін, чи спричинила поведінка сторони затягування розгляду справи, а також дії сторін щодо досудового або мирного врегулювання спору. Окремо, вирішуючи клопотання про зменшення витрат, Суд застосовує критерії співмірності, визначені ч. 4-6 ст. 126 ГПК України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 126 ГПК України). У разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони вправі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Застосовуючи критерій співмірності, Суд оцінює обставини, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, у межах доводів і доказів сторони, яка просить зменшити витрати. Саме на цю сторону ч. 6 ст. 126 ГПК України покладає обов`язок довести неспівмірність заявлених витрат.

У Постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення чи зменшення розміру гонорару на підставі ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам; в іншому разі таке втручання суперечило б принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України), принципу pacta sunt servanda та праву особи на оплату виконаної роботи, закріпленому у ст. 43 Конституції України (див. також Постанову Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 922/1181/25).

Оцінюючи співмірність витрат, Суд досліджує обсяг і вартість фактично наданих послуг, складність справи та витрачений адвокатом час. Незгода учасника справи із заявленою сумою сама по собі не доводить її невідповідності критеріям реальності, розумності та співмірності.

Суд першої інстанції дослідив надані Позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, встановив їх реальність, документальне підтвердження та зв`язок із розглядом цієї справи, а також урахував, що представник Відповідача, хоч і заявив усне клопотання в судовому засіданні про зменшення таких витрат, жодним чином не обґрунтував та не довів їх неспівмірності.

У зв`язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення заявленої Позивачем суми та стягнення з Відповідача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представник Позивача підготувала та подала до суду позовну заяву з викладенням фактичних обставин спору, правовим обґрунтуванням заявлених вимог і розрахунком сум, що підлягали стягненню, а також відповідь на відзив і додаткові пояснення; брала участь у судових засіданнях, забезпечуючи представництво інтересів Позивача під час розгляду справи.

У апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що ураховуючи незначну складність справи та принцип співмірності розмір таких витрат не може перевищувати 3 000 грн. Однак не подав доказів надмірності вартості наданих адвокатом послуг, не спростував їх фактичного надання та не обґрунтував, чому саме запропонований ним розмір відшкодування відповідає критеріям розумності та співмірності.

Стверджуючи про незначну складність справи, Відповідач водночас сам ускладнював її розгляд, заявляючи клопотання про призначення судових експертиз, виклик свідків. Це зумовлювало необхідність додаткового аналізу таких клопотань представником Позивача, формування відповідної правової позиції та підготовки заперечень.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, Суд не вбачає підстав вважати заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу завищеними чи неспівмірними.

З огляду на наведене та те, що за наслідками апеляційного перегляду Суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, підстав для скасування чи зміни рішення в частині розподілу витрат на правову допомогу немає.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Наведені скаржником у апеляційній скарзі твердження не переконали Суд у наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення судовий збір за її подання покладається на скаржника і відшкодуванню не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просив стягнути з Відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого надав: Додаткову угоду №1 від 21.05.2026 до Договору про надання правової допомоги №0501/2 від 05.01.2026, укладену з Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери»; рахунок №РФ-2105/1 від 21.05.2026 та платіжну інструкцію №828 від 22.05.2026.

Додатковою угодою №1 сторони погодили надання адвокатом послуги щодо супроводу справи №909/58/26 у Західному апеляційному господарському суді та фіксовану вартість такої послуги – 15 000 грн.

За такого способу визначення винагороди її розмір не залежить від фактичної кількості часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а тому відсутність погодинного розрахунку чи окремого визначення вартості кожної наданої послуги не свідчить про необґрунтованість заявлених витрат. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 та від 07.11.2025 у справі № 904/4127/23.

Матеріалами справи підтверджено, що інтереси Позивача в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Пашніна А.В., яка подала відзив на апеляційну скаргу та брала участь в судових засіданнях.

Оплату Позивачем 15 000 грн підтверджено Платіжною інструкцією №828 від 22.05.2026.

Заявлений розмір витрат Суд визнає співмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих послуг і ціною позову. Послуги були безпосередньо пов`язані з апеляційним переглядом справи, а погоджена їх вартість 15 000 грн не виглядає явно надмірною з огляду на зміст виконаних робіт.

Заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу від Відповідача до Суду не надходило.

За таких обставин витрати Позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без змін Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2026 у справі №909/58/26, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» - без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, 76020, ЄДРПОУ 41101091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (пров. Джинчарадзе, 8, м. Дніпро, 49040, ЄДРПОУ 32349901) 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, окрім як у визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадках.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Бойко С.М.