Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №909/210/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/210/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Шаповала Д.В.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від прокурора: Місінська М.А.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ігнатенко С.С.,

розглянув апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 06.07.2026,

на рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026, суддя Неверовська Л. М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення 15.06.2026

у справі №909/210/26

за позовом керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області,

в інтересах держави в особі Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області,

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України",

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 3 162 524,95 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій в Космацькому лісництві, в адміністративних межах Космацької сільської територіальної громади Косівського району, шляхом незаконної рубки лісу, а саме 18 дерев різних порід та діаметрів на території кварталу 8 виділі 59 Космацького лісництва, чим завдано шкоду державі в загальному розмірі 3 162 524,95 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2026 позов керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 3 162 524,95 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища задоволено частково.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області 2 875 022, 70 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 34 500, 27 грн. судового збору.

Відмовлено в частині позовних вимог про стягнення 429 519, 32 грн. пені та 153 202, 69 грн. штрафу.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, однак не забезпечив належної охорони лісу, внаслідок чого невстановленими особами здійснено незаконну порубку 18 дерев. За наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної бездіяльність відповідача, наявності шкоди, причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також його вину.

Суд, не погодився з розрахунком шкоди, проведеного за результатами експертизи, у зв`язку з методологічною та математичною помилками, допущеними експертом при застосуванні формули індексації, та прийняв до уваги разрахунок відповідача в сумі 2 875 022,70 грн.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області суд першої інстанції встановив дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність правових підстав для такого представництва шляхом звернення до суду.

Щодо територіальної підсудності суд виходив із того, що незаконну порубку вчинено на території Космацької сільської територіальної громади, а саме за місцем заподіяння шкоди, відповідно до частини восьмої статті 29 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

07.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 06.07.2026 на рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026 в справі №909/210/26, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив наявність у його діях протиправної поведінки як одного з елементів складу цивільного правопорушення. Докази, на які посилався суд, а саме протокол огляду місця події від 05.05.2023 та висновок інженерно-екологічної експертизи від 15.05.2023, не підтверджують протиправної поведінки (бездіяльності) хоча і вказують на факт незаконної порубки дерев.

При цьому суд не мотивував, які саме обов`язки і норми чинного законодавства у сфері ведення лісового господарства були порушені з його боку, не конкретизував, які саме дії (заходи) апелянт повинен вчинити для забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.

Судом не враховано, що ДП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» вчасно і в повній мірі здійснювало комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок. Посадові особи відповідача виявили та у встановленому законом порядку повідомили правоохоронні органи про факт незаконної рубки дерев, що спростовує висновки про невиконання обов`язків щодо охорони лісу.

Окремо зазначає про порушення правила територіальної підсудності, не погоджується із застосуванням судом першої інстанції частини 8 статті 29 ГПК України, а звідси про самостійну процесуальну підставу для скасування рішення та направлення справи до належного господарського суду.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції безпідставно вирішив спір по суті, де позов підлягав залишенню без розгляду, оскільки прокурором не доведено виключного випадку представництва інтересів держави в суді, в розумінні статті 131-1 Конституції України, а окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не можуть бути застосовані судами через їх суперечність нормам прямої дії- Конституції України. Стверджує, що захищати інтереси держави повинні відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не є альтернативним суб`єктом звернення до суду.

Також апелянт посилається на неповідомлення Державної екологічної інспекції про виявлене порушення як належного суб`єкта для звернення до суду.

29.07.2026 від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026 в справі №909/210/26 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 справу №909/707/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Шаповал Д.В...

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 06.07.2026 на рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026 в справі №909/210/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 справу №909/210/26 призначено на 16.09.2026.

У судове засідання 16.09.2026 з`явилися прокурор та представник відповідача, позивач в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

У судовому засіданні суд заслухав думки представника прокурора та представника відповідача, щодо розгляду справи за відсутності позивача, які не заперечили проти розгляду справи за відсутності позивача.

Заслухавши думку учасників справи суд постановив проводити розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши доводи аналогічні викладеним в ній, просив її задоволити.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026 в справі №909/210/26 оскаржується відповідачем в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про залишення її без задоволення, з таких підстав

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, в тому числі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно зі положеннями частин першою, третьої, шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.

Судами встановлено, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у цій справі, прокурор звертався попередньо до компетентного органу та повідомляв про встановлені порушення, на його думку, прав органу місцевого самоврядування.

Так, Косівською окружною прокуратурою листом №54/1-134ВИХ-26 від 23.01.2026, повідомлено Космацьку сільську раду Косівського району про встановлення факту незаконної рубки дерев в адміністративних межах територіальної громади із зазначенням розміру завданої шкоди та запиту про намір вжиття(чи вжиття) в межах повноважень Космацькою сільською радою заходів, спрямованих на стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У листі від 28.01.2026 за № 20/02.2-17 Космацька сільська рада Косівського району проінформувала окружну прокуратуру про те, що сільською радою як органом місцевого самоврядування не вживались заходи щодо відшкодування спричинених територіальній громаді збитків, у тому числі шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Збитки заподіяні внаслідок незаконної рубки деревини не відшкодовано і заходи представницького характеру сільською радою не вживались. Сільська рада не заперечує про вжиття Косівською окружною прокуратурою заходів представницького характеру.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Косівською окружною прокуратурою 10.02.2026 листом № 54-242ВИХ-26 проінформовано Космацьку сільську раду Косівського району про те, що Косівською окружною прокуратурою встановлено підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді та окружною прокуратурою буде заявлено до Господарського суду Івано-Франківській області позов в інтересах держави в особі Космацької сільської ради Косівського району - про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 3 162 524,95 грн.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави правильно кваліфіковано судом першої інстанції як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси і землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської ті іншої діяльності. Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50%, обласних бюджетів та бюджету АРК 20%; бюджетів міст Києва та Севастополя 70%.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення. У даному випадку інтерес держави є як економічним, полягає у поповненні відповідних бюджетів грошовими коштами, так і екологічним, оскільки за рахунок вказаних коштів здійснюватиметься фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Територія кварталу №8 виділу №59 Космацького лісництва Державного підприємства «Кутське лісове господарство», у межах якого виявлено факт незаконного вирубування дерев, перебуває у адміністративно-територіальних межах Космацької сільської територіальної громади Косівського району.

Таким чином, в даному випадку інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів Космацької сільської територіальної громади, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконного вирубування лісових ресурсів.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відшкодування шкоди завданої довкіллю внаслідок незаконного вирубування дерев лісу, що комплексно та беззаперечно свідчить про винятковий суспільний інтерес та високий ступінь суспільної значущості даної справи.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі № 920/298/23 виснував, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст.ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 15 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

При цьому, як встановлено судами, територія кварталу 8 виділу 59 Космацького лісництва філії «Кутське лісове господарство», на даний час - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» відноситься до Космацької територіальної громади (сільської ради) Косівського району.

Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Космацької сільської ради Косівського району, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами. Та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Окрім того визначено дію Закону в часі, де окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно встановив, що прокурором доведено наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави в суді та дотримано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Встановлені у справі обставини свідчать про бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави, у зв`язку з чим звернення прокурора до суду не є його підміною чи альтернативним способом звернення, а зумовлене невжиттям таким органом належних заходів захисту.

Водночас посилання апелянта на неконституційність окремих положень статті 23 зазначеного Закону не спростовує наведеного висновку з огляду на визначений Конституційним Судом України порядок і момент втрати ними чинності, а довід щодо неповідомлення Державної екологічної інспекції не має правового значення для оцінки дотримання прокурором порядку представництва, оскільки відповідний компетентний орган — Космацьку сільську раду — було належним чином повідомлено про порушення та необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Окрім того перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства цей державний орган не здійснював, та не всі компетентні органи повинні бути позивачами в цьому спорі. Отже, підстав для залишення позову без розгляду за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Щодо територіальної підсудності

Як встановлено апеляційним судом, 04.04.2026 відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про передачу справи № 909/210/26 за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, виходив із характеру спірних правовідносин та місця заподіяння шкоди. Суд встановив, що підставою для пред`явлення позову стало порушення філією «Кутське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс», як постійним лісокористувачем вимог статей 64, 86, 90, 107 Лісового кодексу України, що полягало у протиправній бездіяльності щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконного вирубування на території Космацького лісництва та призвело до заподіяння навколишньому природному середовищу шкоди на суму 3 162 524,95 грн.

При цьому суд першої інстанції, застосовуючи частину восьму статті 29 ГПК України, врахував, що незаконне вирубування дерев вчинено на території кварталу 8 виділу 59 Космацького лісництва в адміністративних межах Космацької сільської територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області. З огляду на це суд дійшов висновку, що позовну заяву обґрунтовано подано до Господарського суду Івано-Франківської області за місцем заподіяння шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Довід апелянта про те, що заподіяна у цій справі шкода є шкодою навколишньому природному середовищу, а не шкодою, заподіяною майну, у зв`язку з чим положення частини восьмої статті 29 ГПК України не підлягають застосуванню, є необґрунтованим та помилковим розумінням вимог процесуального законодавства.

Відповідно до статті 13 Конституції України та статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Отже, у спірних правовідносинах шкода навколишньому природному середовищу заподіяна внаслідок незаконного вирубування конкретного природного ресурсу — лісу, який є об`єктом права власності Українського народу. Сам по собі екологічний характер заподіяної шкоди не виключає її майнового змісту та не перешкоджає застосуванню правил територіальної підсудності, передбачених частиною восьмою статті 29 ГПК України. Такий підхід узгоджується і з доводами, наведеними у відзиві, відповідно до яких предметом спору є відшкодування збитків, завданих майну Українського народу — лісам України.

При цьому предметом заявленого позову є саме стягнення грошового відшкодування шкоди, завданої незаконним вирубуванням дерев, у розмірі 3 162 524,95 грн. Таким чином, заподіяна шкода має визначений майновий еквівалент та породжує відповідний майновий обов`язок щодо її відшкодування. Крім того, стягнуті як відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, зараховуються до відповідних бюджетів, що також підтверджує майновий характер вимоги про її відшкодування.

Відповідно до частини восьмої статті 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Зазначена норма встановлює альтернативну територіальну підсудність, тобто надає позивачу право обрати суд за одним із передбачених законом критеріїв, зокрема за місцем заподіяння шкоди.

Отже, з урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин та встановленого місця заподіяння шкоди суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду цієї справи Господарським судом Івано-Франківської області. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності висновків суду не спростовують.

Щодо розгляду справи по суті

Предметом позову є стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 3 162 524,95 грн.

Як встановлено судами, відповідно до Указу Президента України № 456 від 14.05.2002 «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» створено Національний природний парк «Гуцульщина», площею 32271 га, яким надано статус земель природно-заповідного фонду в тому числі 7606 гектарів земель, що мають бути надані йому в постійне користування, та 24665 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

На виконання Указу Президента України та наказу Мінекоресурсів від 14.08.2002 №315 ДП «Кутське лісове господарство» передано НПП «Гуцульщина лісовий фонд загальною площею 21562 га, з яких 6 790 га передано НПП «Гуцульщина» у постійне користування, а 14772 га передано НПП «Гуцульщина» без вилучення з користування державного підприємства.

Також, Косівським районним підприємством «Райагроліс» передано НПП «Гуцульщина» лісовий фонд загальною площею 10709 га, з яких 816 га, передано НПП «Гуцульщина» у постійне користування, а 9893 га передано НПП «Гуцульщина» без вилучення з користування комунального підприємства.

23.08.2002 на виконання Указу Президента України та Розпорядженням Прем`єр-міністра України, за наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 14.08.2002 № 315 проведено приймання-передання матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського державного лісгоспу та Косівського районного підприємства Райагроліс до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (акт приймання-передання матеріальних цінностей від 23.08.2002).

Згідно Додатку № 2 до Акту приймання-передання матеріальних цінностей від 23.08.2002 «Перелік кварталів Кутського держлісгоспу, що включаються до складу Національного природного парку Гуцульщина без вилучення, також включено квартал №8 виділ №59 Космацького лісництва.

Згідно інформації НПП «Гуцульщина» (лист №72/9 від 10.02.2026), квартал №8 виділ № 59 Космацького лісництва філії Коломийського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСПГ «Ліси України» відноситься до природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина» без вилучення у землекористувачів.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення були надані у постійне користування ДП «Кутське лісове господарство» на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 238 від 05.04.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» згідно якого: надано в постійне користування для ведення лісового господарства державним лісогосподарським підприємствам із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів згідно з додатком № 1.

Згідно з додатком № 1 до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 238 від 05.04.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» - Кутському ДЛГ на території Косівського району надано у постійне користування землі лісового фонду площею 23003 га.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ДСГП «Ліси України»), код ЄДРПОУ: 44768034, та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

На базі ДП «Кутське лісове господарство» створено філію «Кутське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Відповідно до п. 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 18.10.2024 №1813 «Про припинення філії «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємство «Ліси України», Державне підприємство «Кутське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до п. 1 наказу № 1813 від 18.10.2024 ДП «Ліси України» «Про припинення філії «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - припинено філію «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ: 44979579) шляхом її закриття.

Пунктом 3 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 18.10.2024 №1813 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Кутське лісове господарство».

Пунктом 5 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 18.10.2024 №1813 визначено, що філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» забезпечити: прийняття на облік активів та пасивів, отриманих від філії «Кутське лісове господарство» згідно з затвердженим передавальним актом.

Згідно Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 31.12.2024 №2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом» - затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше (в тому числі) по філії «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, правонаступником майна, прав та обов`язків філії «Кутське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Косівською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у об`єднаному кримінальному провадженні №12021091190000185, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України за фактом незаконного вирубування лісу, а саме 18 сироростучих дерев різних порід, діаметром пнів біля шийки кореня см: 44, 32, 55, 40, 48, 38, 23, 35, 38, 34, 37, 44, 43, 47, 57, 44, 44, 35, на території лісового фонду, що у кварталі № 8 виділі № 59 Космацького лісництва Державного підприємства «Кутське лісове господарство».

10.02.2023 філією «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» листом №616 повідомлено Косівський РВП ГУ НП в Івано-Франківській області про те, що 02.02.2023 працівниками державної лісової охорони у кварталі 8 виділі 59 Космацького лісництва в адміністративних межах Космацької об`єднаної територіальної громади Косівського району виявлено незаконне вирубування 18 дерев різних порід ліквідною кубомасою 21.27 м3.

За даним фактом складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Розмір заподіяної шкоди становить 2 875 022,70 грн. Встановити осіб, які вчинили порушення силами державної лісової охорони не вдалося.

До листа №616 від 10.02.2023 Філії «Кутське лісове господарство» додано, в тому числі: акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства; довідку розрахунку розміру шкоди заподіяної лісу; план-схему розміщення пнів.

Вказаний факт вирубування 18 дерев різних порід у кварталі 8 виділі 59 Космацького лісництва в адміністративних межах Космацької сільської територіальної громади Косівського району зафіксований також у протоколі огляду місця події від 05.05.2023, проведеного слідчим СВ Косівського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області за участі майстру лісу Космацького лісництва.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12023091190000051 від 11.02.2023 за ч.4 ст.246 КК України, яке об`єднано з кримінальним провадженням №12021091190000185, Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) на підставі постанови слідчого від 12.04.2023 про призначення експертизи, проведено інженерно-екологічну експертизу.

Проведення експертизи доручено експерту Бахуру І.І.. Відповідно до ст.70 та ч.2 ст. 102 КПК експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової Інженерно-екологічної експертизи № 834/23-28 від 15.05.2023 - розмір шкоди, заподіяний внаслідок проведення незаконного вирубування лісу, а саме 18 дерев різних порід та діаметрів на території кварталу 8 виділі 59 Кутське лісове господарство, становить 3 162 524,95 грн.

Як вказує керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області, внаслідок вчинення невстановленими особами у кварталі 8 виділ 59 Космацького лісництва, що на час вчинення незаконної порубки відносилось до Філії «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України») у загальній кількості 18 дерев різних порід - заподіяно збитки навколишньому природному середовищу на загальну суму 3 162 524,95 грн.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В частині 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

У відповідності до приписів статті 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статей 19, 64, 86 та 89 Лісового кодексу України, обов`язок забезпечувати охорону, захист та збереження лісів покладено безпосередньо на постійних лісокористувачів.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Встановленими судами обставинами підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача про недоведення прокурором протиправності його поведінки, яка проявилася у бездіяльності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків.

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

При цьому, вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про виявлення незаконної порубки також не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача. Згідно із матеріалами підприємство повідомило правоохоронні органи вже про факт здійсненої незаконної рубки дерев невстановленими особами. Кримінальне провадження за даним фактом не спростовує незабезпечення належної охорони лісових насаджень Державним підприємством "Івано-Франківське лісове господарство", внаслідок чого скоєно незаконну порубку та, відповідно, завдано шкоду.

Таким чином, дії щодо фіксування правопорушення не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів щодо належного забезпечення охорони лісу. Протиправна поведінка відповідача, яка полягала у невиконанні обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, призвела до незаконної рубки дерев, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№ 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Матеріалами справи підтверджується, що філія «Кутське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс», під час вчинення незаконних рубок невідомими особами було постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів на час виявлення правопорушення покладено саме на відповідача.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не визначив конкретних обов`язків та норм законодавства, порушених відповідачем, а також не встановив, яких саме заходів останній не вжив для охорони та збереження лісу, оскільки судом встановлено, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належної охорони та збереження лісу на підвідомчій йому території, внаслідок чого допущено незаконну порубку 18 дерев. При цьому обов`язок лісокористувача щодо охорони та збереження лісів прямо передбачений лісовим законодавством, а встановлений факт незаконної порубки на території, за яку відповідач відповідав як постійний лісокористувач, свідчить про неналежне виконання такого обов`язку.

Щодо розрахунку розміру завданої шкоди.

Як встановлено судами, у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023091190000051 від 11.02.2023, Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено інженерно-екологічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 834/23-28 від 15.05.2023 складеного за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи, встановлено шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки на території кварталу 8 виділі 59 Кутське лісове господарство, становить 3162524,95 грн.

Виконання даної експертизи доручено ОСОБА_1 , судовому експерту п`ятого кваліфікаційного класу, який має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю "10.19 Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об`єкти довкілля".

Вказана особа попереджена про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Враховуючи вищенаведене, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, в тому числі наявна чи відсутня необхідність проведення такої на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).

Отже, експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки слід оцінювати у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Згідно висновку експерта № 834/23-28 від 15.05.2023 розмір шкоди становить 3 162 524,95 грн.

У матеріалах справи також міститься розрахунок розміру шкоди, проведений ДП "Купський лісгосп", згідно якого розмір заподіяної шкоди становить 2 875 022,70 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виконаний розрахунок розміру шкоди є методологічно та математично помилковим через неправильне застосування формули індексації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022, що призвело до штучного та безпідставного завищення загальної суми шкоди.

Помилка полягає в безпідставному включенні до розрахунку індексів споживчих цін (інфляції) за 2021 та 2022 роки. Експертом не враховано той факт, що Постановою КМУ № 575 було запроваджено абсолютно нові базові такси, які вже відображали актуальний рівень цін на момент їх затвердження у травні 2022 року. Відповідно, індексація за 2 попередні періоди (2021 2022 роки) до цих ставок не може застосовуватися. Оскільки факт незаконної порубки 18 дерев відповідачем було виявлено у лютому 2023 році, першим і єдиним легітимним індексом споживчих цін за попередній рік для розрахунку (згідно з пунктом 1 Порядку застосування спеціальних такс) міг бути виключно офіційний індекс інфляції, встановлений Держстатом за повний календарний рік, що настав після року прийняття документа. Таким чином, розрахунок експерта базується на хибних вихідних показниках, що призвело до безпідставного завищення загальної суми збитків.

Розрахунок проведений відповідачем на спростування розміру збитків не містить помилок при застосуванні формули встановленої Постановою КМУ № 575, а саме при застосуванні індексу споживчих цін у формулі враховано 2022 рік, а отже судом першої інстанції правомірно врахований в якості належного доказу.

Всі інші вихідні параметри, у висновку експерта, які необхідні для обчислення розміру шкоди (зокрема щодо породи дерев, кількості, ступеня пошкодження, категорій діаметрів стовбурів та застосування екологічного коефіцієнта території ПЗФ вказані правильно та узгоджуються з актом огляду місця події за участі представника відповідача та сторонами не оспорюється. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість і правомірність розміру шкоди, розрахованої саме відповідачем.

Оскільки єдиним розходженням у позиціях сторін було помилкове застосування експертом індексів інфляції за минулі роки, які передували прийняттю чинної нормативної бази, розрахунок відповідача визнається судом як такий, що повністю відповідає вимогам закону та здійснений на підставі належних і допустимих доказів.

За наведеного, суд першої інстанції правильно встановив, що обґрунтованим є розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 2 875 022,70 грн.

Доводи апелянта про те, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не проводилась, відхиляються судом, оскільки факт порушення природоохоронного законодавства може підтверджуватися не тільки результатами перевірки Державної екологічної інспекції, а й іншими доказами.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, викладено висновок, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, а також правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026 у справі № 909/210/26 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Натомість заперечення прокурора, наведені в судовому засіданні узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджуються належними і допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026 у справі № 909/210/26 підлягає залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" б/н від 06.07.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського Івано-Франківської області від 04.06.2026 у справі № 909/210/26 – залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Шаповал Д.В.