Додаткове рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №921/766/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/766/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

розглянув без виклику представників сторін заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017", ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2026 (повне рішення складено 11.03.2026, суддя Ю.О. Чопко)

у справі № 921/766/25 за позовом

позивача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017", с. Нове Село, Тернопільський район, Тернопільська область,

позивача-2 ОСОБА_2 , с-ще Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_1 , смт. Пісочин, Харківська область

про визнання недійсним протоколу № 17/06/2022 загальних зборів учасників товариства, про виплату дивідендів за рахунок нерозподіленого прибутку

Господарський суд Тернопільської області у рішенні від 03.03.2026 ухвалив залишити без задоволення позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017" та ОСОБА_2 ; судові витрати покласти на позивачів.

10.09.2026 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою в задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017" та ОСОБА_2 відмовлено; рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2026 у справі № 921/766/25 залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що ОСОБА_1 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000,00 грн.

15.09.2026 через систему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачів судових витрат в розмірі 30 000,00 грн, а також подано докази на підтвердження розміру понесених судових витрат.

З огляду на приписи ч.3 ст.244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 16.09.2026 постановив здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі без виклику представників сторін в судове засідання; позивачам запропоновано подати суду пояснення (заперечення) на заяву відповідачки.

17.09.2026 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017" та ОСОБА_2 подано заперечення на заяву про стягнення судових витрат.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначалося вище, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачка навела попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та заявила про намір їх відшкодування з позивачів.

До заяви про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою долучено такі докази: договір про надання правничої допомоги від 16.10.2025, укладений між адвокатом Кавійчик Вітою Петрівною та ОСОБА_1 , предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із представництвом, захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів; додаток № 3 від 23.04.2026 до договору про надання правничої допомоги б/н від 16.10.2025, яким сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) у розмірі 30 000,00 грн за надання адвокатом правничої допомоги вказаної в договорі щодо представництва інтересів в суді апеляційної інстанції по справі № 921/766/25; акт надання послуг № 3 від 10.09.2026 відповідно до договору про надання правничої допомоги від 16.10.2025 та додатку № 3 від 23.04.2026.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України), про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Подане Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАН-2017" та ОСОБА_2 заперечення на заяву відповідача обґрунтовано тим, що заявлений розмір витрат не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, оскільки поданий акт наданих послуг містить лише загальний перелік наданих адвокатом послуг без зазначення часу, витраченого на їх виконання, а доказів фактичної сплати заявленої суми не надано. Крім того, правова позиція відповідачки в суді апеляційної інстанції істотно не відрізнялася від позиції, сформованої під час розгляду справи судом першої інстанції, а значна частина зазначених в акті послуг стосувалася повторного опрацювання вже досліджених матеріалів, обставин та правових аргументів. З огляду на наведене позивачі просять відмовити у стягненні 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у разі визнання судом наявності підстав для їх відшкодування — зменшити їх розмір до 5 000,00 грн.

Положеннями ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 вказаного вище Закону).

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово вказував, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово також вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях у справах "Двойних проти України", "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Оцінюючи подані відповідачкою докази та доводи позивачів, наведені у запереченнях, колегія суддів враховує, що додатком № 3 від 23.04.2026 до договору про надання правничої допомоги сторони погодили фіксований розмір гонорару за представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції у справі № 921/766/25 у сумі 30 000,00 грн.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи позивачів про те, що відсутність в акті наданих послуг відомостей щодо кількості часу, витраченого адвокатом на виконання кожної окремої роботи, та вартості кожної такої послуги свідчить про недоведеність розміру витрат.

За усталеною практикою Верховного Суду адвокатський гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, які відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Такий підхід, зокрема, підтверджено у додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2025 у справі № 908/2136/23.

Не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат і посилання позивачів на відсутність доказів фактичної сплати відповідачкою 30 000,00 грн, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат враховуються витрати на професійну правничу допомогу, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У цій справі виникнення у відповідачки обов`язку зі сплати гонорару та його розмір підтверджуються договором про надання правничої допомоги, додатком № 3 до нього та актом наданих послуг № 3 від 10.09.2026.

Водночас, встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару не означає безумовного покладення всієї погодженої між адвокатом та клієнтом суми на іншу сторону спору. При вирішенні питання про розподіл таких витрат суд повинен оцінити їх необхідність, обґрунтованість та співмірність з урахуванням складності справи, характеру і фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи та значення справи для сторін.

З акта наданих послуг № 3 від 10.09.2026 вбачається, що правнича допомога в суді апеляційної інстанції охоплювала попереднє опрацювання матеріалів апеляційної скарги, законодавства та судової практики, підготовку відзиву на апеляційну скаргу, ознайомлення з матеріалами справи, відповіддю на відзив та додатковими поясненнями, а також участь у судових засіданнях. Отже, факт надання відповідачці професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи підтверджений належними доказами. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами позивачів щодо неспівмірності заявленої до відшкодування суми з фактичним обсягом правничої допомоги, наданої саме на стадії апеляційного перегляду. Представниця відповідачки брала участь у розгляді цієї ж справи в суді першої інстанції, а тому була обізнана з її фактичними обставинами, доказами та правовою позицією сторони. Апеляційний перегляд не зумовив необхідності формування нової правової позиції, зміни обґрунтування вимог чи проведення принципово нового правового аналізу спірних правовідносин, оскільки позиція відповідачки в апеляційному суді значною мірою ґрунтувалася на тих самих обставинах, доказах та правових аргументах, які вже були предметом дослідження під час розгляду справи судом першої інстанції. За таких обставин значна частина зазначених в акті дій фактично пов`язана з повторним опрацюванням уже досліджених матеріалів справи та сформованої правової позиції, а не з виконанням нового самостійного та складного обсягу правничої роботи. При цьому такі зазначені в акті дії, як опрацювання матеріалів апеляційної скарги, законодавства і судової практики, ознайомлення з процесуальними документами інших учасників та здійснення відповідного правового аналізу, за своїм характером є взаємопов`язаними складовими підготовки та представництва інтересів сторони в апеляційному провадженні.

З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично наданої адвокатом правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, відсутність необхідності формування нової правової позиції, а також принципи пропорційності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за доцільне частково задовольнити клопотання позивачів про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та зменшити заявлений до відшкодування розмір таких витрат на 50% — до 15 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, забезпечує справедливий баланс інтересів сторін та не покладає на позивачів надмірного фінансового тягаря, водночас, забезпечуючи відповідачці відшкодування обґрунтованих витрат, понесених у зв`язку з професійною правничою допомогою під час апеляційного перегляду справи.

При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (позивачів).

Відтак, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У ХВ А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-2017» (47811, Тернопільська область, с. Нове Село, вул. Івана Франка, буд. 2, ідентифікаційний код: 40844509) на користь ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 відмовити.

Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік