Додаткове рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №914/2849/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2849/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Галушко Н.А.

розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» б/н від 03.08.2026 (вх. суду № 01-05/2584/26 від 03.08.2026)

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

в межах розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» б/н від 16.04.2026

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026, суддя Крупник Р.В., м.Львів, повний текст рішення складено 27.03.2026

у справі № 914/2849/25

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Львів

про визнання недійсним рішення та скасування донарахування необлікованого споживання природного газу,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення комісії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення від 16.06.2025 про задоволення акта про порушення №ЛФ/100-1338-25 від 25.04.2025 та скасовано здійснене донарахування необлікованого об`єму природного газу за період з 07:00 год. 01.04.2025 по 11:00 год. 15.04.2025 в обсязі 447 839,17 м.куб на суму 8 884 136,36 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3 028,00 грн. судового збору та 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» б/н від 16.04.2026 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі №914/2849/25–залишено без змін.

03.08.2026 до апеляційного суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

До заяви позивачем додано Акт приймання-передання наданих послуг №3 від 30.07.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги №8/22-4 від 22.08.2025. Також у матеріалах справи містяться копія договору про надання професійної правничої допомоги №8/22-4 від 22.08.2025 (том 1-ий, а.с.47-49) та копії платіжних інструкцій №24545 від 04.11.2025 та №19181 від 29.08.2025 (том 2-ий, а.с. 90-91) на загальну суму 200 000,00 грн. (у яку, входять витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000,00 грн).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 розгляд заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на подану позивачем заяву про стягнення витрат на про професійну правничу допомогу до 17.08.2026.

Апеляційний суд розглянув заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 40 000,00 грн та клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в якому відповідач вважає заявлені Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» витрати на правову допомогу завищеними та такими, що не відповідають критеріям реальності та розумності, а тому просить зменшити їх розмір із 40 000,00 грн. до 8 647 грн. (тобто одного мінімального розміру заробітної плати) та зазначає таке.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вартість представництва клієнта у суді апеляційної інстанції відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №8/22-4 від 22.08.2025 становить 40 000,00 грн.

У судових дебатах 29.07.2026 представником позивача зроблено усну заяву про те, що докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним у межах строку, встановленого ГПК України.

29.07.2026 Західним апеляційним господарським судом у справі №914/2849/25 прийнято постанову за наслідком розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Докази про понесення витрат на правничу допомогу подано позивачем 03.08.2026, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення, а отже останнім дотримано вимоги, встановлені ГПК України щодо строку подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро РОМАНА ПОСІКІРИ укладено Договір про надання правничої допомоги № 8/22-4 від 22.08.2025.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище Договору адвокатське бюро РОМАНА ПОСІКІРИ зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, визначену цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити гонорар, в порядку та на умовах, вказаних у Договорі, а також здійснювати повне сприяння Бюро у виконанні покладених на нього обов`язків.

Відповідно до пункту 2.1 цього Договору адвокатську правову допомогу на підставі договору від імені бюро надає адвокат Посікіра Р.Р. або інший адвокат, обраний бюро, якому було виписано ордер на підставі цього договору із зазначенням про наявність обмежень представництва.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що винагорода адвоката за надання послуг згідно із договором визначена сторонами відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для клієнта та його господарської діяльності, а саме шляхом встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 200 000,00 грн. Розмір гонорару включає в себе надання усіх послуг, що визначені пунктами 2.2-2.4 договору, без обмеження їх кількості та тривалості в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції і пов`язані із такими. Гонорар у справі обумовлено для відшкодування судових витрат з розрахунку 40 000,00 грн. за представництво клієнта у суді апеляційної інстанції.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення надання послуг та оплати гонорару. Договір діє до повного виконання доручення Клієнта (п.п. 7.3, 7.4 Договору).

Згідно Акту приймання-передання наданих послуг №3 від 30.07.2026 Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» прийнято, а виконавцем надано послуги на загальну суму 200 000,00 грн., у тому числі 40 000,00 грн. за послуги представництва інтересів Клієнта у справі, в суді апеляційної інстанції.

Згідно Акту приймання-передання наданих послуг №3 від 30.07.2026 виконавцем надано замовнику такі послуги:

30.03.2026-консультація Клієнта після ознайомлення з повним текстом рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі №914/2849/25.

08.05.2026-написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільні мережі України».

08.05.2026-подання адвокатом Посікірою Р.Р. заяви про ознайомлення з матеріалами справи №914/2849/25 в електронному вигляді.

25.05.2026-подання адвокатом Стареньким О.С. заяви про вступ у справу №914/2849/25 як представника.

07.07.2026-ознайомлення адвокатами Бюро із заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» з процесуального питання щодо забезпечення однакової судової практики під час розгляду справи.

08.07.2026-участь адвокатів Посікіри Р.Р. та Старенького О.С. у судовому засіданні у справі №914/2849/25 у приміщенні Західного апеляційного господарського суду.

08.07.2026-написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. додаткових пояснень у справі №914/2849/25.

29.07.2026-участь адвокатів Посікіри Р.Р. та Старенького О.С. у судовому засіданні у справі №914/2849/25 у приміщенні Західного апеляційного господарського суду.

30.07.2026-консультація Клієнта після винесення постанови у справі №914/2849/25.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.

За змістом цих норм на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон у статті 126 ГПК України визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Велика Палата Верховного Cуду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до суду письмові заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат, в яких просив суд зменшити такі витрати, оскільки, на його думку, такі не відповідають критерію співмірності з фактичним обсягом виконаної роботи та складністю справи.

За принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок довести їх неспівмірність. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Сторони погодили, що винагорода адвоката, визначена п.п.5.1 договору про надання професійної правничої допомоги №8/22-4 від 22.08.2025, сплачується на поточний рахунок Бюро двома платежами, а саме: 50% передоплати в строк до 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання договору, 50% післяоплати за фактом відкриття провадження в суді першої інстанції за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго».

До матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій №24545 від 04.11.2025 та №19181 від 29.08.2025 (том 2-ий, а.с. 90-91) на загальну суму 200 000 грн. (у яку, входять витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).

Розглянувши надані Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» документи, апеляційний суд зазначає, що такі послуги як подання адвокатом Посікірою Р.Р. заяви про ознайомлення з матеріалами справи №914/2849/25 в електронному вигляді, подання адвокатом Стареньким О.С. заяви про вступ у справу №914/2849/25 як представника, ознайомлення адвокатами Бюро із заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» з процесуального питання щодо забезпечення однакової судової практики під час розгляду справи є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва формування правової позиції сторони, що знаходить своє вираження також і у відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд зазначає, що матеріали цієї справи не містять значного обсягу доказів, складних правових питань або необхідності застосування великої кількості нормативно-правових актів, відзив на апеляційну скаргу не є об`ємним та за своєю суттю здебільшого дублює доводи позовної заяви, складений за типовою структурою, яка використовується у справах даної категорії.

У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потребувалося адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Колегія суддів враховує, що правова позиція позивача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду спору у суді першої інстанції, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокати Посікіра Р.Р. та Старенький О.С. надавали правову допомогу позивачу у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, були обізнані з матеріалами справи.

Колегія суддів не бере до уваги таку послугу як написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. додаткових пояснень у справі №914/2849/25, з огляду на те, що такий процесуальний документ спрямований, виключно, на інтереси заявника/його адвоката і не має характеру необхідного.

Свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатував, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

Таким чином, оскільки додаткові пояснення не є заявою по суті справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі не відповідають критерію необхідності, отже, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Подібна правова позиція викладена у додатковій Постанові Верховного Суду від 23.07.2025 у справі 904/1740/23.

Щодо послуг консультація Клієнта після ознайомлення з повним текстом рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі №914/2849/25 та консультація Клієнта після винесення постанови у справі №914/2849/25 колегія суддів зазначає, що за назвами вказаних послуг неможливо встановити її предмет, зміст та обсяг, а отже і неможливо встановити їх необхідність.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, апеляційний суд, вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною.

Враховуючи критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, реальність та розумність їх розміру, співмірність та пропорційність, керуючись принципом верховенства права, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу з 40 000 до 20 000 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» б/н від 03.08.2026 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 44907200) в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; код ЄДРПОУ 45204941) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В решті задоволення заяви – відмовити.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків передбачених ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Н.А. Галушко