Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №907/979/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/979/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Манюк П.Т

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” в особі філії “Карпатський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” від 11.06.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/1874/26 від 11.06.2026) та Фізичної особи – підприємця Руснака Івана Івановича від 21.06.2026 (вх. №ЗАС 01-05/1998/26 від 22.06.2026)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026, суддя - А.А. Худенко)

у справі № 907/979/25

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” (надалі – ДСГП «Ліси України» в особі «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Руснака Івана Івановича (надалі - ФОП Руснак Іван Іванович), с. Тарасівка, Тячівського району Закарпатської області

про стягнення 334 078,92 грн

за участі представників:

від позивача в режимі відеоконференції: Левицький А.О.;

від відповідача в режимі відеоконференції: Кислий А.М.;

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України” в особі філії “Карпатський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Руснака Івана Івановича про стягнення 334 078,92 грн заборгованості за договорами купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договорів купівлі-продажу №UUB-9753-8 від 05.12.2023 та № UUB- 16578-2 від 09.09.20 та на підставі товарно-транспортних накладних позивачем (продавцем) передано, а відповідачем (покупцем) отримано лісової продукції на суму 528 622,30 грн. Однак, відповідачем всупереч умовам договорів обов`язок щодо оплати товару в повному обсязі не виконано, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість на суму – 284 165,57 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано на суму заборгованості - 49 913,35 грн інфляційних втрат. Загальна ціна позову становить 334 078,92 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 у справі № 907/979/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Руснака Івана Івановича на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” в особі філії “Карпатський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” 67 608,54 грн заборгованості за поставлений товар, 14 288,18 грн інфляційних витрат та 3028,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У решті позовних вимог - відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується поставка товару та рух коштів, оскільки частина товарно-транспортних накладних не містять підпису уповноваженої особи відповідача - водія, а замість класичних банківських виписок позивачем надано журнали ордери №2 по рахунку 31. Судом встановлено, що із поданих ТТН підписи обох сторін міститься лише на ТТН серії ЮІВ №290561 від 05.10.2023 на суму 67 608,54 грн, доказів оплати відповідачем по вказаній ТТН матеріали справи не містять, тому судом

стягнуто заборгованість в сумі 67608,54 грн, та за прострочення оплати здійснено перерахунок інфляційних втрат та задоволено до стягнення 14 288,18 грн. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України” в особі філії “Карпатський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” та ФОП Руснак І.І. звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Скаржник – ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» вважає оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції застосував формальний підхід до оцінки доказів, а саме, оцінюючи ТТН окремо від інших матеріалів справи, суд не пов`язав їх із загальним балансом розрахунків. Зазначає, що наявність двостороннього акта звірки станом на 30.06.2023 в сукупності з журналом – ордером №2 та даними системи електронного обліку деревини (ЕОД) повністю нівелює будь-які технічні недоліки в оформленні ТТН (як от відсутність підпису водія). Звертає увагу, що відповідач зафіксував свій борг у власному бухгалтерському обліку, а отже отримав товар та не оплатив його. Окрім того, зазначає, що договір №UUB-9753-8 від 05.12.2023 не було розірвано чи визнано недійсним у судовому порядку. Покликається на постанову Верховного Суду , у якій зазначається, що підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує визнання боржником наявності заборгованості та може свідчити про фактичне виконання господарських операцій (постанови ВС від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2020 у справі №910/8155/19, від 21.12.2022 у справі №914/252/22). Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області 01.06.2026 у справі №907/979/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути суму заборгованості в розмірі 334 078,92 грн. у повному обсязі.

Скаржник – ФОП Руснак І.І. в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції допустив не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду встановленим обставина справи в частині задоволення позовних вимог. Скаржник зазначає, що він повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар, а тому рішення суду в частині стягнення 67 608,54 грн заборгованості за поставлений товар та 14 288,18 грн інфляційних втрат просить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подав.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу позивача не подав.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Вивчивши апеляційні скарги, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

05.12.2023 між ДСГП «Ліси України» в особі філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» (продавець) та ФОП Руснаком І.І. (покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-9753-8 від 05.12.2023 на підставі біржового (аукціонного) свідоцтва №9753/051223/2228303898/1 від 05.12.2023, сформованого на підставі укладених біржових угод за результатами біржових торгів (аукціону) з продажу необробленої деревини №9753 (а.с.20-25), згідно з п.1.1. якого за результатами аукціону, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору (товар) і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору. Термін поставки згідно з цим договором від 01.01.2024 до 31.03.2024 (п.3.1.)

09.09.2024 між ДСГП «Ліси України» в особі філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» (продавець) та ФОП Руснаком І.І. (покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-16578-2 від 09.09.2024 на підставі біржового (аукціонного) свідоцтва №16578/090924/2228303898/1 від 09.09.2024, сформованого на підставі укладених біржових угод за результатами біржових торгів (аукціону) з продажу необробленої деревини №16578 (а.с.15-19), згідно з п.1.1. якого за результатами аукціону продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору (товар) і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору. Термін поставки згідно з цим договором до 30.09.2024 включно.

Відповідно до наказу ДП «Ліси України №1890 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» філія «Мокрянське лісомисливське господарство» припинено шляхом її закриття.

Позов подано ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» як правонаступником Мокрянського лісомисливського господарства, з посиланням на накази №1890 від 18.10.2024, від 31.12.2024 №2340

Позивач стверджує, що на виконання умов договорів № UUB-9753-8 від 05.12.2023 та № UUB-16578-2 від 09.09.2024 продавцем було здійснено поставку лісопродукції покупцю, що підтверджується товарно-транспортними накладними:

ТТН (ліс) серія ЮІВ 290849 від 17.02.2024 (а.с.42)

ТТН (ліс) серія ЮІВ 290850 від 17.02.2024 (а.с.41)

ТТН (ліс) серія ЮІВ 290879 від 29.02.2024 (а.с.46)

ТТН (ліс) серія ЮІВ 290561 від 05.10.23 (а.с.44) наявний підпис і печатка відповідача

ТТН (ліс) серія ЮІВ 290775 від 25.12.2023 (а.с.45)

ТТН (ліс) ЮІВ 291227 від 25.09.2024 (а.с.43).

Згідно з п. 5.3. договорів датою передачі товару продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки, вважається дата виконання продавцем своїх зобов`язань по поставці згідно погоджених сторонами умов поставки.

Позивач вказує, що станом на 01.01.2024 у ФОП Руснак І.І. існує дебіторська заборгованість в сумі 301 278,12 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків.

За твердженням позивача в березні 2024 року здійснено реалізацію лісопродукції на суму 205 662,60 грн, а у вересні 2024 на суму 21 681,60 грн. Покупцем здійснено часткову оплату за продукцію. Зокрема, 29.03.2024 на суму 50 000,00 грн, 31.03.2024 на суму 120 000,00 грн згідно з банківською випискою 31, в підтвердження чого посилається на журнал ордер №2 по рахунку 31; 29.09.2024 на суму 20 000, 00 грн та 30.09.2024 на суму 45 000,00 грн, в підтвердження чого посилається на журнал ордер №2 по рахунку 31; 01.10.2024 на суму 3822,87 грн та 08.10.2024 на суму 5633,88 грн, в підтвердження чого посилається на журнал ордер №2 по рахунку 31 (а.с.27-31).

Позивач зазначає, що у ФОП Руснака І.І. не виникло будь-яких претензій щодо отримання товару, якості товару або неправильного оформлення поставки товару продавцем.

03.06.2025 з метою досудового врегулювання спору філією «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» було надіслано на електронну пошту покупця претензію вих. №112181/39/7-2025 (а.с.38-40) та акт звірки щодо сплати наявної у покупця заборгованості , яка залишена останнім без належного реагування.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Щодо правомірності подання позову ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», враховуючи те, що предметом стягнення є заборгованість за договорами де продавцем виступало ДСГП «Ліси України» в особі філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» №1890 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України, філія «Мокрянське лісомисливське господарство» припинено шляхом її закриття.

Згідно з пунктом 3 наказу №1890 від 18.10.2024 наказано директору філії «Мокрянське лісомисливське господарство» здійснити відповідні дії щодо припинення філії «Мокрянське лісомисливське господарство», серед яких, в тому числі : забезпечити передачу активів та пасивів до філії «Карпатський лісовий офіс» згідно із затвердженим передавальним актом; забезпечити передачу документів філії «Мокрянське лісомисливське господарство» та державних підприємств , правонаступником яких є ДП «Ліси України згідно номенклатури справ ДП «Ліси України» до філії «Карпатський лісовий офіс» з урахуванням термінів зберігання.

Наказом ДП «Ліси України» від 31.12.2024 №2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом», затверджено передавальні акти (в тому числі філії «Мокрянське лісомисливське господарство») активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки , нерухоме майно та інше.

Як вказує позивач, передача активів, пасивів та документації філії «Мокрянське лісомисливське господарство» відбулось до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Наказом ДП «Ліси України» №773 від 04.04.2025, затверджено положення про філію «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» ( в новій редакції), згідно з п.1.1. якого філія «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України».

З урахуванням наведеного, у зв`язку із змінами структури відокремлених підрозділів ДП «Ліси України» належним заявником у даній справі є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Як зазначалося вище, між сторонами були укладені договори купівлі-продажу № UUB-9753-8 від 05.12.2023 (а.с.20-25), № UUB-16578-2 від 09.09.2024 (а.с.15-19).

На підтвердження поставки товару відповідачу позивач до позовної заяви долучив ТТН (ліс) серії ЮІВ №290850 від 17.02.2024 на суму 56024,29 грн без ПДВ, ПДВ – 11204,86 разом 67229,15 грн; ТТН серія ЮІВ №290849 від 17.02.2024 на суму 56109,26 грн (без ПДВ), ПДВ:11221,85 грн, разом 67331,11 грн; ТТН серія ЮІВ №291227 від 25.09.2024 на суму 18068 грн (без ПДВ) , ПДВ: 3613,6 грн, разом 21681,6 грн.; ТТН серія ЮІВ №290561 від 05.10.2023 на суму 56340,45 грн (без ПДВ), ПДВ 11268,09 разом 67608,54 грн; ТТН серія ЮІВ №290775 від 25.12.2023 на суму 28369,41 грн (без ПДВ), ПДВ:5673,88 грн разом 34043,29 грн (а.с.41-46).

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивач, як в суді першої так і в апеляційній інстанції стверджує, що товар ним поставлявся різними партіями в різний час відповідно і оплата за поставку кожної партії товару здійснювалась відповідно до розділу 4 кожного із договорів за кожну партію окремо.

Згідно з п. 4.4. обох договорів покупець здійснює оплату (передоплату 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків)з урахуванням умов, визначених п. 4.2 договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно з п.4.6 договору

Сторони можуть домовитись про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору (п. 4.6. договору).

Матеріали справи не містять угод про після оплату відповідно до п. 4.6. договорів.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що у товарно-транспортних накладних відсутні покликання на договори купівлі-продажу №UUB-9753-8 від 05.12.2023, №UUB-16578-2 від 09.09.2024.

Окрім того, товарно-транспортні накладні: ТТН (ліс) серія ЮІВ 290775 від 25.12.2023 (а.с.45), ТТН (ліс) серія ЮІВ 290849 від 17.02.2024 (а.с.42), ТТН (ліс) серія ЮІВ 290850 від 17.02.2024 (а.с.41), ТТН (ліс) серія ЮІВ 290879 від 29.02.2024 (а.с.46), ТТН (ліс) ЮІВ 291227 від 25.09.2024 (а.с.43) підписані лише зі сторони продавця старшим майстром, проте, зі сторони покупця підпис уповноваженої особи - водія та печатка ФОПа на отримання товару відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено факту поставки лісопродукції по вказаних накладних.

Щодо товарно-транспортної накладної серії ЮІВ №290561 від 05.10.2023 на суму 67608,54 грн (а.с.44), то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки така підписана зі сторони продавця старшим майстром Мацолою М.М., а зі сторони покупця водієм Микулянцем С.М. та скрніплена печаткою приватного підприємця Руснака І.І, отже дана накладна підтверджує поставку вказаної в ній деревини.

Матеріали справи не містять інших документів, виготовлення яких передбачено пунктами 3.2, 3.4, 3.5 та п.3.6. розділу 3 договорів, зокрема: повідомлення про готовність партії товару до відвантаження /запрошення на відбір партії товару, що надсилається продавцем покупцю, відповідь на запрошення на відбір партії товару, що надсилається покупцем продавцю, рахунок на передоплату партії товару, готової до відвантаження, що направляється продавцем покупцю, направляється відповідною стороною договору в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, вказаної у розділі 11 цього договору, а також сторона договору додатково може поінформувати іншу сторону будь-яким іншим способом (по телефону/письмово за адресою місцезнаходження/поштовою адресою).

Позивач в апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до умов договору та чинного законодавства України відпуск лісопродукції здійснюється із застосуванням Єдиної державної системи електронного обліку деревини і оформлення товарно-транспортних накладних відбувається в електронному вигляді з присвоєнням унікального матричного штрих-коду. Тому вважає, що наявність зареєстрованої в системі ЕОД накладної є беззаперечним доказом того, що товар пройшов повний електронний цикл обліку, санкціонований як продавцем так і покупцем. Відтак, стверджує, що відсутність окремих реквізитів ТТН або підпису водія не спростовує факту господарської операції за наявності інших первинних документів та доказів реального руху активів, а саме акту звірки від 30.06.2023, журналу ордеру №2 по рахунку 31 рахунки в банках, що, на думку позивача, свідчить про часткову оплату та повне відображення в бухгалтерському обліку цієї продукції.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Аналізуючи журнали ордеру №2 про рахунку 31 (а.с.27-31), на які покликається скаржник, як на підставу того, що покупцем здійснено часткову оплату за лісопродукцію, а саме: 29.03.2024 на суму 50 000,00 грн, 31.03.2024 на суму 120 000,00 грн, 20.09.2024 на суму 20 000,00 грн, 30.09.2024 на суму 45 000,00 грн, 01.10.2024 на суму 3822,87 грн та 08.10.2024 на суму 5633,88 грн, то по таких доказах неможливо встановити скільки та коли лісопродукцію було прийнято до перевезення водієм відповідача чи іншою уповноваженою особою відповідача та за якими товарно–транспортними накладними відбувалося перевезення, а відтак, суд приходить до висновку, що такі не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77,78 ГПК України підтвердження поставки продукції по спірних товарно-транспортних накладних.

Щодо акту звірки розрахунків за період січень-червень 2023 року станом на 30.06.2023 (а.с.11), згідно з яким за відповідачем рахувалась заборгованість перед філією «Мокрянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» у сумі 313 814,82 грн , який підписано сторонами без зауважень, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такий підтверджує заборгованість станом на 30.06.2023 та не враховує оплат здійснених відповідачем після даної дати.

Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 – 02.06.2025 за договорами від 05.12.2023 та від 07.09.2023 не підписано відповідачем (а.с.12)

Окрім того, позивач у позовній заяві зазначає, що у відповідача станом на 01.01.2024 наявною є дебіторська заборгованість в сумі 301 278,12 грн в підтвердження чого покликається на акт звірки (без дати), який відсутній в матеріалах справи.

Отже, з врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення підлягає лише заборгованість за поставлений товар по товарно-транспортній накладній ЮІВ №290561 від 05.10.2023 на суму 67 608,54 грн , оскільки з виписок АТ «Ощадбанк», платіжних доручень та квитанції до прибуткових касових ордерів не можливо встановити факт оплати по спірній товарно-транспортній накладній.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Суд першої інстанції, здійснивши розрахунок інфляційних втрат, наведений у рішенні суду (а.с.201-202) дійшов правильнонго висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 14 288,18 грн інфляційних втрат. Дана сума по суті розрахунку відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується.

Відтак, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що твердження скаржника (позивача) про застосування формального підходу до оцінки доказів судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні у справі є необґрунтованим.

Щодо апеляційної скарги відповідача, який оскаржує рішення в частині стягнення з нього 67 608,54 грн по ТТН серія ЮІВ №290561 від 05.10.2023, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами в порядку статей 76, 77 ГПК України відсутність даної заборгованості, а відтак, доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими. При цьому, відповідач не наводить обґрунтованих підстав, що саме не дослідив суд першої інстанції чи не надав оцінку та яким обставинам суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, з врахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 у справі №907/979/25.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1. Апеляційні скарги ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 11.06.2026 та ФОП Руснака І.І. від 21.06.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 у справі №907/979/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг залишити за скаржниками.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді П.Т. Манюк

О.С. Скрипчук