Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №914/1438/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1438/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

секретар судового засідання Слободянюк В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача Середяк Б.В.,

від відповідача-1 Сеньків А.І.,

від відповідача-2 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області від 15.04.2026 (вх.№01-05/1142/26 від 16.04.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2026 (повний текст підписано 06.04.2026, суддя Долінська О.З.) про закриття провадження

у справі №914/1438/24

за позовом Головного управління ДПС у Львівській області,

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр",

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліаріс"

про визнання недійсними договорів поставки,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області з метою реалізації своїх повноважень як контролюючого органу, що закріплені у пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр" (далі - ТОВ "Агроном Центр") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліаріс" (далі - ТОВ "Ліаріс") про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів поставки від 02.04.2021 №02/04/2021 та від 06.08.2021 №06/08/2021 на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач вважає, що спірні правочини спрямовані на створення штучних підстав для незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, на зменшення податкових зобов`язань, тобто відповідачі не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договорами та уклали їх виключно для отримання податкової вигоди.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що, як встановлено вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2023 за №1-кп/759/1463/23, юридичну особу відповідача-2 створено її засновником за винагороду без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену Статутом підприємства, за відсутності необхідних матеріально-технічних засобів. Засновник відповідача-2 своїми умисними діями, які виразились у внесенні за попередньою змовою групою осіб в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи відповідача-2, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні за попередньою змовою групою осіб документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205-1 КК України. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі.

Зверненню до Господарського суду Львівській області передувало звернення Головного управління ДПС у Львівській області до Львівського окружного адміністративного суду (справа №380/26753/23) з позовом до ТОВ "Агроном Центр" та ТОВ "Ліаріс" про визнання недійсними договорів поставки від 02.04.2021 №02/04/2021 та від 06.08.2021 №06/08/2021 та стягнення в дохід держави з ТОВ "Агроном Центр" 15369382,05 грн, а з ТОВ "Ліаріс" - все одержане майно за цими договорами.

Ухвалою від 16.05.2024 у справі №380/26753/23 Львівський окружний адміністративний суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

До Львівського окружного адміністративного суду не надходило клопотання від Головного управління ДПС у Львівській області про передачу адміністративної справи №380/26753/23 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, виходячи з того, що провадження Львівським окружним адміністративним судом 16.05.2024 було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України та таке клопотання судом не задовольнялось. Справа №380/26753/23 до Господарського суду Львівської області Львівським окружним адміністративним судом не передавалась.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 про закриття провадження у справі №380/26753/23 позивач оскаржив до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою від 01.07.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №380/26753/23 без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 296 КАС України, а саме відсутність документа про сплату судового збору, та надав десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 05.08.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд задовольнив частково клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження процесуального строку для сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі; продовжив строк для усунення Головним управлінням ДПС у Львівській області недоліку апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали; у задоволені решти вимог відмовив.

Ухвалою від 21.08.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору або ж продовження строків на усунення недоліків та повернув апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 про закриття провадження у справі №380/26753/23 у зв`язку з неусуненням скаржником недоліків апеляційної скарги та несплатою ним судового збору.

Ухвалою від 08.11.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені у клопотанні Головного управління ДПС у Львівській області; залишив без руху апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 про закриття провадження у справі №380/26753/23 та встановив Головному управлінню ДПС у Львівській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою від 16.12.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені у клопотанні Головного управління ДПС у Львівській області, та відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку апеляційного оскарження; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 про закриття провадження у справі №380/26753/23.

Ухвалою від 15.01.2025 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №380/26753/23.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами позивач посилається на те, що, зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права на доступ до суду, враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені в ухвалі від 01.07.2025 у справі №922/2635/24, спір у справі має розглядатись Господарським судом Львівської області.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою від 31.03.2026 у справі №914/1438/24 Господарський суд Львівської області закрив провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ТОВ "Агроном Центр" та ТОВ "Ліаріс" про визнання недійсними договорів поставки від 02.04.2021 №02/04/2021 та від 06.08.2021 №06/08/2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд першої інстанції, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22, дійшов висновку, що справа за позовом контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, які не здійснювали господарської діяльності, що підтверджується вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2023 за №1-кп/759/1463/23, підлягає розгляду адміністративними судами за правилами КАС України.

Беручи до уваги ту обставину, що позивач подав позов, реалізуючи свої повноваження контролюючого органу, що закріплені у пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у справі є пов`язаним з реалізацією позивачем компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже є публічно-правовим.

Неналежна реалізація позивачем наданого йому КАС України права на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 про закриття провадження у справі №380/26753/23 (несплата скаржником судового збору та пропуск строку на апеляційне оскарження без поважних причин), а відтак і нездійснення позивачем права на подання клопотання про передачу адміністративної справи №380/26753/23 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, на думку суду першої інстанції, не можуть слугувати підставами для вирішення адміністративної справи в порядку господарського судочинства після закриття 16.05.2024 провадження у справі Львівським окружним адміністративним судом.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що розгляд господарським судом згаданої адміністративної справи, за наведених вище та встановлених судом обставин, свідчитиме про наявність в учасників справи можливості змінювати юрисдикцію судів щодо розгляду справ на власний розсуд шляхом неналежної реалізації наданих їм процесуальних прав. Зазначене суперечитиме приписам ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якої підвідомчість справ судам різної юрисдикції встановлюється законом, адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2026 у справі №914/1438/24, Головне управління ДПС у Львівській області подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 15.04.2026 вих.№914/1438/24, у якій просить скасувати вказану ухвалу як незаконну і необґрунтовану, прийняту з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; судові витрати покласти на відповідачів.

Скаржник вважає, що закриття провадження у справі з посиланням на те, що спір є адміністративним, створює негативний юрисдикційний конфлікт, оскільки раніше провадження у аналогічному спорі між тими самими сторонами було закрито Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/26753/23 з посиланням на належність спору до господарської юрисдикції. На думку скаржника, повторне закриття провадження позбавляє його можливості отримати судовий захист по суті та порушує право на доступ до суду, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України.

Позивач наголошує на тому, що право на звернення до суду не може бути обмежене судом через юрисдикційний конфлікт, а тим більше ставитись в залежність від реалізації права позивача на оскарження відповідного судового рішення (у даному випадку ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі про закриття провадження №380/26753/23) в умовах правової невизначеності. Суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму замість захисту порушеного права.

Також скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмінність предметів спору у справах №380/26753/23 та № 914/1438/24, оскільки в обох справах основною вимогою є визнання недійсними договорів поставки від 02.04.2021 №02/04/2021 та від 06.08.2021 № 06/08/2021, а відсутність вимоги про стягнення коштів у справі №914/1438/24 не змінює правової природи основного спору.

Крім того, скаржник вважає необґрунтованим застосування судом першої інстанції на час постановлення ухвали про закриття провадження від 31.03.2026 положень п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України в редакції, чинній на 03.06.2024, а також вказує на порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 231 ГПК України, оскільки в оскаржуваній ухвалі не роз`яснено, до юрисдикції якого суду належить розгляд спору та порядок реалізації права на направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ "Агроном Центр" у відзиві на апеляційну скаргу від 29.04.2026 просить залишити апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2026 у справі №914/1438/24 без змін.

Відповідач-1, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №420/12471/22, зазначає, що даний спір не належить до юрисдикції господарських судів, оскільки позов контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємством, фактична господарська діяльність якого не здійснювалася, що було встановлено вироком суду, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому відповідач-1 вважає посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 безпідставним, оскільки фактичні обставини цієї справи відрізняються від обставин справи №914/1438/24.

Також відповідач-1 зазначає, що позивач уже звертався з аналогічним позовом до адміністративного суду у справі №380/26753/23, провадження у якій було закрито. Ухвалу про закриття провадження позивач не оскаржив належним чином у встановленому законом порядку, а тому наслідки такої процесуальної поведінки не можуть бути усунені шляхом розгляду даного спору господарським судом.

Заперечуючи проти доводів скаржника про порушення права на доступ до суду, відповідач-1 вказує, що позивачем у справі є орган державної влади, який діє на виконання наданих йому владних повноважень, тоді як саме відповідач-1 як юридична особа приватного права має право на розгляд справи судом, встановленим законом. На думку відповідача-1, розгляд цього спору господарським судом за відсутності належної юрисдикції, навпаки, призвів би до порушення його права на справедливий суд, гарантованого законом. Посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо подолання юрисдикційних конфліктів відповідач-1 вважає нерелевантними, оскільки наведені правові висновки стосувалися справ, у яких позивачами були приватні особи або юридичні особи приватного права.

З огляду на викладене відповідач-1 вважає, що суд першої інстанції правильно встановив належність спору до адміністративної юрисдикції та обґрунтовано закрив провадження у даній справі.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів Бойко С.М. та Бонк Т. Б.

Ухвалами від 27.04.2026, 06.05.2026 колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №914/1438/24 та призначила апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2026.

05.05.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи №914/1438/24.

Ухвалою від 18.05.2026 розгляд скарги було відкладено на 01.06.2026.

Ухвалою від 01.06.2026 розгляд скарги було відкладено на 13.07.2026.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду на підставі поданої заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.07.2026 №1416/0/15-26, згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 13.07.2026 №131 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (апеляційної скарги (вх.№01-05/1142/26)) між суддями від 13.07.2026, головуючого суддю Якімець Г.Г. замінено на ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним ухвалою від 20.07.2026 колегія суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів Бойко С. М. та Бонк Т. Б. прийняла справу №914/1438/24 до свого провадження та призначила розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 17.09.2026. Розгляд апеляційної скарги здійснюється у "розумний строк", з урахуванням перебування членів колегії суддів у відпустці.

01.09.2026 представник відповідача-1 подав до апеляційного суду заяву від 01.09.2026, у якій просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.08.2026 у справі №914/1437/24, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача повністю.

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, а також не реалізував своє право участі у засіданні суду апеляційної інстанції, про дату, час та місце проведення якого повідомлявся завчасно та належним чином.

Апеляційний суд встановив, що копія ухвали від 20.07.2026 у справі №914/1438/24, яка була надіслана за місцезнаходженням ТОВ "Ліаріс", повернулася без вручення адресату.

За інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (трекінг R067236174694) вбачається невдала спроба вручення: інші причини 29.07.2026, повернення за закінченням встановленого терміну зберігання 07.08.2026.

Колегія суддів зазначає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20), від 22.03.2024 № 922/1648/19).

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення із судовим рішенням.

За таких обставин саме по собі повернення поштового відправлення до суду у зв`язку з його неотриманням адресатом, що залежало від волевиявлення самого адресата, мало суб`єктивний характер та було наслідком незабезпечення отримання поштової кореспонденції за вказаною адресою і незвернення одержувача до відповідного відділення поштового зв`язку для отримання рекомендованого поштового відправлення, не свідчить про неналежне повідомлення відповідача-2 про вчинення судом відповідної процесуальної дії.

Відповідач-2 також не був позбавлений права та об`єктивної можливості ознайомитися з ухвалою апеляційного суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи вищевикладене і те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася апеляційним судом обов`язковою, матеріали справи містять достатній обсяг відомостей для перегляду рішення суду першої інстанції, а ненадання відповідачем-2 відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає такому перегляду, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-2.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2026 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача-1 просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

17.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Стаття 1 та ч. 1 ст. 2 ГПК України визначають юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлюють, за яким порядком здійснюється судочинство у господарських судах, а також вказують, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені ст. 20 ГПК України.

Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

На такі ознаки підвідомчості спору господарському суду звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №911/1834/18.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Звертаючись до суду з даним позовом, податковий орган посилається на недійсність договорів через фіктивність товариства як суб`єкта господарювання, що встановлено вироком суду. Тобто податковий орган заперечує дійсність укладених між відповідачами правочинів, оскільки відповідачі не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договором, та уклали його виключно для отримання податкової вигоди.

Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі та, як наслідок, юрисдикцію справи господарським судам.

Зважаючи на те, що позивач подав позов, реалізуючи свої повноваження контролюючого органу, що закріплені у пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір у справі пов`язаний з реалізацією позивачем компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами КАС України.

Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неналежна реалізація позивачем наданого йому КАС України права на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 про закриття провадження у справі №380/26753/23 (несплата скаржником судового збору та пропуск строку на апеляційного оскарження без поважних причин), а відтак і нездійснення позивачем права на подання клопотання про передачу адміністративної справи №380/26753/23 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, не можуть бути підставою для вирішення адміністративної справи в порядку господарського судочинства після закриття 16.05.2024 провадження у справі Львівським окружним адміністративним судом.

Окрім того, процесуальна поведінка позивача не може бути підставою для порушення судом імперативних норм процесуального права, оскільки питання юрисдикції є питанням публічного порядку (jura novit curia), яке суд вирішує незалежно від позицій сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2026 у справі №914/1437/24.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №914/1438/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного провадження колегія суддів дійшла висновку про те, що визначені ГПК України підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду відсутні, а відтак апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області від 15.04.2026 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Львівської області від 31.03.2026 про закриття провадження у справі №914/1438/24 – без змін.

Розподіл судових витрат.

У силу приписів ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області від 15.04.2026 (вх.№01-05/1142/26 від 16.04.2026) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2026 про закриття провадження у справі №914/1438/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №914/1438/24 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.