Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №946/9946/24 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9946/24

Провадження № 2/946/900/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.

за участю секретаря судового засідання – Клопот М.П.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення сум страхової виплати, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року представник ПАТ «СК «УНІКА» - адвокат Білий В.С звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сум страхової виплати.

Позовну заяву мотивував тим, що 24.05.2024 року у м. Ізмаїл сталося ДТП за участю транспортного засобу Тайота, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , транспортного засобу Рено, д.н. НОМЕР_2 , транспортного засобу ДЕУ, д.н. НОМЕР_3 , транспортного засобу Хюндай, д.н. НОМЕР_4 , внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб РЕНО, д.н. НОМЕР_2 , що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 829001/4640/0110198. Згідно з постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.06.2024 року ДТП сталось внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі заяви потерпілої особи, ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування у сумі 26 184,76грн. Розмір страхового відшкодування дорівнює вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Рено, д.н. НОМЕР_2 . Враховуючи вищевикладене, до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Рено, д.н. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24.05.2024 року у м. Ізмаїл. На дату ДТП, страховий поліс на транспортний засіб Тойота, д.н. НОМЕР_1 , не укладався. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з ОСОБА_1 суму у розмірі 26 184,76 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачем ОСОБА_1 03.02.2025 року до суду було надано клопотання у якому зазначив, що він є інвалідом ІІ групи інвалідності пожиттєво та надав копію пенсійного посвідчення. Позовні вимоги визнав, але просив виконання рішення розстрочити, оскільки єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності, і заявлена сума до стягнення є непомірною для нього, оскільки залишить його без засобів до існування. Уточнивши свої письмові пояснення, додатково зазначив, що він не має відповідати за заподіяний збиток у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, оскільки він є особою з інвалідністю внаслідок війни, а тому відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є особи, звільнені від обов`язкового страхування, з посиланням на п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон), проводить МТСБУ.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.05.2024 року о 15 год. 50 хв. у м. Ізмаїл на перехресті рівнозначних доріг пр. Незалежності кут вул. Семінарська, водій автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі по вул. Семінарська, проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора та не надав перевагу у русі автомобілю «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по пр. Незалежності на зелений сигнал світлофора, потім здійснив зіткнення із транспортним засобом «Daewoo Matiz», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортним засобом «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок зіткнення всі чотири трнспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено п. 8.7.3-е ПДР України.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.06.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП. Постанова набрала чинності 14.06.2024 року.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане ТСЦ 5144, власником автомобіля марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_5 .

Між ПрАТ «СК «УНІКА» (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено Добровільне страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 829001/4640/0110198 від 14.07.2023 року, об`єктом страхування за яким є транспортний засіб «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 .

27.05.2024 року власник автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 звернулась до позивача із заявою № 19280289753 про подію з ознаками страхового випадку, згідно договору КАСКО № 829001/4640/0110198/1.

Згідно ремонтної Калькуляції № 1928028975 від 29.05.2024 року загальна сума відшкодування збитків склала 26 184,76 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 166096 від 31.05.2024 року, ОСОБА_5 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 26 184,76 грн.

Згідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, відповідач посилається на п.13. ст..13.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом».

Разом з тим, вказана норма Закону на момент виникнення правовідносин між учасниками ДТП – 24.05.2024 р. була в іншій редакції.

Крім того, як вбачається з відповіді від НПУ, наданої позивачем до позовної заяви, власником транспортного засобу Тайота, д.н. НОМЕР_1 , зазначено не відповідача, що був за кермом транспортного засобу під час ДТП, і якого визнано винним, а ОСОБА_6 . Тобто, зовсім інша особа.

Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», має право вимоги на отримання від відповідача ОСОБА_1 компенсації суми страхового відшкодування, виплаченої власнику транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.05.2024 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: копію Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02.11.2023 року, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг № 1/35768 до Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 01.11.2023 року, відповідно до яких вартість послуг адвоката склала 5 000,00 грн.

Враховуючи, що представником позивача безумовно надавалась позивачу правова допомога, керуючись принципом співмірності та розумності, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу суму в розмірі 3 000,00 грн.

Від сплати судового збору відповідач звільняється на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід II групи.

Керуючись ст.ст.14, 979, 990, 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст.81, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення сум страхової виплати – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь Приватного акціонерного товарисва «Страхова компанія «УНІКА» (ЄДРПОУ 20033533, адреса: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В, корп. 4), суму страхової виплати у розмірі 26 184,76 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні сімдесят шість копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь Приватного акціонерного товарисва «Страхова компанія «УНІКА» (ЄДРПОУ 20033533, адреса: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В, корп. 4), витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення проголошено 25.09.2026 р.

Суддя:Н.В.Баннікова