Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №138/87/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/87/26

Провадження №:2/138/696/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Бугери І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із вказаним вище позовом, який мотивований тим, зокрема, що позивач є власником автомобіля «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 . Через порушення відповідачем ОСОБА_2 п.10.1. ПДР України, вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Вина відповідача підтверджена постановою Вінницького апеляційного суду від 21.10.2025. Позивач витратила кошти на ремонт автомобіля, який було пошкоджено в результаті ДТП на загальну суму 114663,74 грн. Разом з тим, на момент подання позову до суду, позивач так не і отримала суму страхового відшкодування. Крім того, протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля позивачу довелось вирішувати ряд проблем, які були пов`язані з ДТП. При цьому, тривалий час після ДТП позивач не мала змоги використовував свій автомобіль. Враховуючи принципи справедливості та реальності виконання рішення суду позивач оцінює розмір отриманих моральних страждань у сумі 20000,00 грн. Зазначена сума обґрунтована тривалим проміжком часу порушення прав, оскільки починаючи з грудня 2024 року і по теперішній час позивач переживає страждання у зв`язку з пошкодженням автомобіля. Після ДТП вона та її чоловік перебувають у напруженому стані, внаслідок чого виникають нервові розлади, сварки та непорозуміння. Також зазначає, що вона втратила сон, стала нервовою, у зв`язку з чим не може вчасно виконувати замовлення, що зменшило її дохід і у неї погіршився стан здоров`я.

Враховуючи наведене вище позивач просила стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» матеріальні збитки у розмірі 114663,74 грн. та стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.01.2026 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.02.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі та розпочато підготовче судове провадження.

03.03.2026 до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_2 в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, зокрема, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що позивачу було завдано моральну шкоду, у тому числі про погіршення стану її здоров`я, витрат на лікування чи обстеження. Також відсутні докази, що саме вона займалась ремонтом автомобіля. Тілесні ушкодження вона не отримувала та взагалі не була учасником ДТП. Більш того, її чоловік ОСОБА_5 , який керував авто в момент ДТП, теж тілесних ушкоджень не отримував.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08.04.2026 строк проведення підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.05.2026 закрито провадження у даній справі, в частині позовних вимог пред`явлених до страхової компанії про стягнення матеріальної шкоди, оскільки представник позивача відмовився від позову в цій частині. Також, даною ухвалою суд вирішив питання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав з підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов. Також підтвердили ту обставину, що власником автомобіля яким керував відповідач є інший відповідач ОСОБА_3 , у якого він був офіційно працевлаштований, а тому і керував зазначеним автомобілем здійснюючи розвезення продукції. Крім того, позивач дійсно є власником автомобіля, однак вона не була ні учасником ДТП, а також не ремонтувала своє авто, оскільки за кермом перебував ОСОБА_4 і, він же здійснював ремонт автомобіля, як слідує з документів, які надала суду сама ж позивач. Доказів завдання саме позивачу моральної шкоди матеріали справи не містять.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Також зазначив, що заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, позивачем у даній цивільній справі є власник авто, яка на момент ДТП у автомобілі взагалі не перебувала і жодної шкоди не отримала.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Представник третьої особи подала до суду додаткові пояснення в яких просила, зокрема, проводити судовий розгляд у відсутність ОСОБА_4 . Позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позові.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, відзив на позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 , позивач є власником автомобіля «Mercedes-benz» 812 D.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , відповідач ОСОБА_3 є власником автомобіля «Mercedes-benz» Sprinter 308 CDI д.н.з. НОМЕР_4 .

Суд встановив, що 19 грудня 2024 року, приблизно о 08 год. 08 хв., на автодорозі Т0202 сполученням Могилів-Подільський Ямпіль, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мерседес-Бенс Спрінтер 308, д.н.з. НОМЕР_4 , здійснив зіткнення з автомобілем Мерседес-Бенс 8120, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , чим порушив п. 10.1 ПДР. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, а сам ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 7 від 27 березня 2025 року.

Дана обставина підтверджується постановою Вінницького апеляційного суду від 21.10.2025, якою скасовано постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 18.09.2025 та ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд встановив, що майну позивача, як власнику транспортного засобу, завдана матеріальна шкода джерелом підвищеної небезпеки «Mercedes-benz» Sprinter 308 CDI д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Як слідує з матеріалів справи позивач отримала страхове відшкодування за пошкоджене авто в розмірі 114663,74 грн. Така ж сума витрат вказана у квитанціях та рахунках-фактурах, які надано позивачем суду на підтвердження здійснення ремонту її авто після події ДТП. Разом з тим, у наданих суду документах дійсно зазначено не ім`я позивача, а ім`я особи, яка керувала її авто в момент ДТП. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні водієм авто позивача в момент ДТП був її чоловік і він теж має намір звертатись до суду з аналогічним позовом про відшкодування йому моральної шкоди, як безпосередньому учаснику ДТП.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки і, це є його законний володілець.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (справа № 14-497цс18).

Факт перебування у трудових відносинах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на момент згаданого вище ДТП, про що стверджувала сторона позивача, підтверджено самим ОСОБА_2 під час судового розгляду, а також не заперечувалось ОСОБА_3 у своїй заяві, в якій він зазначив, що зі змістом позову та позовних вимог він ознайомився.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, тому саме ОСОБА_3 , як володілець транспортного засобу та роботодавець водія, який визнаний винним у скоєнні вказаного ДТП, має нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником в поєднанні з тим, що роботодавцю також і належить транспортний засіб яким керував винний водій, а тому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо наявності чи відсутності у позивача моральної шкоди у заявку із згаданим вище ДТП, як такої, то суд зважає на те, що відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зроблено висновок, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним», як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зроблено висновок, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Отже адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту.

Як стверджує позивач, починаючи з грудня 2024 року і по теперішній час вона переживає значні страждання, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Після ДТП вона та її чоловік перебувають у напруженому стані, внаслідок чого виникають нервові розлади, сварки та непорозуміння. Також зазначає, що втратила сон, стала нервовою, у неї погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим вона не може вчасно виконувати замовлення, що зменшило її дохід, як ФОПа.

Разом з тим, жодного доказу на підтвердження зазначених вище обставин суду надано не було, у тому числі доказів звернення до лікаря, призначення лікування та понесення витрат на купівлю будь-яких ліків. При цьому, позивач не була учасником ДТП, її чоловік, який керував авто, тілесних ушкоджень не отримав і, згідно долучених до матеріалів справи квитанцій, ремонтом автомобіля займався теж він.

Крім того, не заслуговують на увагу твердження представника позивача про те, що оскарження відповідачем ОСОБА_2 постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності і його звернення до поліції про порушення кримінального провадження по факту ДТП є факторами, які вплинули на спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки такі дії призвели до тривалого розгляду питання щодо наявності його вини у скоєнні ДТП, оскільки як зазначалось вище внаслідок вказаного ДТП лише ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження і право на захист є правом гарантованим Конституцією України, а тому його реалізацію не можна розцінювати, як фактор що безумовно завдає іншому учаснику правовідносин моральну шкоду.

Інших доказів на підтвердження понесених моральних страждань позивачем суду надано не було.

Таким чином, фактично єдиним фактором, який свідчить про завдання моральної шкоди позивачу є сам факт пошкодження її авто не з вини водія такого авто, а також необхідність відновлювального ремонту авто.

Таким чином, з урахуванням наведених норм закону і встановлених обставин справи, спричинена позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню законним володільцем майна та одночасно роботодавцем особи винної у вчиненні ДТП, тобто ОСОБА_3 .

При визначенні розміру моральної шкоди судом враховується характер вчиненого відповідачем ОСОБА_2 правопорушення та його особу, обставини ДТП, те, що він сам зазнав тілесних ушкоджень, а водій, який керував авто позивача, який є її чоловіком, таких ушкоджень не зазнав, те, що позивач не була учасником ДТП, те, що порушення ст. 124 КУпАП не є умисним правопорушенням, а також враховуючи заявлені позивачем вимоги та її обґрунтування моральної шкоди і враховуючи дію принципів розумності, справедливості, законності суд оцінює завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене суд вважає, що надав правову оцінку визначальним доводам сторін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду, позивачем визначено ціну позову у розмірі 134663,74 грн., яка складається із вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 114663,74 грн. (85,15% від ціни позову) та про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн (14,85% від ціни позову). Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, що становить 1346,63 грн.

Разом з тим, за наслідками підготовчого провадження, в частині вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 114663,74 грн. провадження закрито ухвалою суду від 07.05.2026, у зв`язку з відмовою позивача від цієї вимоги.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, наявні підстави для повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору за вимогу про стягнення матеріальної шкоди, що становить 573,26 грн., а інша половина має залишитись за позивачем та не підлягає до стягнення на його користь.

Вимога про стягнення моральної шкоди була пред`явлена одночасно до ОСОБА_2 , який, як встановлено вище не має відповідати за цим позовом та до належного відповідача ОСОБА_3 , як солідарних відповідачів.

Таким чином, половину решти судового збору слід залишити за позивачем, оскільки у задоволенні позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_2 суд вважає за необхідне відмовити.

Розмір задоволених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, пропорційно до заявленої ціни позову, становить 7,42%, тобто розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача становить 99,92 грн. (1346,63 грн./7,42% розмір задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди). Решту судового збору слід залишити за позивачем.

Аналогічно суд вирішує і питання розподілу витрат на правничу допомогу.

Так, згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 08.11.2025 між адвокатом Горбовим В.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги).

У розділі 3 вказаного вище договору передбачено, що за виконану роботу позивач зобов`язалась виплатити адвокату винагороду в розмірі, який погоджений додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання адвокатських послуг від 08.11.2025 сторони домовились, що розмір винагороди (гонорару) адвоката становить 30000,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом.

На підтвердження сплати послуг адвоката, стороною позивача надано до суду квитанцію до прибуткового касового ордера від 08.04.2026.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).

Відповідач ОСОБА_3 у своїй заяві клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв.

Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при частковому задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 7,42%, то суд визначає вартість наданих юридичних послуг у розмірі 2226 гривень 00 копійок (30000,00 грн./7,42%).

Керуючись ст.22-23, 1166-1168, 1187 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 99 гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрати на правничу допомогу у розмірі 2226 гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судового збору у розмірі 573 гривні 26 копійок згідно квитанції №2600-5579-6612-0856 від 28.01.2026, код платника 2208406188, банк платника АТ «Таскомбанк» за реквізитами: отримувач ГУК у Він.обл./м.Могилів-Под/22030101, код отримувача 37979858; банк отримувача Казначейство України, номер рахунку UA238999980313171206000002918 (ідентифікатор у Казначействі 964868355).

Решту судових витрат залишити за позивачем.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , (інші відомомості відсутні).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.Б.Київська