Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №587/2090/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/2090/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.

Номер провадження 33/816/1533/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М., захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кузьміна Євгена Валерійовича (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Євгена Валерійовича на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 24.08.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця державної прикордонної служби України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп

встановила:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 24.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП за те, що 24 травня 2026 року о 17-00 год військовослужбовець ОСОБА_1 під час перевірки особового складу у визначеному пункті дислокації в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, був виявлений з ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги статей 11, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Кузьмін Є. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення у діях його підзахисного .

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова судді першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи, неналежній оцінці доказів та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що судом не доведено перебування ОСОБА_1 саме на території військової частини. Захист звертав увагу на суперечність між місцем події, зазначеним у матеріалах справи, та наказом № 545-ОС від 12.04.2026, який містить відомості про інший населений пункт як місце дислокації підрозділу, де проходить службу ОСОБА_1 . Суд послався на можливість зміни дислокації військової частини в умовах воєнного стану, однак не встановив доказами, що така зміна фактично відбулася саме до дати події та що відповідний підрозділ на той момент перебував у АДРЕСА_2 . Таким чином, висновок суду щодо місця вчинення правопорушення ґрунтується на припущенні, а не на належному доказі, що суперечить вимогам ст. 251, 252 та 280 КУпАП.

Для кваліфікації за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП суд мав встановити, яке саме діяння, передбачене ч. 1 або ч. 2 цієї статті, вчинив ОСОБА_1 . Натомість суд фактично обмежився констатацією того, що під час перевірки особового складу ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння. Сам по собі факт перебування у стані алкогольного сп`яніння не є тотожним встановленню конкретної форми поведінки, передбаченої ст. 172-20 КУпАП. Судом не встановлено належним чином, чи розпивав ОСОБА_1 алкогольні напої, чи саме з`явився на території військової частини у стані сп`яніння або чи виконував конкретні обов`язки військової служби у такому стані.

Висновок № 1300 містить посилання на акт медичного огляду, однак сам первинний документ у матеріалах справи відсутній. Суд не перевірив порядок направлення ОСОБА_1 на огляд, підстави та особу, яка його проводила, первинний документ за результатами огляду, його форму та відповідність вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32 та обмежився посиланням на висновок № 1300 , не перевірив у повному обсязі дотримання процедури проведення і документального оформлення огляду.

Протокол не забезпечує належної конкретизації того, яке саме діяння ставиться ОСОБА_1 у провину: не встановлено належним чином конкретну форму поведінки, місце перебування на території військової частини та обставини, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення.

Крім того, судом не було належним чином перевірено документальну підставу повноважень особи, яка склала протокол.

25 вересня 2026 року від адвоката Кузьміна Є. В. надійшли додаткові пояснення по справі, в яких він, підтримуючи апеляційну скаргу в повному обсязі, вважає за необхідне додатково звернути увагу суду на обставини, що стосуються порядку проведення та документального оформлення медичного огляду ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 заперечує факт проведення щодо нього дослідження із застосуванням спеціального технічного засобу типу Drager чи іншого газоаналізатора. За його поясненнями, він у такий прилад не видихав, цифровий результат дослідження йому не демонструвався.

Водночас у матеріалах справи наявний висновок №1300, який посилається на акт медичного огляду, однак сам акт у матеріалах справи відсутній.

За відсутності акта неможливо перевірити, зокрема: який метод дослідження застосовувався; чи використовувався спеціальний технічний засіб та який саме; коли і за яких обставин проводилося дослідження; який безпосередній результат було отримано; на підставі яких первинних даних складено висновок №1300.

Сам по собі висновок №1300 не усуває зазначених сумнівів, оскільки первинний документ, на який він посилається, у справі відсутній.

Суд першої інстанції не усунув істотний сумнів щодо фактичного проведення та документального оформлення медичного огляду, оскільки: ОСОБА_1 заперечує проведення щодо нього інструментального дослідження; акт медичного огляду, передбачений Порядком №32, відсутній; первинні дані щодо проведення огляду та отримання його результатів судом не досліджувалися; водночас висновок №1300 фактично був визнаний достатнім підтвердженням стану алкогольного сп`яніння.

Такі обставини мають оцінюватися разом з іншими доводами апеляційної скарги, зокрема щодо недоведеності перебування ОСОБА_1 на території військової частини, її дислокації у АДРЕСА_2 на дату події, об`єктивної сторони правопорушення та повноважень особи, яка склала протокол.

Сукупність зазначених обставин свідчить про наявність істотних прогалин у доказуванні, які не можуть бути усунуті припущеннями.

Сторона захисту уточнює прохальну частину апеляційної скарги виключно в частині правової підстави закриття провадження.

У тексті апеляційної скарги обґрунтовано необхідність закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначення у пункті 3 прохальної частини статті 38 КУпАП є технічною помилкою та не відповідає змісту і правовому обґрунтуванню апеляційної скарги.

У зв`язку з цим сторона захисту просить вважати належною правовою підставою для закриття провадження пункт 1 статті 247 КУпАП - відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, без зміни предмета та суті апеляційних вимог.

В судовому засіданні захисник Кузьмін Є. В. апеляційну скаргу та додаткові пояснення підтримав з підстав, викладених у них. Просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях його підзахисного.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжений та на час вчинення правопорушення діяв до 03 лютого 2026 року.

Відповідно до ст.ст.11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння».

Диспозиція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП «Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду».

Статтею 266-1 КУпАП передбачено порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно абз.7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначених норм закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Сумського районного суду Сумської області від 24.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме перебування в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасового пункту дислокації в АДРЕСА_2 в умовах особливого періоду і застосовано до нього адміністративне стягнення, у виді штрафу.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_2 підтверджується:

- протоколом про військове адміністративне правопорушення серії СхРУ №000037 від 25 травня 2026 року, у якому зафіксовано, що 24 травня 2026 року о 17 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 під час перевірки особового складу першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону заступником начальника першого відділу прикордонної служби з морально-психологічного забезпечення другої прикордонної комендатури швидкого реагування капітаном ОСОБА_3 було виявлено стрільця - помічника гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння в умовах дії особливого періоду (воєнного стану). О 18 год. 00 хв. 24 травня 2026 року в КНП «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» в м. Суми, лікарем було проведено медичне освідчення та встановлено діагноз «алкогольне сп`яніння», чим солдат ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 172-20 КУпАП;

- висновком КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» від 24.05.2026 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого у зазначений день ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- поясненнями капітана ОСОБА_3 та молодшого сержанта ОСОБА_4 , згідно з якими останні засвідчили, що 24 травня 2026 року о 17 год 00 хв в АДРЕСА_2 під час перевірки наявності особового складу виявлено солдата ОСОБА_1 з ознаками вживання спиртних напоїв. Про що здійснено доповідь начальнику першого відділу прикордонної служби капітану ОСОБА_5 та отримано вказівку доставити даного військовослужбовця до КНП «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» в м. Суми, для освідування на стан алкогольного сп`яніння. За результатами медичного огляду був підтверджений факт алкогольного сп`яніння солдата ОСОБА_1 , про що, видано відповідний висновок результатів медичного обстеження №1300.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив конкретної форми діяння, передбаченої частиною першою або другою статті 172-20 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення СхРУ № 000037 від 25 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано перебування під час перевірки особового складу у визначеному пункті дислокації військової частини у стані алкогольного сп`яніння. При цьому у протоколі зазначено час, місце, статус ОСОБА_1 , конкретні обставини його виявлення та норми законодавства, які, на думку органу, що склав протокол, були порушені.

Таким чином, з протоколу та інших матеріалів справи достатньо чітко вбачається фактичний зміст діяння, яке ставиться ОСОБА_1 у провину, а тому посилання апелянта на відсутність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

При цьому апеляційний суд виходить із того, що для вирішення питання про наявність у діях особи складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, має значення встановлення факту вчинення відповідного діяння, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, та наявності передбаченої законом кваліфікуючої ознаки - особливого періоду.

Наявність у державі особливого періоду на час події підтверджується положеннями Закону України «Про оборону України» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан, що надалі неодноразово продовжувався.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність перебування ОСОБА_1 саме на території військової частини у АДРЕСА_2 , апеляційний суд зазначає наступне.

Місце вчинення адміністративного правопорушення встановлено не лише на підставі самого протоколу. Вказані у ньому відомості узгоджуються з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які безпосередньо зазначили, що 24 травня 2026 року під час перевірки наявності особового складу у АДРЕСА_2 було виявлено ОСОБА_1 з ознаками вживання спиртних напоїв, після чого його було доставлено для медичного огляду.

Зазначені докази суд першої інстанції дослідив та оцінив у сукупності. Апеляційний суд не встановлює суперечностей між ними, які б ставили під обґрунтований сумнів саме місце перебування ОСОБА_1 на час виявлення.

Посилання захисту на наказ № 545-ОС від 12 квітня 2026 року, в якому зазначено інший населений пункт як місце дислокації підрозділу, не є достатньою підставою для висновку про те, що 24 травня 2026 року ОСОБА_1 не перебував у пункті дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 .

Наявність в окремому службовому документі іншого населеного пункту не спростовує фактичних обставин події, встановлених на підставі сукупності інших доказів. Апелянтом не наведено таких відомостей, які б достовірно підтверджували неможливість перебування відповідного підрозділу в с. Підліснівка на момент події.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказів стану алкогольного сп`яніння.

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду № 1300 від 24 травня 2026 року, складеним о 18 годині 15 хвилин лікарем-наркологом ОСОБА_6 , відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено саме стан алкогольного сп`яніння.

Вказаний висновок за своїм змістом містить відомості про особу, дату та час проведення огляду, його результати та висновок медичного працівника. Суд першої інстанції безпосередньо дослідив цей доказ та у сукупності з іншими матеріалами справи дійшов висновку про підтвердженість факту сп`яніння.

При цьому апеляційний суд враховує, що висновок №1300 не є єдиним доказом у справі. Його зміст узгоджується з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили обставини виявлення ОСОБА_1 з ознаками вживання алкоголю, його доставлення до закладу охорони здоров`я та проведення медичного огляду, за результатами якого було встановлено стан алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 заперечує факт проведення щодо нього дослідження із застосуванням спеціального технічного засобу, не спростовують результатів медичного огляду.

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що для встановлення складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, визначальним є встановлення факту перебування військовослужбовця на території військової частини (у визначеному місці дислокації) у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

У цьому випадку зазначена обставина підтверджується не лише протоколом про адміністративне правопорушення, а й поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які безпосередньо зазначили місце та обставини виявлення ОСОБА_1 , а також висновком №1300.

Довід апелянта про відсутність у матеріалах справи первинного акта медичного огляду не спростовує доказового значення висновку № 1300, який є належним та допустимим доказом обставини, яка підлягає доказуванню у цій справі.

При цьому апеляційний суд відхиляє і доводи захисту щодо можливого співпадіння окремих ознак алкогольного сп`яніння з ознаками захворювань або інших видів сп`яніння, оскільки стан алкогольного сп`яніння щодо ОСОБА_1 встановлений не лише за зовнішніми ознаками, зазначеними свідками, а за результатами спеціального медичного огляду, за наслідками якого лікарем зроблено категоричний висновок саме про наявність алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів про відсутність у протоколі конкретних ознак алкогольного сп`яніння апеляційний суд зазначає, що такі обставини мають значення для первинного виявлення особи, однак у цій справі факт наявності стану алкогольного сп`яніння був встановлений лікарем за результатами медичного огляду, що знайшло відображення у висновку №1300.

Щодо доводів про відсутність повноважень у капітана ОСОБА_7 на складання протоколу, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженою на те посадовою особою.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329, протоколи про правопорушення, передбачені статтями 172-10 — 172-20 КУпАП, можуть складатися командиром (начальником) військової частини або уповноваженим ним командиром підрозділу.

Матеріалами справи підтверджується, що капітан ОСОБА_7 обіймав посаду начальника першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону.

З огляду на займану ним посаду та характер правопорушення суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у нього повноважень на складання протоколу. Доводи апеляційної скарги не містять посилання на конкретну норму, яка б прямо виключала можливість складення ним протоколу за обставин цієї справи, та не спростовують встановлених судом першої інстанції даних щодо його службового становища.

Апеляційний суд також бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З їх змісту вбачається, що обидва свідки узгоджено описують час, місце та обставини виявлення ОСОБА_1 , наявність у нього ознак вживання спиртних напоїв та подальше доставлення його для медичного огляду.

Зазначені пояснення узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення та висновком № 1300 від 24 травня 2026 року.

За таких обставин, суд першої інстанції мав достатні підстави вважати доведеними фактичні обставини, покладені в основу постанови.

Враховуючи такі обставини, апеляційний суд вважає, що постанова Сумського районного суду Сумської області від 24 серпня 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, що полягає у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасового пункту дислокації в умовах особливого періоду, а під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, військовослужбовці - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З огляду на встановлені обставини та наведені положення закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності стягнення з ОСОБА_1 судового збору, оскільки останній як військовослужбовець звільнений від його сплати за наявності передбачених пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» умов.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 665,60 грн.

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції не спростовують установлених судом обставин та не впливають на правильність висновків суду за результатами розгляду справи, у зв`язку з чим не дають підстав для її скасування чи зміни в іншій частині.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника Кузьміна Євгена Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 24 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з постанови рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору, як таку, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Басова В. І.