Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №581/44/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №581/44/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бутенко Д. В.

Номер провадження 33/816/178/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т. В., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 581/44/25 за апеляційною скаргою захисника ГАННЕНКА О. С. на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.02.2025, якою на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – адвоката Ганненка О. С.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат ГАННЕНКО О. С. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки ОСОБА_2 керував т/з як військовослужбовець під час виконання ним обов`язків військової служби, тому він не був суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, на розгляді Липоводолинського районного суду Сумської області стосовно ОСОБА_2 знаходиться справа про адміністративне правопорушення за ст. 172-20 КУпАП за фактом керування ним т/з і відмови від проходження огляду на стан сп`яніння за тих же самих обставин, що свідчить про подвійне притягнення до відповідальності.

Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.02.2025 на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік.

Згідно постанови судді, 30.12.2024 о 14:45 ОСОБА_2 керував вантажним автомобілем марки «Рено преміум», частина відображеного військового номеру т/з НОМЕР_1 , по вул. Роменській, 23 в селищі Липова Долина Роменського району Сумської області з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та не стійка хода), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та в найближчому медичному закладі водій відмовився.

Вислухавши доводи захисника Ганненка О. С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 208768 від 30.12.2024, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_2 т/з, виявлення у останнього під час спілкування ознак алкогольного сп`яніння і вимога поліцейських до ОСОБА_2 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння, фактична відмова ОСОБА_2 шляхом ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров`я.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого (огляду) законодавчо закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 30.12.2024 о 14:45 по вул. Роменській, 23 в селищі Липова Долина Роменського району Сумської області за участі ОСОБА_2 , та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння до цієї особи; 3) відмова особи, яка керувала т/з, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Необхідно зауважити, що лише Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з і проходження ним огляду у закладі охорони здоров`я у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

Водієві забороняється керувати т/з із ознаками алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Саме недотримання ОСОБА_2 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 220247 від 13.01.2025, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП): суть правопорушення (об`єктивна сторона) – відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.5 (обов`язок водія) і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цього обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху.

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем і щодо нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, передбачений у ст. 266-1 КУпАП, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, приписи ст. 266 КУпАП регламентують відсторонення осіб від керування т/з, а також огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок проведення огляду виключно військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вказані норми КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння як за суб`єктом правопорушення, так і за об`єктивною стороною, внаслідок чого положення ст. 266-1 КУпАП на водія ОСОБА_2 не розповсюджуються і він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП на загальних підставах як водій т/з в порядку ст. 266 КУпАП, оскільки останній не знаходився при виконанні своїх службових обов`язків військовослужбовця, а саме не виконував у момент керування т/з безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тобто, вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував т/з із ознаками/у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, крім іншого, в кожному конкретному випадку необхідно встановити факт виконання особою обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень Закону № 2232-ХІІ, що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами.

Та обставина, що ОСОБА_2 керував т/з, власником якого військова частина, також не вказує на те, що він знаходився при виконанні своїх службових обов`язків, оскільки сама по собі належність т/з військовій частині не є достатньою правовою підставою для висновку про виконання особою обов`язків військової служби на момент керування таким т/з.

Для застосування положень ст. 266-1 КУпАП підлягає встановленню факт виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби у розумінні ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», який має підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема відповідними наказами командування, документами про направлення на виконання службового завдання, дорожнім листом, бойовим розпорядженням або іншими документами, що підтверджують здійснення керування т/з у межах виконання службових обов`язків.

Разом із тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що на момент зупинки т/з ОСОБА_2 виконував бойове чи службове завдання, перебував на службі відповідно наказу командира або здійснював перевезення особового складу, майна чи виконував інші функції, безпосередньо пов`язані з проходженням військової служби.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в провадженні Липоводолинського районного суду Сумської області перебуває справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, відносно ОСОБА_2 за фактом керування ним т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан сп`яніння за тих самих обставин, що встановлені в справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що, на думку захисника, свідчить про подвійне притягнення особи до адміністративної відповідальності, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до них долучено копію протоколу А0310 № 01 від 01.01.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, згідно якого 30.12.2024 о 14:45 по вул. Роменській, 23 в м. Липова Долина, військовослужбовець ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та в найближчому медичному закладі водій ОСОБА_2 відмовився.

Одночасно у цьому ж протоколі командиром в/ч було вказано, що цього ж дня 30.12.2024 у період часу з 17:00 до 17:50 в присутності начальника зведеного підрозділу забезпечення засобами ураження в/ч НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 у КНП «Липоводолинська центральна районна лікарня» від 30.12.2024 було встановлено перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зазначений конституційний принцип non bis in idem знайшов своє відображення і в положеннях п. 8 ст. 247 КУпАП, відповідно яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності щодо тієї самої особи по тому самому факту постанови компетентного органу про накладення адміністративного стягнення, нескасованої постанови про закриття справи або повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні за тим самим фактом.

Отже, застосування зазначеної норми пов`язується не з фактом складання протоколу чи перебування іншої справи на розгляді суду, а з існуванням остаточного процесуального рішення компетентного органу щодо того самого факту правопорушення. Лише за наявності такого рішення можуть виникати підстави для висновку про порушення принципу non bis in idem.

Будь-яких даних з приводу того, що ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП і на нього було накладене стягнення за фактом порушення ним правил безпеки дорожнього руху під час керування т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, за тих же самих обставин, які йому ставляться у провину за ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять і під час апеляційного розгляду не було встановлено.

Посилання сторони захисту на сам факт існування іншого судового провадження відносно ОСОБА_2 не спростовує зазначених висновків, оскільки перебування справи на розгляді суду свідчить лише про здійснення відповідного провадження, а не про реалізацію юридичної відповідальності щодо особи.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не породжує правових наслідків у виді накладення стягнення, оскільки згідно ст. 257 КУпАП після складання протокол надсилається до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, а у справах цієї категорії – до суду (ст. 221 КУпАП), який за результатами розгляду ухвалює одну з постанов, передбачених ст. 284 КУпАП: про накладення стягнення, про застосування заходів впливу, визначених ст. 24-1 КУпАП, або про закриття справи.

Тобто, вказаний вище протокол серії А0310 № 01 від 01.01.2025 був складений уповноваженою військовою посадовою особою ЗСУ (командиром в/ч НОМЕР_2 ) стосовно військовослужбовця ОСОБА_2 за те, що він перебував у певному місці в стані алкогольного сп`яніння (висновок закладу охорони здоров`я від 30.12.2024), про що свідчить виділений текст у цьому протоколу, а протокол серії ЕПР1 № 208768 від 30.12.2024 був складений уповноваженою особою Національної поліції стосовно ОСОБА_2 як особи, яка керувала т/з, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що не може свідчити про подвійне притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за один і той самий факт.

Апеляційний суд наголошує, що з`ясування питання наявності рішення у цій справі має певне значення. У той же час, апеляційний суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, суд обмежується дослідженням лише тих доказів, що були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, або особою, щодо якої цей протокол складений.

У рішенні «Гайдашевський проти України» від 06.02.2025 ЄСПЛ установив, що здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об`єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції.

Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_2 із ознаками алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами закону, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Сукупність всіх фактичних обставин справи, здійснена апеляційним судом перевірка, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.02.2025 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ГАННЕНКА О. С. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов