Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №751/5078/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5078/25

Провадження №2-о/751/108/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

секретаря судового засідання Решетник В.В.,

з участю: заявника ОСОБА_1 , та її представника - адвоката Хоменко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить: встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 01 грудня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги заяви обгрунтовані тим, що у листопаді 2018 року познайомилася з ОСОБА_2 та вступила з ним у стосунки. З 01 грудня 2018 року вони розпочали спільно проживати однією сім`єю як чоловік та дружина у м. Маріуполі у квартирі, яка належала батькам ОСОБА_2 . Після повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України та активних бойових дій у м. Маріуполі, у березні 2022 року вони вимушено виїхали до м. Кривий Ріг де були взяті на облік як внутрішньо-переміщені особи за однією адресою, там проживали разом до серпня 2023 року, потім переїхали до м. Чернігова. 18 квітня 2024 року подали заяву до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Чернігові, проте через мобілізацію ОСОБА_2 не змогли прибути до Відділу для реєстрації шлюбу. 22 квітня 2024 року ОСОБА_2 був призваний на службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 . 30 червня 2024 року ОСОБА_2 під час виконання військового обов`язку, зник безвісти про, що заявниця 05 липня 2024 року отримала сповіщення. Паспорт та свідоцтво про народження ОСОБА_2 перебувають у неї. Встановлення факту проживання однією сім`єю дозволить їй належним чином комунікувати із органами військового управління, подавати заяви до компетентних органів щодо розшуку ОСОБА_2 , у тому числі право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також про хід та результати проведення розшуку зниклого безвісти чоловіка, ініціювати питання виплати грошових коштів, право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України. При цьому заявниця не має іншої можливості встановити та довести юридичний факт ніж у судовому порядку, адже чоловік з яким вона проживала однією сім`єю без шлюбу, зник безвісти.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16.06.2025 відмовлено у відкритті окремого провадження (т.1 а.с. 55-56).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.09.2025 ухвалу судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16.06.2025 залишено без змін (т.1 а.с.116-119).

Постановою Верховного Суду від 13.03.2026 ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16.06.2025 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09.09.2025 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття окремого провадження (а.с. 185-194).

Ухвалою судді від 07.04.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (т.1 а.с. 218-219).

20.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення по справі, в яких просять у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, оскільки заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, подані заявницею докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо (т.1 а.с. 223-229).

Ухвалою суду від 10.08.2026 до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с. 6-7).

Заявниця та її представник у судовому засіданні заяву підтримали, просили встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 грудня 2018 року до 30 червня 2024 року. При викладенні обставин посилались на доводи зазначені в заяві.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України, у судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі їх представника.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Заслухавши заявника та її представника, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Як слідує зі змісту ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Факти що мають юридичний характер це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку, визначено в ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками від 27.10.2022 №1249-5002277873, №1249-5002277893 (т.1 а.с. 18-19).

Згідно акту про проживання особи без реєстрації від 25.06.2024, складеного у присутності майстра відділу з обслуговування житлового фонду №2 КП «Новозаводське» ЧМР та власника/наймача квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , з 2023 року і по теперішній час (т.1 а.с. 20).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_4 , що підтверджується відповідними довідками від 18.04.2024 №7426-5003242101, від 11.07.2024 №7426-5003361513 (т.1 а.с. 21-22).

Згідно фотознімків з 2019 року, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 проводили разом час, відпочивали разом з друзями, святкували (т. 1 а.с. 23-28).

Вказана обставина у судовому засіданні знайшла своє підтвердження показаннями свідків.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показала, що з ОСОБА_1 знайома 2-3 роки, працювали разом, ОСОБА_7 - хлопець ОСОБА_8 , з яким вони були разом, це пара, яка жила багато років разом, ще до того як вона з ними познайомилась. Жили як пара спочатку у м. Маріуполі, (з їх слів), а потім у м. Чернігові в центрі міста, точної адреси не знає. ОСОБА_7 сприймав заявницю як дружину, дуже хотіли бути разом, також їй відомо, що для сумісного побуту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купували пилосос.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показала, що з працювала разом ОСОБА_1 , знає її з 2023-2024 року. Заявниця познайомилась з ОСОБА_7 у 2018 році, жили разом у м. Маріуполі, коли у 2022 році відбулось повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України, вони переїхали до м. Кривого Рогу, потім до м. Чернігова переїхали у 2023 році, жили разом, знімали квартиру. ОСОБА_7 зробив ОСОБА_8 пропозицію у 2022 році, але весілля не було, тому що вони хотіли пишно святкувати, однак ОСОБА_7 у квітні 2024 року надійшла повістка щодо мобілізації. У ОСОБА_7 з ОСОБА_8 були плани одружитися, вони подали заяву до РАЦС про реєстрацію шлюбу, але військового квитка у ОСОБА_7 не було, тому не вийшло. ОСОБА_8 їздила до ОСОБА_7 у м. Десну, де він перебував в учебці. ОСОБА_7 зник безвісти, залишив командуванню номер телефону ОСОБА_8 , як своєї дружини. Відомо, що мати ОСОБА_7 була у Маріуполі, а батько та старший брат у Криму, однак ОСОБА_7 не підтримував стосунки з ними. ОСОБА_8 коли щось розповідала, то казала про них з ОСОБА_7 «ми».

18.04.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через державний портал «Дія» подали заяву №202404418-175073 про державну реєстрацію шлюбу до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т.1 а.с. 29-32).

У картці соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ від 18.06.2024, заповненої на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказана як співмешканка, цивільна дружина (т. 1 а.с. 33-34).

Згідно сповіщення сім`ї № 55, адресованого ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , слідує, що її чоловік солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації 22.04.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи військовий обов`язок в бою за Україні, її свободу і незалежність в районі населеного пункту Глибоке Харківського району Харківської області, зник безвісти 30.06.2024 року (а.с.35).

За заявою ОСОБА_1 від 06.07.2024 року, про зникнення безвісти її цивільного чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрільця санітара 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , який зник безвісти 30.06.2024 в ході бойових дій в району н.п. Глибоке Харківського району Харківської області, 07.07.2024 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270340002150, за правовою кваліфікацією правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (т.1 а.с. 37).

11.07.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку зверталась до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою про розшук її цивільного чоловіка ОСОБА_2 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання, зазначила його ознаки та особливі прикмети (а.с. 38-39).

Як вбачається з матеріалів справи, заявник не має можливості у позасудовому порядку підтвердити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із зниклим безвісти 30.06.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 грудня 2018 року до 30 червня 2024 року, для реалізації прав передбачених Законом України «Про правовий статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин», як близького родича та члена сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у тому числі реалізації права на отримання відомостей про місце перебування особи зниклої безвісти, обставин її загибелі (смерті) місця поховання, та інформації про хід та результати проведення розшуку такої особи та права на соціальний захист у порядку визначеному законодавством України.

Відповідно частин 2, 4 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли і дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог статті 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ЕСН-1986-8-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.

З позиції викладеної в постанові Верховного суду України від 19.12.2018 року (справа № 540/147/17) встановлено, що саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є непотрібним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018 (далі Закон № 2505-VIII)

Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;

Частиною 1 статті 3 Закону № 2505-VIII встановлено, що цей Закон поширюється на суспільні правовідносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв`язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, а також осіб, зниклих безвісти за будь-яких інших обставин.

У статті 6 вище вказаного Закону зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета розгляду та логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Доказів, які б спростовували юридичний факт, який просить установити заявник, суду не надано і такі не встановлено.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України установлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 263 ЦПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

З огляду на представлені документи суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 01 грудня 2018 року до 30 червня 2024 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Даний факт інакше як у судовому порядку встановити неможливо, а отже вимоги заявника слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 01 грудня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 17.09.2026 року.

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 )

заінтересовані особи:

Міністерство оборони України (адреса: АДРЕСА_8, ЄДРПОУ НОМЕР_5),

Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),

ОСОБА_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ),

ОСОБА_4 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ),

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 ).

Головуючий - суддя І. В. Яременко