Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №650/3550/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3550/26

Провадження № 2/650/3411/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сікори О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Симутенко Тетяни Григорівни про зняття обтяження з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить зняти обтяження з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме запис про обтяження № 40264094, внесений 19 жовтня 2005 року на підставі договору застави серії та № 720, виданого 05 вересня 2002 року приватним нотаріусом Симутенко Т.Г.

На обґрунтування позову зазначив, що є власником указаного житлового будинку на підставі договору міни. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про заборону відчуження цього майна, підставою якого зазначено договір застави від 05 вересня 2002 року. За твердженням позивача, будь-які кредитні зобов`язання у нього відсутні, відкриті виконавчі провадження щодо нього відсутні, а документи, на підставі яких було накладено заборону, отримати не вдалося. Також позивач посилається на пошкодження житлового будинку внаслідок обстрілу та на те, що наявність обтяження перешкоджає реалізації його прав, у тому числі при вирішенні питання про отримання компенсації за пошкоджене нерухоме майно.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила. З огляду на належне повідомлення учасників справи та відсутність передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З наданої інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що житловий будинок загальною площею 151,5 кв. м, житловою площею 104,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1567991265206, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

У цьому ж Реєстрі міститься актуальний запис про державну реєстрацію обтяження № 40264094 від 19 жовтня 2005 року. Вид обтяження - заборона на нерухоме майно. Особою, майно якої обтяжується, зазначено ОСОБА_1 . Підставою обтяження зазначено договір застави, серія та № 720, виданий 05 вересня 2002 року приватним нотаріусом Симутенко Т.Г.

Право власності позивача на будинок також підтверджується договором міни, дублікат якого видано 01 лютого 1999 року замість утраченого оригіналу.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12025231090001842 від 15 серпня 2025 року вбачається, що внаслідок обстрілу м. Берислава було пошкоджено домоволодіння по АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом із тим наявність самого по собі тривалого запису про заборону відчуження не є достатньою підставою для припинення застави або відповідного обтяження.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання та в разі загибелі заставленого майна. Аналогічно пунктами 1, 2 частини першої статті 593 ЦК України передбачено припинення права застави у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, а також у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Отже, для вирішення заявленої вимоги істотне значення має встановлення однієї з юридичних підстав припинення права застави, зокрема припинення забезпеченого нею основного зобов`язання або втрати (знищення) предмета застави.

За частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У матеріалах справи відсутній кредитний договір, договір застави № 720 від 05 вересня 2002 року, документи про виконання або інше припинення забезпеченого заставою зобов`язання, повідомлення кредитора про припинення застави, а також інші належні та допустимі докази, з яких можливо встановити припинення основного зобов`язання.

Твердження позивача про відсутність у нього на цей час кредитної заборгованості саме по собі не підтверджує факту припинення конкретного зобов`язання, забезпеченого договором застави № 720, та не дає можливості встановити підставу його припинення.

Не є такою підставою і сама тривалість існування обтяження. Сплив часу або непред`явлення вимог кредитором не тотожні припиненню основного зобов`язання та застави у передбачений законом спосіб.

Суд також враховує, що Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» був виключений з Державного реєстру банків у зв`язку із завершенням ліквідаційної процедури. Водночас із матеріалів цієї справи неможливо встановити, чи входило право вимоги за конкретним кредитним зобов`язанням позивача до активів банку, які до завершення ліквідації були відчужені або передані в управління, чи припинилося це конкретне зобов`язання без правонаступництва. Відповідні докази суду не подано.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 звернув увагу, що в разі ліквідації банку без правонаступника та припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання власник може вимагати усунення реєстраційного обтяження, однак юридично значимим є встановлення саме факту припинення відповідного забезпеченого зобов`язання.

Посилання позивача на знищення будинку також не підтверджене поданими доказами в обсязі, достатньому для застосування пункту 2 частини першої статті 593 ЦК України та статті 28 Закону України «Про заставу». Витяг з ЄРДР, який міститься в матеріалах справи, засвідчує пошкодження домоволодіння, а не його фактичну загибель чи знищення як об`єкта нерухомого майна.

У постанові від 27 травня 2026 року у справі № 212/3248/25 Верховний Суд наголосив, що фактичне знищення предмета застави може бути самостійною підставою припинення застави, однак така обставина має бути встановлена судом на підставі належних доказів. Сам факт звернення особи за компенсацією або наявність відомостей про пошкодження майна не звільняє суд від необхідності встановити, чи відбулася саме втрата предмета застави.

Таким чином, наданими доказами підтверджується право власності позивача та існування зареєстрованої заборони відчуження, однак не підтверджено настання юридичного факту, з яким закон пов`язує припинення застави та відповідного обтяження.

Суд окремо зазначає, що приватний нотаріус, який посвідчував договір застави та вчиняв нотаріальну дію щодо заборони відчуження, не є стороною забезпеченого зобов`язання та не набуває самостійних майнових прав щодо предмета застави. Водночас з огляду на встановлену судом недостатність доказів припинення застави питання суб`єктного складу не змінює висновку щодо недоведеності заявленої матеріально-правової вимоги.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є передчасними та недоведеними належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 274 - 279 ЦПК України, статтями 15, 16, 317, 319, 391, 593 ЦК України, статтею 28 Закону України «Про заставу», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Симутенко Тетяни Григорівни про зняття обтяження з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , запис про обтяження № 40264094, внесений 19 жовтня 2005 року на підставі договору застави серії та № 720, виданого 05 вересня 2002 року приватним нотаріусом Симутенко Т.Г., - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за ним.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя: ____________________ О.О. Сікора