Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №521/16280/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/16280/26

1-кп/521/1946/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Одесі угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162480001565 від 14.09.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, але не пізніше травня 2026 року, вступив у попередню змову з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття невстановленими службовими особами територіального сервісного центру МВС України, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення щодо закріплення та видачі державного номерного знаку із визначеною комбінацією символів.

Відповідно до досягнутої між співучасниками домовленості ОСОБА_6 здійснювала пошук потенційних клієнтів, вела з ними переговори та узгоджувала умови передачі неправомірної вигоди, тоді як ОСОБА_4 підтверджував можливість здійснення відповідного впливу, одержував неправомірну вигоду та забезпечував виконання досягнутих домовленостей.

Так, ОСОБА_7 , переглядаючи інформацію у месенджері Telegram, виявив у спільноті «Автосообщество Одесса» оголошення користувача « ОСОБА_8 » щодо можливості придбання державних номерних знаків із бажаними комбінаціями символів, у зв`язку з чим звернувся до ОСОБА_6 з метою придбання державного номерного знаку із комбінацією символів «ОО 0888 ММ».

У ході подальшого спілкування ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , повідомила ОСОБА_7 про можливість здійснення впливу на прийняття службовими особами територіального сервісного центру МВС України рішення щодо закріплення та видачі державного номерного знаку із бажаною комбінацією символів за умови передачі неправомірної вигоди у сумі 1900 доларів США, а також сплати встановленої вартості платної послуги.

У подальшому, 16.06.2026 року близько 14:00 біля кафе «Компот» за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, підтвердив можливість здійснення відповідного впливу та одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, першу частину неправомірної вигоди у сумі 900 доларів США.

18 червня 2026 року ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_7 , що державний номерний знак із комбінацією символів « НОМЕР_1 » уже реалізований іншій особі, у зв`язку з чим запропонувала альтернативні варіанти «ОО 0888 ЕЕ» та « НОМЕР_2 ». ОСОБА_7 обрав державний номерний знак із комбінацією символів « НОМЕР_3 ».

21 липня 2026 року близько 14:00 у Центрі надання адміністративних послуг Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Косівська, 2-Д, ОСОБА_4 отримав талон електронної черги та супроводив ОСОБА_7 до адміністратора для отримання адміністративної послуги щодо державної реєстрації транспортного засобу та закріплення за ним державного номерного знаку із визначеною комбінацією символів.

Після отримання реквізитів для сплати офіційної вартості державного номерного знаку та реєстраційних дій здійснення ОСОБА_7 оплатив 18 000 гривень, після чого під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 другу частину неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США.

Після одержання ОСОБА_4 другої частини неправомірної вигоди були здійснені відповідні реєстраційні дії, за результатами яких ОСОБА_7 отримав державний номерний знак із комбінацією символів « НОМЕР_3 ».

Безпосередньо після одержання другої частини неправомірної вигоди ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду загальною сумою 1900 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 21 липня 2026 року становило 84 935,70 гривень.

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи визнання в повному обсязі підозрюваним ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення,15.08.2026 року між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026162480001565 від 14.09.2026 року.

Згідно з умовами угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, у повному обсязі погодився з формулюванням обвинувачення та зобов`язався співпрацювати з органами досудового розслідування, прокуратури та суду, надавати правдиві показання щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, а також викривальні показання щодо співучасників.

При укладенні угоди сторони врахували повне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання викривальних показань щодо співучасників, відсутність порушень покладених на нього обов`язків, а також добровільне перерахування ним благодійного внеску у розмірі 110 000 гривень на підтримку оборони України, а саме на рахунок військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України.

За умовами угоди сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 5500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 500 гривень.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинувачеому узгоджене в угоді покарання. Зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, укладення угоди надає можливість швидше закінчити судовий розгляд без зайвих витрат процесуального часу та ресурсів.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю за обставин, наведених у висунутому обвинуваченні. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, зазначені у обвинувальному акті. Крім того зазначив, що розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання. Зазначив, що угода про визнання винуватості не порушує прав обвинуваченого, ОСОБА_4 дійсно визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні ще під час досудового розслідування, сприяв слідству, угоду укладав добровільно без примусу та тиску на нього.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення п.п.1-4 ч.4 ст. 474, п.1 ч.3 ст. 394, п.1 ч. 3 ст. 424, ст.476 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним.

Підписуючи зазначену угоду сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаних кримінальних правопорушень та правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Сторони цієї угоди під час підготовчого судового засідання підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченою угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Узгоджене сторонами угоди покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих обставин відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Відповідно до положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди врахував наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, у викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також у запобіганні, виявленні чи припиненні таких правопорушень.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч.4 ст.474 КПК України та виконання вимоги п. п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди відповідно до п.3 ч.4 ст.469 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 , відносяться до категорії нетяжких злочинів, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічиїм інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд враховує, що за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

В даному кримінальному провадженні наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянню у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також добровільною співпрацею з органами досудового розслідування, прокуратури та суду, надання правдивих показань та викривальних показів щодо співучасників злочину.

Також, суд бере до уваги, що затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.

Крім того у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає й у попередженні нових кримінальних правопорушень, що забезпечується шляхом призначення справедливого та достатнього покарання відповідно до загальних засад КК України.

Таким чином, судом встановлено, що укладена 15.08.2026 року між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано правильно за ч. ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК ,України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою.

Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України.

Отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 15.08.2026 року слід затвердити та призначити обвинуваченій покарання, передбачене угодою.

Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України .суд визнає вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Щодо особи обвинуваченого, то він раніше несудимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання.

Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 5500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідає санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Судом встановлено, що 21.07.2026 року о 18 год. 10 хв. старшим слідчим СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

23.07.2026 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.09.2026 року з визначенням розміру застави, що складає 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 331 200 гривень.

18.08.2026 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_4 звільнений з-під варти оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінений на домашній арешт у нічний час доби з 23:00год. до 06:год.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні під час досудового розслідування, а саме період з 21.07.2026 року (фактичне затримання) по день звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням суми застави 18.09.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 27.07.2026 року– скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту скасувати, до набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати.

Цивільний позов не заявлений.

Витрати на залученні експерта відсутні.

Керуючись ст. ст. 314, 368-371, 374, 394, 395, 468-475, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15.08.2026 року між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12026162480001565 від 14.09.2026 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі 5500 (п`яти тисяч п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 , строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні під час досудового розслідування, а саме період з 21.07.2026 року (фактичне затримання) по 18.09.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту скасувати, до набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 27.07.2026 року– скасувати.

Речові докази після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_4 :

- мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max» з паролем 25 80 46, V I IMEI НОМЕР_5 , 2 IMEI НОМЕР_5 , який поміщено до сейф-пакету №ICR0162880;

-грошові кошти в іноземній валюті, номіналом 100 доларів США в кількості 18 шт., 1 купюру номіналом 50 доларів США, предмети, схожі на грошові кошти в національній валюті, номіналом 1000 грн., в кількості 3 шт., номіналом 500 грн., в кількості 18 шт., 1 купюру номіналом 200 грн;

-транспортний засіб марки «Ford Mustang» НОМЕР_6 VIN № НОМЕР_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ від транспортного засобу.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Хаджибейський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1