Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №521/15021/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/15021/26

1-кп/521/1906/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026164110000061 від 21.05.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Весела Долина, Тарутинського району, Одеської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, 2011р.н. та 2020 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить військову службу на посаді офіцера мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «лейтенант», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Лейтенант ОСОБА_4 29.06.2026, о 18 год. 10 хв, ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку за адресою: м. Одеса, вул. Костецька, 12, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, особисто одержав від ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах ОСОБА_7 неправомірну вигоду у виді 100 талонів номіналом по 10 літрів кожний АЗС «ОККО» на дизельне пальне у кількості 1000 літрів, що еквівалентно вартості на АЗС ОККО станом на 29.06.2026 сумі 79 900 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот гривень), за вплив на прийняття рішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою видачі направлення військовозобов`язаному ОСОБА_7 на проходження військово - лікарської комісії в ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняття ним рішення, щодо внесення запису в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про відсутність порушень правил військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_7 , а також голову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо прийняття рішення про видачу висновку військово - лікарської комісії на військовозобов`язаного ОСОБА_7 , відповідно до якого останнього буде визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, логістиці, зв`язку, оперативному забезпеченні та логістиці.

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 369-2 КК України, визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав показання, які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається.

Обвинувачений підтвердив обставини та спосіб одержання неправомірної вигоди, зазначені в обвинувальному акті, не заперечував щодо її розміру та вартості, а також зазначив, що усвідомлює протиправність своєї поведінки та шкоду, якої завдав авторитету державної служби. Просив суд врахувати його повне визнання вини, щире каяття та критичне ставлення до вчиненого.

Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження, та, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та документів, що стосуються цивільного позову.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, тому суд вважає доведеним пред`явлене йому обвинувачення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 369-2 КК України, одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети, а саме виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує такі обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином;

- особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його вік (37 років), стан здоров`я: відповідно до медичної характеристики хронічних хвороб немає, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває; наявність отриманого поранення під час виконання службових обов`язків;

- сімейний стан: одружений, має на утриманні двох дітей: 2011р.н. та 2020 р.н.,

- раніше несудимий;

- працездатний та є військовослужбовцем, позитивну службову характеристику;

- беззаперечне визнання вини в інкримінованому йому діянні, готовність нести відповідальність за вчинене;

- наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд також враховує конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема спосіб його вчинення, розмір неправомірної вигоди, характер та спрямованість умислу обвинуваченого, а також його поведінку після вчинення кримінального правопорушення. Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, кваліфікацію своїх дій не оспорював, сприяв встановленню обставин кримінального правопорушення та під час судового розгляду не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та позицію прокурора, який вважав, що виправлення ОСОБА_4 може бути досягнуто без його ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме у виді штрафу.

Так, ч. 2 ст. 53 КК України встановлено, що розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах ОСОБА_7 за здійснення впливу на прийняття рішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою видачі направлення військовозобов`язаному ОСОБА_7 на проходження військово-лікарської комісії в ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття рішення про видачу висновку військово - лікарської комісії на військовозобов`язаного ОСОБА_7 , відповідно до якого останнього буде визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, логістиці, зв`язку, оперативному забезпеченні та логістиці, неправомірну вигоду у виді 100 талонів номіналом по 10 літрів кожний АЗС «ОККО» на дизельне пальне у кількості 1000 літрів, що еквівалентно вартості на АЗС ОККО станом на 29.06.2026 року сумі 79 900 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот гривень).

Отже, отриманий ОСОБА_4 дохід внаслідок вчинення кримінального правопорушення складає 79 000 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у штраф, у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень є таким, що відповідатиме меті, а саме виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Також, згідно з ч. 2 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду офіцера мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Санкція ч. 2 ст. 369-2 КК не передбачає додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, відповідно до статті 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Це покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених статтею 55 КК України. Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов`язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання на підставі ст. 55 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки строком на 3 (три) роки враховуючи, що посягання було спрямовано на суспільні відносини, які забезпечують законну нормальну діяльність саме цих органів, а також їх службових осіб, в частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством. Крім того, злочинне діяння посягало на авторитет територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як частини правової системи органів державної влади.

Відтак суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах в органах державної влади і органах місцевого самоврядування на максимально можливий строк 3 (три) роки.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Судом встановлено, що 29.06.2026 року о 18 год. 10 хв. старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.07.2026 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.08.2026 року з визначенням розміру застави, що складає 450 (чотириста п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 497 600 гривень.

29.07.2026 року ухвалою Одеського апеляційного суду скасована ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2026 року та зменшено розмір застави до 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень .

03.08.2026 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням суми застави.

Суд приходить до висновку, що після набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави підлягає скасуванню, а застава, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень, підлягає поверненню вищезазначеному заставодавцю або уповноваженій особі.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні під час досудового розслідування, а саме період з 29.06.2026 року (фактичне затримання) по день звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням суми застави 03.08.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження під час здійснення досудового розслідування було призначено та проведено експертизу «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» № 3392-34-26 в сумі 20 152. (двадцять тисяч сто п`ятдесят дві гривні) 44 (сорок чотири ) копійки.

Враховуючи, що судом висновок зазначеної експертизи не враховується, то витрати за проведення зазначеної експертизи слід віднести на рахунок держави.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 06.07.2026 року підлягають скасуванню.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 96-1 п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо, зокрема, інше майно було використано як знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, враховуючи положення п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію до майна, яке було знаряддям злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого, зокрема, частиною першою статей 204 КК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Прокурор не надав суду доказів використання обвинуваченим власного мобільного телефону марки «iPhone 17 про» imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з номером НОМЕР_3 (пароль НОМЕР_4 ) як засобу вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне зазначений мобільний телефон марки «iPhone 17 про», повернути власнику ОСОБА_4 .

До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 5, 65, 68, 70, 71, 72 КК України, ст. ст. 100, 128, 368-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень із застосуванням додаткового покарання на підставі ст. 55 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки строком на 3 (три) роки

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 , строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні під час досудового розслідування, а саме період з 29.06.2026 року (фактичне затримання) по день звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням суми застави 03.08.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави після набрання вироком законної сили - скасувати.

Витрати на проведення експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» № 3392-34-26 в сумі 20 152 (двадцять тисяч сто п`ятдесят дві гривні) 44 (сорок чотири) копійки віднести на рахунок держави.

Цивільний позов не заявлявся.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 06.07.2026 року - скасувати.

Речові докази, після набрання вироком законної сили, а саме:

-гладкоствольний самозарядний пістолет марки «Форд 10Р» калібру 9 мм, з маркуванням НОМЕР_5 , який є травматичною зброєю, магазин до нього, 3 патрони з маркуванням «Мас РА» несмертельної дії - вважати повернутими ОСОБА_4 ;

-мобільний телефон марки «iPhone 17 про» imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з номером НОМЕР_3 (пароль НОМЕР_4 ), - повернути ОСОБА_4 .

-- талони АЗК «ОККО» на дизельне пальне у кількості 1 000 (однієї тисячі літрів), а саме 100 (сто) талонів номіналом по 10 (десять) літрів кожен, строком дії до 29.11.2026 - повернути УСБУ в Одеській області.

Після набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави скасувати, повернути заставодавцю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Тарутинським УРВС України в Одеській області 13.12.1996 року, IBAN НОМЕР_7 відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО банку 305299, ЄДРПОУ банку 14360570, рахунок отримувача НОМЕР_9, отримувач ОСОБА_10 , РНОКПП отримувача НОМЕР_8 ), кошти в розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 копійок, внесені ним 03.08.2026, в якості застави за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.07.2026 року у справі № 747/27241/26, відповідно до квитанції АТ Піреус Банк №37) від 03.08.2026 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченому.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1