Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №442/5158/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/5158/25 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В

Провадження № 22-ц/811/59/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши у спрощеного поховного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивували тим, що 06 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 808261273 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV57Y3W.

У кредитному договорі сторонами узгоджено усі істотні умови договору, зокрема, розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування.

Надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.

На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», яке в подальшому відчужило це право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 051серпня 2020 року.

04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року.

Вищезазначені договори факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу, що не суперечить нормам чинного законодавства, та у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а отже, виходячи з презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують цивільні права та обов`язки.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 27824.12 грн, з яких 6994.90 грн – заборгованість за кредитом, а 20829.22 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року в розмірі 27824.12 грн.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року в розмірі 27824.12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422.40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9422.40 грн.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року оскаржила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що кредитний договір є укладеним з моменту передачі коштів, однак матеріали справи не містять доказів виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу коштів на банківський рахунок позичальника, а надане позивачем платіжне доручення не є належним доказом на підтвердження факту передачі коштів, оскільки не містить відповідних відміток банку, відтак є лише наміром на перерахування коштів, а не закінченим перерахунком.

Позивач не надав розрахунку заборгованості, який би підтверджував заявлену позивачем суму заборгованості, а з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості неможливо перевірити правильність нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Кредитний договір № 808261273 від 06 січня 2021 року укладено значно пізніше ніж договір факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», а тому право вимоги не могло бути передано за цим договором факторингу.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» не набуло право вимоги за кредитним договором, таке в свою чергу не могло бути відступлене Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», а в подальшому і Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».

Заборгованість за процентами за користування кредитними коштами нарахована поза межами строку кредитування, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Доказів того, що строк кредитування був пролонгований сторонами договору матеріали справи не містять.

Наявність у кредитодавця можливості стягувати надмірін грошові суми процентів за користування кредитними коштами спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Просить рішення заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 28 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за умовами кредитного договору № 808261273 від 06 січня 2021 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 27824.12 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача, який набув право вимоги за цим кредитним договором.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 подав заявку на отримання грошових коштів в кредит від 06 січня 2021 року, в якій просив надати йому кредит в розмірі 8250 грн строком на 30 днів.

Крім того, в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 06 січня 2021 року ОСОБА_1 вказано банківську карту НОМЕР_1 , на яку він бажає отримати кредитні кошти.

Судом встановлено, що 06січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний № 808261273, підписаний позичальником з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV57Y3W.

Пунктом 1.1 кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період).

Згідно з п. 1.3. кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк дисконтного періоду можу бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, що такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

За користування кредитом протягом дисконтного періоду в межах строку, визначеного п. 1.2. договору, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 178.85 % річних, що становить 0.49 % від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.4.1. кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року).

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1.7 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.4.2. кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року).

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620.50 % річних, що становить 1.7 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами та базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (п. 1.4.3. кредитного договору №808261273 від 06січня 2021 року).

Пунктом 1.7. кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839.50 % річних, що становить 2.30% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. договору. Строк договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання в розумінні п. 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. .4.3 кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року).

В графіку розрахунків, що є додатком № 1 до договору № 808261273 від 06січня 2021 року, сторони погодили, що орієнтовна загальна вартість кредиту за дисконтною процентною ставкою складає 9462,90 грн, що включає суму кредиту в розмірі 8250 грн та проценти за користування кредитом в розмірі 1212.90 грн.

Платіжним дорученням від 06 січня 2021 року підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 8250.00 грн на банківську карту 5168-74ХХ-ХХХХ-2779 на виконання умов договору №808261273 від 06 січня 2021 року (т. 1 а.с. 9).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зазначає, що право вимоги до боржника за кредитним договором № 808261273 від 06січня 2021 року перейшло до нього на підставі договорів факторингу.

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно п. 8.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року).

У пункті 8.6 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

28 листопад 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року, а всі інші умови договору залишено без змін.

31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою викладено текст договору в новій редакції.

Зокрема, в пункті 4.1. нової редакції договору передбачено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Додатковою угодою № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2021 року, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

В подальшому додатковою угодою № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2022 року, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.

Додатковою угодою № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2023 року, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Згідно з реєстром прав вимоги № 129 від 13 квітня 2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 808261273 від 06січня 2021 року.

Предметом відступлення договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 зазначено, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас, наявна вимога – це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Предметом відступлення договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

В договорі факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги.

Відтак, фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Згідно з реєстром прав вимоги № 129 від 13 квітня 2021 року на умовах договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року (т. 1 а.с. 68-69).

Колегія суддів звертає увагу, що правомірність переходу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на підставі факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року права вимоги за кредитними договорами, укладеними після підписання цього договору факторингу, за умови включення такої вимоги в реєстр прав вимоги, встановлена постановою Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25.

Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що право вимоги за кредитним договором № 808261273 від 06січня 2021 року не могло бути передане на підставі факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного до підписання цього кредитного договору.

Отже, з моменту підписання реєстру права вимоги № 129 від 13 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» набуло право вимоги за договором кредитним договором № 808261273 від 06січня 2021 року, а також можливість розпоряджатися цим правом, в тому числі і відступати його на підставі договору факторингу.

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» зобов`язується відступити за плату та на умовах, визначених договором, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1. договору факторингу № 05/087204-01 від 05 серпня 2020 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Згідно п. 8.1. договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року).

Додатковою угодою № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, підписаною сторонами 03 серпня 2021 року, сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

Додатковою угодою № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, підписаною сторонами 30 грудня 2022 року, сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30 грудня 2024 року включно, залишивши без змін всі інші умови договору.

Згідно з реєстром прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 808261273 від 06січня 2021 року.

Платіжною інструкцією від 31 серпня 2023 року № 4586 підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн фінанс» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 2 470 667.26 грн за відступлення права вимоги згідно з реєстром прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року та договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (т. 1 а.с 58 зворот).

04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату зобов`язується відступити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» права вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне у майбутньому, до третіх осіб – боржників, перелік яких зазначено в реєстрі боржників, що формується згідно з додатком № 1 до договору та є невід`ємною частиною договору.

В пункті 1.2 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року передбачено, що перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2.

Згідно п. 9.2. договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами.

Відповідно до п. 9.3 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.2 цього договору та закінчується 30 жовтня 2026 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, що є додатком № 2 до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прийняло реєстр боржників.

Згідно з реєстром боржників, підписаним 04 червня 2025 року, що є додатком № 1 до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 808261273 від 06січня 2021 року.

Платіжними інструкціями від 10 червня 2025 року № 467, №468, від 11 червня 2025 року № 469, №470, від 19 червня 2025 року № 478, № 479 та від 25 червня 2025 року № 483 підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» кошти на загальну суму 6 810 635.54 грн за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року (т. 1 а.с. 44-47).

Зміст вищезазначених договорів факторингу свідчить про те, що сторони погодили в них момент переходу права вимоги підписанням відповідних реєстрів прав вимоги та реєстрів боржників.

На момент підписання цих реєстрів, що є додатками до договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», право вимоги до ОСОБА_3 за договором № 808261273 від 06січня 2021 року було дійсним, а відтак могло бути передано.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 808261273 від 06січня 2021 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №808261273 від 06січня 2021 року вбачається, що така становить 27824.12 грн, з яких 6994.90 грн – заборгованість за тілом кредиту та 20829.22 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

При цьому, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися до 31 серпня 2023 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Аналіз змісту кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року свідчить про те, що його умови містять нечіткі та двозначні положення щодо строку дії договору та нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Зокрема, звертаючись із заявкою на отримання кредитних коштів, позичальник просив видати йому кредит строком на 30 днів. В пункті 1.2 кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року передбачено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту, в той же час в п. 1.3. цього договору передбачено можливість продовження строку кредитування, а в пункті 1.7.1. договору вказано, що у випадку користування кредитними коштами після дисконтного періоду строк договору продовжується на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Крім того, визначаючи фіксовану проценту ставку для нарахування процентів за користування кредитними коштами, умови кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року, передбачають різні процентні ставки, а саме: 178.85 % річних, що становить 0.49 % від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.4.1. договору); 620,50 % річних, що становить 1.7 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.4.2., п. 1.4.3. договору); 839.50 % річних, що становить 2.30% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.7.2. договору).

Разом з тим, у графіку розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору №808261273 від 06 січня 2021 року, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 8250 грн та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 1212.90 грн, тобто проценти, розраховані за процентною ставкою, що становить 0.49 % в день від суми кредиту строком на 30 днів.

Таким чином, умови кредитного договору № 808261273 від 06січня 2021 року щодо визначення строку кредитування та процентної ставки для нарахування процентів за користування кредитними коштами допускають неоднозначне їх тлумачення та розуміння.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23.

З огляду на нечіткість та двозначність вищезазначених умов кредитного договору №808261273 від 06 січня 2021 року, беручи до уваги вимоги частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 рокуу справі №552/672/23, колегія суддів вважає, що за умовами кредитного договору №808261273 від 06 січня 2021 року ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 8250 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 178.85 % річних, що становить 0.49 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Отже, загальна вартість кредиту становить 9462.90 грн, з яких 8250 грн – тіло кредиту та 1212.90 грн – проценти за користування кредитними коштами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 808261273 від 06 січня 2021 року відповідач сплачував кошти, зокрема, 05 лютого 2021 року – 2468 грн та 17 січня 2022 року – 51.00 грн, відтак загальна сума сплачених становить 2519 грн.

Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року становить 6943.90 грн (9462.90 грн загальної вартості кредиту – 2519 грн сплачених позичальником коштів = 6943.90 грн).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року в розмірі 6943.90 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 6943.90 грн, що становить 24.96 % позовних вимог, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 604.63 грн судового збору за подання позову, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3408.32 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає стягненню 604,63 грн судового збору за подання позову, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3408.32 грн судового збору за подання апеляційної скарги, то враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2803.69 грн. судового збору.

Крім того, звертаючись з позовними вимогами та з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» просило стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, додаткову угоду № 25770549814 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року із зазначенням переліку правових та юридичних послуг, що надавалися, кількості часу, затраченого на їх надання та вартості цих послуг.

Отже, позивачем документально доведено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, складність справи, співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає ,що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає стягненню 1800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2025 року – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 808261273 від 06 січня 2021 року в розмірі 6943 (шість тисяч дев`ятсот сорок три) гривень 90 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 2803 (дві тисячі вісімсот три) гривень 69 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.