Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №452/4116/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/4116/25 Головуючий у 1 інстанції: Бікезіна О.В.

Провадження № 22-ц/811/4117/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про витребування частини земельної ділянки,

встановив:

28.10.2025 року акціонерне товариство (далі – АТ) «Українська залізниця» звернулося до суду позовом, в якому просило витребувати у ОСОБА_1 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610900000:02:087:0025, площею 0,0346 га, що перетинається зі смугою відведення залізниці.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2025 року позовну заяву АТ «Українська залізниця» залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2025 року позовну заяву АТ «Українська залізниця» повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням ухвали суду про залишення заяви без руху.

Ухвалу суду оскаржив позивач АТ «Українська залізниця», просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що закон не визначає конкретних доказів, якими має підтверджуватися дійсна вартість майна, на підставі яких має бути визначена ціна позову та, відповідно, сума судового збору для сплати.

Додає, що при поданні позову про витребування частини спірної земельної ділянки позивач вказав ціну позову 45879 грн. 60 коп., яка вирахувана з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, з урахуванням листа ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 31.01.2022 року №23362.

Наголошує, що при визначенні ціни позову позивач виходив із того, що у даному випадку між сторонами спору існують абсолютні (речові) відносини та відсутній будь-який договір або недоговірне зобов`язання.

Звертає увагу, що заявлений до відповідача позов про витребування частини земельної ділянки зa своєю правовою природою є віндикаційним, тому при визначенні ціни позову позивач виходив з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказує, що Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2024 року у справі №185/3316/24 наголосив, що для правильного визначення вартості земельної ділянки, так як вимога є майновою, суд першої інстанції вірно запропонував позивачу надати суду докази вартості земельної ділянки, а саме: експертну грошову оцінку або довідку про нормативну грошову оцінку землі, і доплатити судовий збір. Отже, відповідно до висновку Верховного Суду довідка про нормативну грошову оцінку землі є належним доказом, який підтверджує вартість земельної ділянки.

Вважає, що, повертаючи позовну заяву позивачу, суд також не врахував, що частиною другою статті 176 ЦПК України передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 травня 2022 року у справі №910/19980/20, від 28 квітня 2022 року у справі №910/15316/21, від 11 квітня 2024 року у справі №756/1611/21, від 20 березня 2024 року у справі №522/12598/22.

Вважає, що вимога суду першої інстанції надати на підтвердження вартості майна звіт про оцінку майна з висновком про вартість майна, що є результатом проведення експертної грошової оцінки суб`єктом оціночної діяльності, та сплатити судовий збір з такої вартості є неправомірною і такою, що обмежує доступ особи до правосуддя.

Додає, що ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що застосовані державою обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право на доступ до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24.09.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 25.09.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконана вимога щодо визначення ціни позову з посиланням на докази реальної (дійсної) вартості спірної частини земельної ділянки, визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів Закону України «Про оцінку земель», не додано звіт про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та, відповідно, не доплачено судовий збір, виходячи з такої вартості.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 201 ЗК України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, єдиною підставою для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є здійснення цивільно-правової угоди щодо неї. Натомість, у даній справі позов стосується витребування частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння позивача на користь відповідача, а тому, за відсутності попередніх цивільно-правових угод, з яких можна було б встановити дійсну (ринкову) вартість земельної ділянки, підлягає застосуванню нормативна грошова оцінка.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Тобто процесуальний закон не покладає на позивача обов`язку на стадії подання позовної заяви проводити актуалізацію ринкової вартості земельної ділянки, що є предметом позову з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку земель».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невиконання позивачем вимог ухвали від 07 листопада 2025 року про залишення позовної заяви без руху, оскільки суд не був позбавлений можливості вчинити дії щодо визначення попереднього розміру судового збору або вирішення питання про перерозподіл судових витрат при ухваленні у справі судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №725/822/23 дійшла висновку, що в разі неможливості встановлення точної ціни позову суд не має права зобов`язувати позивача сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі та залишати позовну заяву без руху. Натомість, суд повинен розглянути справу по суті та вирішити питання про судовий збір при ухваленні рішення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 жовтня 2024 року у справі №234/12261/23 сформулював правовий висновок, згідно з яким, у разі коли визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості майна, суд має прийняти позовну заяву до розгляду, а питання про правильність визначення ціни позову та, відповідно, розміру судового збору вирішувати під час розгляду справи по суті із застосуванням положень частини другої статті 176 ЦПК України та частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір». Залишення позовної заяви без руху з підстав недоведеності ціни позову є неправильним застосуванням норм процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 25 вересня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич