Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №456/920/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/920/26 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л. В.

Провадження № 22-ц/811/2303/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2026 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог покликалися на те, що 04 квітня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1536701 в електронній формі, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2500,00 грн із зобов`язанням повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Вказувало, що ТОВ «Слон кредит» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачці кредит у сумі 2500,00 грн, однак відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 25437,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 2499,99 грн, заборгованість за процентами – 21687,50 грн, штрафні санкції – 1250,00 грн.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та позивачем було укладено договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Слон Кредит» та боржниками, у тому числі й за договором № 1536701, боржником в якому є відповідачка ОСОБА_1 .

З наведених підстав просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 1536701 у розмірі 25437,49 грн.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 25437,49 грн. заборгованості за договором № 1536701 про надання споживчого кредиту від 04 квітня 2024 року, 2662,40 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вищезгадане рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не звернув уваги на те, що позивачем (кредитором) здійснено нарахування відсотків, штрафних санкцій та комісій із грубим порушенням чинного законодавства України, а саме — норм, що регулюють сферу мікрокредитування та захисту прав споживачів під час дії воєнного стану.

Вказує, що початкова сума отриманого позичальником кредиту (тіло позики) становить 2500 грн., однак, позивач просить стягнути з неї заборгованість в розмірі 32 099,89 грн., що перевищує тіло кредиту у 12 разів.

Вважає розрахунок заборгованості повністю незаконним.

Відповідачка покликається на ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої сукупна сума неустойки (штраф, пеня), відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов?язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за таким договором.

Таким чином, граничний розмір усієї заборгованості (разом із тілом кредиту та всіма нарахуваннями) за даним договором нормативно обмежений сумою 5000,00 гривень. Будь-які нарахування понад цю суму є протиправними.

Крім того, суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, безпідставно проігнорував імперативні обмеження, встановлені ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», що призвело до ухвалення незаконного рішення про стягнення суми, яка в рази перевищує дозволений законом максимум.

Вказує, що на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, яких вона виховує самостійно, як одинока матір.

Стягнення незаконно нарахованої заборгованості у розмірі 32 099,89 гривень, яка у 12 разів перевищує тіло кредиту, є непомірним фінансовим тягарем та прямо порушить інтереси її неповнолітніх дітей, позбавивши їх коштів, необхідних для базового забезпечення життєдіяльності.

Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду від 31 березня 2026 року в частині стягнення заборгованості, що перевищує подвійний розмір отриманої позики та ухвалити нове рішення, яким зменшити загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до 5000 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відзив на апеляційні скарги від інших учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 25 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 04 квітня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1536701 в електронній формі, який підписаний кредитодавцем кваліфікованою електронною печаткою, а позичальником – за допомогою одноразового ідентифікатора М474 із позначкою часу, строком на 360 днів.

Пунктом 1.5.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. договору.

Розділом 6 договору № 1536701 від 04 квітня 2024 року передбачено відповідальність споживача за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та /або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу в розмірі 125 грн на четвертий день такого невиконання та /або неналежного виконання; та в розмірі 25 грн., починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

У додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1536701 від 04 квітня 2024 року визначено періоди погашення кредиту та зазначено реквізити для його оплати.

У правилах надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон кредит» та офіційних правилах програми лояльності ТОВ «Слон кредит» наявна інформація щодо загальних положень, визначення термінів, доступ до інформації щодо лояльності товариства та надання кредитів, порядок інформування споживача щодо послуги споживчого кредиту, вимоги до клієнтів, загальні умови та порядок укладення кредитних договорів з клієнтами, особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ІКС товариства, особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в паперовій формі та інші умови.

Згідно листа ТОВ «Пейтек» між ним та ТОВ «Слон кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06 червня 2022 року.

На підставі цього Договору 04 квітня 2024 року о 13:59:24 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ( ОСОБА_1 ) від ТОВ «Слон Кредит» на суму 2500 грн.; призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

У паспорті споживчого кредиту зазначені основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення та інша додаткова інформація.

З розрахунку заборгованості за договором № 1536701 від 04 квітня 2024 року, наданого позивачем до суду першої інстанції, заборгованість відповідачки перед ТОВ «Слон кредит» становить 19 437,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 2499,99 грн, заборгованість за процентами – 15687,50 грн, штрафні санкції – 1250,00 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 04 квітня 2024 року по 24 грудня 2024 року відповідачкою здійснено оплату на рахунок ТОВ «Слон кредит» у розмірі 65,01 грн, які спрямовані на сплату кредиту в розмірі 0,01 грн та сплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 65,00 грн.

Встановлено, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 241220224, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право нового кредитора до відповідачки за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 241220224 від 24 грудня 2024 року Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт – відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників,включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті № 6308 від 26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке змінило найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перерахувало ТОВ «Слон кредит» оплату за договором факторингу № 241220224 від 24 грудня 2024 року у розмірі 2 159 760,91 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Слон кредит» надіслано ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором № 1536701 від 04 квітня 2024 року та надано реквізити для оплати.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1536701 від 04 квітня 2024 року, заборгованість відповідачки перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» становить 25437,49 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 2499,99 грн., заборгованість за процентами – 21687,50 грн., що включає 6000 грн. процентів, нарахованих фактором у межах строку кредитування, тобто за 96 днів, штрафні санкції – 1250,00 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 25437,49 грн. заборгованості за договором № 1536701 про надання споживчого кредиту від 04 квітня 2024 року.

Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 638, 640, 642 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документа, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину, втілюється в електронному документі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувань електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Аналізуючи матеріали справи, вбачається, що укладений договір №1536701 про надання споживчого кредиту від 04 квітня 20214 року муж ТзОВ «Слон креди»" та ОСОБА_1 містить всі істотні умови кредитування: розмір кредиту, строк кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Вищезазначений договір укладений в електронній формі у спосіб, визначений законом, оскільки такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця реєстрації/проживання, номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

Отже, підписанням договору №1536701 про надання споживчого кредиту від 04 квітня 20214 року, відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1536701 про надання споживчого кредиту від 04 квітня 20214 року, загальна сума заборгованості складає 23437,49 грн. з яких: 2499,99 грн. - заборгованість за основним боргом; 15687 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6000 грн. – заборгованість за відсотками за 96 календарних дні та штрафні санкції в розмірі 1250 грн.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка ОСОБА_1 суду не надала.

Встановивши, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 первісним кредитором на підставі укладеного 24 грудня 2024 року договору відступлення прав вимоги №24122924 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», відступлене позивачу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши положення ст. ст. 525, 526, 629, 1054 ЦК України, Закон України «Про електронну комерцію», дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Однак, задовольняючи позовні вимоги на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував того, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом апеляційний суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 04 квітня 2024 року між сторонами укладено договір про споживчий кредит, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 2 500 грн. строком на 360 днів. Договором визначено процентну ставку у розмірі 912,5 % річних, що відповідає 2,5 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до розрахунку кредитодавця, сума заборговансті відповідачки становить 25 437,49 грн.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Разом із тим при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню, суд повинен враховувати імперативні приписи законодавства, чинного на момент укладення та виконання договору.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Зокрема, пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання ним чинності, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів — 1,5 відсотка. Після закінчення зазначеного перехідного періоду діє загальне обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 відсотка.

Отже, умова договору про встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,5 відсотка не може застосовуватися у частині, що перевищує встановлені законом граничні розміри.

При цьому договір кредиту укладений 04 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX. Відтак до правовідносин сторін підлягають застосуванню встановлені цим Законом обмеження розміру денної процентної ставки.

Такий підхід узгоджується із правовим висновком, викладеним Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), у якій Верховний Суд зазначив, що встановлені Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки не поширюються на договір, укладений у 2021 році, якщо строк кредитування за ним не був продовжений після 24 грудня 2023 року.

Водночас наведений висновок підтверджує необхідність застосування встановлених законом обмежень до договору, укладеного вже після набрання чинності Законом № 3498-IX, як у цій справі.

Отже, застосування процентної ставку у розмірі 912,5 % річних за весь 360-денний період суперечить встановленому законом максимальному розміру денної процентної ставки.

Таким чином, проценти за користування кредитом у цій справі підлягають обчисленню в межах установлених законом граничних ставок за відповідні періоди.

Встановлено, що строк кредитування становить 360 днів — з 04 квітня 2024 року по 30 березня 2025 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 1.5.2 договору №1536701 про надання споживчого кредиту від 04 квітня 20214 року знижена процентна ставка 0,010% в день застосовується відповідно до наступних умов:

-якщо споживач до 14 квітня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить, кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платожів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`яву з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні (а.с. 74-75) вбачається, що 14 квітня 2024 року ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ТзОВ «Слон кредит» 65,01 грн., тобто виконано умови вищезазначеного пункту договору.

Встановлено, що з 04 квітня по 14 квітня 2024 року відсотки відповідачці нараховувалися за відсотковою ставкою 0,010 грн., тобто 2, 5 грн.

З 15 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року (6 днів) товариством нараховувались відсотки за максимальною денною ставкою 2,5 % Сума відсотків за цей період становить 375 грн.

Суд вважає підставними нарахування відсотків у зазначених розмірах за вказаний період.

Однак, з 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 продовжували нараховувати відсотки за данною ставкою 2,5%, з чим суд не погоджується, з огляду на таке.

При визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню, суд повинен враховувати імперативні приписи законодавства, чинного на момент укладення та виконання договору. Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Зокрема, пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання ним чинності, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка. Після закінчення зазначеного перехідного періоду діє загальне обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 відсотка.

Отже, умова договору про встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,5 відсотка не може застосовуватися у частині, що перевищує встановлені законом граничні розміри.

При цьому спірний договір укладений 04 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX. Відтак до правовідносин сторін підлягають застосуванню встановлені цим Законом обмеження розміру денної процентної ставки.

Такий підхід узгоджується із правовим висновком, викладеним Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), у якій Верховний Суд зазначив, що встановлені Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки не поширюються на договір, укладений у 2021 році, якщо строк кредитування за ним не був продовжений після 24 грудня 2023 року.

Наведений висновок підтверджує необхідність застосування встановлених законом обмежень до договору, укладеного вже після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Таким чином, проценти за користування кредитом у цій справі підлягають обчисленню в межах установлених законом граничних ставок за відповідні періоди. Строк кредитування становить 360 днів — з 04 квітня 2024 року по 30 березня 2025 року включно.

На підставі вказаного, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно (120 днів) товариством слід було застосувати максимальну денну ставку 1,5 %: 2 500 грн ? 1,5 % ? 120 = 4500 грн; а за період з 20 серпня 2024 року по 30 березня 2025 року включно (222 дні) за максимальною денною ставкою 1 %: 2 500 грн ? 1 % ? 222 = 5550 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом, який може бути врахований при визначенні заборгованості відповідачки становить: 2,5 грн + 375 грн + 4500 грн.+ 5550 грн = 10 427,50 грн.

Відповідно до матеріалів справи відповідачкою сплачено 65,01 грн., з яких 65,00 грн зараховано в рахунок погашення процентів, а 0,01 грн.- у рахунок погашення основної суми кредиту.

Отже, із максимально допустимого розміру процентів 10 427,50 грн. підлягає відрахуванню 65,00 грн, які вже сплачені відповідачкою у рахунок процентів: 10 427,50 грн. – 65,00 грн = 10 362,50 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідачки підлягають проценти за користування кредитом у розмірі 10 362,50 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню, становить: 2 499,99 грн. + 10 362,50 грн. = 12 862,49 грн.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та стягнення з неї на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст капітал» 10 362,50 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», а тому також підлягає зміні розподіл судових витрат.

Рішенням суду було стягнуто з відповідачки на користь позивача 4000 грн. витрат на профксійну правнису допомогу.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано договір про надання правової допомоги.

Суд першої інстанції, вважав, що визначена адвокатом сума гонорару є обґрунтованою, та такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих послуг, дійшов висновку, що з відповідачки необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача у розмірі 4000 гривень.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачка в апеляційній скарзі заперечень щодо не співмірності розміру заявлених вимог до стягнення витрат на правничу допомогу не подала.

Однак, в постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.

За наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають до часткового задоволення в сумі 12 862,49 грн. із заявлених 25437,49 грн., тобто такий позов задоволено на 50,56%.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, часткове задоволення позову товариства, колегія суддів виходячи з того, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, та прийшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2 022,40 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (50,56 %), з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1346,10 грн. (2662,40 грн. сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 50,56%).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на 49,44% у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 988,80 грн. судових витрат (2000 грн. сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 49,44 %).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на ОСОБА_2 покладено більшу суму судових витрат, їй необхідно сплатити на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 357,30 грн. (1346,10 грн. – 988,80 грн.).

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2026 року змінити в частині суми процентів за користування кредитом та розподілу судових витрат.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованістьза нарахованими відсоткамиза договором № 1536701 про надання споживчого кредиту від 04 квітня 2024 року в розмірі 10 362,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2 022,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в розмірі 988,80 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.