Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №306/292/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 306/292/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Собослоя Г.Г., Кожух О.А.,

з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,

представника позивача Ракущинець А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року (суддя Уліганинець П.І.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради про визнання недійсним договору оренди,

в с т а н о в и в:

В лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Свалявської міської ради про визнання недійсним договору оренди.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Клопотання мотивовано тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем та використовує спірну земельну ділянку для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, у зв`язку з чим, на думку відповідача, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. На підставі наведеного, представник відповідача просив закрити провадження у справі.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року клопотання задоволено. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради про визнання недійсним договору оренди закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, так як справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Закарпатської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець А.А., просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та направити справу для продовження розгляду по суті.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальним при розмежуванні юрисдикції є участь у земельних відносинах, з приводу яких виник спір, суб`єкта господарської діяльності.

Земельні правовідносини в даній справі виникли між Свалявською міською радою та позивачем щодо оренди земельної ділянки.

Наявність у позивача статусу підприємця з 8 вересня 2015 року не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

У разі позбавлення позивача статусу підприємця він не позбавляється набутих раніше цивільних прав і обов`язків фізичної особи, зокрема і права оренди на земельну ділянку.

На думку апелянта, наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Свалявської міської ради просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Вказує, що згідно із ч.1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4,45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Апелянт ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем та здійснює використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа земельної ділянки 0,3177 га, кадастровий номер земельної ділянки 2124010100:01:033:0035, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно Договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ракущинець А.А. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_1 укладав оспорюваний правочин як фізична особа, а тому спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства (ст. 19 ЦПК України). Посилання відповідача на те, що земельна ділянка має цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», не змінює того факту, що спір виник з приводу визнання недійсним правочину, стороною якого є фізична особа.

Інші учасники, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи належним чином, до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 02 січня 2019 року між Свалявською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3177 га, кадастровий номер 2124010100:01:033:0035, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з функціональним призначенням – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.11-20).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свалявської міської ради про визнання недійсним договору оренди, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення наступні частини Договору оренди земельної ділянки від 02.01.2019, укладеного між Свалявською міською радою та ОСОБА_1 , а саме: п. 43 в частині зміни розміру орендної плати у разі прийняття сесією Свалявської міської ради рішення про зміну розміру орендних ставок, а також п. 4.4 договору.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є фізичною особою-підприємцем, а спірна земельна ділянка використовується для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто у підприємницькій діяльності. Предметом спору є вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка використовується суб`єктом господарювання для здійснення господарської діяльності. За таких обставин спір виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із ч.2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці (п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України).

Наведене свідчить про те, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників.

Проте, земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами за умови використання орендованої земельної ділянки у своїй підприємницькій діяльності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 зазначено, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно із витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем із зареєстрованими видами діяльності. (а.с.36).

Відповідно до оскарженого договору оренди земельної ділянки від 02.01.201902 цільове використання земельної ділянки – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

На відповідній земельній ділянці з кадастровим номером земельної ділянки 2124010100:01:033:0035, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 20.08.2026 р. № 490738816, розташований об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером -557856421240.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 20.08.2026 р. № 490739220 ОСОБА_1 належить об`єкт нерухомого майна (РНО 557856421240) тип об`єкта: інше офіс та складські приміщення першого поверху, торгові приміщення другого поверху літ. «А», об`єкт житлової нерухомості: Ні.

За таких обставин, судом правильно визначено, що позов ОСОБА_1 до Свалявської міської ради про визнання недійсним договору оренди, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, залишити без задоволення.

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.09.2026.

Головуючий

Судді