Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №686/21080/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/21080/26

Провадження № 2-о/686/475/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Хараджі Н.В.,

присяжних Галка О.М., Ігнатенка О.А.,

за участю секретаря судового засідання Мельник А.А.,

за участю заявниці ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах

неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки – ОСОБА_2 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Заявник), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.09.2005.

У шлюбі народилась донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 17.05.2016.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 22.05.1969, батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 12.10.2005) та ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 25.11.2020).

З огляду на факт смерті батьків військовослужбовця ОСОБА_4 , коло заінтересованих осіб визначено Заявником у повній відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.

У вересні 2023 року ОСОБА_4 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

08.07.2024 ОСОБА_1 отримала Сповіщення сім`ї № 8709, в якому зазначено, що 05.07.2024 ОСОБА_4 зник безвісти в ході здійснення батальйоном штурмових дій для подальшого зайняття позиції поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

06.07.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 направлено заяву про визнання безвісти зниклим солдата ОСОБА_4 до начальника Бахмутського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області майору поліції Маряняну А.Г., в результаті чого 07.07.2024 органами Національної поліції внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052150000887, з правовою кваліфікацією частина перша статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (умисне вбивство) та розпочато досудове розслідування.

09.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до чергової частини ВнП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про зникнення її чоловіка, який зник безвісти в ході здійснення батальйоном штурмових дій для подальшого зайняття позицій поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області. На підставі цієї заяви Хмельницьким РУП ГУНП в Хмельницькій області відкрито кримінальне провадження № 12024243000002203 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Відповідно до витягу із наказу «Про результати службового розслідування за фактом встановлення обставин відсутності особового складу мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , які підпадають під ознаки осіб зниклих безвісти» від 20.07.2024 № 3160, відомо, що в період з 22 год. 09 хв. по 22 год. 37 хв. 05.07.2024 в ході наступально-штурмових дій з метою зайняти та в подальшому відновити в інженерному відношенні мотопіхотним батальйоном позицію «ОСКАР» РОП «ГРОЗА», зник безвісти (ймовірно загинув) стрілець - снайпер 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , про що рапортом № 16204 від 06.07.2024 доповів командир мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_8 .

26.05.2026 ОСОБА_1 подала заяву до Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) МВС України. До відповіді на заяву від 09.06.2026 № 29269-2026 додано Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, в якому зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_4 має статус: «Зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій)».

Додатково стороною Заявника скеровано адвокатські запити до ДП «Український національний центр розбудови миру» та до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, з метою отримання доказів, що містять відомості про те чи перебуває військовослужбовець ОСОБА_4 в полоні, чи включений він до Реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави агресора, а також до списків на обмін, та чи є достовірні відомості про його загибель.

У відповіді на адвокатський запит від 27.05.2026 № 08-06/27139 ДП «Український національний центр розбудови миру» зазначив, що за наявною інформацією дані про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні.

Згідно із випискою з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора від 27.05.2026 № 08-06/27139, підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство у розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста – відсутні; інформація про стан здоров`я від держави агресора через Центральне агентство у розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста – відсутня; підтвердження про перебування у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел – відсутні.

Забезпечення звільнення осіб, які перебувають у полоні, ведення відповідних перемовин та складання списків осіб, які перебувають у полоні та заявляються до обміну, віднесено до повноважень Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, утвореного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257.

У відповіді на адвокатський запит від 17.06.2026 № 222/кш/13258 Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими зазначив, що підтвердження про перебування в полоні, стан здоров`я та місце утримання від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони російської федерації - відсутнє.

Крім того, від представника військової частини НОМЕР_1 Циганюк Л.І. дізналась інформацію про те, що за допомогою засобів аеророзвідки (FPV-дронів) військовою частиною встановлено точні координати місцезнаходження тіла загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , проте у зв`язку з діючими обмеженнями щодо охорони військової таємниці, розголошення та надання точної геолокації цивільним особам є неможливим.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами, що підтверджують факт загибелі військовослужбовця є фотознімок, зроблений за допомогою FPV-дрону. На вказаному фото ОСОБА_1 впізнала свого чоловіка за сукупністю характерних індивідуальних ознак, зокрема статурою, анатомічними особливостями кінцівок (рук), а також за рисами обличчя, лисуватістю.

Факт зникнення безвісти підтверджується такими документами:

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом встановлення обставин відсутності особового складу мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , які підпадають під ознаки осіб зниклих безвісти» від 20.07.2024 № 3160;

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2024;

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.07.2024;

Фотографією, що зроблена за допомогою засобів аеророзвідки (FPV-дрону);

Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

Випискою з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні державиагресора.

Наведені документи є єдиними доступними Заявнику на даний час доказами, оскільки усі матеріали службового розслідування за фактом зникнення (загибелі) військовослужбовця перебувають у розпорядженні військової частини. За результатами усного звернення на «гарячу лінію» 10-тої окремої гірсько-штурмової бригади (військової частини НОМЕР_1 ) з питань супроводу родин полонених та зниклих безвісти особисто ОСОБА_1 роз`яснено, що надання копій матеріалів службового розслідування та їх розголошення є можливим виключно на підставі відповідної ухвали суду, оскільки такі містять охоронювану законом таємницю.

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, активні бойові дії у населеному пункті Берестове Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області тривали у період з 24.02.2022 до 22.01.2023, а з 23.01.2023 ця територія є тимчасово окупованою російською федерацією.

Отже, моментом з якого слід починати відлік дворічного строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України для оголошення фізичної особи померлим є день настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, оскільки така подія є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій. А саме, з 05.07.2024 - дати зникнення ОСОБА_4 безвісти в ході здійснення батальйоном штурмових дій для подальшого зайняття позиції поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

Оголошення померлим ОСОБА_4 необхідно Заявнику для реалізації особистих та майнових прав, для проведення державної реєстрації смерті в органах РАЦСу, отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника.

На момент звернення до суду із даною заявою ОСОБА_4 не з`являвся за місцем свого проживання більше двох років від дати, коли його визнано зниклим безвісти за особливих обставин, жодних відомостей про його місце перебування Заявнику не надходило.

Вважає, що наведені докази у своїй сукупності дають підстави для обґрунтованого припущення про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільця-снайпера 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України 05.07.2024 поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , просить оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільця - снайпера 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України 05.07.2024 поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Хараджу Н.В.

Відповідно до протоколу попереднього відбору присяжних від 14 липня 2026 року для участі у розгляді справи відібрано присяжних Галка Олександра Михайловича та Ігнатенка Олега Анатолійовича.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження.

12 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 — Дмитрієва Ігоря Олександровича — надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.07.2026 року відкрито провадження у цивільній справі №686/21080/26 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки – ОСОБА_2 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою.

Судове засідання по справі призначене в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, каб. 405, пов. 4) на 16 вересня 2026 року о 14 годині 30 хвилин.

Згідно тексту поданої до суду Заяви про оголошення фізичної особи померлою, ОСОБА_1 просить суд: оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільця - снайпера 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України 05.07.2024 поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

Стосовно відомих військовій частині НОМЕР_1 обставин інформують про таке. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3160 від 20.07.2024 року «Про результати службового розслідування за фактом встановлення обставин відсутності особового складу мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , які підпадають під ознаки осіб зниклих безвісти», вважати зниклими безвісти за особливих обставин стрільця – снайпера 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 ,…, з 06 липня 2024 року до часу надходження відомостей про винайдення особи, перебування в полоні чи загибелі. Факт зникнення безвісти військовослужбовців мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_7 …, солдата ОСОБА_9 ,... з вимогами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" стався під час проходження служби за мобілізацією в Збройних Силах України та пов`язаний з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зникнення безвісти сталося під час здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною.

Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, такі-як: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Такі висновки надані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2024 по справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24).

Згідно з пунктом 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі – Положення) військовослужбовці, які померли, загинули виключаються зі списків особового складу Збройних Сил України наказами по особовому складу командирів (начальників), яким надано право видавати накази по особовому складу, незалежно від номенклатури призначення.

Відповідно до пункту 247 Положення виключення зі списків особового складу Збройних Сил України військовослужбовців,визнаних судом безвісно відсутніми чи оголошених померлими, здійснюється на підставі рішень суду про таке визнання чи оголошення:

1) у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): осіб офіцерського складу - Міністром оборони України; осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу - командувачами видів Збройних Сил України, прирівняними до них особами і вище;

2) під час дії воєнного стану: осіб офіцерського складу - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України і вище, командиром військової частини НОМЕР_8 , керівником служби персоналу Міністерства оборони України; осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу – командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і вище.

Водночас, проаналізувавши предмет та підстави заяви, командування Військової частини НОМЕР_1 не може підтвердити або спростувати наявність підстав для оголошення померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи викладене, представник військової частини НОМЕР_1 просить долучити зазначені письмові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час судового розгляду.

15 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України — Дунаєва Максима Ігоровича — надійшли додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 686/21080/26 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки – ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Відділ ДРАЦС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою.

Заявниця просить суд оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата зникнення безвісти - 05.07.2024., місце зникнення безвісти – н.п. Берестове, Соледарської міської територіальної громади, Бахмутського району, Донецької області.

При розгляді справи просить врахувати наступне.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" (речення друге).

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Приписи частини 2 статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою саме у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

За змістом положень Закону України "Про оборону України" воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України.

Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України").

Таким чином, законодавець розмежовує категорії "воєнні дії", "збройний конфлікт" і "воєнний стан". Частина 2 статті 46 ЦК України послуговується категоріями саме "воєнні дії" і "збройний конфлікт", а не "воєнний стан". Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині 2 статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною 2 статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій.

Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою.

Речення друге частини 2 статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас посилатися на шестимісячний строк вбачається за можливе у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, за відсутності обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною 2 статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Словосполучення "від дня закінчення воєнних дій", особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Тобто, строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Зазначений строк виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі №376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. Наказ № 376 містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, у справах зазначеної категорії поміж іншого підлягають обов`язковому з`ясуванню часові характеристики ведення воєнних дій на конкретній території України, з урахуванням даних Наказу № 376.

Такі висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 року у справі № 755/11021/22, які просимо врахувати у нашій справі в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Згідно даних наказу № 376 на території н.п. Берестове, Соледарської міської територіальної громади, Бахмутського району, Донецької області код запису UA14020090030024194 активні бойові дії завершились 22.01.2023.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, представник просить суд врахувати зміст вищезазначених письмових пояснень під час ухвалення рішення у справі.

У судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи — Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) — у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник заінтересованої особи — військової частини НОМЕР_1 — скерував на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи — Міністерства оборони України — у додаткових письмових поясненнях просив розглянути справу за відсутності представника Міністерства оборони України.

Заслухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

За змістом статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою статті 46 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Таким чином, інститут оголошення фізичної особи померлою у справах, пов`язаних із воєнними діями, ґрунтується не на встановленні безпосереднього факту смерті за наявності беззаперечних доказів, а на встановленні судом обґрунтованого припущення про смерть особи з урахуванням усіх обставин її зникнення та наявних доказів.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 виходив із того, що при вирішенні питання про оголошення військовослужбовця померлим суд має оцінити сукупність доказів, які можуть свідчити про обставини зникнення особи, зокрема накази командира військової частини, бойові розпорядження, матеріали службових перевірок та кримінальних проваджень, інформацію державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- та відеоматеріали та інші докази. При цьому перелік таких доказів не є вичерпним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 дійшла висновку, що у справах про оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, може обчислюватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. При цьому зазначена норма пов`язує відповідний строк саме з воєнними діями та збройним конфліктом, а не з воєнним станом як таким. Для визначення часових характеристик бойових дій суд може використовувати офіційний перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Отже, для правильного вирішення цієї справи суду необхідно встановити не лише факт зникнення ОСОБА_4 , а й обставини, за яких він зник, характер виконуваного ним бойового завдання, місце, де востаннє було підтверджено його перебування, наявність чи відсутність відомостей про його можливе перебування в полоні або в іншому місці, а також визначити місце його ймовірної загибелі для цілей застосування частини другої статті 46 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-снайпера 3-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

У вересні 2023 року ОСОБА_4 був мобілізований до військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання в районі поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області ОСОБА_4 зник безвісти.

08 липня 2024 року заявницю було повідомлено про те, що її чоловік зник безвісти 05 липня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 3160 від 20 липня 2024 року ОСОБА_4 визначено таким, що зник безвісти за особливих обставин з 06 липня 2024 року до моменту встановлення його місця перебування, виявлення, потрапляння в полон або встановлення факту смерті.

Суд враховує, що зазначена в повідомленні дата зникнення — 05 липня 2024 року — та дата, зазначена в наказі військової частини, — 06 липня 2024 року — відрізняються на один день.

Разом із тим така розбіжність сама по собі не спростовує факту зникнення ОСОБА_4 та не створює невизначеності щодо основної обставини справи, оскільки всі наявні матеріали узгоджено свідчать про те, що його зникнення відбулося під час виконання бойового завдання у зазначеному районі на початку липня 2024 року. При цьому 05 липня 2024 року суд бере за дату ймовірної смерті з огляду на те, що саме ця дата зазначена як дата зникнення під час бойового завдання та є останньою встановленою датою його перебування у відповідних обставинах.

За фактом зникнення ОСОБА_4 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2024 року за № 12024052150000887 та 09 липня 2024 року за № 12024243000002203 за правовою кваліфікацією за частиною першою статті 115 КК України.

Відомості про ОСОБА_4 внесені до Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зі статусом «Зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій)».

Судом також встановлено, що після зникнення ОСОБА_4 здійснювалися заходи щодо перевірки можливості його перебування в полоні.

Зокрема, відповідно до відповіді Національного інформаційного бюро та ДП «Український національний центр розбудови миру» від 27 травня 2026 року № 08-06/27139 інформації про перебування ОСОБА_4 у полоні не отримано, у Реєстрі військовополонених відсутнє підтвердження його перебування в полоні з боку Міжнародного комітету Червоного Хреста або Російської Федерації, а також відсутня інформація про стан його здоров`я та місце утримання.

Відповідно до відповіді Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 17 червня 2026 року № 222/кш/13258 підтвердження факту перебування ОСОБА_4 у полоні, інформації про його стан здоров`я чи місце перебування від Міжнародного комітету Червоного Хреста або Російської Федерації також не надходило.

Таким чином, судом встановлено, що вжиті заходи щодо перевірки можливості перебування ОСОБА_4 у полоні позитивних результатів не дали, а відомостей, які б свідчили про його перебування серед живих, матеріали справи не містять.

Водночас із письмових пояснень військової частини НОМЕР_1 від 12 вересня 2026 року вбачається, що військова частина не може підтвердити або спростувати наявність підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим.

Суд оцінює цю обставину разом з іншими доказами, оскільки відсутність у військової частини можливості надати остаточне підтвердження факту смерті особи не є тотожною встановленню того, що особа є живою або що вона може перебувати в іншому місці.

Важливе значення для оцінки обставин справи має інформація про проведення військовою частиною пошукових заходів із використанням FPV-дрона, у результаті яких було виявлено тіло особи в районі виконання бойового завдання.

З огляду на характер бойових дій та безпекову ситуацію точні координати місця виявлення тіла військовою частиною не розголошуються, оскільки така інформація може містити відомості з обмеженим доступом.

Заявниця пояснила суду, що за наданою їй фотографією виявленого тіла вона впізнала свого чоловіка за сукупністю індивідуальних зовнішніх ознак, зокрема за формою тіла, кінцівками, анатомічними особливостями, рисами обличчя та характерною відсутністю волосся.

Суд не розглядає зазначене впізнання як самостійний та безумовний доказ смерті ОСОБА_4 , оскільки за обставин цієї справи відсутня можливість провести безпосередню ідентифікацію тіла у встановленому порядку. Разом із тим наведені пояснення заявниці підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зокрема з документами військової частини про виконання бойового завдання, фактом зникнення ОСОБА_4 саме в цей час та в цьому районі, матеріалами кримінальних проваджень, відомостями Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також відсутністю підтверджених відомостей про його перебування в полоні чи в іншому місці.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що обставини зникнення ОСОБА_4 мають характер обставин, що об`єктивно загрожували його життю та дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про його загибель під час виконання бойового завдання.

При цьому суд бере до уваги не окремий доказ, а сукупність взаємопов`язаних обставин: проходження ОСОБА_4 військової служби; виконання ним бойового завдання; зникнення під час такого завдання; відсутність будь-якого зв`язку після зазначеної події; внесення відомостей про його зникнення до відповідних державних реєстрів та ЄРДР; безрезультатність заходів щодо встановлення його місця перебування; відсутність підтвердження перебування в полоні; інформацію військової частини про виявлення тіла в районі виконання бойового завдання; а також пояснення заявниці щодо впізнання особи за фотографією.

Сукупність зазначених доказів, на переконання суду, утворює узгоджену систему фактичних даних, яка дозволяє зробити саме обґрунтоване припущення про загибель ОСОБА_4 , що відповідає правовій природі інституту оголошення особи померлою.

Оцінюючи письмові пояснення представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 від 12 вересня 2026 року та представника Міністерства оборони України Дунаєва Максима Ігоровича від 15 вересня 2026 року, суд виходить із того, що відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо письмових пояснень представника військової частини НОМЕР_1 суд зазначає, що військова частина не підтвердила та не спростувала наявність підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим.

Разом із тим зазначені пояснення містять відомості, які мають значення для встановлення обставин справи. Зокрема, військова частина підтверджує, що ОСОБА_4 проходив військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України, його зникнення відбулося під час виконання військового обов`язку, у зв`язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони України, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області, а також що він був визначений таким, що зник безвісти за особливих обставин.

Таким чином, у цій частині письмові пояснення військової частини не спростовують встановлених судом обставин, а навпаки, узгоджуються з іншими доказами у справі щодо проходження ОСОБА_4 військової служби, виконання ним бойового завдання та обставин його зникнення.

Те, що військова частина не може підтвердити або спростувати наявність підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим, саме по собі не свідчить про відсутність таких підстав, оскільки питання про оголошення фізичної особи померлою відповідно до статті 46 ЦК України належить до компетенції суду та вирішується на підставі оцінки всієї сукупності досліджених доказів.

Щодо письмових пояснень представника Міністерства оборони України суд бере до уваги викладену в них правову позицію щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України, зокрема щодо спеціального характеру передбачених цією нормою строків, необхідності врахування конкретних обставин справи, а також територіальних і часових характеристик воєнних дій.

Водночас суд не погоджується з тими доводами, які за своїм змістом можуть бути розцінені як такі, що виключають можливість застосування у цій справі речення другого частини другої статті 46 ЦК України лише з огляду на те, що ймовірна загибель ОСОБА_4 відбулася під час активних бойових дій.

Саме по собі зникнення особи під час активних бойових дій не є підставою для автоматичного висновку про неможливість обчислення шестимісячного строку в майбутньому. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, такий строк у відповідних справах обчислюється від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі особи. Верховний Суд також наголошував, що частина друга статті 46 ЦК України пов`язує відповідний правовий механізм саме з воєнними діями та збройним конфліктом, а не з воєнним станом як таким.

Отже, для вирішення питання про дотримання шестимісячного строку суд має встановити територію ймовірної загибелі особи та визначити дату закінчення активних бойових дій на відповідній території, а не виходити виключно з дати зникнення особи.

Посилання представника Міністерства оборони України на необхідність врахування обставин, які можуть перешкоджати встановленню фактичної долі зниклої особи, суд враховує. Саме з цією метою судом у цій справі перевірено наявність відомостей про можливе перебування ОСОБА_4 у полоні, стан його здоров`я та місце перебування, досліджено відомості військової частини, матеріали кримінальних проваджень, інформацію з Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також інші наявні у справі докази.

За результатами такої перевірки судом не встановлено жодних підтверджених відомостей про те, що після 05 липня 2024 року ОСОБА_4 залишався живим, перебував у полоні або перебуває в іншому встановленому місці.

Не може бути прийнятий і можливий висновок про те, що відсутність безпосереднього документального підтвердження смерті ОСОБА_4 сама по собі виключає можливість його оголошення померлим. Такий підхід не відповідав би правовій природі інституту оголошення фізичної особи померлою, оскільки відповідно до статті 46 ЦК України суд у цій категорії справ встановлює юридичну презумпцію смерті особи на підставі оцінки обставин її зникнення та сукупності доказів, а не встановлює факт смерті в порядку, передбаченому для встановлення факту смерті за наявності безпосередніх доказів.

При цьому суд не ототожнює відсутність відомостей про особу з доказом її смерті, а оцінює таку обставину лише у взаємному зв`язку з іншими доказами, зокрема з фактом виконання ОСОБА_4 бойового завдання, його зникненням за конкретних обставин, проведенням пошукових заходів, інформацією про виявлення тіла в районі виконання бойового завдання, відсутністю підтверджених відомостей про перебування в полоні та іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд не відхиляє письмові пояснення представників заінтересованих осіб у цілому, а надає оцінку кожному наведеному в них доводу окремо та у взаємному зв`язку з іншими доказами. Пояснення військової частини НОМЕР_1 у частині фактичних обставин проходження служби та зникнення ОСОБА_4 узгоджуються з іншими матеріалами справи, тоді як наведені Міністерством оборони України правові доводи щодо необхідності врахування територіальних і часових характеристик воєнних дій суд враховує при вирішенні питання про дотримання строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України.

Водночас суд не погоджується з будь-яким тлумаченням зазначених пояснень, відповідно до якого сама по собі відсутність безпосереднього підтвердження смерті або факт зникнення особи під час активних бойових дій виключають можливість оголошення її померлою після спливу встановленого законом мінімального шестимісячного строку. Такий висновок не узгоджується зі змістом частини другої статті 46 ЦК України та правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цієї норми.

Щодо місця ймовірної загибелі та дотримання строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України.

Вирішуючи питання про можливість оголошення ОСОБА_4 померлим до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, суд окремо перевіряє дотримання передбаченого законом мінімального шестимісячного строку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, шестимісячний строк у справах цієї категорії має обчислюватися передусім від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі особи. Такий підхід зумовлений тим, що воєнні дії мають конкретні територіальні та часові характеристики, а тому для застосування частини другої статті 46 ЦК України необхідно встановити саме відповідну територію ймовірної загибелі.

У цій справі за матеріалами військової частини та іншими дослідженими судом доказами місце останнього підтвердженого перебування ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання визначено як район поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

При визначенні території ймовірної загибелі суд виходить не лише з формального зазначення назви населеного пункту, а з характеру та змісту бойового завдання, місця виконання військовослужбовцем визначених йому завдань, обставин його зникнення, інформації військової частини про проведення пошукових заходів та виявлення тіла саме в районі виконання цього бойового завдання.

Таким чином, суд співвідносить зазначений у матеріалах справи район виконання бойового завдання та ймовірної загибелі ОСОБА_4 з відповідною адміністративно-територіальною одиницею, щодо якої офіційним Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначено часові межі ведення активних бойових дій.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, щодо відповідної території, на якій знаходиться населений пункт Берестове, дата припинення активних бойових дій визначена 22 січня 2023 року.

При цьому суд враховує, що після припинення активних бойових дій відповідна територія може мати статус тимчасово окупованої. Однак для цілей частини другої статті 46 ЦК України визначальним є встановлення дати припинення саме активних бойових дій на території ймовірної загибелі, а не дата припинення тимчасової окупації чи припинення воєнного стану в Україні. Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/11021/22.

Отже, шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 46 ЦК України, у даному випадку розпочався з 22 січня 2023 року та на момент звернення заявниці до суду і розгляду справи сплив.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 25 серпня 2026 року у справі № 686/27873/25, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року скасовано, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року залишено в силі.

Зазначена постанова Верховного Суду підлягає врахуванню судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України як акт касаційного перегляду у правовідносинах щодо оголошення військовослужбовця померлим. Водночас суд виходить із того, що кожна справа підлягає вирішенню з урахуванням установлених саме в ній фактичних обставин та доказів.

У цій справі, на відміну від ситуації, за якої неможливо визначити місце ймовірної загибелі або встановити дату припинення активних бойових дій на відповідній території, судом встановлено конкретний район виконання бойового завдання, обставини зникнення військовослужбовця, наявність відомостей про проведення пошукових заходів та відсутність підтверджених даних про його перебування в полоні чи в іншому місці.

Таким чином, правових підстав вважати заяву передчасною з огляду на недотримання мінімального шестимісячного строку суд не встановив.

Суд також бере до уваги, що метою встановленого законом строку є запобігання передчасному оголошенню особи померлою в умовах, коли вона може залишатися живою, перебувати в іншому місці, у полоні або бути позбавленою можливості повідомити про себе. У цій справі судом перевірено відповідні обставини, однак позитивних результатів такі перевірки не дали.

За таких обставин подальше очікування спливу дворічного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, за наявності встановлених судом конкретних обставин цієї справи не є необхідним для застосування передбаченого законом правового механізму захисту прав заявниці та її малолітньої дитини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 з 14 вересня 2005 року, а їхня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є малолітньою дитиною ОСОБА_4 .

Звернення до суду із заявою про оголошення ОСОБА_4 померлим зумовлене необхідністю усунення правової невизначеності, що виникла у зв`язку з його тривалою відсутністю, а також необхідністю оформлення відповідних особистих немайнових і майнових прав заявниці та її дитини.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що сукупність досліджених доказів та встановлених фактичних обставин дає достатні підстави для обґрунтованого припущення про загибель ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

При цьому суд виходить саме з правової конструкції оголошення фізичної особи померлою, яка передбачає можливість встановлення дати її ймовірної смерті за наявності достатніх підстав для такого припущення, а не з необхідності встановлення факту смерті безпосередніми та беззаперечними доказами.

За змістом частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

З огляду на встановлені судом обставини останнього підтвердженого перебування ОСОБА_4 , дату виконання ним бойового завдання, дату зникнення, відсутність після цього будь-яких відомостей про його перебування серед живих, результати проведених перевірок щодо можливого полону та інші досліджені докази, суд вважає обґрунтованим визначити датою його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку про наявність передбачених статтею 46 ЦК України підстав для оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим із визначенням датою його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Такий висновок суду ґрунтується на належних та допустимих доказах, досліджених безпосередньо під час розгляду справи, їх оцінці в сукупності та взаємному зв`язку, відповідає встановленим фактичним обставинам справи, положенням статті 46 ЦК України та правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 263–265, 293, 294, 305–309 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 46, 47 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрільця - снайпера 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України 05.07.2024 поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 25.09.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа

Присяжні О.М. Галко

О.А. Ігнатенко