Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №670/283/25 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/283/25

Провадження № 2/670/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Солов`я О.В.

відповідача - ОСОБА_3

представник третьої особи Деражнянського відділу ДРАЦС - не з`явилася

представник третьої особи військової частини НОМЕР_1 - не з`явився

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України, військова частина НОМЕР_1 про визнання батьківства та внесення змін в актові записи про народження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Соловей Олександр Васильович, до ОСОБА_3 у якій позивач просить:

- визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 1 від 15 січня 2010 року, складеного Нетечинецькою сільською радою, зазначивши у розділі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у графі «прізвище дитини» - ОСОБА_5 ;

- визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язати Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 5 від 27 липня 2012 року, складеного Нетечинецькою сільською радою, зазначивши у розділі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у графі «прізвище дитини» - ОСОБА_5 ;

- визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 15 від 17 лютого 2021 року, складеного Віньковецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький), зазначивши у розділі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у графі «прізвище дитини» - ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 . За фактом його народження Нетечинецькою сільською радою здійснено актовий запис про народження № 1 від 12 січня 2010 року та видано свідоцтво про народження НОМЕР_2 . Відповідно до даного свідоцтва батьками дитини є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_6 . За фактом її народження Нетечинецькою сільською радою здійснено актовий запис про народження № 5 від 27 липня 2012 року та видано свідоцтво про народження НОМЕР_3 . Відповідно до даного свідоцтва батьками дитини є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_7 . За фактом його народження Віньковецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) здійснено актовий запис про народження № 15 від 17 лютого 2021 року та видано свідоцтво про народження НОМЕР_4 . Відповідно до даного свідоцтва батьками дитини є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Реєстрація дітей проведена відповідно до статті 135 СК України, тобто за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дітей записано за її вказівкою.

02 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб, який зареєстровано Віньковецькою селищною радою, актовий запис № 54. Після укладення шлюбу сторони обрали спільне прізвище ОСОБА_5 .

09 квітня 2025 року сторони звернулися до Деражнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області подавши заяви про визнання батьківства їхніх трьох дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Рішеннями Деражнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) № 11/31.6-62, № 12/31.6-62, № 13/31.6-62 від 09 квітня 2025 року у внесенні запису до актового запису про батька ОСОБА_1 відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

На підтвердження свого батьківства позивач зазначає, що з 2009 року проживає з відповідачем без реєстрації шлюбу, як чоловік та дружина. Діти визнають його за батька, називають батьком. Він з народження визнає їх своїми дітьми, уся його родина визнає його батьком дітей.

Процесуальні дії суду у справі та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 01.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Також даною ухвалою постановлено витребувати у Деражнянському відділі ДРАЦС копії актових записів про народження дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Витребувані документи надійшли до суду 21.05.2025, надано копії актових записів про народження дітей: ОСОБА_4 (актовий запис № 1 від 15.01.2010), ОСОБА_6 (актовий запис № 5 від 27.07.2012) та ОСОБА_7 (актовий запис №15 від 17.02.2021).

Ухвалою суду від 27.05.2025 залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору - Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області. Підготовче засідання відкладено на 12.06.2025.

У підготовчому засіданні ухвалою суду від 12.06.2025 залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - військову частину НОМЕР_1 .

У підготовчому засіданні 12.06.2025 представник позивача Соловей О.В. підтримав заявлене при поданні позову клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, виконання якої просив доручити Хмельницькому НДЕКЦ МВС України.

Ухвалою суду від 12.06.2025 за клопотанням представника позивача призначено судову генетично-молекулярну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького НДЕКЦ МВС України, провадження у справі, відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст.252 ЦПК України, на строк проведення експертизи зупинено.

31.07.2025 до канцелярії суду надійшло клопотання експерта, в якому він просив уточнити зміст питань, поставлених на вирішення експертам, з метою забезпечення об`єктивної та коректної відповіді на поставлені судом питання щодо біологічного батьківства.

Ухвалою суду від 11.08.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання для вирішення клопотання експерта та повідомлено учасників справи про дату підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.08.2025 за клопотанням експерта уточнено зміст питань, поставлених на вирішення судової генетично-молекулярної експертизи, проведення якої доручено експертам Хмельницького НДЕКЦ МВС України, провадження у справі зупинено.

06.10.2025 до канцелярії суду надійшло клопотання експерта, в якому він просив зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з`явитися разом для відбору експериментальних зразків та для здійснення оплати проведеної експертизи.

13.10.2025 судом було направлено зазначеним особам відповідне повідомлення та копію клопотання експерта.

09.12.2025 до канцелярії суду надійшло повідомлення Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.11.2025, що неявка ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 унеможливила проведення дослідження, відтак ухвала суду про призначення судової генетично-молекулярної експертизи повернуто без виконання.

Ухвалою суду від 17.12.2025 поновлено провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 27.01.2026.

27.01.2026 підготовче засідання відкладено у зв`язку із неявкою сторін на 17.02.2026.

Ухвалою суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання на 12.03.2026.

В судовому засіданні 12.03.2026 судом встановлено такий порядок дослідження доказів: вступне слово учасників справи, допит свідків, дослідження письмових доказів, що містяться в матеріалах справи. Після допиту свідків оголошено перерву до 01.04.2026.

Представник позивача Соловей О.В. в судовому засіданні зазначив, що позивач та відповідач проживали разом з 2009 року. Вели спільний побут та господарство. Під час спільного проживання у сторін народилося троє спільних дітей: ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_7 . Вказує, позивач та відповідач в зареєстрованому шлюбі на той час не перебували, позивач заяви про визнання батьківства не подавав, тому дані діти були зареєстровані за вказівкою матері. Позивач забирав дітей з пологового будинку, займався їхнім вихованням, водив до школи. Коли сторони в 2024 році уклали шлюб, вони звернулися до органів ДРАЦС з метою зареєструвати батьківство позивача належним чином, однак їм було відмовлено, відтак позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Наголошував, що при вирішенні даної категорії справ, суд повинен керуватися якнайкращими інтересами дитини. Коли діти живуть не лише фактично, а й офіційно в повноцінній сім`ї, коли є мама і тато, це відповідає найкращим інтересам дитини. На даний момент біологічний батько дітей позбавлений можливості безпосередньо представляти їхні інтереси як батько, як їхній законний представник. Також посилався на те, що позивач є військовослужбовцем, є учасником бойових дій, має певні пільги, однак його діти позбавлені можливості ними скористатися.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 12.03.2026 позовні вимоги визнала, повідомила, що ОСОБА_1 дійсно є батьком трьох дітей, вони постійно проживали однією сім`єю з 2009 року, однак офіційно шлюб не реєстрували. Підтвердила, що батько дітей був записаний під час реєстрації їхнього дня народження з її слів, оскільки вони з позивачем не перебували офіційно в зареєстрованому шлюбі. Пояснити чому не реєстрували шлюб з позивачем суду не змогла.

Судові засідання 01.04.2026 та 15.04.2026 відкладено у зв`язку із неявкою відповідача.

07.05.2026 та 28.05.2026 судові засідання відкладено за клопотанням представника позивача у зв`язку з необхідність подати додаткові докази медичного характеру, які можуть підтвердити батьківство позивача, однак були відсутні на момент подання позовної заяви.

В судовому засіданні 24.06.2026 додаткові докази заявлені стороною позивача до суду не надано, тому судом досліджено письмові докази наявні у матеріалах справи та оголошено перерву, у зв`язку з визнанням судом необхідним викликати позивача в судове засідання для надання ним особистих пояснень, оскільки обставини справи стосуються фактів, які безпосередньо може пояснити лише особисто позивач, а не його представник.

Представник позивача щодо неможливості проведення призначеної за його клопотанням ухвалою суду від 12.06.2025 судової генетично-молекулярної експертизи зазначив, що відповідач повідомила позивачу, що на виклик експерта до експертної установи вона не поїде, явку дітей не забезпечить, оскільки в сім`ї з трьох дітей відсутні кошти для оплати експертизи, відтак і позивач не з`явися до експертної установи, оскільки перебував на військовій службі. З огляду на наведені обставини, генетично-молекулярна експертиза не була проведена, однак звертав увагу суду, що висновок експертизи не є єдиним та виключним доказом для підтвердження батьківства, а суд повинен оцінювати усі інші докази в сукупності, які належним чином підтверджують батьківство.

Відповідач ОСОБА_3 щодо не прибуття для проведення експертизи пояснила, що у неї троє дітей, її сім`я не має таких значних коштів на проведення експертизи.

В судовому засіданні 09.07.2026 судом в присутності законного представника, працівника служби у справах дітей заслухано пояснення неповнолітнього ОСОБА_4 , а також малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , оголошено перерву до 23.07.2026.

23.07.2026 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача, з врахуванням перебування головуючого у щорічній основній відпустці на 11.09.2026.

11.09.2026 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що одружений з відповідачем та проживає разом з нею з 2009 року. Разом з дружиною виховують трьох спільних дітей. ОСОБА_10 народився в 2010 році, ОСОБА_11 в 2012 році, ОСОБА_12 в 2021 році. Постійно проживали разом, спершу в с. Мержиївка, Хмельницької області, близько десяти років, потім переїхали в с. Майдан-Олександрівський, де проживають близько семи років. Періодів коли б вони не проживали разом з сім`єю не було. Стосунки з відповідачем офіційно не оформляли, оскільки тоді у сім`ї було складне матеріальне становище, користувалися пільгами від держави, такі були часи. Під час реєстрації народження дітей був присутній, однак спільної заяви сторони не подавали. Шлюб уклали лише в грудні 2024 року. Діти називають його батьком, він їх своїми дітьми. З огляду на зазначене, просив задовольнити позов та визнати за ним батьківство трьох його дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7

11.09.2026 в судовому засіданні представник позивача Соловей О.В. просив поновити строк та долучити до матеріалів справи висновок молекулярно-генетичного дослідження від 20.07.2026, оскільки можливості провести раніше дане дослідження у них не було, через службу позивача в Збройних Силах України, а також перебування старшого сина за кордоном та складне матеріальне становище сім`ї, тому збирали кошти для його проведення. А також просив долучити до матеріалів справи фотокартки, на яких зображені діти разом з позивачем, що слугує документальним підтвердженням, що позивач з раннього віку виховує дітей та доводиться їм батьком.

Зазначив, що під час судового розгляду було встановлено батьківство позивача відносно трьох його дітей, що підтверджується як позовною заявою, так і доданими до неї доказами, а також поясненнями сторін у справі та свідків. Відтак вважає, що наявні усі підстави для задоволення позову.

11.09.2026 судом заслухано особисті пояснення позивача, за клопотанням представника позивача поновлено строк та долучено до матеріалів справи висновок молекулярно-генетичної експертизи та спільних фото позивача з дітьми.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні під час виступу в судових дебатах позовні вимоги визнала повністю, підтвердила, що на доданих представником позивача фото її діти з позивачем їхнім батьком в дитячому віці дітей, а також підтвердила відсутність можливості проведення молекулярно-генетичного дослідження, оскільки в сім`ї не було коштів для її проведення та старший син перебував за кордоном в Польщі. Просила позов задовольнити.

Представник третьої особи Деражнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Софія Шваєнко, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, в судові засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи. В задоволенні позовних вимог покладається на думку суду.

Представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, в судові засідання не з`явився, клопотань про відкладення засідання до суду не надходило.

У судовому засіданні 11.09.2026 закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами, перейдено до судових дебатів та завершено стадію судових дебатів.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання, судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення і повідомлено учасників справи про дату та час його проголошення - 21 вересня 2026 року о 15 год 00 хв.

З`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, визнання відповідачем позову, заслухавши покази свідків, пояснення неповнолітніх дітей, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд встановив такі фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Нетечинецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , у графі «батько» зазначений - ОСОБА_8 , громадянин України, «мати» - ОСОБА_9 , громадянка України (а.с.6).

Відповідно копії актового запису про народження № 1 від 15 січня 2010 року Нетечинецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області, державна реєстрація народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). У графі «батько» зазначений - ОСОБА_13 , «мати» - ОСОБА_9 , громадянка України. На підставі даного актового запису видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 Нетечинецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області (а.с.36).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 27 липня 2012 року Виконавчим комітетом Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , у графі «батько» зазначений - ОСОБА_8 , громадянин України, «мати» - ОСОБА_9 , громадянка України (а.с.7).

Відповідно до копії актового запису про народження № 5 від 27 липня 2012 року Виконавчим комітетом Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, державна реєстрація народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). У графі «батько» зазначений - ОСОБА_8 , громадянин України, «мати» - ОСОБА_9 , громадянка України (а.с.37).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 17 лютого 2021 року Віньковецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький), ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , у графі «батько» зазначений - ОСОБА_8 , громадянин України, «мати» - ОСОБА_9 , громадянка України (а.с.8).

Відповідно копії актового запису про народження № 15 від 17 лютого 2021 року Віньковецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький), державна реєстрація народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). У графі «батько» зазначений - ОСОБА_8 , громадянин України, «мати» - ОСОБА_9 , громадянка України (а.с.38).

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 від 10 лютого 2006 року судом встановлено особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою с. Майдан Карачієвецький, РНКПП НОМЕР_9 (а.с.4-5).

Згідно із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02 грудня 2024 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №54. Прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_5 (а.с.9).

Згідно із довідкою форми 5 ОСОБА_1 з 10.03.2023 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.52).

Рішеннями Деражнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) № 11/31.6-62, № 12/31.6-62, № 13/31.6-62 від 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до актового запису про батька дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та рекомендовано звернутися до суду (а.с.11-13).

Відповідно до акта обстеження проживання громадян від 16.04.2025 проведеного комісією у складі бібліотекаря - ОСОБА_14 , в присутності свідків: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 встановлено факт проживання без реєстрації з 2009 по 2025 роки ОСОБА_1 з ОСОБА_9 , які вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно свідчень сусідів, комісією встановлено, що неповнолітні діти проживали разом з ним та знаходились на його утриманні (а.с.13).

Відповідно до довідки Майдано-Олександрівського старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 103 від 01.04.2025 ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . До складу його сім`ї входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають за даною адресою без реєстрації (а.с.14).

Допитана у судовому засіданні 12.03.2026 свідок ОСОБА_17 повідомила, що є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 . Проживає в АДРЕСА_2 . З 2009 року її брат проживає з ОСОБА_18 . В 2010 році у них народився ОСОБА_10 , в 2012 році ОСОБА_19 , а в 2021 ОСОБА_20 . Діти називають його батьком, він визнає їх за своїх дітей. Оскільки вони були не розписані дітей записали за прізвищем матері. ОСОБА_1 був приписаний на батьківській хаті, але постійно проживав з сім`єю за адресою АДРЕСА_1 .

Допитана у судовому засіданні 12.03.2026 свідок ОСОБА_21 повідомила, що проживає в с. Мержиївка Хмельницької області, була сусідкою ОСОБА_1 . Зазначила, що позивач та відповідач жили рік до одруження. Одружилися в 2009 році, через рік в 2010 році народився ОСОБА_10 . Згодом народилися ще ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . ОСОБА_22 відноситься до дітей як батько, діти називають його татом. Проживали спочатку однією сім`єю біля свекрухи, потім придбали хату і переїхали. З приводу того, що ОСОБА_1 не був записаний батьком дітей, пояснила, що на той час в сім`ї ОСОБА_5 було складне матеріальне становище, а так відповідач ОСОБА_18 отримувала соціальні виплати (пільги), як мати-одиначка.

Неповнолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні в присутності законного представника та працівника служби у справах дітей повідомив, що проживає в АДРЕСА_1 . Закінчив десятий клас, перейшов в одинадцятий. ОСОБА_1 являється йому батьком, ОСОБА_3 - матір`ю. З батьком ОСОБА_1 проживає все своє життя. З ними також проживають його сестра та брат. Вони вважають його батьком, ОСОБА_1 вважає їх своїми дітьми. Проживали постійно разом, вказав, що не було періодів, коли вони б проживали окремо без батька ОСОБА_1 , він завжди був з ними. Вихованням та навчання займалася як мати так і батько. Бабуся проживає на сусідній вулиці. На запитання представника служби у справах дітей, чому ОСОБА_1 не записаний в його свідоцтві про народження як батько - пояснив, що не знає чому так сталося, завжди вважав ОСОБА_1 своїм батьком, жодних питань в нього не виникало, тиску з боку дорослих на нього не було. Його сім`я завжди складалася з мами і тата, а також брата та сестри. Батько досить багато часу приділяв його вихованню та саморозвитку. Водночас він в свою чергу допомагав батьку по господарству та в гаражі.

Малолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні в присутності законного представника та працівника служби у справах дітей повідомила, що проживає в АДРЕСА_1 . Навчається в школі. ОСОБА_1 доводиться їй батьком, ОСОБА_3 - матір`ю. Батька знає від народження. Люблять разом проводити час, грати в різні ігри, наприклад, морський бій. Батько часто допомагає їй з уроками, люблять разом готувати. Декілька разів переїжджали, але постійно жили усі разом. Називає ОСОБА_1 батьком. Пояснила, що її прізвище ОСОБА_23 , оскільки батьки не були розписані в РАЦСі, мама записала її на своє прізвище. Розпис все відкладали на потім, далі почалася війна, і це питання відклалося. Є дитячі фото, на яких є вона, брати та їхні батьки.

Малолітній ОСОБА_7 в судовому засіданні в присутності законного представника та працівника служби у справах дітей повідомив, що йому п`ять років, його батька звати ОСОБА_22 . По батькові він ОСОБА_24 . Називає його татом, який постійно з ними проживав. Тато купує йому іграшки, проводить з ним час.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 20.07.2026 № 55428 (надалі - висновок), про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України повідомлено.

Відповідно до даного висновку:

- ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999992 %;

- ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999998 %;

- ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 %. (том № 2, а.с.14-44).

Судом також досліджено надані позивачем фотознімки, на яких зображені на відпочинку та в побуті ОСОБА_1 разом із дітьми в їхньому молодшому віці, а саме з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.45-46).

Усі учасники процесу підтвердили, що на долучених фотознімках відображений позивач зі своїми дітьми, які надавали свої пояснення суду під час судового розгляду та є дітьми позивача з відповідачем. Протилежного судом не встановлено.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку за своїм внутрішнім переконанням, кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, заслухавши свідків та з`ясувавши думку дітей, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права щодо визнання батьківства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2023 року у справі № 592/4443/17 (провадження № 61-9923св22) зазначено: "відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це".

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина перша статті 263 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статі 76, 77, 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 297/3225/16-ц (провадження № 61-19259св19) зазначено, що: "відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Комплексний аналіз норм пункту 3 частини першої статті 43, статті 180, частин першої, другої статті 227 ЦПК України свідчить, що про визнання обставин учасниками справи має, в тому числі, бути зазначено в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників або іншим чином визнано ці обставини саме під час розгляду спору в суді, а не поза його межами".

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Положеннями ст. 3, 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Судове провадження стосовно визнання батьківства або його оспорювання стосується приватного життя гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що: "хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі "Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)" [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

При цьому положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Так, відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Отже, при вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до п. 4, 9 даної Постанови справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині 3 статті 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо: - дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина 1 статті 135 СК України). Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Щодо предмета доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За змістом ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Отже, приписами статті 128 Сімейного кодексу України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Нормативне тлумачення статті 128 Сімейного кодексу України свідчить про те, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального закону України. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, останній оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Отже, стаття 128 Сімейного кодексу України чітко передбачає що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Висновок експертизи хоч і є найвагомішим доказом, проте не є єдиним можливим доказом батьківства. Суд може визнати батьківство на підставі сукупності інших доказів, якщо експертиза з об`єктивних причин не може бути проведена протягом розумного строку.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Таким чином, слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21.

З огляду на наведене, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Відтак обставини, що входять до предмету доказування, можуть встановлюватися такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності, а висновок експертизи є лише одним із видів доказів та засобів доказування. При цьому, доказами визнання батьківства можуть бути письмові документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування тощо). Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти у тому числі систематичне надання особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру такої допомоги.

Водночас, висновок судової генетично-молекулярної експертизи дійсно має важливе значення в процесі дослідження визнання батьківства, проте даний висновок є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відтак у разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається визнання батьківства на підставі інших доказів.

Так, призначена судова генетично-молекулярна експертиза за ухвалою суду від 12.06.2025 проведена не була. Фактично ухвала суду від 12.06.2025 про призначення за клопотанням представника позивача судової генетично-молекулярної експертизи не виконана, оскільки згідно із повідомленням Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.11.2025 неявка ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 унеможливила проведення дослідження, відтак ухвала суду про призначення судової генетично-молекулярної експертизи повернуто без виконання.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц вказав, що законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб які ухиляються від участі в експертизі. Важливим є встановлення ухилення осіб як умисних дій внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання яке для них має значення. Наслідком може бути визнання судом факту для з`ясування якого експертиза була призначена або відмова у його визнанні.

Однак також Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 334/6732/21 застеріг що суд повинен чітко розрізняти ухилення від експертизи та наявність об`єктивних перешкод для участі в ній. У цій справі відповідачка вказувала що не ухиляється від проведення експертизи водночас неможливість проведення полягала у об`єктивних причинах - відсутності коштів для її оплати, тому відсутні правові підстави для задоволення позову відповідно до статті 109 ЦПК України. Оскільки для застосування статті 109 ЦПК, суд повинен переконатися що сторона саме ухиляється від експертизи а не має об`єктивних перешкод. Якщо сторона демонструє готовність до проведення експертизи але не має можливості оплатити її проведення суд повинен надати оцінку іншим доказам наявним в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд зауважує, відсутність коштів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи або її не проведення не є безумовною підставою для відмови у визнанні батьківства у даній справі. Оскільки чинне законодавство не містить вимоги про обов`язковість у даних справах для захисту найкращих інтересів дітей виключно наявність судової молекулярно-генетичної експертизи, відтак суд зобов`язаний оцінити інші наявні докази у їх сукупності і не ставити в залежність долю трьох дітей, захист їхніх прав та інтересів відповідно до матеріального становища їхніх батьків.

Суд враховуючи те, що визнання батьківства необхідне для повноцінного життя та розвитку дітей, захисту їхніх прав та інтересів, як в дитячому віці так і у майбутньому, зокрема для належного життя, навчання, отримання певного майна та в подальшому спадкування після смерті своїх батьків, суд дійшов висновку, що визнання батьківства перебуває в якнайкращих інтересах дітей. Окрім того, визнання батьківства належить до сфери приватного життя осіб й може мати не лише майнове, а й моральне значення.

Крім того, сторонами в справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та батьківства позивача над дітьми, згодом, під час судового розгляду, надано суду висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 20.07.2026 №55428 наданого ТОВ «МАМА ПАПА» (медико-генетичним центром «Mama Papa») (надалі - висновок), відповідно до якого експерта, який проводив відповідне дослідження було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України. З висновку вбачається фіксація паспортних даних та фотографування учасників дослідження, що є сторонами у даній справ та їхніх дітей. Тому суд приймає до уваги наданий висновок для суду, як належний письмовий доказ на підтвердження визнання батьківства позивача та оцінює його з сукупністю з іншими доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд бере до уваги, що даний висновок підтвердив: ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999992 %; ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999998 %; - ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 %.

Будь-яких доказів неналежності, недопустимості чи недостовірності даного висновку, як письмового доказу суду не надано та судом не встановлено. Заперечень від учасників справи щодо даного висновку до суду також не надходило.

Також суд враховує показання свідків у даній справі, які знають про стосунки позивача та відповідача оскільки проживають за місцем проживання сторін у справі та які підтверджують факт їхнього спільного проживання з дітьми, ведення спільного господарства та проживання однією сім`єю позивача з відповідачем та дітьми.

Суд також враховує спільні фотографії позивача з дітьми, що підтверджують близькі стосунки дітей з позивачем у період їхнього життя та дозвілля.

Крім того, з досліджених судом свідоцтв про народження дітей та актових записів на підставі яких вони видані вбачається, що в графі батько вказане ім`я та по-батькові - ОСОБА_25 , що відповідає імені та по батькові позивача.

Суд також звертає увагу на пояснення сторін у справі та свідків, які з приводу відсутності запису позивача як батька дітей - пояснили, що у свідоцтвах про народження дітей позивач не був записаний, як батько лише з метою отримання соціальних виплат, тому дітей було зареєстровано відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відтак, суд вважає, що не звернення батька дитини до РАЦС з спільною заявою після народження кожного з дітей не свідчить про те, що вказана особа не є батьком, а є лише суб`єктивним рішенням цієї особи в момент здійснення реєстрації народження дитини. І долю трьох дітей, а також їх права та законні інтереси, у тому числі в подальшому на спадщину після батька, неможливо ставити у залежність від такої поведінки особи.

Беручи до уваги наведе вище, досліджених вищезазначених доказів у справі та висловлених позицій сторін у справі, суд дійшов переконання, що позивач ОСОБА_1 проживав разом з відповідачем ОСОБА_3 , вони вели спільний побут та фактично створили сім`ю без реєстрації шлюбу. У подальшому у сторін народилося троє спільних дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Взаємне визнання батьківства сторонами справи також береться судом до уваги, як таке, що з врахуванням досліджених судом обставин, не суперечить інтересам неповнолітніх дітей та необхідне для належного захисту їхніх прав та інтересів. На внутрішнє переконання суду даний спір не має ознак штучного та направлений насамперед на захист прав та інтересів трьох дітей.

Отже, на переконання суду, досліджені судом докази, покази свідків, пояснення дітей, висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження, а також висловлена позиція сторін надають достатні підстави для визнання батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що батьківство ОСОБА_1 відносно дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є доведеним і таким, що може бути визнаним в судовому порядку, а позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи вищезазначене, оскільки судом визнано батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, відносно дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд вбачає правові підстави для внесення змін до актових записів про народження дітей.

Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ КБ «Приватбанк» від 18.04.2025 (а.с.3).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3 633,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51, 52 Конституції України, ст. 3, 7, 8 Конвенції про права дитини, ст. 121, 125, 126, 128, 135 СК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 206, 227, 263, 264, 265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області, військова частина НОМЕР_1 про визнання батьківства та внесення змін в актові записи про народження - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 1 від 15 січня 2010 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Нетечинецькою сільською радою, зазначивши у розділі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, а у графі «прізвище дитини» - ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису № 5 від 27 липня 2012 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Нетечинецькою сільською радою, зазначивши у розділі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, а у графі «прізвище дитини» - ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Внести зміни до актового запису № 15 від 17 лютого 2021 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного Віньковецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький), зазначивши у розділі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, а у графі «прізвище дитини» - ОСОБА_5 .

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 21323842, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, м. Деражня, вул. Грушевського, буд. 6.

Третя особа - військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_12 .

Суддя О.Є. Голуб