Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №607/25857/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026 Справа №607/25857/25 Провадження №2/607/2621/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі – «Тернопільміськтеплокомуненерго») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

В обґрунтування позовних вимог «Тернопільміськтеплокомуненерго» зазначило, що воно здійснює забезпечення тепловою енергією та гарячою водою житла за адресою: АДРЕСА_1 , яке займає ОСОБА_1 разом із сім`єю. Позивач вказує, що відповідачі, відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі – Закон № 2189), зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2189 дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Утім, відповідачі цих обов`язків не виконали, унаслідок чого за період з 01 січня 2022 року до 01 вересня 2025 року заборгували підприємству

29 927,67 грн за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Позивач у частині строків позовної давності звертає увагу суду, що її строк не пропущено з огляду на приписи пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо продовження строків на період карантину та зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Крім того, здійснення споживачем платежів у рахунок погашення заборгованості за попередні розрахункові періоди, на думку позивача, свідчить про визнання боргу та перериває перебіг позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що з 01 грудня 2021 року у місті, відповідно до Закону № 2189 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року № 830, вступили в дію нові договірні відносини між споживачами послуг з постачання теплової енергії та надавачем послуг «Тернопільміськтеплокомуненерго». На цей час чинним є публічний договір приєднання, що діє з 01 грудня 2021 року та оприлюднений на сайті «Тернопільміськтеплокомуненерго»

31 жовтня 2021 року. Нарахування за послуги з постачання теплової енергії проводиться згідно з тарифами, встановленими рішеннями виконавчого комітету Тернопільської міської ради: «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» від 05 листопада 2018 року № 827; «Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води» від 01 грудня 2021 року № 1105 та від 28 вересня 2023 року № 1165.

Добровільно погасити борг відповідачі відмовилися, а тому сума боргу підлягає стягненню у судовому порядку.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_2 взяла участь у судовому засіданні 14 травня

2026 року. До суду від ОСОБА_2 надійшла заява з доданими доказами, якою вона заперечувала проти солідарного характеру заборгованості та порядку нарахування плати за спожиті послуги виходячи із загальної площі квартири. У відповідь на зазначену заяву представником позивача подано додаткові пояснення у справі, в яких з посиланням на статті 543, 544 ЦК України обґрунтовано солідарний характер відповідальності відповідачів, а також наведено розрахунок нарахувань виходячи з опалюваної площі квартири (34,90 кв. м згідно з технічним паспортом), визначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року № 830. Відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у встановлені судом строки ні ОСОБА_2 , ні інші відповідачі не подали.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення позовних вимог та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме про солідарне стягнення з відповідачів 24 427,67 грн заборгованості; судове засідання відкладено на 14 травня 2026 року.

14 травня 2026 року в судовому засіданні взяли участь представник позивача Яковенчук Б.І. та відповідач ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 14 травня 2026 року заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме про солідарне стягнення з відповідачів 23 527,67 грн заборгованості.

30 червня 2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла чергова заява про зменшення позовних вимог, якою заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів 19 527,67 грн заборгованості. Ухвалою суду від 30 червня 2026 року вказану заяву прийнято до розгляду та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог у сумі 19 527,67 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача, у якій висловлена позиція щодо підтримання позовних вимог у повному обсязі з урахуванням їх зменшення та відсутності заперечень стосовно можливості ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, відзиву не подала.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається із довідки про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 10 вересня 2022 року до 10 вересня 2025 року за цією адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації – 05 листопада 1996 року); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації – 05 листопада 1996 року); ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації – 05 листопада 1996 року) (а.с. 3).

Утім, згідно з відповіддю № 2134590 від 16 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_1 з 07 грудня 2004 року зареєстроване за іншою адресою (а.с. 20). Відомостей про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період зазначена відповідь не містить.

Позивач долучив скриншот із сайту «Тернопільміськтеплокомуненерго», в якому міститься повідомлення для споживачів про те, що з 01 грудня 2021 року вступають у дію типові публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, оприлюднені на офіційному сайті КП «ТМТКЕ» 31 жовтня 2021 року (а.с. 11).

Відповідно до пункту 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року та типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 31 жовтня 2021 року, кожен із цих договорів є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання відповідної послуги індивідуальному споживачу. Ці договори укладаються сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (а.с. 12–16).

Упродовж 2021 – 2024 років були складені акти про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4–6).

02 вересня 2025 року позивачем – «Тернопільміськтеплокомуненерго» – складено повідомлення № 1850/17/72 за адресою: АДРЕСА_1 , про наявність станом на 01 серпня 2025 року заборгованості у розмірі 29 576,10 грн за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води та необхідність сплатити зазначену заборгованість упродовж 15 днів (а.с. 10).

Згідно з випискою з особового рахунку про заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 ) від 27 листопада

2025 року за період з 01 січня 2022 року до 01 вересня 2025 року нараховано 29 953,59 грн.

Із внесених коштів 14 178,43 грн зараховано в рахунок повного погашення залишку заборгованості, що існував станом на 01 січня 2022 року та до стягнення в межах цього позову не пред`являється, а решта 25,92 грн – у рахунок часткового погашення нарахувань за спірний період. З урахуванням наведеного заборгованість за період з 01 січня 2022 року

до 01 вересня 2025 року становить 29 927,67 грн (а.с. 7, 8).

У довідці про оплату по особовому рахунку НОМЕР_1 від 15 вересня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що оплата споживачем здійснювалася в банку без призначення платежу та зарахована в рахунок погашення заборгованості за минулі розрахункові періоди (а.с. 9).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, пов`язані з наданням послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що регулюються ЦК України, Законом № 2189, Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року

№ 2633-IV, іншими нормативними актами України.

Стаття 1 Закону № 2189 визначає, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Так, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина перша статті 6 Закону № 2189).

Відповідно до статей 7 та 8 Закону № 2189 виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 9 Закону № 2189, якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2189 дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2189 індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із статтями 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до статей 610, 611

ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Власник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17–ц).

При цьому суд виходить із того, що квартира за адресою:

АДРЕСА_1 , розташована у багатоквартирному будинку та під`єднана до єдиної мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання, безперебійну роботу й обслуговування якої забезпечує позивач. У спірний період відповідні послуги надавалися та фактично споживалися, а відповідачі не звертались зі скаргами щодо їх неналежної якості чи відсутності. Факт отримання зазначених послуг відповідачами не спростовано. Крім того, відсутні докази того, що у квартирі відсутнє або відключене у встановленому порядку централізоване опалення чи гаряче водопостачання. За спожиті послуги позивачем здійснювалося помісячне нарахування відповідно до особового рахунку, однак відповідачі оплату проводили лише частково.

Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 року (справа № 6-2951цс15) виходив з того, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а сама по собі відсутність договору про надання таких послуг не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати.

Схожий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року (справа № 210/5796/16-ц), у якому зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

За загальними умовами виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «[о]дним із загальновизнаних принципів міжнародного права є pacta sunt servanda (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

Згідно з приписами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що у період з 01 січня 2022 року по 01 вересня 2025 року позивач надавав за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води. За спожиті послуги частково вносилася оплата, проте не у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 29 927,67 грн, про що свідчить виписка з особового рахунку про заборгованість ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 ) від 27 листопада 2025 року за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води.

Суд зауважує, що у спірний період ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у якому надавалися послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Вказані відповідачі є повнолітніми та дієздатними особами, тож, з огляду на приписи частини третьої статті 9 Закону № 2189, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати

житлово-комунальних послуг, наданих за вказаною адресою.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність підстав для солідарного стягнення заборгованості суд відхиляє. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, відповідно до статті 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, права на користування житлом тісно пов`язані з обов`язками щодо його утримання, а солідарний характер відповідальності відповідачів прямо передбачений законом і не залежить від того, хто саме з них фактично вносив плату за спожиті послуги.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів на спростування наведених у позові обставин, зокрема щодо ненадання або неналежного надання послуг «Тернопільміськтеплокомуненерго», відчуження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі суду не надали.

Доводи щодо порядку нарахування плати за спожиті послуги суд також відхиляє. Як убачається з поданих позивачем додаткових пояснень у справі, нарахування здійснено з урахуванням опалюваної площі квартири 34,90 кв. м, визначеної технічним паспортом квартири, за формулами двоставкового тарифу та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182. Наведений розрахунок відповідачами не спростований, іншого розрахунку заборгованості суду не надано.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, утім відповідачі заяви про застосування наслідків спливу позовної давності не подавали.

Водночас суд не знаходить підстав для покладення обов`язку з оплати спірної заборгованості на ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2189 дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати.

Проте матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 у спірний період з 01 січня 2022 року до 01 вересня 2025 року був зареєстрований або фактично проживав та користувався комунальними послугами у квартирі за адресою:

АДРЕСА_1 . Навпаки, наявні у справі відомості свідчать про реєстрацію його місця проживання за іншою адресою (відповідь № 2134590 від 16 грудня 2025 року з Єдиного демографічного реєстру).

Також матеріали справи не містять доказів належності ОСОБА_1 на праві власності чи спільної власності квартири за вказаною адресою, а тому відсутні підстави для покладення на нього обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг як на власника (співвласника) цього майна.

За таких обставин позивач не довів наявності у ОСОБА_1 обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і підстав для солідарного стягнення з нього спірної заборгованості. Тому в задоволенні позову до ОСОБА_1 слід відмовити.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 19 527,67 грн, з урахуванням ухвал суду від 21 квітня 2026 року, 14 травня 2026 року та 30 червня 2026 року про зменшення позовних вимог.

Водночас позивач не довів наявності у ОСОБА_1 обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_1 , а тому в задоволенні позову до нього слід відмовити.

Відповідно до частин першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2834 від 10 грудня 2025 року (а.с. 18).

Оскільки позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі, з кожної з них на користь позивача слід стягнути по 1 514,00 грн судового збору.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до вимог статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274, 280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води – задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води в розмірі 19 527 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 67 копійок.

3. У задоволенні позову Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень по 1 514 (одній тисячі п`ятсот чотирнадцять) гривень судового збору з кожної.

5. Відповідачам надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

8. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

10. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

11. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2026 року.

Позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 14034534, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 16, м. Тернопіль.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець