Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №607/3259/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 Справа №607/3259/26 Провадження №2/607/3303/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі – ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71652412 (далі – Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано одноразовим ідентифікатором «26527», на суму 7 000,00 грн строком на 30 днів (з 25 червня 2025 року по 24 липня 2025 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,25 % за кожний день користування кредитом та комісією за надання кредиту у розмірі 15 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн.

24 липня 2025 року, за ініціативою позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора «26682», між сторонами укладено Додаткову угоду № 15423570 до Договору (далі – Додаткова угода), якою продовжено строк кредитування на 30 днів (у зв`язку з чим загальний строк кредитування становив 60 днів, тобто до 23 серпня 2025 року включно) та змінено денну процентну ставку з 0,25 % на 1,00 % за кожний день користування кредитом; інші умови Договору змінам не підлягали.

У позові зазначено, що позивач на виконання умов Договору надав відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, зазначений відповідачем у реквізитах Договору. Водночас відповідач своїх зобов`язань за Договором та Додатковою угодою належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 23 серпня

2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 150,00 грн, з яких:

7 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 2 100,00 грн – заборгованість за процентами, 1 050,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту,

14 000,00 грн – заборгованість за пенею.

Також у позові зазначено, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) укладено договір факторингу № 16/09/25 (далі – Договір факторингу), за умовами якого ТОВ «1 БАНК» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право вимоги до боржників, включених до відповідних реєстрів. Згідно з реєстром прав вимоги № 23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року до Договору факторингу, до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 24 150,00 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» доказів, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача у позовній заяві висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «26527» (а.с. 11–14).

Відповідно до умов Договору: кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Параметри та умови кредиту: сума кредиту 7 000,00 грн; строк кредитування – 30 днів; процентна ставка/день 0,25 % (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн) (пункти 2.1 – 2.2.4 Договору).

24 липня 2025 року між сторонами за ініціативою позичальника укладено Додаткову угоду до Договору, підписану відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «26682» (а.с. 15), якою сторони продовжили строк кредитування на 30 днів (у зв`язку з чим загальний строк кредитування становив 60 днів, тобто до 23 серпня

2025 року) та встановили денну процентну ставку в розмірі 1,00 % (фіксовану) на період продовженого строку кредитування.

У розділі 12 «Юридичні адреси та реквізити сторін» Договору вказано реквізити позичальника, зокрема номер електронного платіжного засобу № 4149-49* НОМЕР_1 .

Позивач надав суду: довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 , складену

ТОВ «1 БАНК» (а.с. 16), відповідно до якої ідентифікація клієнта здійснена шляхом використання одноразових ідентифікаторів при укладенні Договору та Додаткової угоди, а також за посередництвом системи BankID НБУ; довідку АТ «ТАСКОМБАНК» про здійснення платіжної операції № 09D148FF-38A6-4160-A75B-5DFA999C1AD9, відповідно до якої 25 червня 2025 року о 18:05:38 год. на платіжну картку № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 7 000,00 грн, платником коштів зазначено ТОВ «1 БАНК» (код ЄДРПОУ 39861924) (а.с. 16 зворотна сторона); розрахунок заборгованості за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 23 серпня 2025 року становить 24 150,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 2 100,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими за період продовженого Додатковою угодою строку кредитування, 1 050,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту,

14 000,00 грн – заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення виконання зобов`язання після закінчення продовженого строку кредитування (а.с. 9 зворотна

сторона, 10).

Також судом встановлено, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) укладено Договір факторингу № 16/09/25 з додатками (а.с. 17–20), за умовами якого клієнт відступив факторові право вимоги заборгованостей боржників, включених до відповідних реєстрів прав вимоги, а фактор зобов`язався сплатити клієнтові ціну придбання за такими реєстрами. Відповідно до реєстру прав вимоги

№ 23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року до Договору факторингу (а.с. 20 зворотна сторона, 22), до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 24 150,00 грн (у складі: 7 000,00 грн – тіло кредиту, 2 100,00 грн – проценти, 1 050,00 грн – комісія, 14 000,00 грн – пеня). Оплату ціни придбання за вказаним реєстром прав вимоги позивачем здійснено у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 06 січня 2026 року на суму 5 608 206,99 грн (а.с. 21 зворотна сторона).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів –

Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII

(далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Судом встановлено, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено Договір факторингу № 16/09/25, а 23 грудня 2025 року сторони підписали реєстр прав вимоги № 23/12/25-02, яким передбачено відступлення позивачу права вимоги заборгованості відповідача за Договором у розмірі 24 150,00 грн. Позивачем сплачено клієнту ціну придбання права вимоги за вказаним реєстром, що підтверджується платіжною інструкцією.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача за Договором в обсязі, який існував на момент переходу цього права, у тому числі права вимоги повернення суми кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту, а тому є належним позивачем у цій справі.

2.5. У частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за продовжений строк кредитування, та пені, суд зазначає нижченаведене.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Сторони мають право за взаємною згодою у будь-який час змінити умови договору, у тому числі щодо строку його дії, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651, стаття 654 ЦК України).

Судом встановлено, що 24 липня 2025 року, тобто до закінчення погодженого сторонами первісного 30-денного строку кредитування, за ініціативою позичальника між сторонами у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, укладено Додаткову угоду, якою строк кредитування продовжено на 30 днів, тобто до 23 серпня 2025 року, зі зміною денної процентної ставки на 1,00 %. Додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «26682», що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідач Додаткову угоду не оспорював, недійсною у судовому порядку її не визнано, доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що строк кредитування за Договором був належним чином, за взаємною згодою сторін, продовжений до 23 серпня 2025 року, а тому проценти, нараховані за період з 25 липня 2025 року по 23 серпня 2025 року в розмірі 1,00 % за кожний день користування кредитом на суму 2 100,00 грн, є погодженою сторонами платою за користування кредитом у межах чинного (продовженого) строку кредитування, а не платою за понадстрокове користування кредитом чи заходом відповідальності за порушення зобов`язання, а тому підлягають стягненню з відповідача поряд з основною сумою боргу та комісією за надання кредиту.

Розв`язуючи спір у частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 14 000,00 грн, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання за Договором після закінчення продовженого строку кредитування, тобто починаючи з 24 серпня 2025 року, суд зазначає таке.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та був чинним у період нарахування позивачем пені за Договором.

За таких обставин, оскільки прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором, за яке позивачем нараховано пеню у розмірі 14 000,00 грн, мало місце в період дії в Україні воєнного стану, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є загалом підставовими та підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає підставовими позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 7 000,00 грн, за процентами у сумі 2 100,00 грн та за комісією за надання кредиту у розмірі 1 050,00 грн, водночас позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 14 000,00 грн, на думку суду, є необґрунтованими.

У зв`язку з цим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у загальному розмірі 10 150,00 грн.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи (а.с. 29).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, пропорційно підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 118,98 грн (10 150,00 грн * 2 662,40 грн / 24 150,00 грн).

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений з адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги № 4-ДІЛ від 30 грудня 2025 року, платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, інші документи, які підтверджують надання послуг та їх вартість (а.с. 22 зворотна сторона, 23).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі витрати у розмірі 1 891,30 грн (10 150,00 грн * 4 500,00 грн / 24 150,00 грн) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12–13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273, 274, 280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредиту № 71652412 від 25 червня 2025 року в розмірі 10 150 (десять тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 1 118 (одну тисячу сто вісімнадцять) гривень 98 копійок.

5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судові витрати на правничу допомогу у розмірі

1 891 (одну тисячу вісімсот дев`яносто одну) гривню 30 копійок.

6. Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

11. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

12. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

14. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ: 44280974, адреса місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець