Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №607/22985/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026 Справа №607/22985/25 Провадження №2/607/2519/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі – ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» зазначило, що 28 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1276622 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі – Договір), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Ojnqex5Q80», на суму 3 300,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % на день.

Позивач стверджує, що ТОВ «1 БАНК» на виконання умов Договору перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 3 300,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» (далі – ТОВ «ФК «Фінекспрес»), однак відповідач своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконала.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Управління активами» укладено договір факторингу № 2610

(далі – Договір № 2610), а 03 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» – договір факторингу № 030423-ФК (далі – Договір № 030423-ФК), за якими, як стверджує позивач, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за Договором становить 11 120,17 грн, з яких: 3 300,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 7 820,17 грн – заборгованість за процентами. Позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_2 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 07 листопада 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловила позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила та відзиву не подала.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Ojnqex5Q80», що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 9).

За умовами Договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 3 300,00 грн строком на 30 днів (дата повернення – 30.03.2021) шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник – повернути позику та сплатити проценти; базова процентна ставка становить 1,99 % на день (фіксована), знижена процентна ставка – 0,01 % на день (пункти 1, 2 Договору). У розділі 11 Договору в реквізитах позичальника зазначено «Рахунок: НОМЕР_1 ».

На підтвердження перерахування коштів відповідачу позивач надав копію платіжної інструкції/операції № a21d55a6-2cb5-481b-9d8e-4be45712e3e9, сформовану ТОВ «ФК «Фінекспрес» та підписану електронним підписом 29 вересня 2025 року, у якій зазначено: відправник – ТОВ «1 БАНК»; отримувач – платіжний інструмент № НОМЕР_1 ; сума – 3 300,00 грн; дата прийняття до виконання та дата здійснення операції – 28.02.2021; номер замовлення – 12704576; вид операції – «Інші» (а.с. 10).

Позивач також надав суду: лист ТОВ «1 БАНК» вих. № 29/09/25-10571 від 29 вересня 2025 року, який містить таблицю з переліком 13 клієнтів, право вимоги до яких відступлено, із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, РНОКПП, номера договору позики та номера платежу, зокрема щодо відповідача: договір № 1276622, номер платежу

a21d55a6-2cb5-481b-9d8e-4be45712e3e9 (а.с. 9 зворотна сторона); довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. № КД-000054171/ТНПП від 29 вересня 2025 року, у якій платіжна установа підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ТОВ «1 БАНК» за допомогою API-інтерфейсу, та завершення платіжної операції: дата – 28.02.2021; номер платежу – a21d55a6-2cb5-481b-9d8e-4be45712e3e9; сума – 3300.00 грн; отримувач – «Задорецька Яна – ЕПЗ номер НОМЕР_1 »; розрахунок заборгованості за Договором за період з 28 лютого 2021 року по 15 жовтня 2025 року, відповідно до якого заборгованість становить 11 120,17 грн, з яких 3 300,00 грн – за основною сумою боргу, 7 820,17 грн – за процентами.

У матеріалах справи наявні Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БАНК», затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 БАНК» від 11 лютого 2021 року (а.с. 10 зворотна сторона – 15).

Банківської виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відомостей банку-емітента про належність цієї платіжної картки відповідачу чи інших первинних документів, які б підтверджували зарахування коштів у сумі 3 300,00 грн на рахунок ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «ФК Управління активами» (фактор) укладено Договір № 2610, за умовами якого фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі заборгованостей (пункт 1.1); перехід прав вимоги відбувається в момент підписання актів приймання-передачі Реєстру заборгованостей

(пункт 5.2); загальна сума прав вимоги становить 241 646 707,10 грн, ціна продажу – 7 841 694,32 грн (пункти 6.1, 6.2) (а.с. 17–19).

Згідно з витягом з Реєстру прав вимог № 2 від 26 жовтня 2021 року до Договору № 2610 ТОВ «ФК управління активами» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором на загальну суму 11 195,74 грн, з яких 3 300,00 грн – заборгованість за тілом, 7 895,74 грн – заборгованість за процентами. Сторони договору факторингу підписали акти приймання-передачі Реєстру заборгованостей від 26 жовтня 2021 року (додатки № 4, 5 до договору); на підтвердження розрахунків за договором позивач надав акти звірки взаємних розрахунків за період з січня 2021 року по грудень 2022 року та за 2023 рік (а.с. 19, 20).

03 квітня 2023 року між ТОВ «ФК Управління активами» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) укладено Договір № 030423-ФК на аналогічних умовах (а.с. 21 зворотна сторона – 23). Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 03 квітня 2023 року (додаток № 1 до договору) до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 1276622 на загальну суму 11 195,74 грн (3 300,00 грн – тіло, 7 895,74 грн – проценти). Позивач також надав акти приймання-передачі Реєстру заборгованостей від 03 квітня 2023 року (додатки № 4, 5 до договору) та акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.04.2023 по 01.11.2024 (а.с. 24, 25).

Відповідно до визначення терміна «Документація» та пункту 7.4 обох договорів факторингу документи, що підтверджують дійсність та наявність прав вимоги до боржників, зокрема виписки по рахунках, відкритих кредитодавцем для обліку заборгованості боржника, за період з дати видачі кредитів та платіжні доручення/банківські виписки про перерахування коштів, що підтверджують перерахування кредитних коштів на виконання умов кредитних договорів, знаходяться у клієнта (кредитодавця).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів –

Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII

(далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Водночас власне укладення Договору в електронній формі не підтверджує фактичного виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання відповідачу коштів, а тому суд перевіряє, чи довів позивач факт передання (перерахування) відповідачу грошових коштів за Договором.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша

статті 1046 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, обов`язок позичальника повернути позику (кредит) та сплатити проценти виникає лише за умови фактичного отримання ним коштів від кредитодавця.

Отже, незалежно від належного оформлення Договору в електронній формі, для задоволення вимог про повернення суми позики та сплату процентів позивач повинен довести факт фактичного надання відповідачу грошових коштів у заявленому розмірі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтями 76–79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Згідно з частиною другою цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) зазначила, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними та допустимими доказами щодо заборгованості за тілом кредиту. Натомість розрахунок заборгованості, складений самим позивачем, не є первинним документом і лише відображає позицію сторони щодо розміру її вимог.

Оцінюючи надану позивачем копію платіжної інструкції/операції

№ a21d55a6-2cb5-481b-9d8e-4be45712e3e9, суд зауважує, що у ній отримувача коштів визначено лише маскованим номером платіжного інструмента ( НОМЕР_1 ), без зазначення прізвища, імені, по батькові чи реєстраційного номера облікової картки платника податків отримувача; вид операції позначено як «Інші», а призначення платежу з посиланням на Договір як на правову підставу перерахування коштів у документі відсутнє. Зазначений у ньому номер замовлення (12704576) не збігається з номером Договору (1276622). Крім того, цей документ сформовано та підписано електронним підписом 29 вересня 2025 року, тобто більш як через чотири з половиною роки після дати операції.

Довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. № КД-000054171/ТНПП від 29 вересня 2025 року щодо отримувача містить лише прізвище та ім`я (« ОСОБА_2 ») і маскований номер електронного платіжного засобу, без по батькові, РНОКПП отримувача, посилання на номер Договору чи будь-якого іншого призначення платежу, що не дає можливості ідентифікувати призначення платежу та пов`язати операцію з перерахування 3 300,00 грн саме з виконанням первісним кредитором обов`язку з надання позики за Договором № 1276622. Крім того, ця довідка підтверджує лише прийняття платіжною установою до виконання платіжної інструкції та завершення операції в її системі, однак не є підтвердженням банку, що обслуговує рахунок отримувача, про зарахування коштів на цей рахунок. Така довідка є інформаційним документом платіжної установи, складеним на запит первісного кредитора більш як через чотири з половиною роки після операції, а не первинним документом у розумінні статті 9 Закону № 996.

Лист ТОВ «1 БАНК» вих. № 29/09/25-10571 від 29 вересня 2025 року, у якому номер платежу співставлено з номером Договору та даними відповідача, є складеним первісним кредитором в односторонньому порядку переліком клієнтів, право вимоги до яких відступлено, тобто лише власним повідомленням особи, яка уклала Договір та в подальшому відступила право вимоги за ним. Цей лист не є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції, а наведене в ньому співставлення не підтверджується документами платіжної установи, які посилання на Договір не містять. Розрахунок заборгованості, складений позивачем, самостійно також не підтверджує факт видачі коштів.

Суд також враховує, що номер платіжної картки в усіх наданих документах, у тому числі в реквізитах позичальника в Договорі, наведено у маскованому вигляді (відображено лише перші шість та останні чотири цифри), що не дозволяє однозначно ідентифікувати конкретну платіжну картку. Відомості банку-емітента про належність платіжної картки № НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 та виписка за відповідним картковим рахунком, яка б підтверджувала зарахування на нього 3 300,00 грн 28 лютого 2021 року, у матеріалах справи відсутні. Визначення банку-емітента за першими шістьма цифрами номера картки (BIN) не підтверджує ні належності картки відповідачу, ні зарахування коштів на її рахунок.

Таким чином, надані позивачем документи не містять необхідних реквізитів, які б дозволяли достовірно ідентифікувати отримувача коштів та призначення платежу.

2.5. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За статтями 77, 79, 80 ЦПК України докази мають бути належними, достовірними та достатніми для встановлення обставин, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони подають докази безпосередньо до суду, а позивач повинен подати їх разом із позовною заявою. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у цей строк з причин, що не залежали від неї.

За частинами першою – третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім установлених законом випадків.

Звертаючись до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, та подав докази на їх підтвердження, однак не зазначав про наявність доказів, які не може подати разом із позовною заявою з об`єктивних причин, і не заявляв клопотань про їх витребування чи забезпечення. Представник позивача також просив розглянути справу за відсутності сторони позивача та протягом розгляду справи додаткових доказів не подав.

Отже, позивач як новий кредитор, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, повинен був отримати від первісного кредитора та надати суду документи, які підтверджують як факт надання відповідачу кредитних коштів, так і виникнення та розмір заборгованості за Договором. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року (справа № 904/5726/19) виснувала, що у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини (підпункти 6.6 та 6.7).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року (справа № 757/37126/18), загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Надані позивачем розрахунки заборгованості за Договором не є первинними документами, що підтверджують факт перерахування відповідачу кредитних коштів. Вони складені первісним кредитором та відображають здійснений ним розрахунок заявленої заборгованості, однак самі по собі не підтверджують фактичного надання кредитних коштів, а відтак – виникнення відповідного грошового зобов`язання та його розміру.

Суд також враховує, що відповідно до статті 83 ЦПК України саме на учасника справи покладено обов`язок своєчасно подати докази або повідомити суд про об`єктивну неможливість їх подання. Позивач необхідних доказів протягом розгляду справи не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв та з клопотанням про їх витребування не звертався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки факт отримання відповідачем коштів за Договором позивачем не доведено, у суду відсутні підстави для висновку про виникнення у відповідача обов`язку повернути позику та сплатити нараховані на неї проценти. З цих же підстав відступлення права вимоги за Договором № 2610 та Договором № 030423-ФК не впливає на результат вирішення спору, адже до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (частина перша статті 514 ЦК України), а існування грошової вимоги до відповідача не доведено.

Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт надання відповідачу грошових коштів за Договором, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3 300,00 грн та за процентами у розмірі 7 820,17 грн є необґрунтованими.

У зв`язку з цим у задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 11 120,17 грн слід відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та заявлені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–81, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – відмовити.

2. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

3. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

5. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

6. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

7. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець