Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №442/5303/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5303/26

Провадження №2/442/2301/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей, -

за участю представників:

від позивача: Ваврів Т.М., Волошин С.П.

від відповідача: Ваврів І.М.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому на підставі ст.ст. 7, 24, 105, 110, 180, 181, 182, 184 СК України просить розірвати шлюб між нею та відповідачем; стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 від усіх видів доходів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення ними повноліття.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.07.2010 вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . Вказує, що у даному шлюбі у них народилися діти: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з дня народження зареєстровані та проживають разом з позивачем. Вказує, що впродовж їх шлюбу у них не склалося подружнє життя. Це зокрема проявляється у тому, що у них різні погляди на життя, вони не реагують на пропозиції та зауваження один одного. Як наслідок, їх інтереси та погляди на життя стали різними, у них відсутні один до одного почуття поваги та кохання. На цьому грунті неодноразово виникали непорозуміння та конфлікти. З часом виявилося, що вони є зовсім різні люди, а це в результаті призвело до того, що сторони не підтримують жодних подружніх стосунків, і впродовж тривалого часу проживають окремо один від одного. Зазначає, що відповідач неодноразово проявляв до неї домашнє насильство, завдавав їй фізичних та моральних страждань на очах у дітей. Зазначає, що наведені обставини призвели до відсутності у сторін жодних подружніх стосунків, спільного побуту, взаємних подружніх прав та обов?язків, ведення спільного господарства, що є свідченням відсутності сім?ї і фактичного розлучення сторін та свідчать про повне фактичне припинення шлюбу між ними. Наголошує, що прикладала всіх зусиль для того, щоб зберегти шлюб, проте це не призвело до позивних результатів, їх шлюб існує формально. Також, зазначає, що відповідач, проживаючи окремо, тривалий час не бере участі в утриманні та вихованні їх неповнолітніх дітей, а їй самотужки важко їх утримувати. Відповідач не допомагає їй ні власною працею (зокрема, у вихованні дітей, у придбанні продуктів харчування. Одягу для дітей, речей повсякденного вжитку та гігієни тощо), ні коштами. Вказує, що їй достеменно відомом, що відповідач працює і має регулярний дохід, розмір якого становить на місяць щонайменше 30 000 грн. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали, просили такий задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.07.2010 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, зареєстрований у Вороблевицькій сільській раді Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 05 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ).

Від даного шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 )

Згідно з витягом про зареєстрованих у житловому приміщення № 006784/57-2026 за адресою: АДРЕСА_1 , - зареєстровані, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 № 11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

У відповідності до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, проти чого не заперечує відповідач.

За таких обставин суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб слід розірвати.

Частинами 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 2 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 № 3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, які мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Ч. 1 ст. 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, дата набуття чинності для України 27.09.1991) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, в даний час між позивачем та відповідачем виник спір з приводу утримання їх малолітньої та неповнолітньої дітей, а тому суд переконаний, що позивач потребує допомоги на її утримання, а відповідач зобов`язаний надавати таку допомогу.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітніх дітей, суд враховує стан здоров`я позивача та відповідача - платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов`язків обох батьків щодо дитини, вимоги розумності та справедливості, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, та визначає на користь позивача аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 від усіх видів доходів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з 09.07.2026 і до досягнення ними повноліття.

На думку суду, саме такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку відповідатиме інтересам їх дітей.

У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 1 331 грн 20 коп., а також на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 189, 197, 198, 200, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 22.07.2010 та зареєстрований у Вороблевицькій сільській раді Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 05 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ) - розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. судового збору в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; моб. тел. НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Повний текст судового рішення складено 28.09.2026.

Суддя Ю.С. Кучаковський