Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №127/21950/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21950/26

Провадження № 2/127/6034/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря судового засідання Карпенка А. В.,

представника позивача - адвоката Грачова А. В.,

представника відповідачки - адвоката Геращенко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позов мотивовано тим, що 16.10.2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області винесено Судовий наказ по справі №127/33980/24, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 15.10.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що під час перебування в Україні, він працював як ФОП-підприємець, мав постійний заробіток, однак на даний час, він перебуває за межами України, у Німеччині, де проживає з 2023 року, вчить мову та отримує соціальну допомогу у розмірі 563 Євро на покриття витрат на проживання (оренда житла) та медичне страхування. Інших доходів він не має.

За даними ДВС у м. Вінниці, сукупний розмір заборгованості позивача станом на 01.05.2026 року складає 142 615,18 грн.

Позивач готовий сплачувати аліменти, не відмовляється від них, однак розмір аліментів, визначений за судовим наказом, є для нього данадто великим, що в кінцевому результаті веде лише до збільшення заборгованості.

У зв`язку із викладеним, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів утримуваних із нього за судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2024 року по справі № 127/33980/24 з 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) до 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 15.10.2024 року, до досягнення старшою дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

10.07.2026 року представником відповідачки - адвокатом Геращенко Т. В. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачка заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки позивач аліменти на даний час не сплачує, у нього існує велика заборгованість по сплаті аліментів, а діти перебувають на її утриманні та повинні мати належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, про який повиненні турбуватися як батько так і мати.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Грачов А. В. заявлені вимоги підтримав за обставин, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовільнити у повному обсязі та стягнути із відповідачки на користь позивача понесені судові витрати.

Представник відповідачки - адвокат Геращенко Т. В., у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені нею у відзиві на позовну заяву, наданому до суду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, подані письмові докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні фактичні обставини та правовідносини.

Так, відповідно до Судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2024 року по справі №127/33980/24, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частина заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 15.10.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Як убачається із розрахунку заборгованості, наданого старшим державним виконавцем третього відділу ДВС м. Вінниці, борг ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на червень 2026 року становить 161 447,85 грн.

Із листа з ГУ ДСП у Вінницькій області вбачається, що позивачем задекларовано дохід лише з 01.01.2021 по 19.09.2023 року.

Надані представником позивача в якості доказів скріншоти історії переказів у мобільному додатку, суд не приймає до уваги, оскільки жодний з наданих скріншотів не містить призначення платежу, що унеможливлює встановлення переказаних коштів. Крім того, дійсного цільового призначення переважна більшість переказів здійснена на банківські картки третіх осіб, які жодним чином не пов`язані з відповідачкою чи дітьми сторін і не встановлені. Лише один платіж (400 злотих) здійснено на ім`я « ОСОБА_4 ». За відсутності призначення платежу, цей поодинокий переказ не може розцінюватися як систематична сплата аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), встановленого судовим наказом від 16.10.2024 року. Більшість переказів здійснено безпосередньо на ім`я «Ivan Тегletskyі» - очевидно, сину.

Відповідно до ст. 181, 192 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини сплачуються тому з батьків (законному представнику), з ким проживає дитина, а не безпосередньо дитині в обхід матері та без будь-якого контролю за цільовим використанням коштів. Перекази кишенькових коштів безпосередньо дитині не є виконанням аліментного зобов`язання, у розумінні сімейного законодавства України і не можуть зараховуватись судом як сплата аліментів. Надані скріншоти носять вибірковий, фрагментарний характер, не є банківською випискою за рахунком, дзасвідченою банківською установою, а тому не відповідають критерію допустимості доказу (ст. 78 ЦПК України).

Також, Рахунок-фактура № С-0005339 від 11.02.2026 року на придбання ігрового ноутбука з відеокартою, бездротової миші та ліцензії, на загальну суму 46 500.00 грн., не має жодного відношення до предмета доказування у цій справі. Документ не містить жодних відомостей про те, що зазначені товари придбані для дітей, передані їм у користування або взагалі стосуються дітей сторін, не додано доказів фактичної сплати за вказаним рахунком. Сам факт придбання дороговартісної ігрової комп`ютерної техніки на суму 46 500,00 грн., яка одноразово перевищує розмір щомісячного доходу, з якого нараховані аліменти, прямо перечить доводам позивача, викладеним у позовній заяві про вкрай скрутне матеріальне становище, відсутність доходів, крім соціальної допомоги та неможливість у зв`язку з цим сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі.

Надані представником позивача в якості доказів фотографії з геолокацією, не підтверджують обставин, зазначених позивапчем у позовній заяві, а навпаки свідчать про те, що у позивача є фінансова спроможність подорожувати по різних країнах.

Таким чином, надані позивачем докази не тільки не підтверджують заявлених ним обставин (систематичну сплату аліментів у визначеному судовим наказом розмірі та належну участь у вихованні дітей), а й додатково спростовують доводи позовної заяви про істотне погіршення матеріального становища позивача, як єдину підставу зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно ч. 1ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Виходячи зі змісту ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів.

Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні даного спору суд приймає до уваги ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Оцінюючи доводи позивача про істотне погіршення його матеріального стану, суд виходить з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували істотне зменшення доходів позивача, втрату ним джерел заробітку, зміну характеру або умов працевлаштування, зниження рівня доходу, наявність заборгованості за обов`язковими платежами (окрім заборгованості по аліментах) чи інші обставини, що свідчили б про реальне погіршення його матеріального становища у порівнянні з періодом встановлення первісного розміру аліментів.

Крім того, з урахуванням вищевикладеного, розмір стягуваних аліментів за судовим нааказом не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

У зв`язку з цим доводи позивача та його представника про необхідність зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального стану, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, що відповідно до статті 81 ЦПК України покладає ризик недоведеності таких обставин на позивача.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду у разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1ст. 192 СК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Та згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні заявленого позову, судові витрати необхідно залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 182, 184, 192 СК України, ст. ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.

Понесені судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: