Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №148/2096/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2096/25

Провадження № 2/148/1272/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

за участю секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному порядку в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, мотивуючи позовні вимоги тим, що: 10.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4390325. У подальшому, 16.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103699773, відповідно до яких позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 12000,00 грн та відповідно 8100,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму та проценти у строки передбачені пунктами 1.4 Договорів зі врахуванням пролонгацій передбачених умовами договорів. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. В подальшому 29.11.2021 та 30.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договори факторингу № 29-11-102 та №30-11-65, у відповідності до умов яких ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за договорами, у тому числі за договорами про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021 укладеними з відповідачем. У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за договорами про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021 укладеними з відповідачем. Згідно з умовами договору позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання первісному кредитору або фактору та після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договорами про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021 у загальній сумі 153943,50 грн, яка складається зі заборгованості за договором про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 у розмірі 105900,00 грн: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 12000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 92700,00 грн заборгованість за комісіями 1200,00 грн (проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності вважає підлягаючою до стягнення заборгованість у розмірі 92100,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 12000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 78900,00 грн заборгованість за комісіями 1200,00 грн); за договором про споживчий кредит № 103699773 від 16.08.2021 у розмірі 71158,50 грн: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 8100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 62167,50 грн. заборгованість за комісіями 891,00 грн, які просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн.

У судові засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи не з`явився. У прохальній частині позовної заяви міститься вимога про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача. Також 17.09.2026 від представника позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представниця адвокат Демарчук Наталія Олександрівна, які будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України у судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили. Заяви та клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду від останніх не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

07.04.2026 від відповідача до суду надійшла заява у якій останній позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачем не було надано доказів видачі кредиту. Зазначає, що він є військовослужбовцем, а тому на нього поширюється дія п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з чим він, у силу закону, звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами. Водночас, вказує щодо несправедливості умов договору, оскільки проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту. Також, нарахування процентів за вказаними у договорах відсотками суперечить ч.5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», яким визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Зазначає, що позивачем не доведено нарахування процентів поза межами строку кредитування, який визначений у договорах, а саме 30 календарних днів. Посилаючись на несправедливі умови договору, вважає стягнення з нього комісії – неправомірним. Посилаючись на не співмірність заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу, зазначаючи, що даний спір є спором незначної складності. А спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів.

01.05.2026 від представниці позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява у якій остання заперечує правомірність посилання відповідача на п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» оскільки проценти нараховувалися до призову відповідача до ЗСУ. Зазначає що проценти нараховувалися відповідачу відповідно до умов договору та підлягають стягненню з нього. Вказує, що відповідачем не наведено обґрунтувань не співмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивачем доведені та обґрунтовані належним чином, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договорів про споживчий кредит сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Пунктами 6.1 Договорів про споживчий кредит № 103699773 від 16.08.2021 та № 4390325 від 10.08.2021 передбачено, що ці кредитні договори укладаються в електронні формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступні зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стороною відповідача доказів на вчинення даного договору третіми особами або визнання даного договору не чинним за рішенням суду до матеріалів справи не долучено.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 10.08.2021 та 16.08.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договори про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021, відповідно до яких Товариство надало позичальнику кредитні кошти в розмірі 12000,00 грн та 8100,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отримані суми на наступних умовах:

Згідно з п. 1.1 договорів, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договорів, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. договорів, сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 грн та відповідно 8100,00 грн. Згідно з п. 1.5.2 договорів, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.6. договорів, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами кредитних договорів передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме: шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Кошти кредиту були надані відповідачу Товариством відповідно до п. 2.1 договорів, а саме кошти кредиту у розмірі 12000,00 грн та 8100,00 грн були перераховані на банківський картковий рахунок відповідача, що підтверджується інформаційним листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-23980 від 06.06.2026 та випискою з банківського рахунку відповідача у період з 10.08.2021 до 20.08.2021 (а.с.175-178), а тому посилання відповідача, що позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів на його рахунок не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (по тексту ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про неправильність нарахування процентів, як це передбачено ЗУ «Про споживче кредитування», тобто розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, оскільки законодавцем дану норму було прийнято 22.11.2023, а кредитні договори укладалися у серпні 2021 року.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо неправильності нарахування йому процентів. Оскільки, первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» відповідачу було правильно нараховані проценти, відповідно до умов договору, а саме протягом перших 30 днів за ставкою 1,25%, передбаченою п. 1.5.2 Договорів. Однак оскільки відповідачем не було повернуто суму кредиту та не здійснено передбачених договорами платежів у строк передбачений п. 1.4 Договорів, то виникла відкладальна обставина передбачена умовами договору (212 ЦК України) та кредитодавець, на підставі п. 2.3.1.2 Договорів, здійснив пролонгацію на стандартних (базових) умовах за процентною ставкою передбаченою п. 1.6 Договорів у розмірі 5% в день строком на 60 днів. Як вбачається, із пояснень представниці позивача, Фактором, а саме ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідачу нараховувалися проценти відповідно до п. 4.2 Договорів, якими передбачено, що у разі прострочення позивальником зобов`язань, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій, має право нараховувати проценти за стандартною процентною ставкою, відповідно до п. 1.6 Договорів, у розмірі 5% в день, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 652 ЦК України, мораторій на стягнення яких почав діяти лише з 24.02.2022, що було враховано ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та такі проценти нараховувалися відповідачу лише до 23.02.2022. А тому твердження відповідача, що йому нараховувалися проценти після спливу визначеного договорами строку кредитування, на підставі ст. 1048 ЦК України, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Також, суд не знаходить підстав, для застосування п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», враховуючи те, що кредитні договори укладалися відповідачем у серпні 2021 року та проценти за договорами нараховувалися згідно умов договорів до 23.02.2022, а відповідача згідно наданих ним документів було призвано до ЗСУ 11.03.2022, що унеможливлює застосування пільг, передбачених вказаною нормою, за даними кредитними договорами, оскільки ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям не нараховуються проценти лише на час їх призову та перебуванні на військовій службі у лавах ЗСУ.

Щодо нарахуванні комісій за вказаними договорами, яка передбачена п. 1.5.1 Договорів про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору № 4390325 від 10.08.2021 вбачається, що умовами кредитування передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Також п. 1.5.1 Договору № 103699773 від 16.08.2021, передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 891,00 грн, яка нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово, що також відображено у пунктах 3 паспортів споживчого кредиту (Додаток №2) № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021, із чого вбачається, що відповідач був обізнаний щодо особливостей Договорів, за якими йому було надано кредитні кошти, які в свою чергу були відображені в кредитному договорі, графіку платежів і паспорті споживчого кредиту.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), Закон № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту». Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на час укладення договорів про споживчий кредит) зазначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. В графіку платежів до Договору зазначено щодо сплати Позичальником комісій за видачу кредиту і обслуговування кредитної заборгованості.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на час укладення договорів про споживчий кредит) встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відтак, суд вважає правомірним стягнення з відповідача комісій за надання кредитних коштів у розмірах передбачених умовами Договорі про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021.

Пунктами 3.2.6 договорів про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021 передбачено, що Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії договору, який передбачений у п. 7.1 Договорів, тобто строк дії договору визначений – з моменту його укладення Договору і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань, без годи позичальника.

29.11.2021 та 30.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договори факторингу № 29-11-102 та № 30-11-65, у відповідності до умов яких ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за договорами, у тому числі за договорами № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021 (а.с.34 зворот - 44).

Із п. 6.1.4 договорів факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 та № 30-11-65 від 30.11.2021 вбачається, що право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток № 2) який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до копії Реєстрів Боржників від 29.11.2021 до Договору факторингу № 29-11-102 відповідач мав загальну заборгованість за кредитним договором № 4390325 від 10.08.2021 у розмірі 53700,00 грн (а.с.43-44) та копії Реєстрів Боржників від 30.11.2021 до Договору факторингу № 30-11-65 відповідач мав загальну заборгованість за кредитним договором № 103699773 від 16.08.2021 у розмірі 36328,50 грн (а.с.38-39).

Пунктом 2.4 зазначеного договору факторингу передбачено, що за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про споживчий кредит, право вимоги за якими передається.

Що свідчить про те, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» мало право нараховувати відповідачу проценти за прострочення грошового зобов`язання передбачені Договорами про споживчий кредит, а саме пунктами 4.2 Договорів № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, та це не є процентами в розумінні 1048 ЦК України, як це вважає відповідач, посилаючись на нарахування процентів поза межами строку кредитування. Судом також враховано, що при заявлені стягнення процентів за прострочення грошового зобов`язання позивачем не порушено вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно п. 2.5 договорів факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 та № 30-11-65 від 30.11.2021 фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.

Факт переходу права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підтверджується копіями актів приймання-передавання реєстрів боржників від 29.11.2021 та від 03.12.2021 за договором факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 (а.с.42) та копією платіжного доручення № 308250005 від 03.12.2021 (а.с.41 зворот), а також копіями актів приймання-передавання реєстрів боржників від 30.11.2021 та від 03.12.2021 за договором факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 (а.с.37) та копією платіжного доручення № 308250004 від 03.12.2021 (а.с.36 зворот), із яких вбачається сплата суми фінансування, передбаченої п. 7.1 договорів факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 та № 30-11-65 від 30.11.2021, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «МІЛОАН».

Згідно договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у тому числі за кредитними договорами № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021 (а.с.44 зворот - 51).

Згідно п. 5.2 договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

Факт переходу права вимоги від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підтверджується копією акту приймання-передавання реєстрів боржників від 10.01.2023 за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.47) та копією акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с.47 зворот) із п. 4.1 якого вбачається, що зобов`язання ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» припиняються в повному обсязі.

Відповідно до копії Реєстру Боржників від 10.01.2023 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 відповідач станом на дату відступлення права вимоги мав загальну заборгованість за кредитним договором № 4390325 у розмірі 105900,00 грн та за кредитним договором № 103699773 у розмірі 71158,50 грн (а.с.49- 49 зворот).

Із копії інформації щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та замовником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та діти таких дій (а.с.14, 21) вбачається, що 10.08.2021 та 16.08.2021 відповідач зареєструвався в ІТС ТОВ «МІЛОАН», ввів свої дані, вибрав умови позики, ознайомився з умовами оферти Товариства, акцептував оферту Товариства шляхом введення отриманого в SMS повідомленні коду. Також відповідач був ідентифікований та верифікований Товариством.

Як вбачається із довідок про ідентифікацію ОСОБА_1 було 10.08.2021 та 16.08.2021 на мобільний телефон відправлено одноразові ідентифікатори задля акцептування договорів № 4390325 від 10.08.2021 (а.с.30) та № 103699773 від 16.08.2021 (а.с.27). Оскільки без вчинення дій по попередньому заповненню особистих даних для оформлення кредитного договору, що підтверджується анкетами – заявами на кредит № 4390325 та № 103699773 (а.с.14, 21), у тому числі, реквізитів банківської картки, номеру телефону та/або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений, тому відсутність відображення безпосередньо в тексті договору символів надісланого позичальнику цифрового підтвердження саме по собі в контексті конкретних обставин цієї справи не свідчить про неукладеність кредитного договору. Також в матеріалах справи наявні Довідки ТОВ «ФК “ЕЛАЄНС”» від 07.04.2025 (а.с.27 зворот), від 02.05.2025 (а.с.30 зворот) та інформаційний лист АТ КБ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-23980 від 06.06.2026 (а.с.175-178), виписка з рахунку відповідача надані на виконання ухвали суду від 03.06.2026 про витребування доказів, із яких вбачається, що на картку НОМЕР_1 , яка належить відповідачу та яка зазначена у Договорах про споживчий кредит здійснено перекази коштів у розмірі 12000,00 грн та 8100,00 грн, що свідчить про укладення зазначених договорів та виконання його умов ТОВ «МІЛОАН».

Враховуючи зазначене, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитними договорами виконало та надало йому кредитні кошти в розмірі 12000,00 грн та 8100,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, реквізити якої він особисто зазначив при укладанні договорів № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України ПРОПОЗИЦІЮ укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього ДОГОВОРУ. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ПК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), які засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч.2 ст.1056-1 ЦК).

Відповідно до положень ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач набув право вимоги за договорами про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом статті 1082 ЦК України вбачається, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, я лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. …неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за договорами про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконав, оскільки не надавав грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договорів.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості станом на 23.02.2022 заборгованість за кредитними договорами (а.с.31-33) становить: за договором про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 105900,00 грн, з яких:

- заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 12000,00 грн,

- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 40500,00 грн,

- заборгованість за комісією 1200,00 грн,

- заборгованість за відсотками передбаченими п. 4.2 Договору 52200,00 грн;

за договором про споживчий кредит № 103699773 від 16.08.2021 71158,50 грн, з яких:

- заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 8100,00 грн,

- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 27337,50 грн,

- заборгованість за комісією 891,00 грн,

- заборгованість за відсотками передбаченими п. 4.2 Договору 34830,00 грн, загальною сумою 177058,50 грн, водночас позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 153943,50 грн.

Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язання та відповідних виплат на погашення заборгованості у строки передбачені договорами не здійснював. Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові від 26 грудня 2019 року № 467/555/19 Верховний Суд, виснував, що «враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

З огляду на зазначене, відповідач, підписанням договорів про споживчий кредит № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021 та всіх додатків до них на сайті кредитодавця, шляхом введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, приєднавшись до Публічної пропозиції ТОВ «МІЛОАН» та отримавши кредитні кошти, висловив своє волевиявлення та підтвердив своє погодження з усіма їх умовами, як прийнятними для нього. Про прийняття відповідачем усіх умов договору свідчить також те, що останній не скористався своїм правом, передбаченим ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», що також передбачено п.п. 3.4.4 та 3.4.5 Договорів та не відмовився від їх умов.

Також підписуючи зазначені вище договори відповідач підтвердив, що:

п. 5.1 – до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому Товариством з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Як це передбачено п. 6.3 договорів № 4390325 від 10.08.2021 та № 103699773 від 16.08.2021, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договорів в цілому та підтвердив, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема Позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам Заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього Договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем договорів споживчого кредиту та отримання грошових коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення права вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитними договорами, до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договорами про споживчий кредит у строки визначені в договорах належним чином не виконав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача під час розгляду справи в суді представляло адвокатське об`єднання АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с.56-57).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги з АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» № 01-07/2024 від 01.07.2024, копію заявки на надання юридичної допомоги № 588 від 01.07.2025 (а.с.58 зворот), копію прайс-листа Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.57 зворот - 58), копію витягу з Акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 (а.с.59).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Із копії витягу з акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 вбачається, що вартість наданих послуг правничої допомоги по відповідачу ОСОБА_1 за кредитними договорами № 4390325 та 103699773 складає 25000,00 грн.

Згідно опису наданих послуг до акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с.59) вбачається, що адвокатським об`єднанням були виконані наступні види робіт:

1.2 Надання усної консультації з вивченням документів, кількість годин – 2 год., вартість години – 2000,00 грн, ціна - 4000,00 грн;

1.3 Надання письмової консультації з вивченням документів, кількість годин – 1 год., вартість години - 3000,00 грн, ціна - 3000,00 грн.;

3.1 Складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, кількість годин – 6 год., вартість години – 3000,00 грн, ціна 18000,00 грн.

Такі саме види робіт зазначені у детальному опису наданих послуг у витязі з акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025, які зазначені в заявці на надання юридичної допомоги № 588 від 01.07.2025, що не відповідає дійсному обсягу робіт виконаних адвокатом у межах даної цивільної справи, враховуючи те, що враховуючи однотипність справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами представнику адвокатського об`єднання не потребувалося три години часу на надання усної та письмової консультації з вивченням матеріалів та складання позовної заяви не викликало труднощів у її оформленні, оскільки не вимагала вивчення значної кількості законів та нормативно - правових актів, позиції ВС в цій категорії справ є сталими, у зв`язку з чим суд не погоджується з позицією позивача щодо стягнення з відповідача 25000,00 грн за надання послуг правничої допомоги.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявленого позивачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд приймає до уваги доводи сторони відповідача щодо неспівмірності таких витрат у порівнянні з складністю справи.

Тож аналізуючи наданий представником АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» - обсяг виконаних ним робіт (наданих послуг) та витрачений ним на це час, приймаючи до уваги той факт, що справа не є складною, представник позивача не приймав участь в судових засіданнях, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача до 7000,00 грн.

Отже, з урахуванням обсягу та складності наданих представником позивача послуг з надання правничої допомоги протягом судового розгляду, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи, а саме оформлення позовної заяви з додатками, надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, в розмірі 7000,00 грн.

Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 № 23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони направлений на забезпечення справедливості цивільного судочинства та ефективності судового захисту.

Водночас суд зауважує, що саме неправомірна поведінка відповідача, а саме невиконання ним кредитних зобов`язань призвело до здійснення позивачем витрат пов`язаних з ініціюванням судового захисту своїх прав.

Судом враховано позицію висловлену Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23), що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог, таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 0600080119 від 23.01.2026 (а.с.1), стягнути з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП – НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договорами № 103699773 від 16.08.2021 та № 4390325 10.08.2021 у розмірі 153943,50 грн (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок три) гривні 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП – НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306), у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. (семи тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дамчук О.О.