Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №137/1092/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Суд: Літинський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №137/1092/26

Суддя: Верещинська Я. С.

Справа № 137/1092/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

представника відповідача-адвоката Зубаня О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

Представник позивачки-адвокат Костюк С.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом про розірвання шлюбу між сторонами, зареєстрованого 17.01.2015 виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Літинського району Вінницькій області, актовий запис №3. Просив стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення старшою дитиною повноліття. А також, просив стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати, а саме: 1064.96 грн судового збору за подання до суду позовної заяви, 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник посилався на те, що 17.01.2015 сторони зареєстрували шлюб, від якого у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки з відповідачем погіршились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага. Кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. Спільного господарства не ведуть. Позивачка вважає, що шлюб між ними є лише формальним, оскільки особисті відносини уже тривалий час відсутні, між ними відсутнє нормальне спілкування. Продовжувати такі шлюбні відносини позивачка не бажає та вважає також, що надання строку на примирення не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів. Тому, це лише погіршить стан їх відносин з відповідачем та продовжить їх перебіг в часі. Примирення та збереження шлюбу між ними неможливе з підстав викладених вище. На даний час сторони проживають окремо. Малолітні діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. Неодноразові звернення до відповідача з проханнями матеріально підтримувати, сплачувати аліменти на утримання дітей результатів не дали, тому позивачка змушена звертатися до суду з приводу способу виконання відповідачем свого обов`язку утримувати дітей. Зазначає, що утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає зі змісту положення ст.180 СК України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Всупереч таким вимогам закону, відповідач, який проживає окремо від малолітніх дітей, ухиляється від виконання свого обов`язку щодо їх утримання, матеріально не допомагає, участі у їх вихованні не приймає. Зауважує, що відповідач інших утриманців немає, він є особою працездатного віку, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому він може сплачувати аліменти.

Крім того, представником позивачки подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що закон не встановлює автоматичного зменшення аліментів лише у зв`язку з відсутністю у платника роботи або наявністю певного захворювання. У даній справі відповідач не довів, що його стан здоров`я повністю позбавляє його можливості отримувати будь-який дохід. Зазначає, що відсутність офіційного працевлаштування сама по собі не звільняє батька від обов`язку утримувати дітей. Відповідач не надав достатніх доказів того, що він взагалі не має можливості отримувати дохід. Зазначає, що рівність батьківських обов`язків не означає арифметичної рівності їхніх грошових витрат. Позивачка фактично забезпечує дітей щоденно, оскільки діти проживають разом із нею. Її участь у забезпеченні дітей полягає не лише у придбанні товарів чи оплаті послуг, але й у щоденному догляді, харчуванні, забезпеченні побутових потреб, організації навчання, лікування, дозвілля тощо. Тому твердження відповідача про те, що позивачка повинна документально підтвердити витрати на дітей саме у сумі 17200 грн щомісячно, є необґрунтованим. Діти мають постійні потреби, які включають харчування, одяг, взуття, навчання, лікування, медикаменти, засоби гігієни, транспортні та інші побутові витрати. Зазначені витрати виникають постійно, а тому відсутність чека на кожну окрему витрату не означає відсутності самої потреби дітей у відповідному забезпеченні. Позивачка заперечує твердження відповідача про можливе «незаконне збагачення». Аліменти є коштами, призначеними для утримання дітей.

Позиція відповідача

Представником відповідача-адвокатом Зубенем О.О. подано письмові пояснення, у яких просив позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх доходів, але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дати подачі позову і до досягнення повноліття.

Пояснення мотивовані тим, що відповідач в даний час не має змоги працювати за станом здоров`я, то йому як непрацюючій особі аліменти будуть нараховуватися в розмірі однієї третьої частки від середньої зарплати по Вінницькому району. Середня зарплата становить 26000 грн, отже аліменти будуть нараховуватися в розмірі 8666 грн на місяць. Ця сума для відповідача є непідйомною. Вважає, що 1/4 частка від усіх доходів буде достатнім розміром аліментів, та надасть змогу забезпечити дітей усім необхідним, оскільки позивачка насправді не несе великих витрат на дітей, адже позивачка в своїй позовній заяві не надала доказів щодо розміру понесених витрат на утримання дітей та оплату гуртків та секцій (жодних чеків та квитанцій позовна заява не містить), тому відповідач вважає, що позивачка, просячи суд стягнути з нього аліменти в розмірі 1/3 частки, хоче таким чином перекласти весь тягар по утриманню дітей виключно на нього. В даному випадку, заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі однієї третьої частки від усіх доходів (в даний час становить 8666 грн), позивачка мала б надати суду докази того, що вона витрачає на дітей щомісячно не менше як 17200 грн (адже обов`язки батька і матері є рівними, і якщо позивачка просить стягнути з відповідача аліменти, які враховуючи розмір його зарплати становитимуть орієнтовно 8666 грн, то такий же розмір витрат на утримання дітей має нести і вона теж). Проте, позивачка не надала суду доказів наявності у неї доходу з якого вона має змогу виділяти на дітей на місяць суму 8666 грн. Отже, доказів понесення витрат на дітей в сумі 17200 грн на місяць позивачка не надала. Тобто, задоволення позовних вимог відповідатиме не інтересам дітей, а відповідатиме виключно інтересам позивачки і призведе до її незаконного збагачення. Просив суд при винесенні рішення врахувати незадовільний стан здоров`я відповідача та наявність у нього важкого захворювання хребта. Крім того, просив суд врахувати, що позивачка залишилася проживати в будинку, який набутий сторонами у шлюбі та являється спільним майном подружжя, а відповідач вимушений проситися проживати до своїх родичів, так як він на праві власності не має жодного іншого житла. Крім того, просить суд врахувати той факт, що позивачка просить стягнути з відповідача аліменти, і при цьому вона чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні з дітьми, настроює дітей проти батька, не дозволяє спілкуватися, погрожує.

Рух справи в суді

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 29.07.2026 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд по суті на 03.09.2026 із викликом сторін, який відкладено на 24.09.2026 за клопотанням представника відповідача.

Розгляд справи

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник-адвокат Костюк С.М. подав до суду заяву, відповідно до якої просить розглянути справу без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його представник-адвокат Зубань О.О. в судовому засіданні частково заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових поясненнях. Позов просив задовольнити частково, розірвавши шлюб та стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох дітей в розмірі однієї четвертої частки від усіх доходів, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Встановлені судом обставини

Сторони у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі зареєстрованому 17.01.2015 виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Літинського району Вінницькій області, актовий запис №3 (а.с.7,8).

Від шлюбу сторони мають двох дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03.04.2015 виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Літинського району Вінницькій області (а.с.9);

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Літинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.10).

Позивачка ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується їх Витягами з Реєстру територіальної громади (а.с.6,11,12).

Згідно Виписки з медичної карти амбулаторного хворого №37(26) від 24.08.2026 та довідки до історії 2557 (а.с.33,34) ОСОБА_2 має захворювання хребта – L4-L5, L5-S1 корінців більше зліва з частим загостренням стійкого больового полірадикулярного синдрому з порушенням чутливості, вираженим м`язово-тонічним компонентом порушення функції ходи та статодинамічної функції хребта, нейрогенна кульгавість на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта, ускладненого килами МХД L4-L5, L5-S1. Спондельоартроз компресію спиномозкових корінців на цьому рівні. Згідно вищевказаної Виписки ОСОБА_2 рекомендовано оперативне втручання.

Згідно Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2025-2026 роки (а.с.35,36), інформація щодо сум виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_2 за запитуваний період в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків відсутня.

Відповідно до інформації Територіального сервісного центру №0541 (на правах відділу, м. Вінниця) РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях та Інформації д Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.64,65), за ОСОБА_2 транспортні засоби та об`єкти нерухомості не зареєстровані.

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст.21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд приходить до висновку, що примирення сторін не можливе, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити як інтересам сторін, так і інтересам їх дітей, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дітей, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Представник позивачки просив залишити позивачці набуте у шлюбі прізвище, тому після розірвання шлюбу позивачці слід залишити прізвище « ОСОБА_6 ».

Як закріплено у ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.

Статтею 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На підставі частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина 1 статті 183 СК України).

Частина перша статті 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спорі про визначення розміру аліментів відсутність доказів тривалості хвороби є ключовою підставою для відмови в зменшенні їх розміру. Згідно зі статтею 182 та статтею 192 Сімейного кодексу України, стан здоров`я платника аліментів є важливою обставиною, але кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається (ст.81 ЦПК України). Самого лише факту наявності захворювання або встановлення діагнозу зазвичай замало — хвороба має бути тривалою, хронічною або такою, що суттєво та довгостроково впливає на працездатність та матеріальний стан.

Пріоритет інтересів дитини: зменшення запропонованого позивачкою розміру аліментів є крайнім заходом. Погіршення здоров`я батька/матері має бути настільки сильним, що воно дійсно об`єктивно позбавляє можливості заробляти кошти на відповідному рівні.

Наявна в матеріалах справи «свіжа», одноразова довідка від лікаря без зазначення тривалого прогнозу лікування чи втрати працездатності, не може бути підставою для визначення меншого розміру аліментів, ніж запропонованого позивачкою.

Відтак, надані суду медичні документи відповідача не можуть бути беззаперечним доказом поганого стану його здоров`я, оскільки не містять в собі інформації щодо довготривалого чи стабільного його розладу. Також, ним не надано чеки на придбання ліків та проходження обстежень, які можуть вважатись як суттєві витрати на лікування, що впливають на його матеріальне становище.

Варто зауважити, що запропонований позивачкою розмір аліментів хоча прямо не визначений законом, однак формулюється у п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, де визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Вище вказана норма Закону стосується судового наказу, який є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (ч.1 ст.160 ЦПК України). Розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Таким чином, законодавець визначив загальноприйнятні, помірні та відповідні забезпеченню потреб дітей розміри аліментів.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості сплати аліментів у визначеному розмірі з мотивів відсутності у нього постійного заробітку (або офіційного працевлаштування), виходячи з наступного.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, батько (і) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як вбачається зі сталої судової практики Верховного Суду, законодавчий обов`язок батьків утримувати дитину є безумовним і пріоритетним. Він не залежить від перебування батьків у шлюбі, наявності інших спорів, а головне — не залежить від факту працевлаштування чи наявності стабільного доходу у платника аліментів.

Працездатний вік відповідача та відсутність у нього стійких медичних протипоказань до праці свідчать про наявність у нього об`єктивної можливості здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід. Сама по собі відсутність офіційного працевлаштування є наслідком волевиявлення та дій самого відповідача, що не може нівелювати гарантовані законом права дитини на належне матеріальне забезпечення.

Враховуючи, що відповідач є працездатною особою, не надав суду доказів наявності інвалідності чи інших обставин, які б повністю позбавляли його можливості працювати, суд доходить висновку, що посилання на відсутність заробітку є неспроможними та не звільняють відповідача від обов`язку утримувати власних дітей. Забезпечення базових потреб дітей (харчування, одяг, розвиток) не може бути припинене чи зменшене через матеріальні труднощі батька, які мають тимчасовий або суб`єктивний характер.

Відтак, на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про неможливість сплачувати аліменти у запропонованому позивачкою розмірі та про причини такої неможливості.

Отже, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд, у сукупності наведеного, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у заявленому позивачкою розмірі - 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Такий розмір аліментів суд вважає достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, з огляду на що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Частиною першою ст.191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Предстаник позивачки звернувся з позовом до суду 18.07.2026, а тому законним є присудження аліментів саме з цієї дати.

Згідно із п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Тому судове рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягатиме до негайного виконання.

Щодо судових витрат

Позивачкою сплачено судовий збір за подання позову з вимогою про розірвання шлюбу, з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 1064,96 грн. Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід покласти на відповідача.

Разом з тим, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то, на підставі ст.141 ЦПК України, такий судовий збір у розмірі 1331,20 грн, слід стягнути з відповідача у дохід держави.

Крім того, відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Частиною 4 цієї статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи позивачці та ОСОБА_1 надавалась правнича допомога адвокатом Костюком С.М.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки надано до суду: ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1320648 (а.с.13); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000408 (а.с.14); копію договору про надання правової допомоги від 17.07.2026 (а.с.44); копію акту приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2026 (а.с.43); копію квитанції від 17.07.2026 про оплату правничої допомоги (а.с.45).

Згідно ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до їх розумного та співмірного розміру.

Разом з тим, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, враховуючи складність цієї справи, предмет спору, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн є співмірними та підтвердженими належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 17.01.2015 виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Літинського району Вінницькій області, актовий запис №3.

Залишити позивачці після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_6 ».

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.07.2026 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя : Верещинська Я. С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua