Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №132/2452/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2452/26

3/132/1052/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, одруженої, непрацевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально непідтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 677872 від 11 липня 2026 року, ОСОБА_2 - 11 липня 2026 року о 15 годині 20 хвилин, перебуваючи в магазині «Хозяюшка», розташованому по вулиці Промисловій у місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, здійснювала торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку, чим, на думку особи, яка склала протокол, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 156 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази та оцінивши їх у сукупності, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання таких доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, а у випадках, передбачених законом, на прокурора.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили, а тому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може розглядатися як безумовний та достатній доказ вини особи, якщо викладені в ньому відомості не підтверджуються іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Такий підхід відповідає і практиці Верховного Суду, який послідовно виходить із необхідності встановлення конкретних фактичних обставин, що утворюють об`єктивну сторону відповідного адміністративного правопорушення, та недопустимості висновку про винуватість лише на підставі формального посилання на протокол. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 березня 2026 року у справі № 280/902/25, аналізуючи обставини, пов`язані із застосуванням частини першої статті 156 КУпАП, суд звернув увагу на те, що об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме у здійсненні торгівлі, тобто у встановленому доказами факті реалізації відповідного товару, а протокол має містити конкретні відомості, які дають можливість встановити факт такої реалізації.

Зазначена правова позиція має істотне значення для цієї справи, оскільки для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо встановити лише факт перебування особи у місці, де знаходилися тютюнові вироби без марок акцизного податку, або сам факт вилучення у неї таких виробів. Необхідно довести, що саме ця особа здійснювала їх роздрібну або оптову торгівлю, тобто реалізацію товару іншій особі як елемент господарської діяльності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Таким чином, об`єктивна сторона передбаченого цією нормою правопорушення полягає не просто у володінні, зберіганні чи перебуванні поблизу тютюнових виробів без марок акцизного податку, а саме у здійсненні їх роздрібної або оптової торгівлі без відповідних марок або з підробленими марками.

Відтак для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно довести щонайменше дві взаємопов`язані обставини: по-перше, що відповідні тютюнові вироби були без марок акцизного податку або з підробленими марками; по-друге, що саме ОСОБА_2 здійснювала їх роздрібну чи оптову торгівлю.

Сам факт виявлення та вилучення у ОСОБА_2 - 6 пачок цигарок «Мальборо»; 6 пачок цигарок «Сігароне»; 4 пачки цигарок «Манчестер» без марок акцизного податку може підтверджувати обставину наявності у неї таких предметів, однак сам по собі не є достатнім доказом здійснення нею саме торгівлі цими тютюновими виробами.

Матеріали справи не містять відомостей про особу покупця, факт передачі йому тютюнових виробів, отримання ОСОБА_2 грошових коштів за відповідний товар, проведення контрольної закупки, вилучення виручки від реалізації товару, наявність у неї торгового місця, належність їй торговельного об`єкта, документів щодо здійснення нею підприємницької діяльності або інших об`єктивних даних, які б безпосередньо підтверджували факт реалізації саме нею зазначених тютюнових виробів.

Саме по собі формулювання протоколу про те, що ОСОБА_2 «здійснювала торгівлю тютюнових виробів», без наведення конкретних фактичних даних, якими підтверджується факт такої торгівлі, не може підміняти доказування об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Отже, суд не може ототожнювати факт виявлення тютюнових виробів без марок акцизного податку з фактом їх продажу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, який при оцінці обставин, пов`язаних із частиною першою статті 156 КУпАП, звертав увагу на необхідність встановлення саме факту реалізації товару та конкретних обставин такого продажу. У постанові від 12 березня 2026 року у справі № 280/902/25 Верховний Суд навів, зокрема, висновок про те, що протокол, який не містить конкретних відомостей про встановлений факт продажу тютюнових виробів, кількість товару, покупця та вартість реалізації, не забезпечує належного доказування об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Водночас суд бере до уваги, що частина перша статті 156 КУпАП за своєю правовою конструкцією передбачає відповідальність саме за здійснення торгівлі відповідними підакцизними товарами. Тому питання про те, хто саме здійснював таку діяльність, має істотне значення для встановлення суб`єкта правопорушення.

Роздрібна торгівля є видом господарської діяльності, а тому при вирішенні питання про притягнення конкретної особи до відповідальності за частиною першою статті 156 КУпАП необхідно встановити її фактичний зв`язок із діяльністю з реалізації відповідної продукції, характер її повноважень, правовий статус та обставини, за яких здійснювався продаж.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, власником торговельного об`єкта, суб`єктом господарювання або особою, яка здійснювала торгівлю відповідною продукцією від власного імені та на власний ризик.

Також матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_2 придбала зазначені тютюнові вироби, була їх власником, організувала їх реалізацію, визначала ціну, отримувала кошти від покупців, здійснювала облік товару чи іншим способом організовувала господарську діяльність, пов`язану з їх реалізацією.

За таких обставин сам факт знаходження ОСОБА_2 біля товару або навіть факт перебування такого товару при ній не дає можливості без припущень встановити, що вона є особою, яка здійснювала господарську діяльність з реалізації тютюнових виробів.

При цьому суд не вправі усувати недоліки доказової бази шляхом припущень або самостійно встановлювати обставини, які органом, що склав протокол, належним чином не зафіксовані та не доведені.

Такий підхід відповідає загальному принципу презумпції невинуватості, закріпленому у статті 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

Застосування зазначених конституційних гарантій у провадженнях про адміністративні правопорушення також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що адміністративні провадження, які за своїм характером мають «кримінальний» характер для цілей статті 6 Конвенції, повинні відповідати основоположним гарантіям справедливого судового розгляду, у тому числі презумпції невинуватості та вимозі належного доказування вини. У справі «Озтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany, judgment of 21 February 1984, Series A no. 73) Суд виходив із того, що адміністративне правопорушення за певних критеріїв може розглядатися як «кримінальне обвинувачення» у розумінні Конвенції.

У справі «Каремлін проти Росії» (Karelin v. Russia, no. 926/08, judgment of 20 September 2016) Європейський суд звернув увагу на специфіку проваджень про адміністративні правопорушення та необхідність забезпечення належного балансу між функцією обвинувачення та функцією суду. У новішому рішенні від 22 січня 2026 року у справі Dadin and Others v. Russia Суд також послався на справу Karelin як на усталену практику щодо гарантій справедливості адміністративно-деліктного провадження.

Застосовуючи ці стандарти до даної справи, суд виходить із того, що саме на стороні обвинувачення лежить обов`язок надати докази, достатні для встановлення всіх юридично значущих обставин, а суд не може підміняти орган, який склав протокол, та самостійно конструювати недоведені обставини на підставі припущень.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності в установленому законом порядку факту вчинення конкретною особою конкретного адміністративного правопорушення та наявності у її діях усіх передбачених законом елементів його складу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому відсутність складу адміністративного правопорушення має місце не лише тоді, коли встановлено, що відповідна дія взагалі не вчинялася, а й тоді, коли за результатами судового розгляду не доведено наявність усіх необхідних елементів складу правопорушення щодо конкретної особи.

Отже, з огляду на досліджені матеріали суд доходить висновку, що факт знаходження у ОСОБА_3 – 6 пачок цигарок «Мальборо»; 6 пачок цигарок «Сігароне»; 4 пачки цигарок «Манчестер» без марок акцизного податку сам по собі не доводить факту здійснення нею роздрібної або оптової торгівлі такими тютюновими виробами.

Крім того, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що ОСОБА_2 мала статус особи, яка здійснювала відповідну господарську діяльність, була власником товару, організатором його реалізації або діяла від власного імені як суб`єкт відповідної господарської діяльності.

За таких обставин висновок про наявність у її діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 КУпАП, ґрунтувався б на припущенні, що прямо суперечить вимогам статей 9, 245, 251, 252, 280 КУпАП та статті 62 Конституції України.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із необхідності оцінювати докази у їх сукупності та не покладати на особу обов`язок доводити власну невинуватість. У контексті презумпції невинуватості обов`язок доказування лежить на стороні обвинувачення, а будь-які сумніви, які не були усунуті належними доказами, не можуть бути використані для висновку про винуватість особи.

Таким чином, суд доходить висновку, що органом, який склав протокол, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які у своїй сукупності поза обґрунтованим сумнівом підтверджували б, що саме ОСОБА_2 здійснювала роздрібну або оптову торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку.

За відсутності належного доказування об`єктивної сторони правопорушення та належного суб`єкта адміністративного правопорушення висновок про наявність складу адміністративного правопорушення є неможливим.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 КУпАП.

Щодо вилучених 6 пачок цигарок «Мальборо»; 6 пачок цигарок «Сігароне»; 4 пачки цигарок «Манчестер» суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час здійснення передбачених законом процесуальних дій, підлягають вилученню у встановленому законом порядку. Після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, вони можуть бути конфісковані, повернуті володільцеві або знищені, а при оплатному вилученні речей - реалізовані.

Разом з тим саме по собі закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення не створює правової підстави для застосування до ОСОБА_2 конфіскації як адміністративного стягнення, оскільки конфіскація є наслідком встановлення факту адміністративного правопорушення та застосування відповідної санкції.

Разом із тим питання подальшої долі вилучених тютюнових виробів має вирішуватися судом з урахуванням їх правового статусу, характеру продукції та спеціального порядку поводження з підакцизними товарами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 65 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, які виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, підлягають маркуванню марками акцизного податку у порядку, визначеному законами України.

Зазначений Закон відносить до тютюнових виробів, зокрема, цигарки та інші передбачені ним вироби з тютюну або його замінників.

Отже, встановлена у матеріалах справи відсутність марок акцизного податку на вилучених цигарках свідчить про те, що їх обіг не відповідає встановленому законом порядку маркування підакцизних товарів.

Водночас суд не вважає юридично обґрунтованим автоматично ототожнювати відсутність марки акцизного податку з доведеністю факту небезпечності продукції або з наявністю підстав для її знищення саме на підставі Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».

Зазначений Закон визначає поняття неякісної та небезпечної продукції через невідповідність установленим вимогам, у тому числі щодо безпеки, споживчих властивостей, маркування та документів, що підтверджують якість і безпеку.

Тому сама лише відсутність марки акцизного податку, без встановлення інших обставин, не є достатньою підставою для висновку про фізичну небезпечність або неналежну якість тютюнових виробів.

Разом із тим такі вироби не можуть бути повернуті у вільний законний обіг як звичайний товар, якщо їх обіг за встановлених обставин суперечить вимогам спеціального законодавства про обіг підакцизних товарів.

З огляду на це питання щодо подальшого поводження з вилученими 6 пачок цигарок «Мальборо»; 6 пачок цигарок «Сігароне»; 4 пачки цигарок «Манчестер» має вирішуватися відповідно до спеціального порядку, встановленого законодавством для вилучених з незаконного обігу підакцизних товарів, з урахуванням положень статті 265 КУпАП та нормативно-правових актів, які регулюють їх зберігання, передачу, утилізацію або знищення.

За таких обставин, керуючись статтями 7, 9, 245, 251, 252, 256, 265, 280, 283, 284, пунктом 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 62 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Питання щодо подальшої долі вилучених 6 пачок цигарок «Мальборо»; 6 пачок цигарок «Сігароне»; 4 пачки цигарок «Манчестер» без марок акцизного податку вирішити відповідно до вимог статті 265 КУпАП та спеціального законодавства, що регулює порядок поводження з вилученими з обігу підакцизними товарами.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом, у порядку та строки, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суддя