Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №132/1491/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1491/26

3/132/766/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Нова Гребля Вінницької області, українки, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, одруженої, працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально непідтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 677720 від 05 травня 2026 року, ОСОБА_2 , будучи фізичною особою – підприємцем, в магазині, розташованому по АДРЕСА_1 , здійснювала реалізацію підакцизної групи товарів без відповідних документів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою статті 256 КУпАП визначено зміст протоколу про адміністративне правопорушення. У ньому, серед іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення не є формальним документом, який лише посвідчує факт порушення провадження. Його зміст має забезпечувати можливість встановлення того, яка саме конкретна дія або бездіяльність, коли, де та за яких обставин була вчинена особою, а також надавати особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, реальну можливість зрозуміти сутність пред`явленого їй обвинувачення та захищатися від нього.

Водночас наведена у протоколі фабула адміністративного правопорушення таких вимог не забезпечує.

Зокрема, у протоколі серії ВАД № 677720 від 05 травня 2026 року зазначено, що ОСОБА_2 здійснювала реалізацію підакцизної групи товарів без відповідних документів.

Разом з тим у протоколі не зазначено дату або період часу, протягом якого, за твердженням уповноваженої особи, було вчинено адміністративне правопорушення. Саме по собі зазначення дати складення протоколу 05 травня 2026 року не є зазначенням дати вчинення правопорушення та не дає підстав ототожнювати ці обставини.

Так само фабула протоколу не містить належної конкретизації місця вчинення адміністративного правопорушення. Зазначення магазину по вулиці Космонавтів у селі Черепашинці характеризує місце здійснення господарської діяльності, однак саме по собі не дозволяє встановити, коли і в ході якої конкретної реалізації товару було вчинено інкриміноване порушення.

Крім того, істотним недоліком протоколу є відсутність конкретизації предмета правопорушення.

У протоколі зазначено лише про «реалізацію підакцизної групи товарів» без відповідних документів. При цьому не вказано, який саме підакцизний товар, товари або їх конкретна група реалізовувалися ОСОБА_2 без відповідних документів, у якій кількості, за яких обставин та під час якої саме господарської операції.

Також із протоколу неможливо встановити, яких саме документів, на який вид господарської діяльності та щодо яких конкретно товарів, на думку особи, яка склала протокол, не мала ОСОБА_2 .

Зазначене має принципове значення, оскільки частина перша статті 164 КУпАП є бланкетною нормою, а тому для встановлення складу передбаченого нею адміністративного правопорушення необхідно встановити конкретне порушення встановленого законом порядку провадження господарської діяльності, у тому числі з`ясувати, яка саме господарська діяльність здійснювалася без відповідного дозвільного документа чи з іншим порушенням установленого порядку.

Самого лише загального посилання на «реалізацію підакцизної групи товарів без відповідних документів» недостатньо для встановлення конкретної об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що вимоги до змісту протоколу мають не лише процесуальний, а й гарантійний характер. Особа, щодо якої ведеться провадження, має бути обізнана із конкретним обсягом обвинувачення, оскільки лише за таких умов вона може надати пояснення, подати докази, заявити клопотання, спростувати конкретні обставини, а відтак реалізувати право на захист.

Відсутність у протоколі відомостей про час вчинення правопорушення, конкретний предмет реалізації та інші істотні обставини не може бути усунута судом шляхом самостійного формування змісту обвинувачення на підставі інших матеріалів справи.

Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Застосовуючи цю конституційну гарантію у провадженні про адміністративні правопорушення, суд виходить із того, що висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення має ґрунтуватися на належних, допустимих, достовірних і достатніх доказах, які у своїй сукупності дозволяють встановити всі юридично значимі обставини.

У цій справі зазначені недоліки протоколу набувають особливого значення з огляду на доказову базу, долучену до матеріалів.

Як убачається з матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено акт (довідку) фактичної перевірки, складений 30 березня 2026 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, який фактично є єдиним доказом, покладеним в основу висунутого ОСОБА_2 обвинувачення.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд зобов`язаний оцінити цей доказ у сукупності з іншими матеріалами справи. Проте така оцінка можлива лише за умови, що суду зрозуміло, які саме обставини інкримінуються особі та який конкретний епізод господарської діяльності є предметом судового розгляду.

Натомість із протоколу неможливо встановити, який саме факт реалізації підакцизного товару без ліцензії став підставою для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Зокрема, акт (довідка) фактичної перевірки від 30 березня 2026 року складений до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, однак сам по собі факт його наявності не звільняє особу, яка склала протокол, від обов`язку належним чином викласти у протоколі суть конкретного адміністративного правопорушення.

Суд не вправі замість уповноваженої особи, яка склала протокол, самостійно визначати, який саме товар, у який час, за якою господарською операцією та за яких конкретних обставин, на думку органу, був реалізований без відповідних документів, якщо такі обставини належним чином не зазначені в протоколі.

Інший підхід фактично означав би, що суд не перевіряє пред`явлене особі обвинувачення, а самостійно формує його зміст на підставі наявного документа, що суперечить засадам змагальності, права на захист та обов`язку суду діяти виключно в межах пред`явлених особі обставин.

При цьому суд позбавлений можливості надати належну оцінку акту (довідці) фактичної перевірки від 30 березня 2026 року саме як доказу вчинення ОСОБА_2 конкретного адміністративного правопорушення, оскільки відсутність у протоколі необхідної конкретизації не дозволяє достовірно співвіднести викладені в акті обставини з обсягом пред`явленого особі обвинувачення.

Суд не може припускати, що відомості, які містяться в акті (довідці) фактичної перевірки, автоматично є тотожними обставинам правопорушення, зазначеним у протоколі, оскільки саме протокол визначає межі пред`явленого особі адміністративного обвинувачення.

Таким чином, надані суду матеріали не дають можливості встановити всі необхідні елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, зокрема конкретні обставини об`єктивної сторони діяння.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому закриття провадження у цій справі зумовлене не встановленням судом того, що ОСОБА_2 фактично не здійснювала реалізацію підакцизних товарів без дозвільних документів, а неможливістю на підставі належних і допустимих доказів встановити, яке саме конкретне адміністративне правопорушення їй інкримінується та доведеність складу такого правопорушення у передбаченому законом порядку.

Суд не має права заповнювати істотні прогалини протоколу власними припущеннями чи самостійно формувати фактичну сторону обвинувачення, оскільки це суперечило б вимогам статей 7, 245, 251, 252, 256 КУпАП та гарантіям, передбаченим статтею 62 Конституції України.

За таких обставин наявні у справі матеріали не забезпечують можливості зробити поза розумним сумнівом обґрунтований висновок про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на встановлені обставини такі сумніви мають об`єктивний характер та не можуть бути усунуті судом шляхом припущень.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 23, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 62 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом, у порядку та строки, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суддя