Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №703/4230/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4230/26

2/703/2682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

26.06.2026 ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.12.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про надання банківських послуг в ПАТ «ОТП Банк», укладений кредитний договір №2022227392, відповідно до умов якого позичальникові видано платіжну картку та надано кредит, остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором.

24.03.2023 АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого первісним кредитором відступлене позивачеві право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором №2022227392 від 31.12.2018.

Станом на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються.

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, становить 15035,56 грн.

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням прав та законних інтересів кредитора, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вказану заборгованість, розподілити судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

31.12.2018 між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2022227392.

Відповідно до п. 1.1, 1.4, 1.6, 1.6.1 кредитного договору, АТ «ОТП Банк» надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту: кредит на придбання товару вартістю 14346,00 грн, 350,00 грн за послугу «СМС+довідка», а всього в сумі 14696,00 грн; строк повернення 31.12.2020; розмір процентної ставки: фіксована процентна ставка 0,01% річних.

Крім того, розділом 2.1 кредитного договору передбачено, що на дату укладення заяви-анкети розмір процентів становить 5% на місяць, розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду складає 0,01% річних.

Із розділу «Позичальник» кредитного договору суд встановив, що зазначений правочин підписаний позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 власноручним підписом.

Крім того, 31.12.2018 позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Згідно розділу «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» Паспорту споживчого кредиту, тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту: 14696,00 грн; строк кредитування: 24 місяці. Із розділу «Інформація щодо річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» суд встановив, що процентна ставка становить 0,01% річних; тип процентної ставки: фіксована процентна ставка; комісійна винагорода за видачу кредиту 0,00 грн.

Також із розписки суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 отримала банківську карту, маска картки: НОМЕР_1 , зі строком дії до 08/21.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №2022227392 _CARD від 31.12.2018 картковий рахунок клієнту ОСОБА_1 , складеного станом на 24.03.2023, відповідачу нараховано заборгованість у сумі 15035,56 грн, при цьому позичальником повернуто кредитодавцю 19541,51 грн.

З розрахунку вбачається нарахування штрафу в сумі 1350,00 грн, що здійснене в період із 28.08.2019 до 26.12.2019.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору факторингу, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно з п. 6.1 договору факторингу, у відповідності до умов цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.

Відповідно до п. 6.2.3 договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Факт оплати фактором (ТОВ «Брайт Інвестмент») клієнту (АТ «ОТП Банк») вартості договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 судом встановлено на підставі платіжної інструкції №46 від 24.03.2023.

За встановлених обставин, на підставі досліджених матеріалів цивільної справи, враховуючи викладені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, не повернувши кредитодавцю як основну суму боргу, так і, обумовлені цим правочином відсотки за користування кредитом, тому факт порушення умов означеного договору зі сторони відповідача є доведеним стороною позивача.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів як неотримання ним у кредит від АТ «ОТП Банк» грошових коштів за кредитним договором, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання його умов, зокрема, і сплати обумовлених відсотків за користування кредитом, у строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту (тіла кредиту та відсотків за користування ним) за кредитним договором як первинному кредитодавцю АТ «ОТП Банк», так і його правонаступнику в спірних правовідносинах ТОВ «Брайт Інвестмент», суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №873 від 15.06.2026, позивачем при поданні даної позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, що має бути стягнутий із відповідачки.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: 1) договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «Брайт Інвестмент» та адвокатським бюро «Юлії Чміль»; 2) додатку №1 від 02.01.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, в якому міститься перелік видів правової допомоги та їх вартість; 3) акту про надання правничої допомоги №1906/2-26 від 19.06.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, згідно п. 2 якого вартість послуг за надані послуги щодо стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_1 , що ґрунтується на тарифах, погоджених сторонами в Додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, становить суму 5000,00 грн; 4) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3080 від 10.06.2016; 5) ордера серії АЕ №1416156 від 08.06.2026.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським бюро «Юлії Чміль» в справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 в справі №915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, в тому числі участі в судових засіданнях, в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором від 31.12.2018 №2022227392 в сумі 15035,56 грн, а також 2662,40 грн судового збору, 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 20197 (двадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 28.09.2026.

Суддя І.В. Овсієнко