Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №703/5194/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5194/26

2/703/3043/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 43119,30 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5952675, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000 грн 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

Укладаючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст.. 11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

26.11.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № 112-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором № 5952675 від 14.08.2024.

Зазначає, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 5952675 від 14.08.2024 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору про відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26.11.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 43119,3 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 7000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 31919,3 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобовзання становить 4200,00 грн.

Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договорами, що є порушенням законних прав та інтересів банку, тому позивач змушений звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вищевказану заборгованість і судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.

12 серпня 2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому останній не заперечує факту укладення кредитного договору, визнає факт надходження йому кредитних коштів, однак просив перевірити наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

14.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5952675 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000 грн 00 коп. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 345 календарних днів, тобто до 25.07.2025, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача.

ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону ОСОБА_1 , який відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 5952675 від 14.08.2024.

Наведене підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» відповідно до якої ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 5952675 від 14.08.2024 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 302097, дата і час відправки одноразового ідентифікатора 14.08.2024, 13:13 на номер телефону НОМЕР_2 .

Отже даний договір укладено в електронній формі.

При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Тобто, підписання ОСОБА_1 договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, без отримання листа на електронну адресу чи SMS-повідомлення на номер телефону ОСОБА_1 , відповідно до якого було здійснено вхід на сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна та пароля, договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не був би укладеним.

Відтак, всі документи, що знаходяться в особистому кабінеті позичальника з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що ОСОБА_1 ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Отже, ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст.. 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ОСОБА_1 підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Так, відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений . 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п. 1.2. сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн. Сума кредиту надається загальним строком на 345 днів з 14.08.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за наданя кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 25.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Загальні витрати позичальника за кредитом складають 25559,10 грн. Денна процентна ставка складає: (25559,10 грн/7000,00 грн)/345 днів -100% = 1,06%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 4977,85 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 32559,10 грн. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.2 та 1.5.3. Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 25559,10 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 5952675 від 14.08.2024 сума заборгованості відповідача складає 43119,30 грн, з яких: прострочена сума заборгованості за сумою кредиту становить 7000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 31919,30 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання становить 4200 грн.

Отже, умови договору чітко прописані у кредитному договорі № 5952675 від 14.08.2024, позичальник надав свою згоду на укладення кредитного договору, погодився з усіма умовами та змістом договору, підписанням договору повністю підтвердив, що він розуміє, погоджується з такими умовами та зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правила надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору.

Про підтвердження добровільного укладення ОСОБА_1 кредитного договору свідчать заява на отримання кредиту від 14.08.2026.

Відтак, посилання представника відповідача у відзиві щодо неправильного нарахування відсотків за кредитним договором за надання кредиту є необґрунтованим.

Щодо відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зі змісту ст.. 514 ЦК України вбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.2.6. кредитного договору № 100428913 від 12.12.2022, позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

Так, 26.11.2026 між ТОВ «Мілоан» та позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26.11.2024. Відповідно до умов даного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 .

Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 5952675 від 14.08.2024 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26.11.2026.

Відповідно до реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26.11.2024 вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 5952675 від 14.08.2024 з боржника ОСОБА_1 на суму 19501,30 грн, що складається із: суми заборгованості по тілу кредиту - 7000,00 грн; заборгованість по процентам у сумі 8301,30 грн та заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4200 грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи викладене, беручи до уваги, що спір між сторонами виник за договірних обставин, суть яких ніким не спростовувалась, сам договір не суперечить діючому законодавству, та враховуючи положення ст.1049 ЦК України, яким визначено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 15301,30 грн, що складається із: суми заборгованості по тілу кредиту - 7000,00 грн; заборгованість по процентам у сумі 8301,30 грн, які були відступлені позивачу згідно договору про відступлення прав вимоги. В іншій частині нарахування процентів позивачем не обґрунтовано.

Щодо стягнення неустойки та/або процентам за порушення грошового зобов`язання в розмірі 4200 грн, суд зазначає наступне.

Так, 24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4200,00 грн неустойки та/або процентам за порушення грошового зобов`язання не підлягають задоволенню з підстав, визначених у п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № від 27.07.2026, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог у сумі 944,78 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, із зазначенням детального опису робіт (обсягу правової допомоги).

Суд також ураховує, що дана цивільна справа розглядалась у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, представник позивача не приймав участі у судових засіданнях, а лише було підготовлено позов із додатками.

Для підготовки позову (враховуючи обставини справи), на думку суду, адвокату не потрібно було опрацьовувати велику кількість законодавчих актів, які підлягають застосуванню з огляду на зміст позовної заяви, не передбачають складності та витрати значної кількості часу.

А тому суд констатує, що визначений в наданих представником позивача документах розмір витрат є завищеним та не відповідає складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних ним робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», підлягають відшкодуванню в розмірі 3000 гривень.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 5952675 від 14.08.2024 в загальній сумі 15301,30 грн, та витрати по сплаті судового збору у сумі 944,78 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а всього 19246 (дев`ятнадцять тисяч двісті сорок шість) грн 08 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуючий: Ю. В. Крива