Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №703/5238/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5238/26

2/703/3055/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Чередника про стягнення 22 556,99 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання його умов.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 листопада 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КредіПлюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 210273, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 13 514,00 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо надання кредиту первісний кредитор виконав, перерахувавши 21 листопада 2025 року кредитні кошти на платіжну картку відповідача. Водночас відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.

03 квітня 2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «КредіПлюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 03042026. Згідно з Реєстром прав вимог № 2 від 05 травня 2026 року та актом приймання-передачі до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 210273.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 24 656,99 грн., з яких 13 514,00 грн. — тіло кредиту, 8 441,99 грн. — проценти, 601,00 грн. — комісія та 2 100,00 грн. — штрафні санкції. При цьому штрафні санкції позивач не просить стягувати, у зв`язку з чим заявлено до стягнення 22 556,99 грн.

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів товариства, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, судові витрати та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 серпня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію наведеної ухвали було направлено сторонам та отримано ними, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

21.11.2025 між ТОВ «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №210273, відповідно до умов якого типом кредиту є кредит.

Згідно з умовами кредитного договору про споживчий кредит № 210273 від 21 листопада 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «КредіПлюс» та відповідачем в електронній формі, відповідачу надано кредит у загальному розмірі 13 514,00 грн. строком на 98 днів — до 27 лютого 2026 року.

Кредит надано шляхом перерахування 10 000,36 грн. на платіжну картку відповідача, а 3 513,64 грн. спрямовано на погашення комісії за надання кредиту.

Процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 360 % річних.

Комісія за надання кредиту становить 3 513,64 грн., комісія за управління та обслуговування кредиту — 1,00 грн. за зниженим тарифом та 100,00 грн. за стандартним тарифом.

Загальні витрати за кредитом визначені у розмірі 11 962,63 грн., денна процентна ставка — 0,9033 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка — 31 300,48 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту — 25 476,63 грн.

Договором передбачено періодичність платежів один раз на два тижні та обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити проценти і передбачені договором комісії не пізніше 27 лютого 2026 року.

Договір укладено в електронній формі через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця, шляхом прийняття відповідачем оферти та підписання індивідуальної частини договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором d32alqi4. Ідентифікація та верифікація позичальника здійснювалися, зокрема, за допомогою системи BankID НБУ.

Як встановлено з інформації АТ КБ «ПриватБанк» в банку було емітовано картку на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , та згідно виписки по рахунку, 21.11.2025 на вказану картку було здійснено зарахування 10 000, 36 грн.

Крім того, банк повідомив, що номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операції за вищезазначеною платіжною карткою за період 21.11.2025-26.11.2025 був/є фінансовим: НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи за вказаним договором має заборгованість за кредитним договором в розмірі 22556,99 грн., яка складається з: 13514,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 8441,99 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 601,00 грн. – заборгованість по комісії.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного, та електронна адреса.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Кредіплюс» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

03.04.2026 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 03042026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 05.05.2026 до Договору факторингу та акту приймання-передачі Реєстру прав вимог до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 556,99 грн. підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору сума, яка підлягала фактичному наданню відповідачу, становила 10 000,36 грн. Водночас позивачем у розрахунку заборгованості до суми основного боргу (тіла кредиту) включено 3 513,64 грн., які відповідно до умов кредитного договору є платою за надання кредиту. Таким чином, зазначена сума не є фактично отриманими відповідачем кредитними коштами та не підлягає включенню до заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи, що розмір фактично наданого кредиту становить 10 000,36 грн., суд здійснює перевірку нарахувань виходячи саме із цієї суми. За результатами такого розрахунку розмір процентів становить 6 247,05 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню, становить 18 948,41 грн., з яких 10 000,36 грн. – основна сума кредиту, 6 247,05 грн. – проценти.

Щодо вимог про стягнення комісії у розмірі 601,00 грн., з яких 1,00 грн. становить комісія за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом, а 600,00 грн. — за стандартним тарифом, а також 3 513,64 грн., які відповідно до кредитного договору, спрямовані на погашення комісії за надання кредиту, суд виходить із такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту та комісії за управління та обслуговування кредиту на загальну суму 4114,64 грн., які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що положення договору в цій частині є нікчемними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, та підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. При цьому учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми витрат, яка підлягає відшкодуванню, суд має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності та розумності. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними, неминучими, а їх розмір є обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, пункт 268).

Аналогічні критерії застосовуються Верховним Судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21, від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц.

Судом установлено, що позивачем заявлено до відшкодування 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. З наданих документів убачається, що гонорар адвоката визначено у фіксованому розмірі із зазначенням обсягу наданої правничої допомоги.

Водночас дана цивільна справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Представник позивача участі у судових засіданнях не брав, а обсяг наданої правничої допомоги фактично зводився до підготовки та подання позовної заяви з додатками.

З огляду на характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг доказів, відсутність необхідності участі представника у судових засіданнях та фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 7000,00 грн. неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2520,07 грн.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 50173 від 29 липня 2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2236,47 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №210273 від 21.11.2025 у сумі 18 948,41 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2236,47 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2520,07 грн, а всього 23 704 (двадцять три тисячі сімсот чотири) грн. 95 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01133, Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ: 43541163; Рахунок: НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4

Головуючий: Ю. В. Крива