Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №691/1143/25 — Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1143/25

провадження № 2/691/273/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Подороги Л.В., при секретарі Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у сумі 132918,33 грн., заподіяну внаслідок пошкодження належному йому транспортного засобу – мікроавтобуса «Івеко Турбо», д.н.з. НОМЕР_1 та тяжкого ушкодження здоров`я, а також моральну шкоду у сумі 100000,00 грн., а всього 232918,33 грн. внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки при ДТП; витрати на правничу допомогу в сумі 30000 грн. та судовий збір у сумі 1500 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 пояснили, що 13.01.2012 позивач керував автомобілем «Івеко Турбо» і рухався по автодорозі Київ – Знам`янка в с. Орловець Черкаського району, та близько 17.30 год., на його смугу руху виїхав автомобіль «Хюндай» під керуванням ОСОБА_2 , у результаті чого сталася ДТП. Належний позивачу транспортний засіб отримав значні механічні пошкодження, а йому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, розриву селезінки, які супроводжувались внутрішньочеревною кровотечею, закритого перелому обох кісток верхньої третини лівої гомілки. На даний час ОСОБА_1 не в змозі нормально ходити із-за болю в ногах, йому три рази робили операції, дві з яких у м. Городище, одну у м. Черкаси. Видалили селезінку, що позбавило його можливості повноцінно фізично працювати, оскільки пішли ускладнення, стали утворюватися пухлини. Вартість трьох операцій складала 5500 грн. Також позивач неодноразово звертався до інших лікарів і періодично лікувався стаціонарно та амбулаторно, на що витратив кошти в сумі 4000 грн. А загалом позивач витратив грошові кошти у сумі 20392,65 грн., тобто 20392,65+9500 (5500 та 4000) = 29 892,65 грн. Крім того, пошкоджено належний йому автомобіль і сума матеріальних збитків, згідно висновку товарознавчої експертизи становить 58025,68 грн. Загальна сума заподіяних ДТП матеріальних збитків становить 87918,33 грн.

Стан здоров`я до даного часу у позивача не відновлений, хронічний панкреатит сприяв втраті повноцінного харчування, попереду у нього лікування і санаторно-курортна реабілітація в санаторіях « Моршин», або «Трускавець» путівка до яких коштує 15000 грн., коштів на яку він не має.

Крім того, нанесенням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП позивачу завдано моральні страждання, які полягали у відчутті сильного фізичного болю, перенесенні емоційного психологічного стресу, відчуття своєї безпомічності. Моральну шкоду завдану ОСОБА_2 протягом 11 років досудового розслідування, судових засідань та інших процесів позивач оцінює у 100000 грн., яку просить стягнути на свою користь.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується витягом із реєстру поштових відправлень та оголошенням на сайті Судова влада України. Тому суд вважає, що відповідач без поважних причин не з`явився в судове засідання та розглядає справу без його участі.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву не подав, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 16.01.2024 у справі № 691/782/15-к, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та провадження закрито. Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 13.01.2012 близько 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем HUNDAI НІ д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , рухаючись у с. Орловець Городищенського району Черкаської області в напрямку м. Кіровоград, на 180 км + 750 м автодороги Київ-Знам`янка, будучи не уважним під час керування транспортним засобом, не належним чином стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагувавши на її зміну у вигляді ожеледиці, чим легковажно розраховував на відвернення суспільно небезпечних наслідків, порушив пункт 2.3.6 ПДР України. В результаті даного порушення виник занос керованого ним автомобіля та ОСОБА_2 не справився з керуванням і перетнувши вузьку суцільну лінію горизонтальної розмітки проїжджої частини автодороги, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху, тим самим допустив порушення розділу 34 п. 1.1 ПДР України та не переконавшись у створенні небезпеки іншим учасникам руху, змінивши напрямок руху керованого ним автомобіля, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, чим порушив п. 10.1 ПДР України, внаслідок чого допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом IVEKO TURBO DAIRY, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . У результаті даної ДТП та самовпевненості ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, розриву селезінки, що супроводжувались внутрішньочеревною кровотечею, які згідно висновку судово-медичного експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення Черкаського обласного бюро СМЕ за № 44 від 13.03.2012 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток верхньої третини лівої гомілки, які згідно зазначеного висновку судово-медичного експерта не є небезпечними для життя, як правило спричиняють тривалий розлад здоров`я і по цих ознаках відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Такі дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого являється порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Цивільний позов ОСОБА_1 у кримінальному провадженні залишено без розгляду та роз`яснено потерпілому право пред`явлення його в порядку цивільного судочинства.

23.01.2024 ухвала набрала законної сили.

Згідно висновку експерта № 8/30 від 24.04.2012, ринкова вартість автомобіля IVEKO TURBO DAIRY, д.н.з. НОМЕР_1 , на 13.01.2012 перед ДТП складала 58025,68 грн. та вартість матеріального збитку, нанесеного власнику указаного автомобіля становить 58025,68 грн.

Згідно висновку експерта № 44 від 14.03.2012, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, розриву селезінки, які супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечею, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток верхньої третини лівої гомілки, що не є небезпечними для життя, як правило спричиняють тривалий розлад здоров`я і по цих ознаках відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно медичної документації КЗ «ОЛ-ЦЕМД та МК», КЗ «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради, КЗ «Городищенське МО»: виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3809, № 15381, № 1161, історій хвороби б/н, довідок № 148, 138, б/н, консультації комп`ютерної томографії № 5697, ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному, хірургічному відділеннях, отримував відповідну медичну допомогу, оперативне лікування, за наслідками отримання тілесних ушкоджень у результаті ДТП. Зазначено перелік медичних препаратів, які були призначенні ОСОБА_1 у ході лікування та які останній, згідно товарних чеків, фіскальних чеків та рахунку-фактурі придбав за власні кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ст. 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» за № 4 від 01.03.2014, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

ОСОБА_2 у результаті вчинення ДТП завдав матеріального збитку ОСОБА_1 , шляхом пошкодження належному йому транспортного засобу, що підтверджено висновком експерта № 8/30 від 24.04.2012 у розмірі 58025,68 грн., тому указану суму слід стягнути на користь потерпілого.

Окрім того, ОСОБА_1 просить відшкодувати йому матеріальні витрати пов`язані із лікуванням у загальній сумі 29892,65 грн. та складаються із: 5500 грн. - вартість трьох операцій, 20392,65 грн. – стаціонарне та амбулаторне лікування, звернення до експертних установ, 4000 грн. витрати на пальне на поїздки до лікувальних та експертних установ,.

З урахуванням того, що відповідач не подав своїх заперечень, суд погоджується із сумою нарахованих витрат на придбання медичних препаратів, які підтверджуються товарними та фіскальними чеками на загальну суму 20392,65 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Однак суд не погоджується із заявленими позивачем витратами на оперативне втручання у сумі 5500 грн. та транспортними витратами у сумі 4000 грн., оскільки такі витрати не підтверджено належними і допустимими доказами.

Також суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі по 15000 грн. кожна на придбання путівок для реабілітації у санаторіях «Моршин» і «Трускавець», оскільки дана вимога є не обґрунтованою.

Щодо стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно ч. 2, ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд враховує, що ОСОБА_1 внаслідок ДТП зазнав моральних страждань, ушкодження здоров`я та фізичний біль, порушився його звичайний життєвий уклад та спосіб життя.

Отримані позивачем тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та ушкоджень середньої тяжкості. Позивач тривалий час проходив курс лікування та, за станом здоров`я, був позбавлений звичного способу життя, був обмежений у можливості рухатися, що вимагало додаткових зусиль для подолання незручностей. Тривалий час він перебуває у стані морального пригнічення, вимушених змін у його житті, що вплинуло на його психологічний стан.

Стан здоров`я ОСОБА_1 з часу скоєння ДТП у повній мірі не відновився, він зазнав не зворотних змін та періодично потребує лікування.

Крім того, позивач зазнав моральної шкоди внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, який був безповоротно втрачений, а також, починаючи з 13.01.2012 і до дня ухвалення судом рішення спочатку в кримінальному а потім у цивільному провадженні (загалом 14 років і 8 місяців) вимушений був ходити спочатку до слідчих органів, а потім до суду та захищати свої порушені права.

Тому суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір моральної шкоди у сумі 100000 грн., є об`єктивним і справедливим та підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки позивач вказав у позовній заяві, що на момент звернення до суду він поніс витрати на правничу допомогу в сумі 30000 грн. і до закінчення судових дебатів представник позивача повідомив, що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, тому суд, при ухваленні рішення, не вирішує питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

Крім того, на час звернення позивача до суду з позовною заявою ставка судового збору за кожну позовну вимогу майнового характеру становила 1211,20 грн.

Позивачем заявлено дві позовні вимоги: 1. про відшкодування матеріальної шкоди; 2. про відшкодування моральної шкоди.

Від сплати першої позивач звільнений у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому у відповідності до п. 3 ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 714,58 грн.

Щодо другої позовної вимоги, то позивачем було сплачено 1500 грн. замість необхідних 1211,20 грн.

Тому з відповідача підлягає стягненню 1211,20 грн., а іншу частину коштів в сумі 288,8 грн. позивач має право повернути у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 80, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , матеріальну шкоду в сумі 78418 (сімдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 33 коп., моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та витрати на сплату судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 58 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя Л. В. Подорога