Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №570/1059/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1059/26

Номер провадження 2/570/1409/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

з участю позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні 21.09.2026,

представниці відповідача - адвоката Андрієнко І.В. в судовому засіданні 21.09.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених додаткових витрат на дитину, -

в с т а н о в и в :

02.03.2026 позивач ОСОБА_3 звернулася в Рівненський районний суд Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь понесені додаткові витрати на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 32 356 грн. 35 коп. за період з січня 2025 по 01.03.2026.

В обґрунтування позову позивачка вказує, 20.07.2007 між сторонами укладено шлюб, який розірвано на підставі рішення Рівненського районного суду від 10.12.2019. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо матеріального забезпечення їхньої доньки, стало підставою її звернень до суду щодо стягнення аліментів у примусовому порядку та нарахування пені за їх прострочення, що підтверджується рішенням Рівненського районного суду від 10.12.2019 у справі №570/4448/19, рішенням Рівненського районного суду від 10.05.2022 справа №570/23/22, рішенням Рівненського районного суду від 17.12.2025справа №570/2078/25, ухвалою Рівненського районного суду від 15.01.2026 справа №570/2078.

В 2025 році донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стала студенткою НУВГП, де навчається на денній формі, що стверджено довідкою №193 від 08.05.2025.

Згідно договору №15351296 про надання платної освітньої послуги, вартість навчання за один навчальний рік складає 43100, термін навчання чотири роки з 01.09.2025 по 30.06.2029.

Згідно квитанцій до платіжних інструкцій від 27.08.2025 та 18.12.2025 позивачкою сплачена сума, навчання за період 2025-2026 роки, яка складається: 21550 грн. (оплата за навчання) х 2 + 215,5 грн (комісія за переказ коштів) х 2 = 43 531 грн.

Відповідно в період 2025 по даний час 2026 року понесені витрати на придбання для доньки одягу, ліків, оплата стоматолога, тощо … де позивачкою витрачені кошти в розмірі 21 181,70 грн.

Вказані витрати підтверджуються квитанціями. Отже, загальна сума понесених позивачкою додаткових витрат з 2020 по день звернення до суду складає 64 712,70 грн., де вона просить суд стягнути з відповідача їх частини, що складає 32 356,35 грн., оскільки її звернення до відповідача про оплату половини понесених нею витрат залишилась поза його увагою, що є підставою її звернення до суду із вказаним позовом.

Позивачка наводить положення ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 180-181, 185 СК України, постанову Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі №6-1296цс15, п.1, 2 ст.3 ч.1, ч.2 ст.3 Європейської Конвенції про права дитини, ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, Конвенції про захист прав дитини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї та просить позовні вимоги задовільнити.

Ухвалою суду від 02.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі, призначено судове засідання з викликом учасників.

У заяві вх.9314 від 15.05.2026 позивачка ОСОБА_1 просить розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Ухвалою суду від 23.06.2026 клопотання представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Андрієнко І.В. про поновлення процесуального строку на подання відзиву по цивільній справі №570/1059/26 - задоволено; поновлено відповідачу ОСОБА_2 строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив на позовну заяву з долученими доказами; встановлено сторонам строк для подачі заяв по суті справи; оголошено перерву у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкладено розгляд цивільної справи та визнано потрібним, щоб позивачка ОСОБА_1 з`явилася в судове засідання та надала особисті пояснення.

У відзиві вх. 11836 від 18.06.2026 представниця відповідача – адвокат Андрієнко І.В. просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказує, що донька ОСОБА_5 певний період проживала з батьком за місцем його проживання у Федеративній Республіці Німеччина, на що позивачка надавала свою згоду.

Лише 27.03.2025 позивачка подала виконавчий лист про стягнення аліментів на неповнолітню дитину на примусове стягнення. Державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з січня 2022 року по день звернення стягувача. Внаслідок чого відповідачу було нараховано борг зі сплати аліментів. Стягувач після цього подала в суд на стягнення пені на борг по аліментах. Після звернення платником до органу державної виконавчої служби та надання частини квитанцій, які у нього збереглися, про сплату стягувачу коштів, дані оплати були враховані державним виконавцем та борг по аліментах було зменшено.

На даний час відповідачем закрито всі борги по аліментах, сплачено пеню на борг за аліментами за рішенням суду, продовжувалися щомісячно сплачувати кошти для забезпечення дитини, про що долучаються копії банківських квитанцій.

Постановою державного виконавця від 07.05.2026 виконавче провадження №77643566 було закінчено у зв`язку із виконанням виконавчого документу в повному обсязі та відсутності боргу.

На даний час у Рівненському районному суді Рівненської області відкрита справа №570/1689/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі частини від усіх заробітків відповідача з моменту пред`явлення позову до закінчення донькою навчання. Рішення у справі ще не ухвалено.

Представниця відповідача наводить положення ст. 180, ч.ч.1-3 ст. 181, ч.ч. 1, 2 ст. 185 СК України, та вказує, що копія договору про надання платної освітньої послуги є неналежним доказом, оскільки він не містить дати договору та підписів сторін. Також наводить судову практику, а саме постанову ВС від 26.08.2020 року по справі № 336/1488/19 року, тому вважає, що витрати позивача на оплату навчання в розмірі 43 100 грн. не є додатковими витратами на дитину і тому не підлягають частковому відшкодуванню з відповідача. На підтвердження інших витрат, половину яких позивач просить стягнути з відповідача як додаткові витрати, позивач надає копії документів на суму (як позивач зазначає в позовній заяві) 21 181,70 грн. У відповідача є ряд зауважень щодо наданих копій документів: не всі документи є копіями квитацій чи чеків, тобто належними доказами про проведення оплати. До відзиву надаються належні докази, які підтверджують належну сплату відповідачем аліментів на спільну дитину сторін до досягнення нею повноліття, а також документи, згідно яких вбачається, що позивач звернулась до відповідача в судовому порядку також і з питання стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Відповідно до вищенаведеного, з врахуванням того, що витрати, які долучила до позовної заяви позивач не є додатковими витратами на дитину, просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснює, що донька ОСОБА_5 постійно хворіє, має проблеми зі здоров`ям, зокрема щитовидною залозою, яку лікує багато років, про що подає медичні документи. На даний час виникла потреба також у зверненні до іншого фахівця у галузі медицини, оскільки у доньки виникли проблеми із хребтом, кожен візит коштує більше тисячі гривень, однак доказів надати не може. Вона самостійно не призначає лікування доньці, воно здійснюється за призначенням лікарів. Відповідач відмовляється брати участь в утриманні доньки, яка потребує допомоги на навчання та лікування, хоча має такий обов`язок.

У судовому засіданні представниця відповідача підтримала вимоги відзиву та просить у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та представниці відповідача у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Зорянською сільською радою.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10.12.2019 у справі №570/4448/19 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 20.07.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції (актовий запис №1032).

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10.05.2022 у справі №570/23/22 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на її користь на неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі 1500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.01.2022 і до повноліття дитини.

05.08.2020 позивачка уклала шлюб із ОСОБА_7 та її прізвище після реєстрації шлюбу змінилося з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.12.2025 у справі №570/2078/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 04.01.2022 по 31.03.2025 в розмірі 13991,92 грн.

Повнолітня донька сторін ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю – позивачкою у справі, що відповідачем не заперечується.

Як убачається з п.1, 2 розділу ІІІ договору №15351296 про надання платної освітньої послуги, загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 172 400 грн. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: на 2025-2026 навчальний рік 43100 грн.; на 2026-2027 навчальний рік 43100 грн.; на 2027-2028 навчальний рік 43000 грн.; на 2028-2029 навчальний рік 43100 грн. на 2029-2030 0 грн.

Як убачається з довідки НУВГП №193 від 08.09.2025, виданої ОСОБА_4 , вона навчається на 1 курсі спеціальності облік і оподаткування в навчально-науковому інституті економіки та менеджменту НУВГП; форма навчання денна, платна; стипендію не отримує; термін навчання з 01.09.2025 по 2029 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обґрунтовує свої вимоги положеннями сімейного законодавства, які зобов`язують батьків брати участь у додаткових витратах на дітей.

Відповідно положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина повинна зростати в умовах турботи. Статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Принципом 6 Декларації прав дитини передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку його особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір`ю.

В статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 18 Конвенції про права дитини передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

У п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року надано роз`яснення, що відповідно до ст.185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв`язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №521/16268/18, від 08 грудня 2021 року у справі №607/12170/20 викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, наприклад, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Отже, відповідно до договору №15351296 про надання платної освітньої послуги, загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 172 400 грн. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: на 2025-2026 навчальний рік 43100 грн.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.4518575249.1 від 27.08.2025 позивачкою сплачено вартість навчальних послуг за ОСОБА_4 на загальну суму 21550 грн.; відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.4679527605.1 від 18.12.2025 позивачкою сплачено вартість навчальних послуг за ОСОБА_4 на загальну суму 21550 грн.

Оскільки, навчаючись на першому курсі у НУВГП ОСОБА_4 була неповнолітньою, тому суд приходить до висновку, що витрати за 1 навчальний рік у НУВГП слід віднести до додаткових витрат, необхідних для розвитку дитини.

А відтак, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають додаткові витрати на навчання у розмірі 21550 грн. (43100 грн./2=21550 грн.).

Представниця відповідача звертає увагу суду, що позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, що є предметом розгляду справи №570/1689/26.

Так, статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Разом з тим, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 24 лютого 2016 року у справі №6-1296цс15 та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19.

Отже, предметом розгляду вказаної справи №570/1059/26 є понесені позивачкою витрати на навчання за перший навчальний рік доньки сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, навчаючись на першому курсі у вищому навчальному закладі, була ще неповнолітньою, тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується інших витрат на лікування ОСОБА_4 , слід зазначити наступне.

Під час розгляду цивільної справи № 6-1489цс17 Верховний Суд України роз`яснив, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд враховує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим та підтверджуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Відповідно до роз`яснень п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», щодо передбаченої ст.185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним із батьків на утримання дитини (аліментів).

За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір понесених додаткових витрат на дитину має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 у зв`язку з проблемами зі здоров`ям проходила різні медичні обстеження та здавала необхідні аналізи, про що свідчать медичні документи: протокол ультразвукового обстеження щитовидної залози від 28.09.2020; УЗД заключення від 24.11.2021 КНП «Міська дитяча лікарня»; результати дослідження №3367582 від 26.11.2021 ПП «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб»; направлення від 30.06.2022 Діла; бланк замовлення №4906758 від 01.07.2022; епікриз №1188 про перебування на лікуванні з 20.04.2023 по 28.04.2023 в Міській дитячій лікарні РМР; консультативні висновки спеціаліста №123463080 та №123463065 від ультразвукове дослідження від 20.04.2023 Рівненський обласний спеціалізований кабінет УЗД серця та судин; 06.02.2025; МРТ поперекового відділу хребта від 07.02.2025; ультразвукове обстеження нирок від 07.05.2025; доплер-ехокардіографія з кольоровим картуванням від 13.08.2026; ультразвукове обстеження щитоподібної залози від 14.08.2026 ТзОВ «АД Клінік».

Наявними в матеріалах справи квитанціями, фіскальними чеками підтверджується, що у зв`язку з лікуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач понесла витрати: 07.02.2025 на суму 2800 грн.; 09.02.2025 на суму 430 грн.; 20.02.2025 на суму 344 грн.; 04.03.2025 на суму 335 грн.; 09.03.2025 на суму 842 грн.; 23.03.2025 на суму 459 грн.; 01.04.2025 на суму 214 грн.; 01.04.2025 на суму 506 грн.; 01.04.2025 на суму 241 грн.; 05.04.2025 на суму 424 грн.; 14.08.2025 на суму 1250 грн.; 28.01.2026 на суму 1900 грн., загальний розмір який становить 9745 грн.

Суд вважає, що вказані витрати, понесені позивачкою на оплату лікування в розмірі 9745 грн., є додатковими витратами на дитину в розумінні положень ст. 185 СК України, оскільки викликані особливими обставинами, а саме, станом здоров`я дитини та рекомендовані лікуючими лікарями, тому половина понесених витрат в розмірі 4872,50 грн. підлягає стягненню з відповідача.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела відповідача, що утворюють його дохід.

Задля оцінки фінансового становища особи повинна встановлюватись наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Між тим, жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу своїй доньці у визначеному судом розмірі матеріали справи не містять.

Народження дітей від іншого шлюбу не презюмує відсутність змоги в платника надавати допомогу повнолітній дитині від іншого шлюбу.

Утворюючи іншу сім`ю відповідач повинен був усвідомлювати, що на нього покладається обов`язок дбати про таку сім`ю, матеріально її забезпечувати, а також виконувати відповідні обов`язки в помірному розмірі щодо дитини від попереднього шлюбу.

Отже, відповідач працездатного віку, відтак має можливість сплатити половину додаткових витрат на дитину, понесених позивачкою, у зв`язку з незадовільним станом здоров`я дитини.

Наявними в матеріалах справи квитанціями та фіскальними чеками, які надані позивачкою, підтверджується, що позивачка понесла витрати на придбання одягу для ОСОБА_4 : 30.04.2025 на суму 490 грн.; 01.05.2025 на суму 3600 грн.; 01.05.2025 на суму 2000 грн.; 20.05.2025 на суму 1299 грн.; 20.01.2026 на суму 358,90 грн.; 03.02.2026 на суму 1850 грн.; на інші потреби 22.03.2025 на суму 755 грн.; 16.05.2025 на суму 1085 грн., загальна сума яких становить 11437,90 грн., однак такі витрати є добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері, та не пов`язані з особливими обставинами.

Дослідивши вказані докази, суд виснує про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки в цій частині у розмірі 11437,90 грн. стягнення додаткових витрат, пов`язаних з придбанням одягу, витрат на косметолога, оскільки наведені витрати не обумовлені особливими обставинами та не пов`язані з розвитком певних здібностей ОСОБА_4 , а тому не є додатковими витратами на дитину в розумінні ст.185 СК України.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №205/4622/16-ц та від 22 травня 2019 року у справі №201/15248/16-ц, від 12 березня 2020 року у справі №520/12681/17.

Позивачка ОСОБА_1 у відповідності до п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнена, тому з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених додаткових витрат на дитину - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 26422,50 грн. з січня 2025 року по 01.03.2026.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 ,, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.