Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №559/2941/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2941/26

Провадження № 3/559/1090/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 м. Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін О.М., при секретарі Протас Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника адвоката Пасічника Ю.О., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої і зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 959239, серії ВАВ № 959240, серії ВАВ № 959238 від 07.07.2026 ОСОБА_1 07.07.2026 року о 11.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 у присутності неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного і психологічного характеру, а саме, застосувала психологічне насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, ображала, погрожувала, висловлювалася нецензурною лайкою, чим була завдана шкода фізичному і психологічному здоров`ю ОСОБА_2 та психологічному здоров`ю ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ч.ч.1, 2 ст. 1732 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих подій визнала частково, не заперечувала, що у вказаний день емоційно висловлювалася нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 , що було викликано тим, що внаслідок ревнощів до неї її колишній чоловік спромігся звільнення її з роботи. Проте заперечувала, що застосовувала фізичне насильство, а також те, що такі події відбулися у присутності дітей.

Захисник Пасічник Ю.О. підтримав пояснення ОСОБА_1 , вважав, що сварка виникла з побутової теми, яка була спровокована потерпілим, оскільки він влаштував її звільнення з роботи, а ОСОБА_1 за це образилася. У той же час вона кається і шкодує, що так сталося.

Опитані в судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пояснили, що не були свідками подій, оскільки спали в іншій кімнаті, їм жодної шкоди завдано не було, просили не притягувати матір ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав дані, викладені у протоколах, заперечував застосування щодо нього фізичного насильства. Також пояснив, що проживав за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 , разом з колишньою дружиною та дітьми. У вказаний день він приїхав додому зібрати свої речі (інструмент, одяг), оскільки збирався з`їжджати з будинку, що було мотивовано подружньою зрадою дружини. Остання у вказаний день прийшла раніше з роботи, оскільки її звільнили з роботи за його повідомленням про скоєння нею крадіжки. ОСОБА_1 відразу сама почала конфлікт, забороняла йому забирати його власні речі, висловлювалася на його адресу грубою нецензурною лайкою, голосно кричала.

В подальшому ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про відкладання розгляду справи.

У той же час суд вважає, що оскільки ОСОБА_2 вже надав свої пояснення в судовому засіданні, а явка потерпілого не є обов`язковою, справу можливо розглянути в його відсутність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, не встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки: настання фізичної чи психологічної шкоди потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачена наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.

Таким чином, під домашнім насильством, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному або фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Аналіз вищевказаної правової норми та її конструкції дає підстави для висновку, що завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій особі є однією з, а не єдиною кваліфікуючою ознакою психологічного домашнього насильства.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.ч. 1, 2 ст.1732 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, у тому числі звукозапис з місця події, продемонстрований ОСОБА_2 , з якого вбачається, що саме ОСОБА_1 розпочала конфлікт, ображала ОСОБА_2 , висловлювалася відносно нього грубою нецензурною лайкою, забороняла останньому забирати речі, врахувавши часткове визнання вини ОСОБА_1 , оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 959238 від 07.07.2026 щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 частково знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Так, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 07.07.2026 року о 11.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, ображала, погрожувала, висловлювалася нецензурною лайкою, чим була завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 . При цьому посилання на вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства щодо ОСОБА_2 та спричинення шкоди його фізичному здоров`ю, суд з фабули обвинувачення виключає, оскільки вказане не підтверджує і сам потерпілий.

Враховуючи характер вчиненого, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

З приводу вчинення домашнього насильства у присутності неповнолітніх дітей, чим була завдана шкода їх психологічному здоров`ю, такі обставини не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки заперечуються самими дітьми та ОСОБА_1 .

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.173-2 КУпАП за подіями 07.07.2026, обставини про які викладені у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 959239 та серії ВАВ № 959240 від 07.07.2026, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Керуючись ст.ст.7, 9, ст.36, ст.173, ст. 173-2, ст.247, ст.ст. 283 - 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.173-2 КУпАП за подіями 07.07.2026, обставини про які викладені у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 959239 та серії ВАВ № 959240 від 07.07.2026, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, по епізоду від 07.07.2026 за протоколом серії ВАВ № 959238 від 07.07.2026.

Піддати ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, адміністративному стягненню – у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 340 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в добровільному порядку в п`ятнадцятиденний строк із дня вручення копії постанови сума штрафу буде стягнута в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк із дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців. У разі її оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 28.09.2026.

Суддя О.М.Томілін