Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №543/682/26 — Оржицький районний суд Полтавської області

543/682/26

2/543/604/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участі секретаря судового засідання Михалець А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки яка перебуває у спільній частковій власності та припинення спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Юхимович С.А., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 01.07.2026 звернулася до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки яка перебуває у спільній частковій власності та припинення спільної часткової власності.

В позовній заяві вказала, що ОСОБА_1 (далі-Позивач) та ОСОБА_2 (далі-Відповідач) є співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323683600:00:009:0137 площею 3,5799 га яка розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району (наразі - Лукімського старостинського округу Оржицької селищної ради Лубенського району) Полтавської області. Частки у власності зазначеної земельної ділянки Позивача та Відповідача рівні та становлять – 1/2 у кожного.

Бажаючи реалізувати своє право виділ в натурі своєї частки в земельній ділянці кадастровий номер 5323683600:00:009:0137 площею 3,5799 га яка перебуває спільній частьковій власності спільно з Відповідачем, Позивач звернувся до нього з відповідною заявою-пропозицією. Однак, таку заяву Позивача від 03.02.2026 року ОСОБА_2 не отримав. Також Відповідач проігнорував і повторну заяву-пропозицію Позивача про укладення договору поділу земельної ділянки кадастровий номер 5323683600:00:009:0137 направлену йому 02.06.2026 року та отриману ним 08.06.2026 р.

Таким чином Позивач, маючи земельну ділянку у спільній частковій власності, позбавлений можливості самостійно, на власний розсуд користуватися належною йому частиною земельної ділянки, отримувати від неї будь-який прибуток, так як це можливо тільки лише після виділення земельної ділянки в натурі.

На замовлення Позивача інженером-землевпорядником Н.П.Богатир було здійснено Схему-поділу (можливий варіант) земельної ділянки кадастровий номер 5323683600:00:009:0137, що належить на правах спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

Відповідно до даної схеми, земельна ділянка кадастровий номер 5323683600:00:009:0137 поділена на дві земельні ділянки, Діл.№1 площею 1,7900 га та Діл. АДРЕСА_1 площею 1,7899 га. Обидві земельні ділянки своїми меншими сторонами виходять до польової дороги, що згідно витягу з державного земельного кадастру позначена від В до А (землі Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області).

Враховуючи що після поділу земельної ділянки кадастровий номер 5323683600:00:009:0137 до обидвох ділянок буде доступ до використання за рахунок польової дороги, Позивач вважає доцільним здійснити поділ земельної ділянки площею 3,5799 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5323683600:00:009:0137, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукімського старостинського округу Оржицької селищної ради Полтавської області, а саме: виділити ОСОБА_1 в натурі належну йому 1/2 частку даної земельної ділянки, яка відповідно до Схеми поділу земельної ділянки, складеної сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 , позначена як Ділянка 2, площа якої становить 1,7899 га; співвласнику ОСОБА_2 виділити в натурі належну йому 1/2 частку даної земельної ділянки, яка відповідно до Схеми поділу земельної ділянки, складеної сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 , позначена як Ділянка 1, площа якої становить 1,7900 га.

Просить суд здійснити поділ даної земельної ділянки відповідно до наданої схеми, припинити право спільної часткової власності та стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 06.07.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі та розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.08.2026, з метою повторного виклику відповідача, підготовче засідання відкладено на 13 год. 15 хв. 02.09.2026.

Ухвалою суду від 02.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 год. 30 хв. 28.09.2026.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, при цьому від представника позивача адвоката Юхимович С.А. до суду надійшла заява, у якій просить дане судове засідання проводити без участі позивача та його представниці. Позовну вимогу підтримують в повному обсязі та просять її задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд ухвалює рішення без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

У пункті третьому рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/20002 зазначено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Сам факт звернення особи до суду з позовом може свідчити про наявність між сторонами неврегульованих у добровільному порядку питань.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з положень ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України про обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доведенню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і по яким у сторін і інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами являються будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних у якості свідків, пояснень свідків, письмових доказів, речових доказів, тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323683600:00:009:0137 площею 3,5799 га яка розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району (наразі - Лукімського старостинського округу Оржицької селищної ради Лубенського району) Полтавської області. Частки у власності зазначеної земельної ділянки Позивача та Відповідача рівні та становлять – 1/2 у кожного (а.с.7-14).

Згідно схеми поділу (можливий варіант) земельної ділянки кадастровий номер 5323683600:00:009:0137, що належить на правах спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах, розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , поділена на дві земельні ділянки, Діл.№1 площею 1,7900 га та Діл. АДРЕСА_1 площею 1,7899 га (а.с.15).

Позивач звертавсь з листами-зверненнями до відповідача, в яких прохав надати згоду на добровільний (досудовий) поділ земельного паю, згідно з запропонованою інженером-землевпорядником схемою (а.с.15 звор.-18).

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем згоди на поділ земельної ділянки, що свідчило б про відсутність предмету спору, відтак суд вважає, що у позивача наявні підстави для захисту своїх прав в судовому порядку.

У приписах ч. 1, 3 ст. 370 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що співвласник має право на виділу натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За правилом ч. 1 ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За змістом ч. 1, 3, 4 ст. 86 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року (справа №759/15156/16-ц) зазначено, що "при вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном".

За наявності двох співвласників можливий тільки поділ спільного майна між ними з припиненням права спільної власності на спірну земельну ділянку.

Наявними у справі належними і допустимими доказами підтверджено, що сторони у справі є співвласниками земельної ділянки: позивачу та відповідачу належить по 1/2 частині.

Щодо спільної земельної ділянки між сторонами відсутній погоджений або встановлений договором порядок користування.

Виготовлена інженером-землевпорядником ОСОБА_3 . Схема поділу (можливий варіант) земельної ділянки кадастровий номер 5323683600:00:009:0137 за відсутності об`єктивних доказів про неможливість такого поділу є належним і допустимим доказом

З огляду на вказані норми чинного законодавства, а також на те, що сторонам належать певні частини земельної ділянки з кадастровим номером 5323683600:00:009:0137 та наявності технічної можливості поділу (виділу) належної сторонам частин земельної ділянки, враховуючи зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 1533 грн 60 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки яка перебуває у спільній частковій власності та припинення спільної часткової власності - задоволити.

Здійснити поділ земельної ділянки площею 3,5799 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5323683600:00:009:0137, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукімського старостинського округу Оржицької селищної ради Полтавської області, а саме:

- виділити ОСОБА_1 в натурі належну йому 1/2 частку земельної ділянки площею 3,5799 га, кадастровий номер: 5323683600:00:009:0137, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукімського старостинського округу Оржицької селищної ради Полтавської області, яка відповідно до Схеми поділу земельної ділянки, складеної сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 , позначена як Ділянка 2, площа якої становить 1,7899 га;

- співвласнику ОСОБА_2 виділити в натурі належну йому 1/2 частку земельної ділянки площею 3,5799 га, кадастровий номер: 5323683600:00:009:0137, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукімського старостинського округу Оржицької селищної ради Полтавської області, яка відповідно до Схеми поділу земельної ділянки, складеної сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 , позначена як Ділянка 1, площа якої становить 1,7900 га;

- припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 3,5799 га, кадастровий номер земельної ділянки 5323683600:00:009:0137, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукімського старостинського округу Оржицької селищної ради Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1533 грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя Попадюк С.С.