Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №542/445/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/445/26

Провадження № 2/542/461/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області

в складі головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берлименко Тетяна Володимирівна до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берлименко Т.В., 09.03.2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Плахотнік І.І. (індексний номер 52039483 від 23.04.2020 року) у частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на частку нежитлової будівлі (виробничий будинок) загальною площею 350,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 частку нежитлової будівлі (виробничий будинок) загальною площею 350,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно з ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.04.2012 року у справі №1621/216/12 - 2/1621/303/12 судом визнано мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя за якою, за ним визнано право власності, зокрема, на 1/2 частки приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що бажаючи зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на частку вищезазначеного нерухомого майна, він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області. Але, отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №83417708 від 23.02.2026 року, у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. А саме, за адресою: селище Нові Санжари, площа Базарна, 2 (до перейменування площа Базарна, 1) у Державному реєстрі речових прав уже наявні зареєстровані речові права на будівлю за іншою особою в розмірі частки - 1.

Та згідно з інформацією з ДРРП станом на 27.02.2026 року право власності на нежитлове приміщення - виробничий будинок площею 350,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , розмір частки - 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2072474553234). Державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2000 року зареєстрованого в реєстрі за №119, висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна №13 від 28.08.2019 року, рішення Новосанжарської селищної ради № 167/13 від 09.10.2019 року.

Зазначає, що згідно з договором купівлі-продажу від 03.08.2000 року зареєстрованого в реєстрі за №119 ОСОБА_2 купила приміщення площею 343,0 кв.м., що складає 17/20 частки будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що відповідачка, чітко знаючи зміст ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.04.2012 року у справі №1621/216/12 - 2/1621/303/12 щодо визнання мирової угоди між ними про поділ спільного майна подружжя згідно з якою, у тому числі, за ним визнано право власності на частки приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , цілеспрямовано, використовуючи договір купівлі- продажу від 03.08.2000 року зареєстрований в реєстрі за №119, ввела в оману ФОП ОСОБА_3 під час виготовлення технічного паспорта на будівлю та виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради під час прийняття рішення про присвоєння адреси, та державного реєстратора речових прав під час реєстрації права власності на вищезгадане нерухоме майно в цілому.

Враховуючи вищевикладені обставини та з метою реалізації свого права на приватну власність, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19.03.2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 20.04.2026 року (а.с. 29-30).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду на 14.07.2026 року (а.с.45).

Ухвалою суду від 21.05.2026 року витребувано докази (а.с. 46).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 73).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Берлименко Т.В. в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 75), надавши заяви про розгляд справи без її участі та без участі позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять задовольнити (а.с. 86, 87).

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 74) в судове засідання не з`явилася та не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надала.

Ухвалою суду від 17.09.2026 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч. 1 ст.316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч. 1 ст. 355 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року (справа №908/976/19).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.

Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначила про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.

Також у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі – власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Отже, якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до статті 387 ЦК України. При цьому під відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.

Змістом частини першої-другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема: свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 10.10.1981 року, який був розірваний на підставі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28.11.2011 року (а.с. 83).

Згідно з договором купівлі-продажу від 03.08.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №119, перебуваючи в шлюбі, ОСОБА_2 купила приміщення площею 343,0 кв.м., що складає 17/20 частки будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тобто, стосовно майна, набутого дружиною та чоловіком під час шлюбу, діє презумпція права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається зі змісту ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2012 року судом було визнано мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя згідно з якою, у тому числі та за ОСОБА_1 визнано право власності на частину господарського приміщення одноповерхової будівлі ангару, загальною площею 343 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . та за ОСОБА_2 визнано право власності на частину вищезазначеного господарського приміщення (а.с. 11).

Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили 11.03.2011 року та є чинним (а.с.80-81).

Відповідно до технічного паспорта на виробничий будинок (нежитлова будівля) розробленого ФОП ОСОБА_3 від 04.03.2026 року інвентаризаційна справа № 140, за адресою АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля (А) загальною площею 350,5 кв.м. (а.с. 17-19).

При цьому відповідно до довідки ФОП ОСОБА_3 та висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна №13 від 28.08.2019 року після проведення поточної інвентаризації площа приміщень в нежитловій будівлі (ангар) змінилася за рахунок перепланування з 343,0 кв.м. на 350,5 кв.м., що становить 43/50 частки будівлі, та не є самочинним будівництвом. Втручання в капітальні стіни не було (а.с. 61, 62).

Крім того, згідно з рішенням виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна в смт.Нові Санжари» №167/13 від 09.10.2019 року присвоєно поштову адресу об`єкту нерухомого майна - приміщення одноповерхової будівлі-ангару, загальною площею 350,5 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0560 га, кадастровий номер 5323455100:30:004: АДРЕСА_2 (а.с. 16).

Вищезгадане приміщення знаходиться на земельній ділянці площею 0,0560 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 5323455100:30:004:0173 за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є Територіальна громада в особі Новосанжарської селищної ради Полтавської області (Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 27.02.2026 року).

Будучи власником частини спірного нежитлового приміщення на підставі ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2012 року, позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою реєстрації права власності.

Однак при зверненні позивача до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області, він отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №83417708 від 23.02.2026 року, у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що розташоване за адресою: селище Нові Санжари, площа Базарна, 2 (до перейменування площа Базарна, 1) у Державному реєстрі речових прав, оскільки уже наявні зареєстровані речові права на будівлю за іншою особою в розмірі частки – 1 (а.с. 20).

Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2026 року право власності на виробничий будинок площею 350,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , розмір частки - 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2072474553234). Державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2000 року №119, висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна №13 від 28.08.2019 року, рішення Новосанжарської селищної ради №167/13 від 09.10.2019 року (а.с. 12).

Тобто, право власності на виробничий будинок площею 350,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 в цілому.

З матеріалів реєстраційної справи №2072474553234, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.51-70) вбачається, що ОСОБА_2 21.04.2020 року звернулася до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень будівлі, що знаходиться в селищі Нові Санжари, Полтавської області, площа Базарна, 2.

Та нею були надані такі документи: технічний паспорт на виробничий будинок (нежитлову будівлю), договір купівлі-продажу від 03.08.2000 року, рішення виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №167/13 від 09.10.2019 року (а.с.54-56, 57-58, 60).

Та згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №207345769 від 23.04.2020 року право власності на виробничий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 69).

Отже, відповідачка ОСОБА_2 після укладення мирової угоди з ОСОБА_1 у справі про поділ спільного майна подружжя, за умовами якої за ОСОБА_1 зокрема було визнано право власності на 1/2 частки приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ), та така угода була затверджена ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2012 року, діяла недобросовісно, не маючи права власності на частку спірного нежитлового приміщення, звернулась 21.04.2020 року до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень будівлі, що знаходиться в селищі Нові Санжари, Полтавської області, площа Базарна, 2 в цілому, надавши на підтвердження права власності договір купівлі-продажу від 03.08.2000 року, а не ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2012 року про визнання мирової угоди у справі про поділ спільного майна подружжя. Та на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2000 року за відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на виробничий будинок площею 350,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в цілому.

Отже, зібрані докази вказують на те, що частки нежитлової будівлі (виробничий будинок) загальною площею 350,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вибула з фактичного володіння ОСОБА_1 та була зареєстрована за ОСОБА_2 без відповідної на те правової підстави.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 частку нежитлової будівлі (виробничий будинок) загальною площею 350,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Плахотнік І.І. (індексний номер 52039483 від 23.04.2020 року) у частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на частку вказаного нежитлового приміщення підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берлименко Тетяна Володимирівна до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння – задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Плахотнік І.І. (індексний номер 52039483 від 23.04.2020 року) у частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на частку нежитлової будівлі (виробничий будинок) загальною площею 350,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку нежитлової будівлі (виробничий будинок) загальною площею 350,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Берлименко Тетяна Володимирівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Центральна, 30, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області;

відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва