Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/4400/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4400/24 пров. № А/857/37496/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Шинкар Т.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіт В.Р.,

представника позивача: Чернявської О.Д.,

представника відповідача

Енергетичної митниці: Моцар Е.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові

апеляційну скаргу Енергетичної митниці

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року

апеляційні скарги Енергетичної митниці, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ»

на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року

у справі № 380/4400/24

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» до Енергетичної митниці, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя в 1-й інстанції Гулкевич І.З.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 11 грудня 2024 року

дата складання повного тексту додаткового рішення 20 грудня 2024 року

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» (далі позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (далі відповідач 1), Енергетичної митниці (далі відповідач 2), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення коду товару від 16.01.2024 №КТ-UA209000-0006-2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.12.2023 позивачем було подано ЕМД №23UA209120030792U9 товар №1 «Розчинник складний органічний для видалення фарб, бітумних речовин, а також очищення різного виду поверхонь, розчинник універсальний» KRON-1-114660 кг з кодом УКТЗЕД 3814009090. Разом з ЕМД були надані документи, визначені в графі 44. Відділом класифікації товарів Львівської митниці прийнято рішення від 16.01.2014 №КТ- UA209000-0006-2024, яким змінено опис товару та код товару на 3811190000 та винесено картку відмову у митному оформленні № UA209120/2024/000022. Позивач не погоджується з рішенням про визначення коду товару , оскільки ним подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлений код товару згідно УКТЗЕД 3814009090, подано достовірні відомості про характеристики товару, сферу та спосіб застосування, що є визначальним для його класифікації. Разом з тим, оскільки чинне митне законодавство передбачає можливість випуску товарів у вільний обіг до оскарження рішення про визначення коду товару, але зі сплатою всіх платежів, що передбачені встановленим митницею кодом товару, з метою уникнення додаткових збитків, пов`язаних із простоєм транспортного засобу та зберіганням товарів під митним контролем, 07.02.2024 позивачем до митного оформлення ЕМД №24 UA903050002758U3 із виконанням вимог рішення Львівської митниці про визначення коду товару від 16.01.2024 №КТ-UA209000-0006-2024. За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, посадовою особою Енергетичної митниці винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1. Позивач не погоджується з вказаним рішенням Енергетичної митниці, оскільки ним подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, подані документи не містять розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про визначення коду товару від 16.01.2024 №КТ-UA209000-0006-2024.

Визнано протиправним та скасовано рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140 грн.

12 грудня 2024 року представник позивача подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 грн. До заяви долучила акт від 11.12.2024 приймання-передачі наданих послуг; рахунок №5 від 11.12.2024; платіжну інструкцію №1197 від 12.12.2024

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» понесені у справі № 380/4400/24 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнуто з Енергетичної митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» понесені у справі № 380/4400/24 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями, їх оскаржили Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ», Енергетична митниця, Львівська митниця.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року апеляційні скарги Львівської митниці, Енергетичної митниці задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №380/4400/24 – скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» до Енергетичної митниці, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» - залишено без задоволення. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/4400/24 скасовано та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 апеляційні скарги Енергетичної митниці, Львівської митниці задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №380/4400/24 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтоназ» до Енергетичної митниці, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено, у зв`язку з чим відсутні фактичні та правові підстави для стягнення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у справі.

Не погоджуючись із судовими рішеннями апеляційної інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (т. 5 а.с. 45-60), в якій просить касаційну скаргу задовольнити: 1) скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №380/4400/24 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №380/4400/24, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Ютекснафтогаз» або у разі неможливості дослідити докази, не досліджені судом попередньої інстанції, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; 2) скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №380/4400/24 та змінити додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 380/4400/24, задовольнивши заяву ТОВ «Ютекснафтогаз» про стягнення повної суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Підставами для касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а також пункти 1 та 3 частини 2 статті 353 КАС України в частині недослідження зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення доводів щодо дослідження рішення про зміну коду товару від 16.01.2024 № КТ-UA209000-0006-2024 на предмет наявності обґрунтування такого рішення, як-то передбачено Додатком 1 до Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, змісту висновку СЛЕД Держмитслужби від 05.01.2024 щодо ідентифікації спірного товару та встановлення експертом способу використання та застосування спірного товару, та змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1 щодо невиконання вимог пунктів 2-4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України та Правил заповнення Рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.

Позивачем також зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 69 Митного кодексу України, неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.12.2024 у справі №160/24963/23, від 11.12.2024 у справі №1940/1470/18, від 02.09.2022 у справі №0340/1657/18, від 03.04.2018 у справі №814/1256/17.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушено вимоги Основних правил інтерпретації Закону України «Про Митний тариф» а також Пояснень до УКТЗЕД, пункту 2 розділу ІІ Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650. Суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, які не є чинними на момент спірних правовідносин, а саме посилався на Пояснення до УКТ ЗЕД, затверджені наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 № 256, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин діяв новий Закон України «Про Митний тариф» від 19.10.2022 ,№ 2697-IX та розроблені до нього Пояснення до УКТ ЗЕД, затверджені наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543. Також судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.07.2021 у справі №520/6886/19.

Позивачем зауважено, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги пункту 15 розділу ІІ Порядку № 650, а також вимоги Пояснень до товарної позиції 3811 згідно з УКТ ЗЕД та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного палива, суднових та котельних палив», ДСТУ7687:2015 «Бензини автомобільні євро», не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.12.2024 у справі №160/24963/23 і від 31.01.2018 у справі №804/5227/17.

ТОВ «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» зазначено, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою недотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, порушив вимоги статті 356 Митного кодексу України та не перевірив взагалі правомірності відбору проб та зразків спірного товару, а також вимоги Додатку 1 до Порядку № 650 в частині обґрунтування зміни коду товару. При цьому судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.01.2025 у справі №160/31315/23, від 16.12.2024 у справі №160/24963/23.

Щодо коригування митної вартості, судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, порушено вимоги статей 53, 54, 55 Митного кодексу України, вимоги до графи 33 Правил заповнення Рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 14.07.2021 у справі №520/11590/19, від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020, від 03.05.2023 у справі №140/6689/20, від 25.08.2023 у справі №826/3098/16, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 13.07.2021 у справі №200/6521/20-а, від 25.05.2021 у справі №200/7957/20-а, від 11.11.2021 у справі №200/6403/20-а, від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а.

Позивачем зазначено, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 49, 58 Митного кодексу України, посилаючись на те, що комерційний інвойс не є офіційним документом, яким підтверджується заявлена митна вартість, не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 21.10.2021 у справі №815/5349/17, від 20.03.2024 у справі №815/762/18, від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 21.04.2021 у справі №815/3558/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 08.07.2022 у справі №815/1718/16, від 16.09.2022 у справі №804/2708/18.

На думку скаржника, зосередившись виключно на дослідженні поданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою дії митниці з коригування митної вартості, не перевірив законність таких дій, порушивши при цьому вимоги частини 2 статті 55 Митного кодексу України та Правил № 598 в частині заповнення графи 33 митної декларації, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.12.2023 у справі №380/23618/21, від 15.05.2023 у справі №810/2875/16, від 20.07.2023 у справі №640/22572/20, від 18.08.2021 у справі №160/4944/19.

Щодо оскарження судових рішень по судовим витратам, скаржником заявлено вимогу скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 380/4400/24 та змінити додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №380/4400/24, задовольнивши заяву ТОВ «Ютекснафтогаз» про стягнення повної суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. На думку скаржника, розмір витрат заявлених до стягнення в 35000,00 грн складає лише 1,68% від ціни позову, тобто є незначним розміром, порівняно з втратами, які позивач поніс через протиправні рішення Львівської та Енергетичної митниць, та відповідає обсягу наданих послуг, а тому є справедливим, співмірним та неминучим саме стягнення повної суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому скаржником вчинено посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21, додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №260/3131/24, від 25.11.2022 у справі №810/2759/17.

Відповідач 1 (т. 5 а.с. 77-99) та відповідач 2 (т. 5 а.с. 128-132) надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» задоволено частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №380/4400/24 скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 380/4400/24 залишено без змін.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 за апеляційною скаргою на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 380/4400/24 скасовано в частині перегляду додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 380/4400/24 залишено без змін.

20 липня 2026 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ТОВ «Ютекснафтогаз» на апеляційну скаргу Енергетичної митниці в якому зазначено наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було призначено судове засідання для вирішення даної апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд апеляційної інстанції залишити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року залишити в силі, змінити додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та задовольнити вимоги щодо стягнення з відповідача правової допомоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Енергетичної митниці просив скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення правової допомоги та скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши представника позивача, представника відповідача переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, щодо визначення позивачем товару за кодом УКТЗЕД 3814009090, виходив з того, що згідно з висновками Харківської торгово-промислової палати від 22.02.2024 №127/24 та №128/24 розчинник універсальний KRON-1, так і створюваний на його основі Екстрагент промисловий Matracorr B2B підлягають класифікації за кодом 3814 00 90 90 згідно УКТЗЕД.

Суд першої інстанції також зазначив, що безпосередньо виробником визначено область та спосіб використання спірного товару як такого, що за своїми визначальними характеристиками відноситься до коду 3814 00 90 90 згідно УКТЗЕД, який і було заявлено позивачем.

Крім того, виробником спірного товару було надано згоду на переклад та використання для підтвердження походження та застосування розчинника Крон-1 Технологічної картки на виробництво розчинників LEKI TRADE COMPANY s.r.o, про що свідчить лист від 19.02.2024 №19/021, відповідно до якого спірний розчинник Крон-1 (розділ VI) підлягає класифікації за кодом 3814 00 90 90.

При цьому, суд першої інстанції також зауважив, що позивач вже здійснював митне оформлення розчинник універсальний KRON-1, від того самого продавця за тим самим контрактом з аналогічними характеристиками та сферою використання за кодом товару згідно УКТЗЕД 3814 00 90 90, який визнано Львівською митницею (МД від 08.12.2023 №23UA209120029697U8).

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано всі документи, які документально та достовірно підтверджують фактичну сферу використання спірного товару та доводять правильність заявленого коду 3814 00 90 90 згідно УКТЗЕД, з огляду на що рішення про визначення коду товару згідно з яким змінено опис та код товару згідно з УКТЗЕД з 3814009090 на 3811190000, є протиправним.

Відносно рішення про коригування митної вартості товару, то суд першої інстанції дійшов висновку про його протиправність, оскільки позивачем митному органові було надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом.

Також, додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» понесені у справі № 380/4400/24 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень. Стягнуто з Енергетичної митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» понесені у справі № 380/4400/24 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Задовольняючи частково вказану заяву, суд першої інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 10000,00 грн.

IІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі Енергетична митниця, зазначає про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, просять апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, Енергетична митниця зазначає, про те, що згідно зі статтею 49 МКУ митна вартість товару базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно п. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ст. 52 МК України зазначено, що декларант зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню. Звертають увагу суду апеляційної інстанції, що до митного оформлення ТОВ «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» подано документи з явними розбіжностями, зокрема:

У Специфікації №5 від 06.11.2023, № 5 від 06.11.2023 зазначено, що ціна вказана на умовах доставки DAP Matovce Словаччина, оскільки термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination)) поставка в пункті (... назва пункту) означає, що продавець здійснив поставку товару, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару в зазначене місце тобто DAP Matovce – Ужгород Словаччина, у наданій Позивачем до митного оформлення декларації зазначено DAP (UA) пункт пропуску «Павлово - Матовце». Додатково зазначають про наявність різних умов транспортування залізничними коліями Словаччини та України.

Крім зазначеного, до митного органу декларантом надано документ «транспортна накладна» № 02057 де в графі 4 (Отримувач) та в графі 23 (Оплата перевізних платежів) зазначається ТОВ «КРАСНОКУТСЬКИЙ АГРОШЛЯХБУД» але в документах які були надані при оформлені МД 2758 та додатково надісланих на вимогу митного органу відсутні договір про надання експедиційно-транспортних послуг між ТОВ «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» та ТОВ «КРАСНОКУТСЬКИЙ АГРОШЛЯХБУД» та довідка про транспортні витрати від перевізника товару ТОВ «КРАСНОКУТСЬКИЙ АГРОШЛЯХБУД». У графі 22 чітко вбачається УЗ перевізники Требошов з кодом станції 56-169201, Матовіце з кодом станції 56-0952, та перевізник Українські залізниці Ужгород з кодом станції 22-381104, Стрий з кодом станції 22-377408. Отже, декларантом документально не підтверджено достовірні відомості про визначення митної вартості, а саме декларантом не надано відомості щодо усіх складових митної вартості (договір про транспортні послуги та довідка про транспортні витрати, акт перевантажень чи переливу).

Позивачем надано додаткову угоду б/н як коригування дати виконання обов`язку зі сплати узгодженої сторонами ціни за товар, однак специфікація та додаткова угода є невід`ємною частиною до контракту купівлі продажу від 27.07.2023 №07/27-BN, в якому розділом 6 підпункту 6.2 визначено «За порушення термінів перерахування коштів за поставлену продукцію або поставку продукції винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% від суми простроченої оплати або вартості партії простроченої продукції відповідно за кожний день прострочення», зміни до даного контракту відсутні. Декларантом до митного оформлення наданий банківський платіжний документ платіжна інструкція в іноземній валюті від 14.12.2023 №57 (далі – Інструкція № 57) на суму 102000 EUR з посиланням на Договір поставки від 27.07.2023 № 07/27-BN (далі – Договір № 07/27-BN) та Специфікацію № 5 як на призначення платежу, дата проведення фінансової операції є 14.12.2023 року. На вимогу митного органу надіслана додаткова угода від 10.12.2023 № 2 до Специфікації № 5 (далі – Угода № 2) в якої пунктом 1 змінено істотні умови оплати за товар, а саме Покупець здійснює 100% оплату, згідно рахунку-фактури, виставленого Постачальником не пізніше 15.12.2023. Датою отримання Товару є дата відмітки вантажоодержувача, зазначена в штампі даних CMGS. Таким чином не зрозуміло чому при наявності у Позивача Угоди №2 він здійснює оплату за товар Інструкцією № 57 де в графі №70 (призначення платежу) декларант посилається не на Угоду №2, а на Специфікацію № 5. Отже наданий до митного оформлення банківський платіжний документ Інструкція № 57 порушує вимоги пункту 1.1 Договору № 07/27-BN, комерційного Інвойса 1030L-1 та пункт 4 Специфікації № 5, а тому не може підтверджувати своєчасного здійснення оплати за Товар.

Щодо наданого до митного оформлення паспорту якості від 15.12.2023 № б/н LTC TRADE SPOLKA z.o.o. неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки він не містить номерів залізничних вагонів, а саме у 4-й графі верхньої таблиці «Vehicle» (приміт. переклад Vehicle – транспортний засіб) зазначено лише цифра два, тобто самою формою паспорту зобов`язано надавати дані щодо транспорту.

Вказані обставини, про які зазначив апелянт, є доказом обґрунтованості дій державних органів по встановленню коду товару згідно з УКТ ЗЕД та подальшому коригуванні митної вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» свою апеляційну скаргу на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2026 аргументувало тим, що дану справу не можна вважати стандартною, оскільки оскарження рішення про визначення коду товару згідно УКТЗЕД потребує детального з`ясування всіх визначальних характеристик поставленого товару, обсягу доказів на підтверження, аналізу пояснень УКТ ЗЕД та консультацій зі спеціалістами, які мають відповідні знання, з метою обґрунтування законності позиції позивача та спростування доводів митниці.

Вказує, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, є фактичними та реальними, що підтверджується документами про їх фактичну сплату. Такі витрати є необхідними, невідворотними та неминучими, оскільки понесені саме на складання процесуальних документів та виконання дій, прямо передбачених Кодексом адміністративного судочинства.

Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягнення «справедливим і співвмірним» буде стягнення 10000 грн., з чим ТОВ «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» погодитись не може, оскільки порівняно з втратами, які позивач поніс через протиправні рішення Львівської та Енергетичної митниці у розмірі 2083382,42 грн., не можна вважати справедливим та співвмірним покладання на позивача ще й додаткових витрат на відновлення свого порушеного права.

Просив змінити додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №380/4400/24 та прийняти постанову, якою задовольнити вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, а саме: стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці та Енергетичної митниці на користь ТОВ «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» суму понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Енергетична митниця в апеляційній скарзі зазначила, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, що є відсутнім та не обґрунтованим у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу матеріалах та додатках до цієї заяви.

Просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №380/4400/24.

ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Щодо рішення про коригування митної вартості товару, судова колегія апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 24UA903050002758U3.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 МК України за основним методом (ціна договору).

07 лютого 2024 року Енергетичною митницею надіслано повідомлення в якому зазначено наступне: «Відповідно до наданих до митного оформлення специфікація від 06.11.2023 №5 (п.5) зазначено, що доставка товару здійснюється не пізніше 15 робочих днів з моменту оформлення заявки та /або надходження коштів на рахунок продавця, оскільки, відповідно до наданої до митного оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті №57 оплата за товар здійснена 14.12.2023, то наявна розбіжність в термінах доставки товару, документально не підтверджена доставка товару. Також відповідно до п. 6 зазначеної вище специфікації у разі невиконання Покупцем своїх зобов`язань по оплаті попередньої вартості товару у строки, встановлені п.4, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 3 % від вартості товару за цією специфікацією, на даний час документально не підтверджено сплата штрафу.- У наданій до митного оформлення митній декларації зазначено, що виробником товару - LTC TRADE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZALNOSCIA, водночас, у документах, наданих до митного оформлення, відсутні відомості щодо виробника товару, ввезеного в транспортних засобах та придбаного за зазначеною вище специфікацією та рахунками-фактурами (інвойс). Також, декларантом не надано документального підтвердження щодо торгівельної марки оцінюваного товару. - Також, відповідно до специфікації від 06.11.2023 №5 (п.3) ціна вказана на умовах доставки DAP Matovce Словаччина, у рахунку-фактурі (інвойс) від 18.12.2023 № 1030L-1 зазначено умови поставки DAP Matovce Slovakia, у наданій до митного оформлення декларації зазначено DAP (UA) пункт пропуску "Павлов», що не відповідає умовам специфікації. З урахуванням зазначеного, на даний момент декларантом документально не підтверджено достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню у зв`язку з чим порушено вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ; У зв`язку з вищевикладеним та на підставі частини 3 статті 53 МКУ, пропонуємо протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару:- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, повідомляємо, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару у тому числі й на усунення виявлених обставин». /том 1 а.с.174/

07.02.2024 ТОВ «ЮТЕКСНАФТОГАЗ», користуючись послугами митного брокера, було заявлено до митного оформлення за ЕМД № 24UA903050002758U3 із виконанням вимог рішення Львівської митниці про визначенння коду товару від 16.01.2024, а саме: товар №1 «Продукт з комерційною назвою розчинник універсальний KRON-1-114660кг. Продукт у вигляді прозорої безбарвної рухливої рідини без механічних забруднень, із специфічним запахом, містить: компонент що переважає за масою), метанол 31,01мас.%, метил-трет-бутиловий етер 38,29мас.% (в основі як трет амілметиловий етер 1,02мас.%, ізо-бутанол 0,69 мас.%, ароматичні вуглеводні (бензол 0.47мас.%, толуол 0,33мас.%, ізомери ксилолу 0,06мас.%), неароматичні вуглеводні С5-С9. Містить у своєму складі кисневмісні компоненти (ациклічні моноспирти (метанол, ізобутанол), метил-трет-бутиловий етер, трет-амілметиловий етер) та ароматичний вуглеводень (толуол, ксилоли) які відповідно до додаткових джерел, є сполуками які можуть використовуватися у бензинах в якості компонентів, що підвищують октанове число, та в деяких випадках коригують вуглеводневий склад та випаровуваність бензину. За визначеним хімічним складом товар не є нафтопродуктом, паливом моторним альтернативним, паливом моторним сімішевим. Використовується як сировина для виробництва Екстрагенту промислового "Matracorr B2B", згідно ТУ У 20.3-32049885-005:2017 наркотичні засоби, психотропних речовини і прекурсори що підлягають контролю згідно ПКМУ 770, в розчиннику відсутні. Країна виробництва PL» на умовах поставки DAP UA Пункт пропуску «Павлове – Матьовце».

Разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, за переліком визначеним у графі 44, зокрема: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 15.12.2023, сертифікат якості (Certificate of quality) паспорт якості №251223/4 від 25.12.2023, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №1030L-1 від 18.12.2023, рахунок-проформу (Proforma invoice) №5 від 06.11.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №5.1 від 18.12.2023, накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №02057 від 19.12.2023, декларація про походження товару (Declaration of origin) №5.1 від 18.12.2023, рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №КТ-UA209000-0006 2024 від 16.01.2024, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000 3104-0005 від 05.01.2024 Платіжна інструкція в іноземній валюті №57 від 14.12.2023 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №07/27-BN від 27.07.2023, специфікація №5 від 06.11.2023 з додатковою угодою №2 від 10.12.2023, гарантійний лист виробника б/н від 18.12.2023, лист виробника б/н від 17.11.2023, технічні умови ТУ У 20.3-32049885-005:2017 від 02.07.2017 зі змінами Реєстраційна картка продукту від 15.01.2024, митна декларація країни відправлення №23SK5361EX31574301.

08 лютого 2024 року позивачем надано до Енергетичної митниці відповідь на повідомлення митного органу№0802/1 в якому зазначено наступне:

1. Взаємовідносини з постачальником товару погоджені 06.11.2023 підписанням Специфікації №5 було змінено 10.12.2023 шляхом підписання Додаткової угоди №2 до Специфікації №5 від 06.11.2023. Доставка товару підтверджується документально в Повідомленні про прибуття вантажу № УЗ-03581836/2023ПВ-0011 від 21.12.2023.

2. Згідно наявної у Позивача інформації, а саме: Паспорт продукту б/н від 15.12.2023, Реєстраційна карта продукту (витяг з електронного кабінету виробника), лист від LTC TRADE SPOLKA z.o.o. , інвойс 1030L-1 , виробником товару є LTC TRADE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZALNOSCIA.

3. Відповідно до специфікації від 06.11.2023 №5 (п.3) ціна вказана на умовах доставки DAP Matovce Словаччина, це місто прикордонне з Україною має пункт пропуску Matovce (Словаччина)- Павлове (Україна), у наданій до митного оформлення декларації зазначено DAP (UA) Пункт пропуску "Павлове - Матьовце" , що відповідає умовам специфікації. Також звернено увагу, що в накладній УМВС № 02057 від 19.12.2023 чітко зазначено що словацька сторона несе витрати по транспортуванню на території Словаччини, українська сторона несе витрати по транспортуванню на території України.

Отже, з урахуванням зазначеного, декларантом документально підтверджено заявлену митну вартість що базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та надано всі документи відповідно до частини 2 статті 53 МКУ по вмд вн.н. 5406, номер наданий митницею 24UA903050002758U3, а саме: контракт №07/27-BN від 27.07.2023, інвойс №5.1 від 18.12.2023, проформа інвойс №5 від 06.11.2023, інвойс між третіми особами №1030L-1 від 18.12.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті № 57 від 14.12.2023, прайс-лист виробника товару від 06.11.2023, специфікація №5 до Контракту від 06.11.2023, додаткова угода №2 до Специфікації №5 від 10.12.2023- Паспорт продукту б/н від 15.12.2023, листи виробника, реєстраційна карта продукту, повідомленні про прибуття вантажу № УЗ-03581836/20 від 21.12.2023, копія митної декларації країни відправлення 23SK5361EX31574301 від 18.12.2023, накладна УМВС № 02057 від 19.12.2023.

Колегія суддів зазначає, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, посадовою особою Енергетичної митниці винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1, яким вартість товару скориговано за шостим (резервним) методом визначення митної вартості та картку відмови у митному оформленні від 08.02.2024 № № UA903050/2024/000150.

Так, судом встановлено, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення стало:

відповідно до пункту 3 Специфікації № 5 від 06.11.2023 (далі – Специфікація № 5), зазначено, що ціна вказана на умовах доставки DAP Matovce Словаччина, оскільки термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination)) поставка в пункті (... назва пункту) означає, що продавець здійснив поставку товару, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару в зазначене місце тобто DAP Matovce Словаччина, у наданій Позивачем до митного оформлення декларації зазначено DAP (UA) пункт пропуску “Павлов”, із загально доступних джерел встановлено що відстань від кордону Словаччини з Україною до пункту пропуску “Павлов” приблизно складає 113 кілометрів, а у додатково надісланому прайс-листі виробника товару ціна вказана на умовах доставки DAP Matovce;

до митного органу декларантом надано документ транспортна накладна № 02057 де в графі 4 (Получатель) та в графі 23 (Уплата провозних платижей) зазначається ТОВ “Краснокутський агрошляхбуд” але в документах які були надані при оформлені МД 2758 та додатково надісланих на вимогу митного органу відсутні договір про надання експедиційно-транспортних послуг між ТОВ “Ютекснафтогаз” та ТОВ “Краснокутський агрошляхбуд” та довідка про транспортні витрати від перевізника товару ТОВ “Краснокутський агрошляхбуд”;

Декларантом до митного оформлення наданий банківський платіжний документ платіжна інструкція в іноземній валюті від 14.12.2023 №57 на суму 102000 EUR з посиланням на Договір поставки від 27.07.2023 № 07/27-BN та Специфікацію № 5 як на призначення платежу, дата проведення фінансової операції є 14.12.2023 року. На вимогу митного органу надіслана додаткова угода від 10.12.2023 № 2 до Специфікації № 5 в якої пунктом 1 змінено істотні умови оплати за товар, а саме Покупець здійснює 100% оплату, згідно з рахунком-фактурою, виставленого Постачальником не пізніше 15.12.2023. Датою отримання Товару є дата відмітки вантажоодержувача, зазначена в штампі даних CMGS. Таким чином не зрозуміло чому при наявності у Позивача Угоди №2 він здійснює оплату за товар Інструкцією № 57 де в графі №70 (призначення платежу) декларант посилається не на Угоду №2, а на Специфікацію № 5. Отже наданий до митного оформлення банківський платіжний документ Інструкція № 57 порушує вимоги пункту 1.1 Договору № 07/27-BN, комерційного Інвойса 1030L-1 та пункт 4 Специфікації № 5, а тому не може підтверджувати своєчасного здійснення оплати за Товар;

у пункті 4 Специфікації № 5 та у пункті 1 Угоди № 2 зазначено, що датою отримання Товару є дата відмітки вантажоодержувача, зазначена в штампі даних CMGS, так у транспортній накладній № 02057 в графі 4 (Получатель) зазначається ТОВ “Краснокутський агрошляхбуд” але не надано ніякої інформації про те коли ТОВ “Краснокутський агрошляхбуд” передав вантаж ТОВ “Ютекснафтогаз” тому не можливо встановити чи порушено вимоги які викладені у пункті 6.2 Договору № 07/27-BN чи нараховано за це штрафні санкції;

у пункті 4 наданій до митного оформлення Угоди № 2 зазначається що ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору № 07/27-BN але зміни до пункту 6.2. Договору № 07/27-BN внесені не були, тому відповідно до пункту 6.2 Договору № 07/27-BN (за порушення термінів перерахування коштів за поставлену продукцію або поставку продукції винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% від суми простроченої оплати або вартості партії простроченої продукції), але на даний час документально не підтверджено сплата пені.

Як встановлено судом, 06.11.2023 сторонами узгоджено умови поставки Продукції у Специфікації №5 до Контракту 07/27-BN, відповідно до якої поставляється партія комплексного розчинника (solvent complex) KRON-1 з кодом товару 3814009000 кількістю 200 тонн. Ціна за 1 т – 850 євро. Загальна вартість Продукції, що поставляється відповідно до цієї Специфікації складає 170 000,00 євро.

Транспорт – залізнична цистерна. Умови поставки DAP Matovce, Словаччина (прикордонний перехід “Павлов-Матовце»).

Ціна товару вказана на умовах доставки DAP Matovce Словаччина, це місто прикордонне з Україною має пункт пропуску Matovce (Словаччина)- Павлове (Україна), у наданій до митного оформлення декларації зазначено DAP (UA) Пункт пропуску “Павлове - Матьовце”, що відповідає умовам специфікації. Також звернено увагу, що в накладній УМВС № 02057 від 19.12.2023 чітко зазначено що словацька сторона несе витрати по транспортуванню на території Словаччини, українська сторона несе витрати по транспортуванню на території України.

Ба більше, за офіційною інформацією, розміщеною на сайті Державної прикордонної служби України https://dpsu.gov.ua/ua/perelik-punktiv-propusku/ усього на українсько-словацькому кордоні функціонує 2 залізничних пункти пропуску: “Павлове” (“Матьовце”), “Чоп (Страж) ” (“Чієрна над Тисою”);

Таким чином, безпосередньо прикордонною службою України визнано, що “Павлове” (“Матьовце”) є одним і тим самим пунктом пропуску на кордоні, який має різні назви зі сторони України та зі сторони Словацької Республіки.

Згідно з витягами з сайту Державної прикордонної служби України та Вікіпедії підтверджується, що пункт пропуску “Павлов” і “Матовце” – є одним й тим самим пунктом пропуску.

Стверджуючи, що “із загально доступних джерел встановлено що відстань від кордону Словаччини з Україною до пункту пропуску “Павлов” приблизно складає 113 кілометрів” Енергетична митниця не вказує ані конкретного джерела для його перевірки, ані жодної назви пункту пропуску на кордоні, відстань між якими розраховувалась, ані виду транспортного засобу, для якого така відстань розраховувалась, а отже твердження Відповідача не підтверджено жодними доказами.

За умовами поставки DAP (UA) Пункт пропуску “Павлове - Матьовце”, що відповідає умовам специфікації та накладній УМВС № 02057 від 19.12.2023 чітко зазначено що словацька сторона несе витрати по транспортуванню на території Словаччини, українська сторона несе витрати по транспортуванню на території України.

Керуючись вимогами ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення транспортних витрат, понесених після ввезення на митну територію України.

06.11.2023 підписанням Специфікації №5 було змінено 10.12.2023 шляхом підписання Додаткової угоди №2 до Специфікації №5 від 06.11.2023. Доставка товару підтверджується документально в повідомленні про прибуття вантажу № УЗ-03581836/2023ПВ-0011 від 21.12.2023. Додаткова угода №2 не є окремим документом, а є невід`ємною частиною Специфікації №5, а тому Інструкція №57 про оплату містить посилання саме не Специфікацію №5.

Таким чином, жодного порушення строків оплати не відбулось, з огляду на що посилання на невнесення змін до п. 6.2. Договору є щонайменше необґрунтованими, бо регулюють відносини у випадку порушення. Вказане також стосується і посилання на відсутність у митниці інформації про те, коли ТОВ “Краснокутський агрошляхбуд” передав вантаж ТОВ “Ютекснафтогаз”, з огляду на те, що станом на момент митного оформлення вантаж не прибув до вантажоотримувача та факт такої передачі не має жодного зв`язку із застосуванням п. 6.2 Договору, з огляду на те, що обов`язки вантажовідправника виконані в момент перетину митного кордону з Україною, а не доставки вантажу до кінцевого пункту.

Договорів з третіми особами, які пов`язані з контрактом на поставку товарів, митна вартість яких визначається, укладеним Контрактом 07/27-BN не передбачено та позивачем не укладалось.

Платежі третім особам Контрактом 07/27-BN від 27.07.2023 не передбачені та не здійснювались, підстави витребування таких документів Відповідачем не пояснені.

Прайс-листи, будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики не є обов`язковими документами, що підтверджують митну вартість, пов`язані із несенням декларантом додаткових витрат, а тому їх подання має обґрунтовуватися підставами, визначеними ч. 3 ст. 53 МК України, жодна із яких митницею не наведена та не доведена.

Згідно п. 1.1 контракту 07/27-BN найменування, кількість, ціна, якість (характеристики), умови оплати та умови поставки/відвантаження зазначаються в Специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.1 5.1 Контракту 07/27-BN термін поставки, умови поставки, ціна на продукцію, якість продукції, порядок оплати узгоджуються у Специфікаціях на конкретну партію Продукції.

Однак, Енергетичною митницею проігноровано вимоги контракту 07/27-BN, так і вимоги Специфікації №5 з урахуванням Додаткової угоди №2, а також Пояснення декларанта у листі від 08.02.2024.

Посилаючись на зміст проформи в частині строків оплати, Відповідач 2 залишає поза увагою, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 14.12.2023 №57 містить посилання на Специфікацію №5, яка і визначає строки оплати, в той час як проформа ані за митним кодексом України, ані за контрактом 07/27-BN не є документом, яким встановлюються будь-які умови оплати.

Таким чином, твердження про необхідність оплати будь-якої пені не підтверджуються документально та достовірно, оскільки порушення строків оплати не відбулось.

Енергетичною митницею не спростовано і змісту листа виробника, ані наданого комерційного інвойсу 1030L-1 від 18.12.2023, який виставлено LEKI TRADE COMPANY s.r.o в адресу продавця за контрактом Tatranaftachem, s.r.o, з якого вбачається, що “LEKI TRAIDE COMPANY s.r.o. ” продає товар “розчинник універсальний KRON-1”, виробництва компанії LTC TRADE Sp. z o.o.. , компанії Tatranaftachem, s. r. о, а отримувачем товару є українська компанія ТОВ “Ютекснафтогаз”. Вищевказаний інвойс містить посилання і на контракт, і на специфікацію №5, і на номери цистерн, в яких перевозився спірний товар.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає, що графа 33 в спірному рішенні від 08.02.2024 № UA903000/2024/000013/1 взагалі відсутня, тобто спірне рішення не містить жодних відомостей та не відповідає вимогам ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу України, вимогам Розділу II «Графа 33» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів).

Так, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, відповідач порушив вищевказані законодавчі вимоги щодо форми рішення, а у графі 33 не вказав жодної підстави для його прийняття (графа відсутня).

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1 складено з порушенням вимог ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу України та вимог Розділу II «Графа 33» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Енергетичної митниці.

Щодо апеляційних скарг ТОВ «Ютекснафтогаз» та Енергетичної митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року апеляційні скарги Енергетичної митниці, Львівської митниці задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №380/4400/24 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» до Енергетичної митниці, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютекснафтогаз» задоволено частково, зокрема, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 380/4400/24 скасовано в частині перегляду додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 380/4400/24 залишено без змін.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

12.12.2024 представник позивача подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 грн. До заяви долучила акт від 11.12.2024 приймання-передачі наданих послуг; рахунок №5 від 11.12.2024; платіжну інструкцію №1197 від 12.12.2024.

19.12.2024 від представника відповідача (Енергетична митниця) надійшло заперечення на вищевказану заяву представника позивача. Зазначила, що заявлені позивачем до відшкодування 35000 грн витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Крім того зазначає, що представником позивача не долучено до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів, які би підтверджували заявлену оплату правової допомоги, інформація яка міститься у акті про надання послуг, надана із заявою про ухвалення додаткового рішення не можливо ідентифікувати з реально виконаним об`ємом та складністю, оскільки документальне підтвердження та сам договір на який посилається представник позивача відсутні. Просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та зменшити витрати на правову допомогу до нуля.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 11.12.2024 підтверджено, що послуги з надання правової допомоги виконано в наступному обсязі, а саме: ознайомлення із оскаржуваними рішеннями Львівської митниці про визначення коду товару від 16.01.2024 №КТ-UA209000-0006-2024 та Енергетичної митниці про коригування митної вартості від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1, в тому числі підставами їх винесення та документами щодо спірної поставки товарів, визначення об`єму доказів та підготовка адвокатських запитів до Львівської та Енергетичної митниць, з метою отримання обгрунтування рішення про визначення коду товару (яке у оскаржуваному рішенні відсутнє) та інформації від Енергетичної митниці про товари, взяті для порівняння під час винесення оскаржуваного рішення (відомості у оскаржуваному рішенні відсутні) (3 год); формування (підготовка) позовної заяви з урахуванням наявних та додатково зібраних доказів з додатками (5 год); підготовка клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (0,5 год); підготовка відповіді на відзиви Львівської та Енергетичної митниць для заперечення доводів, викладених у відзиві (4 год); підготовка та подання доказів, витребуваних судом у судовому засіданні (2 год); підготовка заперечень на додаткові пояснення Енергетичної митниці (2 год); участь у 8 судових засіданнях у режимі відеоконференції (всього затрачено 7,5 год).

Колегія суддів зазначає, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.

Крім того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 10000,00 грн.

Тому, апеляційні скарги позивача та відповідача Енергетичної митниці є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №380/4400/24 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №380/4400/24 в частині визнання протиправним та скасування рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості від 08.02.2024 №UA903000/2024/000013/1 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №380/4400/24 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕКСНАФТОГАЗ» в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань з Енергетичної митниці - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/4400/24 в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань з Енергетичної митниці - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

Судді В. С. Затолочний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 28.09.26