Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №140/14239/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14239/24 пров. № А/857/13719/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімпорт Груп" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №140/14239/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімпорт Груп" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції – Смокович В. І.,

дата ухвалення рішення – 05 березня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» звернулося в суд з позовом до відповідача – Волинської митниці, в якому просило визнати протиправною відмову Волинської митниці у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару від 18 жовтня 2024 року №UA205140/2024/000299/2, яка викладена у листі Волинської митниці від 27 вересня 2024 року №7.3-2/15-02/8.19/10624; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 18 жовтня 2024 року №UA205140/2024/000299/2, прийняте Волинською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що виконуючи вимоги ч.2 ст.53 МКУ, декларант подав до митного оформлення пакет відповідних документів, а саме: сертифікат якості, проформу та комерційний інвойс, міжнародну автотранспортну накладну, ветеринарний сертифікат, платіжну інструкцію на 16300 євро, рахунок за транспортно-експедиційні послуги, довідку про вартість перевезення, прайс-лист виробника, зовнішньоекономічний контракт, договори з митним брокером та перевізником, заявки на перевезення, декларацію-інвойс, лист від 17 вересня 2024 року, декларацію країни відправлення. Крім того, на вимогу митниці додатково надано: бухгалтерську виписку по контракту, пакувальний лист, лист ДП «Держзовнішінформ», заявку на поставку (з пошти), договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Вказує, що усі документи узгоджуються між собою, розбіжностей щодо відправника, виробника, отримувача, номенклатури, ваги, кількості місць та вартості товару, немає. Митна вартість у МД 24UA205140059012U2 від 17 вересня 2024 року визначена за комерційним інвойсом із додаванням підтверджених витрат на транспортування та розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат за маршрутом Гаррель (Німеччина) до митного кордону України у сумі 55000,00 грн, що відображено у декларації митної вартості, що подавалась до митного оформлення разом з МД. Щодо розбіжностей, які містяться у рахунку-фактурі від 13 вересня 2024 року та платіжній інструкції від 12 вересня 2024 року, то позивач зауважує, що ціна за одиницю товару в проформі-інвойсі №2401020637 від 09 вересня 2024 року та в комерційному інвойсі від 13 вересня 2024 року №2401020637 є ідентичною, відповідає ціні, зазначеній в прайс-листі, а загальна сума коливається з огляду на фактично завантажений обсяг партії товару в межах 10%. Наголошує, що комерційний інвойс формується після фактичного формування обсягу кожної окремої партії товару та навантаження обсягу кожної окремої партії товару відповідної номенклатури на транспортний засіб, а передоплата здійснюється на підставі проформи-інвойсу до навантаження партії товару на транспортний засіб. Крім того, зазначення в автотранспортній накладній перевізник «РЕ YURII POLIAK» саме по собі не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару, адже передбачається можливість залучення експедитором перевізника, що і було в даному випадку. Також зазначає, що станом на дату подання МД 24UA205140059012U2 від 17 вересня 2024 року строк сплати за транспортно-експедиційні послуги за рахунком №3966 від 16 вересня 2024 року – не настав, що і пояснює неможливість подання декларантом платіжного документу підтверджуючого сплату станом на дату розмитнення. Таким чином, відмова митним органом у скасуванні Рішення про коригування митної вартості від 18 вересня 2024 року №UA205140/2024/000299/2, викладена в листі від 27 вересня 2024 року №7.3-2/15-02/8.19/10624, є протиправною і безпідставною, оскільки експедиційні послуги, які є окремими від послуг з транспортування та надаються на території України (про що власне і зазначено в Довідці ФОП Козій №3966 від 16 вересня 2024 року) не включаються до складових митної вартості товару; строк сплати за транспортно-експедиційні послуги за рахунком №3966 від 16 вересня 2024 року – не настав, що і пояснює неможливість подання декларантом платіжного документу підтверджуючого сплату станом на дату розмитнення. Враховуючи наведене вище, позивач вважає, що надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, і такі документи в повній мірі дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, а вказані в оскаржуваних рішеннях митним органом розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість імпортованого товару, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення митного органу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ “Євроімпорт Груп” (Покупець) та “Boseler Goldschmaus Gmbh & Co KG” (Продавець) 02 січня 2024 року було укладено контракт №02/01/2024, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в Інвойсах та можливих Додатках до Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору та завіряються печатками та підписами сторін.

Пунктом 4.1. вказаного Контракту передбачено, що валютою платежів і цього Договору є Євро, якщо інше не погоджено Сторонами в відповідній специфікації (додаткову до цього Договору) або Інвойсі.

Всі оплати за даним Договором будуть здійснені на підставі Інвойсів, наданих Продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії Інвойсу, відправленого по факту чи по електронній пошті (пункт 4.2).

Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено Сторонами в відповідному додатку до цього Договору або Інвойсах (пункт 4.4).

Ціна за одиницю товару зазначається у відповідному Інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість Договору), що має бути поставлений за цим Договором визначається як сума вартостей Товару, який має бути поставлений згідно всіх Інвойсів (пункти 5.1 та 5.2) (а.с.17-20).

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення партії товарів 17 вересня 2024 року подано електронну митну декларацію №24UA205140059012U2, на Товар №1 – сало свійських свиней хребтове, морожене, обвалене, без шкіри, в поліблоках вагою 10273,50 кг нетто; Товар №2 – сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, в поліблоках, вагою нетто 10707,50 кг нетто (а.с.147-148).

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з вказаною митною декларацією було подано: Сертифікат якості від 13 вересня 2024 року №б/н (том 1, а.с.27); проформу інвойс від 09 вересня 2024 року №2401020637 (том 1, а.с.45); комерційний інвойс №2401020637 від 13 вересня 2024 року (а.с.35); Міжнародну автотранспортну накладну від 13 вересня 2024 року №2401020637 (том 1, а.с.28); Міжнародний ветеринарний сертифікат від 13 вересня 2024 року №DE-0108003-97400473 (том 1, зворот а.с.156-160); Платіжну інструкцію в іноземній валюті, що стосується товару від 12 вересня 2024 року №230 (том 1, а.с.43); рахунок на сплату від 16 вересня 2024 року №3966 (том 1, а.с.46); документ, що підтверджує вартість перевезення від 16 вересня 2024 року (том 1, а.с.150); прайс-лист виробника товару від 05 вересня 2024 року б/н (том 1, а.с.44); Зовнішньоекономічний контракт від 01 січня 2024 року №01/01/2024; договір про надання послуг митного брокера від 02 січня 2024 року №72; Договір про перевезення від 01 січня 2024 року №1 (том 1, а.с.161-162); Заявку на перевезення №3966 (том 1, а.с.30); Договір на перевезення від 10 вересня 2024 року №Р-2603 (том 1, а.с.36-37); Декларацію інвойс від 13 вересня 2024 року №2401020637 (том 1, а.с.28); лист від 17 вересня 2024 року (том 1, а.с.38); декларацію країни відправлення від 13 вересня 2024 року №24DE533042596499B9 (том 1, а.с.29).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- відповідно рахунка-фактури від 13 вересня 2024 року №2401020637 вартість товару становить 16389,80 євро, умови оплати зазначені передоплата, однак до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 12 вересня 2024 року №230 на суму 16300 євро. Також, відповідно платіжної інструкції в призначенні платежі вказаний контракт від 02 січня 2024 року №02/01/2024, що не дає можливості ідентифікувати оплату до даної поставки товару;

- згідно автотранспортної накладної від 13 вересня 2024 року №2401020637 перевізником є PE POLIAK YURII, що суперечить надавачу послуг по перевезенню, вказаному в рахунку на оплату від 16 вересня 2024 року №3966 – ФОП ОСОБА_3 та наданому договору на перевезення від 10 вересня 2024 року №Р-2603 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 ;

- згідно з рахунком на оплату від 16 вересня 2024 року №3966 оплата за експедиторські послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн є складовою митної вартості, але дану суму не включено до МВ оцінюваного товару;

- відповідно рахунка на оплату від 16 вересня 2024 року №3966 витрати на транспортування по маршруту Garrel (Німеччина) – п/п Ягодин становлять 55000 грн Відстань даного маршруту орієнтовно 1369 км; транспортні витрати становлять 40,17 грн/км (55000/1369). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин – Київ становить 29500 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 509 км, що становить 57,96грн/км (29500/509). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Згідно зі ст.53, ст.54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару; 3) транспортні документи; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу митниці листом від 18 вересня 2024 року №1809 надані пояснення (том 1, а.с.48-51) та наступні документи: виписку із бухгалтерського обліку ТОВ “Євроімпорт Груп” по Контракту від 02 січня 2024 року №02/01/2024 (том 1, а.с.34); пакувальний лист від 13 вересня 2024 року (том 1, зворот а.с.26); лист ДП Держзовнішінформ від 16 вересня 2024 року №3-1/1231 (том 1, а.с.149); Заявку на поставку товару (том 1, а.с.32-33); Договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 від 12 березня 2021 року №12/03/21.

Митним органом зазначено, що у висновку Держзовнішінформ наданий перелік джерел (посилання), однак фото/скріншоти не додано, у зв`язку з поганою якість зображення документа перевірити надану інформацію (посилання та QR-код) неможливо. Відповідно картки рахунку від 18 вересня 2024 року оплата за товар здійснена в сумі 16300 євро, що суперечить вартості, заявленій в рахунку-фактурі від 13 вересня 2024 року №2401020637 – 16389,9 євро. Згідно з пунктом 5.3 Договору про перевезення від 12 березня 2021 року №12/03/2021 ціни на послуги узгоджуються в Заявках, однак Заявки не подано до митного оформлення. У листі від 18 вересня 2024 року №1809 зазначені додатки, серед яких є додаток №4, однак документ не подано до митного оформлення. Також, згідно з графою 44 МД до оформлення надано договір від 01 січня 2024 року №01/01/2024, який не стосується імпорту даних товарів. Відповідно до рахунку-фактури від 13 вересня 2024 року №2401020637 поставка товару здійснена згідно з зовнішньоекономічним договором (Контракту) від 02 січня 2024 року №02/01/2024, однак Контракт не надано. Листом від 18 вересня 2024 року №5563 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205000/2024/002480 (а.с.54) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000299/2 (а.с.53), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно з рівнем раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 2 – на рівні 1,1 дол.США/кг за МД від 16 вересня 2024 року №UA205140/2024/058450. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару “Сало”, виробника Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE.

У подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД 18 вересня 2024 року №24UA205140059388U0 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (том 1, а.с.56-57).

ТОВ “Євроімпорт Груп” було подано додаткові документи та пояснення від 24 вересня 2024 року №2409/2024-01 для підтвердження митної вартості товару за МД від 17 вересня 2024 року №24UA205140059012U2, в порядку частини восьмої статті 55 МК України (том 1, а.с.58-60).

До вказаного листа додатково надано: роздруківку джерел (посилань), використаних у висновку ДП Держзовнішінформ від 16 вересня 2024 року №3-1/1231 (том 1, а.с.61-69); заявку до Договору про перевезення від 12 березня 2021 року №12/03/2021 (том 1, а.с.31); аркуш коригування від 20 вересня 2024 (том 1, а.с.11); відкоригована МД від 18 вересня 2024 року №№24UA205140059388U0 (том 1, а.с.72); зовнішньоекономічний контракт від 02 січня 2024 року №02/01/2024 (том 1, а.с.17-80).

Волинська митниця листом від 27 вересня 2024 року №7.3-2/15-02/8.19/10624 зазначила, що декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Оплату за експедиторські послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн, що є складовою митної вартості, не включено до митної вартості оцінюваного товару. Згідно з заявою від 01 січня 2024 року №3966 форма та термін за здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом у сумі 85000,00 грн здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, однак банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано, тому рішення від 18 вересня 2024 року №UA205140/2024/000299/2 не підлягає скасуванню (том 1, а.с.78-80).

Вважаючи рішення відповідача від 18 вересня 2024 року №UA205140/2024/000299/2 та відмову у скасуванні оскаржуваного рішення, оформлену листом від 24 вересня 2024 року №2409/2024-01, протиправними, позивач звернувся з позовом у суд про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та листом від 27 вересня 2024 року №7.3-2/15-02/8.19/10624 відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Ч.4 ст.54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: «Сало свійських свиней, морожене,обвалене ,без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто-9629кг,12 піддонів, дата виробництва - 09/2024 термін придатності-09/2026 при t-18C градусів Виробник-Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE..».

Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із МД документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, а саме: Сертифікат якості №б/н від 13 вересня 2024 року; проформа інвойс від 09 вересня 2024 року №2401020637; комерційний інвойс №2401020637 від 13 вересня 2024 року; Міжнародну автотранспортну накладну №2401020637 від 13 вересня 2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат №DE-0108003-97400473 від 13 вересня 2024 року; Платіжну інструкцію в іноземній валюті, що стосується товару №230 від 12 вересня 2024 року на суму 16300,00 євро; рахунок на сплату за транспортно-експедиційні послуги №3966 від 16 вересня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 16 вересня 2024 року; прайс-лист виробника товару б/н від 05 вересня 2024 року; Зовнішньоекономічний контракт (стороною якого є виробник товару) №02/01/2024 від 02 січня 2024 року; договір про надання послуг митного брокера №72 від 02 січня 2024 року; Договір про перевезення №1 від 01 січня 2024 року; Заявку на перевезення №3966; Договір на перевезення №Р-2603 від 10 вересня 2024 року; Декларацію інвойс №2401020637 від 13 вересня 2024 року; лист від 17 вересня 2024 року; декларацію країни відправлення №24DE533042596499B9 від 13 вересня 2024 року.

Крім того, Декларантом на вимогу митниці в порядку ч.3 ст.53 МКУ було надано додаткові документи: виписку із бухгалтерського обліку ТОВ «Євроімпорт Груп» по Контракту №02/01/2024 від 02 січня 2024 року, Пакувальний лист від 13 вересня 2024 року, лист ДП Держзовнішінформ від 16 вересня 2024 року №3-1/1231, Заявку на поставку товару (роздруківка з пошти gmail), Договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення UA205140/2024/000299/2 від 18 вересня 2024 року вбачається, що митний орган не погоджується із митною вартістю товару, оскільки документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Матеріалами справи стверджується, що договором купівлі-продажу від 02 січня 2024 року №02/01/2024, укладеним між “Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE” (продавець) та ТОВ “ЄВРОІМПОРТ ГРУП” (покупець), визначено предмет, ціна контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару (том 1, а.с.17-20).

Відповідно до п.1.2-1.3 вищевказаного Договору відправник товару за цим договором вказується в товаросупровідних документах на кожну окрему партію товару. Асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в інвойсі.

Згідно з п.2.2, 4.4 Договору продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсі.

За змістом п.5.2 Договору загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх інвойсів.

Так, до митного оформлення декларантом було надано проформу-інвойс №2401020637 від 09 вересня 2024 року на загальну суму 16300,00 євро на поставку наступного товару: заморожене свиняче сало без шкіри, м`яке за ціною одиниці (1 кг) 0,60 євро; сало свиняче хребтове заморожене за ціною одиниці (1 кг) 0,97 євро. Проформа інвойс №2401020637 від 09 вересня 2024 року містить в собі Примітку, відповідно до якої допускається відхилення по кількості 10% в бік збільшення/ зменшення.

На виконання умов п. 2.1, п. 4.4 Контракту №02/01/2024 від 02 січня 2024 року, Декларантом до фактичної поставки та до виписки комерційного інвойсу №2401020637 від 13 вересня 2024 року на підставі проформи-інвойсу №2401020637 від 09 вересня 2024 року здійснено передоплату за товар на загальну суму 16300,00 євро згідно з платіжною інструкцією №230 від 12 вересня 2024 року.

Також, до митного оформлення Декларантом було надано комерційний інвойс від 13 вересня 2024 року №2401020637 на суму 16389,80 євро на поставку наступного товару: заморожене свиняче сало без шкіри, м`яке за ціною одиниці (1 кг) 0,60 євро; сало свиняче хребтове заморожене за ціною одиниці (1 кг) 0,97 євро.

Таким чином, ціна за одиницю товару в проформі-інвойсі №2401020637 від 09 вересня 2024 року та в комерційному інвойсі від 13 вересня 2024 року №2401020637 є ідентичною, відповідає ціні, зазначеній в прайс-листі, а загальна сума коливається з огляду на фактично завантажений обсяг партії товару в межах 10%.

Комерційний інвойс формується після фактичного формування обсягу кожної окремої партії товару та навантаження обсягу кожної окремої партії товару відповідної номенклатури на транспортний засіб, а передоплата здійснюється на підставі проформи-інвойсу до навантаження партії товару на транспортний засіб.

При цьому, відсутність у платіжному дорученні посилання на конкретний інвойс не може вважатись «розбіжністю, що впливає на митну вартість», оскільки товар поставлявся саме за тим контрактом, реквізити якого правильно вказані Декларантом в призначенні платежу, а сам платіж фактично здійснено на умовах попередньої оплати, що фактично відповідає також умовам згаданого контракту, при цьому конкретна ціна за одиницю товару, відповідно до положень п.п. 4.4 Контракту №02/01/2024 вказана саме в інвойсі.

Крім того, митний орган зазначає, що згідно з автотранспортною накладною від 13 вересня 2024 року №2401020637 перевізником є PE POLIAK YURII, що суперечить надавачу послуг по перевезенню, вказаному в рахунку на оплату від 16 вересня 2024 року №3966 – ФОП ОСОБА_3 та наданому договору на перевезення від 10 вересня 2024 року №Р-2603 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 , а також щодо експедиційної винагороди по території України

Основною діяльністю ФОП ОСОБА_3 згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і громадських формувань, з яким ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» уклало Договір на перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01 січня 2024 року є 52.29 – «Інша діяльність у сфері транспорту», що згідно з Класифікатором кодів видів економічної діяльності включає в себе експедицію вантажів, організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом.

Отже, ФОП ОСОБА_3 у взаємовідносинах з ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» є експедитором. В свою чергу, відповідно до положень абз.2 ст.4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Таким чином, на виконання Договору №1 від 01 січня 2024 року, Заявки №3966 ФОП ОСОБА_3 залучив ФОП ОСОБА_1 , договір з яким також було надано митниці до митного оформлення. В свою чергу, відповідно до положень Договору на перевезення вантажів №Р-2603 від 10 вересня 2024 року, ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору на перевезення з ФОП ОСОБА_4 , тобто залучила останнього для виконання Заявки № 3966.

Так, у Заявці на перевезення №3966 до Договору №1 від 01 січня 2024 року чітко зазначено ПІБ водія «YURII POLIAK», який власне і зазначений у міжнародній автотранспортній накладній (CMR).

Таким чином, Декларант наголошує, що зазначення в автотранспортній накладній перевізник «РЕ YURII POLIAK» саме по собі не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару, адже передбачається можливість залучення експедитором перевізника, що і було в даному випадку.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що згідно з рахунком на оплату №3966 від 16 вересня 2024 року наявна послуга – оплата за експедиційні послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500,00 грн, однак дані витрати не включено до митної вартості товару.

Відповідно до умов договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01 січня 2024 року, укладеного між позивачем (клієнт) та ФОП ОСОБА_3 (експедитор), замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Згідно з рахунком на оплату від 16 вересня 2024 року, наданою ФОП ОСОБА_3 щодо вартості перевезення вантажу відповідно до договору №1 від 01 січня 2024 року, така вартість складає 85000,00 грн, в тому числі до вказаної суми входить оплата за експедиторські послуги (експедиторська винагорода) по території України в сумі 500,00 грн.

Зі змісту формулювання, зазначеного у довідці: “оплата за експедиційні послуги (експедиторська винагорода)” послуга надається після ввезення, а тому не підлягає включенню до складу митної вартості на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що відповідно до рахунку на оплату №3966 від 16 вересня 2024 року витрати на транспортування по маршруту Garrel (Німеччина) – м/п Ягодин становлять 55000,00 грн. Відстань цього маршруту орієнтовно 1369 км; транспортні витрати становлять 40,17 грн/км (55000/1369). Вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин – Київ становить 29500,00 грн, відстань маршруту орієнтовно 509 км, що в перерахунку 57,96 грн/км (29500/509). Вказане, на думку митного органу, свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати на перевезення можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, зокрема, довідкою про транспортні витрати, оскільки Митний кодекс України не встановлює виключного переліку таких документів. Вартість перевезення, визначена перевізником та погоджена сторонами, є домовленою і не може вважатися заниженою.

Щодо вимоги митного органу про надання висновків про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, то колегія суддів зазначає, що декларантом до митного оформлення надано Сертифікат якості №б/н від 13 вересня 2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат №DE-0108003-97400473 від 13 вересня 2024 року та лист ДП Держзовнішінформ від 16 вересня 2024 року №3-1/1231 щодо цінової експертизи контракту.

Таким чином, Декларантом надано висновки про якісні характеристики розмитнюваного товару та лист ДП «Держзовнішінформ» щодо цінової експертизи товару, в якій міститься інформація щодо джерел інформації щодо поточних цін на аналогічну/поточну продукцію на зовнішніх ринках включаючи цінові пропозиції європейських постачальників.

Щодо покликань митного органу на ненадання заявок на перевезення, то колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.2 договору №02/01/2024 від 02 січня 2024 року продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмовій формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком, а відтак з наведеного пункту договору вбачається, що сам факт існування проформи інвойс (а.с.21) свідчить про подання позивачем заявки до Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG для необхідності здійснення поставки товару, тому її відсутність не може впливати на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо відмови Волинської митниці у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару від 18 жовтня 2024 року №UA205140/2024/000299/2, яка викладена в листі Волинської митниці від 27 вересня 2024 року № 7.3-2/15-02/8.19/10624, то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, позивачем подано додаткові документи та пояснення від 24 вересня 2024 року №2409/2024-01 щодо підтвердження митної вартості товару за МД від 17 вересня 2024 року №24UA205140059012U2 (том 1, а.с 58-60) та долучено роздруківку джерел (посилань), використаних у висновку ДП Держзовнішінформ від 16 вересня 2024 року №3-1/1231 (том 1, а.с.61-69); заявку до Договору про перевезення від 12 березня 2021 року №12/03/2021 (том 1, а.с.31); аркуш коригування від 20 вересня 2024 (том 1, а.с.71); відкоригована МД від 18 вересня 2024 року №№24UA205140059388U0 (том 1, а.с.72); зовнішньоекономічний контракт від 02 січня 2024 року №02/01/2024 (том 1, а.с.17-80).

Разом з тим, Волинська митниця листом від 27 вересня 2024 року №7.3-2/15-02/8.19/10624 зазначила, що декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості. Оплату за експедиторські послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500 грн, що є складовою митної вартості, не включено до митної вартості оцінюваного товару. Згідно з заявою від 01 січня 2024 року №3966 форма та термін за здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом в сумі 85000,00 грн здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, однак банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано, тому рішення від 18 вересня 2024 року №UA205140/2024/000299/2 не підлягає скасуванню (том 1, а.с.78-80).

Даючи правову оцінку правомірності неподання декларантом доказів сплати за транспортно-експедиційні послуги, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями Договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01 січня 2024 року, укладеному між ТОВ «Євроімпорт Груп» та ФОП ОСОБА_3 , заявки №3966 на здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом до Договору №1 від 01 січня 2024 року вартість перевезень вантажів узгоджується сторонами в заявках і вказується у рахунках Експедитора (п.4.2); рахунки Експедитора підлягають оплаті протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати пред`явлення рахунку (п.5.2).

Зі змісту рахунку ФОП ОСОБА_3 за надання транспортно-експедиційних послуг на суму 85000,00 грн, останній пред`явлений 16 вересня 2024 року, тобто строк оплати по даному рахунку настає 07 жовтня 2024 року, що свідчить про те, що станом на дату подання МД 24UA205140059012U2 від 17 вересня 2024 року строк сплати за транспортно-експедиційні послуги за рахунком №3966 від 16 вересня 2024 року не настав, а тому декларант не мав можливості подати платіжний документ підтверджуючого сплату станом на дату розмитнення.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що відмова митного органу в скасуванні Рішення про коригування митної вартості від 18 вересня 2024 року №UA205140/2024/000299/2, викладена в листі від 27 вересня 2024 року №7.3-2/15-02/8.19/10624 є протиправною, оскільки експедиційні послуги, які є окремими від послуг з транспортування та надаються на території України (про що власне і зазначено в Довідці ФОП Козій №3966 від 16 вересня 2024 року) не включаються до складових митної вартості товару; строк сплати за транспортно-експедиційні послуги за рахунком №3966 від 16 вересня 2024 року не настав, що і пояснює неможливість подання декларантом платіжного документу підтверджуючого сплату станом на дату розмитнення.

Враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Оскільки позовні вимоги позивача фактично задоволено, то відповідно до ст.139 КАС України із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн у загальному розмірі 6056,00 грн.

Вирішуючи питання стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Ч.5 ст.137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача відсутні, оскільки ст.254 МК України передбачає обов`язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, крім того залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося, тому у стягненні таких необхідно відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано: договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року №1701/2024-01, укладений із адвокатським об`єднанням “Магніт” в особі керуючого партнера Філатової Т.М., додаток №6 від 17 вересня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року №1701/2024-01, рахунок №09122024 від 09 грудня 2024 року, акт про надання правової допомоги від 16 січня 2024 року, платіжну інструкцію від 10 грудня 2024 року №889 на суму 8500,00 грн (том 2, а.с.5-12). При цьому, у додатку №6 до даного договору визначено фіксовану суму винагороди у сумі 8500,00 грн.

З вищенаведеного акту вбачається надання адвокатом таких послуг: аналіз поданих до митного оформлення за МД №24UA205140059012U2 від 17 вересня 2024 року пояснень на запит про надання додаткових документів; аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів заявленої під митне оформлення товару за МД №24UA205140059012U2 від 17 вересня 2024 року; підготовка та подання до адміністративного суду позову про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів; супровід справи в судах всіх інстанцій, складання, підписання та подання заяв по суті, інших клопотань, представництво в судових засіданнях, подання адвокатських запитів (том 2, а.с.10).

Разом з тим, цим актом не проведено розрахунку суми витрат на правничу допомогу та вказано, що сторонами погоджено фіксований розмір винагороди у сумі 8500,00 грн

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів, вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування подібних партій товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України, а тому такі послуги, як аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів заявленої під митне оформлення товару за МД №24UA205140059012U2 від 17 вересня 2024 року, складання, підписання та подання заяв по суті, інших клопотань, подання адвокатських запитів охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, проте необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказані витрати у розмірі 4000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносинах.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімпорт Груп" задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №140/14239/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімпорт Груп" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 18 вересня 2024 року №UA205140/2024/000299/2.

Стягнути з бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімпорт Груп" (код ЄДРПОУ 45372324) судовий збір на загальну суму 6056,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року