Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №140/13427/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13427/24 пров. № А/857/13582/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №140/13427/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції – Плахтій Н. Б.,

дата ухвалення рішення – 12 березня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» звернулося в суд з позовом до відповідача – Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000303/2 від 24 вересня 2024 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000303/2 від 24 вересня 2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОІМПОРТ ГРУП” судові витрати в сумі 10922,40 грн (десять тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які стали підставою для витребування додаткових документів, щоб дали можливість митному органу належним чином перевірити розрахунок усіх числових складових митної вартості товару та усунули сумніви щодо недостовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та які надані на вимогу митного органу не були. При цьому митницею було враховано спрацювання профілів ризику АСУР і наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такий же товар. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару та картки відмови є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Крім того, вказує, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, неспівмірними та не підтверджені належними доказами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, і такі документи в повній мірі дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, а вказані в оскаржуваних рішеннях митним органом розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість імпортованого товару. З врахуванням наведеного вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 січня 2024 року між “Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE” (продавець) та ТОВ “ЄВРОІМПОРТ ГРУП” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №02/01/2024, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін (а.с.17-20).

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 вказаного договору асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в інвойсі. Продавець повинен відвантажити товар в експортній упаковці, яка узгоджується сторонами в інвойсі. Упаковка не повинна мати механічних пошкоджень.

Розділом 2 даного договору визначено, що продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмовій формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Перед відвантаженням продавець зобов`язаний надіслати покупцеві електронною поштою повідомлення про готовність товару до відправки і копії документів, а саме: міжнародна товарно-транспортна накладна (Коносамент/ CMR/ Авіанакладна); рахунок-фактура - 3 прим (оригінал); -пакувальний лист - 3 прим (оригінал); сертифікат походження; сертифікат якості; ветеринарний сертифікат; експортна декларація, а також інші дозвільні та митні документи, отримання яких може бути необхідним для належного виконання умов укладеного договору. Продавець зобов`язаний своєчасно повідомити покупця про дату відвантаження товару та дату його прибуття в пункт поставки. Продавець надає разом з товаром оригінали вищезазначених в п. 2.3 цього договору документів на відвантаження. Дата відвантаження товару вказується в товарно-транспортній накладній в залежності від засобу транспортування. Продавець зобов`язаний за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України. Продавець зобов`язується за власний рахунок здійснити страхування товару на користь покупця від всіх видів ризиків на суму не менше вартості такого товару. Покупець зобов`язується за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені чинним законодавством України процедури по митному оформленню ввезення на територію України (імпорту) товару, що є предметом поставки за цим договором.

Ціна та загальна вартість товару вказані у розділі 5 договору. Так, ціна за одиницю товару зазначається у відповідному інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх інвойсів.

Відповідно до інвойсу (фактури) від 19 вересня 2024 року №2401020633 продавець поставив позивачу товар – сало свинне хребтове заморожене вагою 11143,00 кг, вартістю 1008,71 EUR та заморожене свиняче сало без шкіри, м`яке вагою 9629,00 кг вартістю 5777,40 EUR згідно з контрактом №02/01/2024 від 02 січня 2024 року (а.с.22).

З метою митного оформлення імпортованого товару 03 жовтня 2024 року декларант ТОВ “ЄВРОІМПОРТ ГРУП” подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205140060415U8 (а.с.14-15, 116-117) на товар: “ 1. Сало свійських свиней хребтове, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках вага нетто – 11143,00 кг, 12 піддонів, дата виробництва – 07.08.2024 термін придатності 07.08.2026 (при температурі 18 C градусів). Виробник - Boseler Go ldschmaus GmbH & Co. KG DE; 2. Сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто – 9629,00 кг, 12 піддонів, дата виробництва – 09.2024 термін придатності – 09.2026 (при температурі 18 C градусів). Виробник-Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE”.

Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: сертифікат якості №б/н від 19 вересня 2024 року; пакувальний лист від 19 вересня 2024 року; проформа інвойс від 10 вересня 2024 року №2401020633; комерційний інвойс №2401020633 від 19 вересня 2024 року; міжнародна автотранспортна накладна №2401020633 від 19 вересня 2024 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №DE-0108003-97400493 від 19 вересня 2024 року; платіжна інструкція в іноземній валюті, що стосується товару №237 від 18 вересня 2024 року на суму 16670,00 євро; висновок Держзовнішінформу №3-1/1260 від 20 вересня 2024 року; рахунок на сплату за транспортно-експедиційних послуг №3970 від 23 вересня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення (довідка) від 23 вересня 2024 року; прайс-лист виробника товару б/н від 05 вересня 2024 року; зовнішньоекономічний контракт №02/01/2024 від 02 січня 2024 року; договір про надання послуг митного брокера №72 від 02 січня 2024 року; заявка на перевезення №19/09 до договору №04/01/2022 від 04 січня 2022 року; договір про перевезення №1 від 01 січня 2024 року; заявка на перевезення №3970 до договору про перевезення №1 від 01 січня 2024 року; договір №04/01/2022 від 04 січня 2022 року; декларація інвойс №2401020633 від 19 вересня 2024 року; лист від 23 вересня 2024 року; декларація країни відправлення №24DE533043001388В4 від 19 вересня 2024 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712, картка рахунку 3712 (а.с.17-59).

24 вересня 2024 року позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні документи (в т.ч. документи щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт та банківські платіжні документи, що стосуються оплати за транспортні послуги (якщо така оплата здійснювалась); 3) заявка до замовлення (а.с.156 зворот).

У відповідь на запит відповідача декларант у листі від 24 вересня 2024 року №2409 надав пояснення та додаткові документи: виписку із бухгалтерського обліку (картка рахунку №6851 за 9 місяців 2024 року) по договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01 січня 2024 року; заявку на поставку товару від 10 вересня 2024 року (роздруківка з пошти gmail), договір №04/01/2022 від 04 січня 2022 року (а.с.61-72).

24 вересня 2024 року митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2024/000303/2 (а.с.76, 144) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 вересня 2024 року №UA205140/2024/00548 (а.с.77-78, 115), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

- згідно з рахунком на оплату від 23 вересня 2024 року №3970 наявна послуга – оплата за експедиційні послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500,00 грн, однак дані витрати не включено до митної вартості товару;

- відповідно рахунку на оплату від 23 вересня 2024 року №3970 витрати на транспортування по маршруту Garrel (Німеччина) – м/п Дорогуськ становлять 55000,00 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 1366 км; транспортні витрати становлять 40,27 грн/км (55000/1366). Згідно з вищезазначеним документом вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин – Київ становить 29500,00 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 509 км, що в перерахунку 57,96 грн/км (29500/509). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості;

- в довідці про транспортні витрати від 23 вересня 2024 року №б/н наявна інформація про витрати навантажувально-розвантажувальних робіт, однак дані витрати не зазначені в гр. 21 ДМВ, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару;

- в копії митної декларації країни відправлення від 19 вересня 2024 року №24DE533043001388B4 відсутня вартість експортованого товару, що не підтверджує вартість оцінюваного товару;

- відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02 січня 2024 року №02/01/2024 продавець поставляє товар покупцеві на підставі заявки. Заявки не подано до митного оформлення.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно із статтями 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

Декларант надав додаткові документи: картку рахунку НОМЕР_1 від 24 вересня 2024 року; витяг повідомлення з сервісу gmail.com; договір (контракт) про перевезення №04/01/2022 від 04 січня 2022 року (продубльовано); лист від 24 вересня 2024 року №2409. Листом №5585 від 24 вересня 2024 року декларант повідомив про надані документи.

Декларантом не подано документів, які містять інформацію щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт, а також документально не усунуто розбіжність щодо непропорційного розподілу транспортних витрат, що в свою чергу призвело до заниження транспортних витрат до кордону України.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно з рівнем раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар №2 на рівні – 1,1 дол.США/кг за МД №UA205140/2024/058450 від 16 вересня 2024 року (а.с.76).

Товар був випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації №24UA205140060717U8 від 24 вересня 2024 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.158-159).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів, натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 10922 гривні 40 копійок (з них: судовий збір в сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн).

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Ч.4 ст.54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: «Сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто-9629кг,12 піддонів, дата виробництва - 09/2024 термін придатності-09/2026 при t-18C градусів Виробник-Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE..».

Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із МД документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, а саме: сертифікат якості №б/н від 19 вересня 2024 року; пакувальний лист від 19 вересня 2024 року; проформу інвойс від 10 вересня 2024 року №2401020633; комерційний інвойс №2401020633 від 19 вересня 2024 року; міжнародну автотранспортну накладну №2401020633 від 19 вересня 2024 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №DE-0108003-97400493 від 19 вересня 2024 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті, що стосується товару №237 від 18 вересня 2024 року на суму 16670,00 євро; висновок Держзовнішінформу №3-1/1260 від 20 вересня 2024 року; рахунок на сплату за транспортно-експедиційних послуг №3970 від 23 вересня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення (довідка) від 23 вересня 2024 року; прайс-лист виробника товару б/н від 05 вересня 2024 року; зовнішньоекономічний контракт №02/01/2024 від 02 січня 2024 року; договір про надання послуг митного брокера №72 від 02 січня 2024 року; заявку на перевезення №19/09 до договору №04/01/2022 від 04 січня 2022 року; договір про перевезення №1 від 01 січня 2024 року; заявку на перевезення №3970 до договору про перевезення №1 від 01 січня 2024 року; договір №04/01/2022 від 04 січня 2022 року; декларація інвойс №2401020633 від 19 вересня 2024 року; лист від 23 вересня 2024 року; декларація країни відправлення №24DE533043001388В4 від 19 вересня 2024 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712, картка рахунку 3712 (а.с.17-59).

Крім того, на вимогу митного органу (а.с.61-72) подано виписку із бухгалтерського обліку (картка рахунку №6851 за 9 місяців 2024 року) по договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01 січня 2024 року; заявку на поставку товару від 10 вересня 2024 року (роздруківка з пошти gmail), договір №04/01/2022 від 04 січня 2022 року.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення UA205140/2024/000303/2 від 24 вересня 2024 року вбачається, що митний орган не погоджується із митною вартістю товару, оскільки документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Матеріалами справи стверджується, що договором купівлі-продажу від 02 січня 2024 року №02/01/2024, укладеним між “Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE” (продавець) та ТОВ “ЄВРОІМПОРТ ГРУП” (покупець), визначено предмет, ціна контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару (а.с.17-20).

Відповідно до п.1.2-1.3 вищевказаного Договору відправник товару за цим договором вказується в товаросупровідних документах на кожну окрему партію товару. Асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в інвойсі.

Згідно з п.2.2, 4.4 Договору продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсі.

За змістом п.5.2 Договору загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх інвойсів.

Так, відповідно до інвойсу (фактури) №2401020633 від 19 вересня 2024 року продавець поставив позивачу товар: сало свинне вагою 11143,00 кг вартістю 1080,71 Євро та заморожене свиняче сало вагою 9629,00 кг вартістю 5777,40 Євро, загальною вартістю 16586,11 Євро, згідно з контрактом від 02 січня 2024 року №02/01/2024 (а.с.22).

Крім того, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 18 вересня 2024 року №237 підтверджується факт проведення попередньої оплати за товар на суму 16670,00 Євро, як було виставлено у проформі-інвойсі від 10 вересня 2024 року №2401020633 (а.с.21, 46).

Ціна товару в інвойсі (фактурі) №2401020633 від 19 вересня 2024 року (16586,11 Євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140060415U8 від 23 вересня 2024 року (графа 22) (а.с.14-16).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наданою до митного оформлення автотранспортною накладною (CMR) №2401020633 від 19 вересня 2024 року (а.с.47) та експортною декларацією країни відправлення (Німеччина) від 19 вересня 2024 року №24DE533043001388B4 (а.с.45) підтверджується поставка товару вагою 11143,00 кг та 9629,00 кг згідно із інвойсом №2401020633 від 19 вересня 2024 року.

При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що згідно з рахунком на оплату №3970 від 23 вересня 2024 року наявна послуга – оплата за експедиційні послуги (експедиторська винагорода) в сумі 500,00 грн, однак дані витрати не включено до митної вартості товару.

Відповідно до умов договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01 січня 2024 року, укладеного між позивачем (клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор), замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, відповідно до узгоджених сторонами заявок (а.с.50-53).

Згідно з довідкою від 23 вересня 2024 року, наданою ФОП ОСОБА_1 щодо вартості перевезення вантажу відповідно до договору №1 від 01 січня 2024 року по маршруту Німеччина, Garrel – Україна, м. Київ автомобілем АС3583НВ / НОМЕР_2 , така вартість складає 85000,00 грн, в тому числі до вказаної суми входить оплата за експедиторські послуги (експедиторська винагорода) по території України в сумі 500,00 грн.

Зі змісту формулювання, зазначеного у довідці: “оплата за експедиційні послуги (експедиторська винагорода) по території України” послуга надається після ввезення, а тому не підлягає включенню до складу митної вартості на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що відповідно до рахунку на оплату №3970 від 23 вересня 2024 року витрати на транспортування по маршруту Garrel (Німеччина) – м/п Дорогуськ становлять 55000,00 грн. Відстань цього маршруту орієнтовно 1366 км; транспортні витрати становлять 40,27 грн/км (55000/1366). Вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин – Київ становить 29500,00 грн, відстань маршруту орієнтовно 509 км, що в перерахунку 57,96 грн/км (29500/509). Вказане, на думку митного органу, свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на перевезення можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, зокрема довідкою про транспортні витрати, оскільки Митний кодекс України не встановлює виключного переліку таких документів. Вартість перевезення, визначена перевізником та погоджена сторонами, є домовленою і не може вважатися заниженою.

Щодо доводів апелянта про невключення навантажувально-розвантажувальних робіт до митної вартості товару, хоча в довідці про транспортні витрати №б/н від 23 вересня 2024 року наявна інформація про такі витрати, то колегія суддів зазначає про те, що п.2.4 договору №02/01/2024 від 02 січня 2024 року передбачено, що продавець зобов`язаний своєчасно за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню товару на транспортні засоби у місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України. У довідці №б/н від 23 вересня 2024 року наданої ФОП ОСОБА_1 зазначається, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт входить у вартість транспортування. Таким чином, з наведеного вище вбачається, що Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG здійснює завантаження товару на транспорт ТОВ “ЄВРОІМПОРТ ГРУП” за власний кошт, а здійснення розвантаження товару вже входить у вартість транспортування.

Крім того, наведене вище підтверджується умовами поставки, які зазначені у графі 20 митної декларації №24UA205140060415U8 від 23 вересня 2024 року, тобто FCA DE GARREL.

Умови поставки FCA (Free Carrier) в Інкотермс 2020 означають, що продавець виконує свої зобов`язання, коли він доставляє товар, очищений для експортного митного оформлення, до обраного перевізника або іншої особи, яку визначає покупець, в зазначеному місці.

За умовами FCA витрати на завантаження товару у місці відвантаження покладаються на продавця, якщо це його територія. Оскільки товар було прийнято у місті Garrel (Німеччина), що підтверджується міжнародно-транспортною накладною №2401020633 (а.с.47), тому відсутні підстави вважати, що позивач ніс додаткові витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи поза митною вартістю.

Щодо доводів митного органу про те, що в копії митної декларації країни відправлення №24DE533043001388B4 від 19 вересня 2024 року відсутня вартість експортованого товару, що не підтверджує вартість оцінюваного товару, то колегія суддів зазначає, що з вищевказаної митної декларації вбачається, що така складена на підставі рахунка №2401020633 щодо Товару №1 та Товару №2 в кількості 11143,00 кг та 9629,00 грн, відповідно (а.с.45), при цьому, експортна митна декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів у розумінні статті 53 МК України, а її зміст не впливає на правильність визначення митної вартості за першим методом — ціною договору, тому доводи відповідача щодо невідповідності вартості товару в експортній декларації суд визнає необґрунтованими

Щодо покликань митного органу на ненадання заявок на перевезення, то колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.2 договору №02/01/2024 від 02 січня 2024 року продавець поставляє (передає) товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмовій формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти. Продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком, а відтак з наведеного пункту договору вбачається, що сам факт існування проформи інвойс (а.с.21) свідчить про подання позивачем заявки до Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG для необхідності здійснення поставки товару, тому її відсутність не може впливати на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано: договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року №1701/2024-01, укладений із адвокатським об`єднанням “Магніт” в особі керуючого партнера Філатової Т.М., додаток №7 від 24 вересня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року №1701/2024-01, рахунок №18112024 від 18.11.2024, акт про надання правової (правничої) допомоги від 31.12.2024, платіжну інструкцію від 19.11.2024 №807 на суму 8500,00 грн (а.с.188-193). При цьому, у додатку №8 до даного договору визначено фіксовану суму винагороди у сумі 8500,00 грн.

З вищенаведеного акту вбачається надання адвокатом таких послуг: аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів заявленої під митне оформлення товару за МД №24UA205140060415U8; підготовка та подання до адміністративного суду позову про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000303/2 від 24 вересня 2024 року, інших заяв по суті та процесуальних заяв (а.с.193).

Разом з тим, цим актом не проведено розрахунку суми витрат на правничу допомогу та вказано, що сторонами погоджено фіксований розмір винагороди у сумі 8500,00 грн.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу співмірності та розумності у спірних правовідносинах, тому задоволена судом першої інстанції сума витрат у розмірі 8500,00 грн є завищеною.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було правильно проаналізовано долучені документи про надання правової допомоги та надано їм правову оцінку.

Колегія суддів, вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування подібних партій товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України, а тому такі послуги, як аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів заявленої під митне оформлення товару за МД №24UA205140060415U8 охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, проте необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказані витрати у розмірі 4000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів вважає частково підставними щодо визначення розміру судових витрат, проте щодо відсутності підстав для стягнення таких, колегія суддів вважає, що такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення у частині визначення суми стягнення судових витрат необхідно змінити, зменшивши розмір таких витрат.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №140/13427/24 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

“Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» судові витрати в сумі 6422,40 грн (шість тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).”.

У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №140/13427/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.